Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №752/11852/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/11852/26 Головуючий у І інстанції Токман Ю.Ф.

Провадження № 22-ц/824/3931/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 рокупро притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, працюючого ТОВ «Сінево Україна», РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно постанови ОСОБА_1 30 квітня 2026 року о 08:18, керуючи транспортним засобом «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , в місті Києві по вул. Васильківська, на нерегульованому перехресті з вул. Юлії Здановської, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_3 (на синьому фоні), який зупинився попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Макарівського районного суду Київської області від 19 червня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі сформульованого у протоколі обвинувачення, оскільки протокол містить посилання на порушення п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України, однак конкретних обставин порушення п. 13.1 ПДР не зазначає.

Таким чином, суд першої інстанції, не встановивши порушення п. 13.1 ПДР, поклав в основу висновку про винуватість порушення п. 12.1 ПДР.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість висновку суду про наявність причинного зв`язку між обраною ним швидкістю руху та ДТП, оскільки небезпечна ситуація виникла внаслідок виконання водієм автомобіля «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_3 (на синьому фоні)повороту ліворуч та виїзду на траєкторію руху автомобіля «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 .

В описовій частині постанови суд помилково стверджує, що ДТП сталась на нерегульованому перехресті вул. Васильківської з вул. Юлії Здановської. Проте, в матеріалах справи містяться пояснення водіїв про рух на зелений (дозволяючий) сигнал світлофора. Наявність працюючого світлофора автоматично робить перехрестя «регульованим». Скаржник вважає, що невірна кваліфікація судом типу перехрестя призвела до неправильного застосування норм матеріального права при визначенні вини ОСОБА_1 .

Скаржник також звертає увагу на те, що суд першої інстанції вийшов за межі правопорушення, інкримінованого йому відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №653476. Так, відповідно до змісту протоколу, адміністративне звинувачення, сформульоване у ньому, ґрунтувалося на порушенні п. 13.1 ПДР України (недотримання безпечної дистанції). Проте у своїх висновках суд самостійно змінив суть обвинувачення та визнав ОСОБА_1 винним у порушенні п. 12.1 ПДР України.

Зазначає, що суд першої інстанції не встановив належним чином момент виникнення небезпеки для руху, технічну можливість уникнення зіткнення та не надав належної оцінки діям водія автомобіля «Renault Duster».

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що висновок експерта № 42 від 22.06.2026 року, який покладений судом в основу постанови, є необґрунтованим, оскільки він суперечить фактичним обставинам ДТП та іншим доказам у справі.

ОСОБА_1 вважає, що наведені обставини свідчать про недоведеність його вини та відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якому зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови фактично був отриманий останнім лише 29 червня 2026 року, саме тому ОСОБА_1 був об`єктивно позбавлений можливості реалізувати право на своєчасне апеляційне оскарження.

З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її.

Належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 всудове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак, в порушення вищезазначених вимог закону суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки викладені в постанові висновки суду об`єктивно не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення даної справи про адміністративне правопорушення та безпідставно прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні ДТП, послався на підтвердження вини останнього даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 653476 від 30.04.2026 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП; копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 653452 від 30.04.2026 відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП; схему місця ДТП; письмових поясненнях учасників ДТП та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 щодо обставин події; відеозаписі обставин події; висновку експерта № 42 від 22.06.2025 за результатами проведення інженерно-транспортного дослідження, а також в поясненнях учасників, наданих у судовому засіданні.

Так, відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №653476 від 30.04.2026 року, ОСОБА_1 30 квітня 20206 року о 08:18:00 по вул. Юлії Здановської (Ломоносова) 33/43 керував автомобілем Ford Mondeo д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Васильківська, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_3 (на синьому фоні), який зупинився попереду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Такими діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Ст. 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів.

Диспозиція норми ст.124 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до правил дорожнього руху.

П. 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

П. 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

При цьому, для встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення необхідна наявність всіх складових, а саме: суб`єкта, водія, що керує транспортним засобом, об`єкта, суб`єктивної сторони та об`єктивної сторони правопорушення.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції вважав встановленим, що останній, не був достатньо уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, що перебуває у причинному зв`язку з наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів.

Однак, зазначені висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам та складу правопорушення, зафіксованому в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР №653476 від 30.04.2026 року.

Відповідно до п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не створювати небезпеки для руху.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №653476 від 30.04.2026 року не містить даних щодо невідповідності дій ОСОБА_1 вимогам п. 2.3 б) ПДР України.

З огляду на вказане, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні ДТП, суд першої інстанції вийшов за межі інкримінованого протоколом серії ЕПР №653476 від 30.04.2026 року правопорушення та змінив суть обвинувачення.

Поряд із цим суд не є органом обвинувачення та не має право самостійно змінювати кваліфікацію правопорушення чи редагувати фабулу в протоколі про адміністративне правопорушення.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 175/1982/16-а).

За змістом cт.cт. 254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 року.

При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як вбачається з матеріалів даної справи, зокрема зі схеми ДТП, яка долучена до протоколу, наявного в матеріалах справи відеозапису та пояснень учасників і свідків, дорожньо-транспортна пригода сталася на регульованому перехресті вулиць Юлії Здановської та Васильківської в м. Києві.

При цьому, з пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, дослідженого в судовому засіданні відеозапису місця події та інших матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись зі сторони метро «Васильківська» в напрямку станції метро «Виставковий центр», перетинав вказане перехрестя на зелений сигнал світлофора. В це час водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_3 (на синьому фоні), здійснював поворот ліворуч, не надавши переваги в русі транспортному засобу «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо.

Відповідно до вимог п. 16.6 ПДР повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Вина водія ОСОБА_3 в порушенні п. 16.6 ПДР України підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 року.

За встановлених у даній справі обставин ДТП, наявність в діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 13.1 ПДР, які би перебували у причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою не вбачається, оскільки виключається порушення вимог дотримання дистанції між транспортними засобами за умови зустрічного та поперечного руху автомобілів.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не дав жодної оцінки Висновку експерта № 42 від 22.06.2025 за результатами проведення інженерно-транспортного дослідження, який складений за заявою адвоката Доброчинської А.С., котра діє в інтересах ОСОБА_3 .

Відповідно даних п. 6 вказаного Висновку експерта, виходячи з того, що при наявних вихідних даних водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford Mondeo», мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем «Renault Duster» шляхом своєчасного застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, то є підстави стверджувати, що з технічної точки зору дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 1.10 (в частині зазначення терміну небезпека для руху), 12.3, 12.4, та 12.9 (б) ПДР України.

Поряд із цим, судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. В протоколі серії ЕПР №653476 від 30.04.2026 року ОСОБА_1 не ставиться у вину порушення жодного із зазначених у висновку експерта пунктів ПДР України.

За таких обставин підтвердження лише факту руху ОСОБА_1 з перевищенням швидкості не є достатнім для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки не підтверджує причинно наслідкового зв`язку між перевищенням швидкості руху та дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також виходить із необхідності доведення вини особи поза розумним сумнівом. Наявність обґрунтованого сумніву щодо причинного зв`язку між діями особи та наслідками виключає можливість висновку про доведеність вини.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи.

Сукупність досліджених доказів не дає можливості поза розумним сумнівом встановити, що саме порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР перебувало у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками.

При цьому невстановлення або недоведеність хоча б однієї з обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 рокускасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній