Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №756/7952/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/7129/2026

справа №756/7952/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Чунжином Вадимом Сергійовичем, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Белоконної І.В., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У червні 2025 року КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Вимоги позову мотивує тим, що позивач з 01 травня 2018 року є надавачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. З 01 листопада 2021 року у зв`язку із зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Вказує, що на виконання Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на веб-сайті оприлюднені типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- і водопостачання. Як наслідок квартира за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання, отже відповідачка є споживачкою послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року споживачкою послуг з ТЕ/ПГВ.

Вказує, що відповідачка від послуг з ЦО/ЦПВ, а з 01 листопада 2021 року від послуг з ТЕ/ПГВ у встановленому законом порядку не відмовлялася, отже виникнення цивільних правовідносин між сторонами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачці послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає останнім платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачка споживають надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.

Разом з цим, відповідачка у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30 квітня 2025 року складає 95 908,89 гривень: за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 24 876,34 гривень, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 18 192,24 гривень, за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 347,04 гривень; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 18 285,86 гривень.

Крім того, позивач на підставі Договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року за № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго», набув право вимоги до відповідачки з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 14 457,35 гривень та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 618,36 гривень.

Зазначає, що у період до 31 жовтня 2021 року заборгованість відповідачки із сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води становить 166,60 гривень.

З період з 01 листопада 2021 року заборгованість із плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії становить 527,62 гривень, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води становить 1 513,19 гривень.

З посиланням на частину 2 статті 625 ЦК України та статтю 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вказує, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Крім цього, на підставі статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" із відповідачів підлягає стягненню пеня.

Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 132 518,19 гривень, з яких:

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення 14 457,35 гривень;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 197,52 гривень, три проценти річних у розмірі 540,67 грн;

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1 618,36 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 245,99 гривень, три проценти річних у розмірі 60,52 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 876,34 гривень;

- інфляційну складову боргу у розмірі 3 781,20 гривень, три проценти річних у розмірі 749,05 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 18 192,24 гривень;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 765,22 гривень, три проценти річних у розмірі 680,34 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 347,04 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 3 398,39 грн, три проценти річних у розмірі 872,26 грн, пеня у розмірі 1 061,25 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 18 285,86 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 612,33 грн, три проценти річних у розмірі 628,75 грн, пеня у розмірі 764,98 грн;

- заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 527,62 грн;

- заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуг із постачання гарячої води у розмірі 1 513,19 грн;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 166,60 грн;

- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість у розмірі 132 518,19 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 гривень.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту надання відповідачці послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також наявності непогашеної заборгованості за них. Позивач надав розрахунки боргу, які підтверджували заборгованість у розмірі 132 518,19 грн, тоді як відповідачка не подала доказів оплати, контррозрахунків чи інших належних доказів, що спростовували б наведені суми.

Суд зазначив, що споживач не звільняється від оплати послуг з постачання теплової енергії навіть у разі тимчасової відсутності у житлі. Тому сам по собі факт непроживання у квартирі не є підставою для звільнення від обов`язку сплачувати нарахування за теплопостачання.

Оскільки відповідачка допустила прострочення виконання грошового зобов`язання, суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 15 000,65 грн та 3 % річних у сумі 3 706,71 грн. Крім того, суд погодився із нарахуванням пені в розмірі 1 826,23 грн, вважаючи, що її розрахунок здійснено відповідно до вимог законодавства та не був спростований відповідачем.

Суд першої інстанції відхилив заперечення відповідачки щодо спливу позовної давності, вказавши, що такий переривався частковою оплатою, які відповідачка здійснювала протягом 2015-2016 років, що свідчило про визнання нею боргу. Крім того, суд врахував продовження строків у зв`язку із карантинними обмеженнями та зупинення строків у зв`язку із воєнним станом..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Чунжин В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам у справі.

Зазначає, що позивач обґрунтовував розмір заявлених вимог розрахунками заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та пені за різні періоди. Однак такі розрахунки, на переконання скаржника, не відповідають вимогам статті 95 ЦПК України, пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України, статті 176 ЦПК України та частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять обов`язкових реквізитів первинного документа: дати складання, відомостей про особу, яка їх склала, посади, прізвища, підпису чи інших даних для ідентифікації відповідальної особи. Позов подано у паперовій формі, а тому надані розрахунки не є належним чином засвідченими письмовими доказами та не можуть уважатися належними, допустимими і достовірними доказами відповідно до статей 76-80, 95 ЦПК України.

Стверджує, що суд безпідставно визнав доведеним розмір заборгованості, хоча надані позивачем розрахунки не містять складових формул та вихідних даних, передбачених частиною 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Із наданих позивачем документів неможливо встановити, яким чином визначався обсяг споживання теплової енергії, централізованого опалення та гарячого водопостачання, які саме показники використовувалися при нарахуванні, а тому такі нарахування не підтвердженими належними доказами.

Суд не врахував докази часткового погашення боргу відповідачкою після подання позову. Вказує, що до додаткових пояснень від 30 листопада 2025 року додані квитанції про сплату 11 000 грн та рахунки-фактури, з яких убачається, що борг станом на 01 грудня 2025 року становив 102 757,34 грн замість заявлених до стягнення 111 984,96 грн. Незважаючи на це, суд задовольнив позов у повному обсязі, що призвело до стягнення суми, яка не відповідала фактичному розміру заборгованості на момент ухвалення рішення. Відповідно, інфляційні втрати, 3 % річних та пеня також були нараховані на неправильну суму боргу.

Судом першої інстанції не враховано доводи відповідачки щодо порушення позивачем вимог пункту 3 частини 2 та пункту 3 частини 4 статті 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Вказує, що у квартирі відповідачки встановлено та повірено вузол обліку гарячої води, після повірки проведено контрольне зняття показань, що підтверджується актом від 13 жовтня 2025 року. Відповідачка зверталася із заявою про проведення перерахунку, однак такий перерахунок здійснений не був. Закон прямо зобов`язує виконавця після відновлення надання показань вузлів обліку провести відповідний перерахунок зі споживачем та, у разі необхідності, з усіма споживачами будинку. Ці обставини були доведені у суді, однак жодної оцінки в рішенні не отримали.

Суд першої інстанції не застосував позовну давність, хоча відповідна заява подана відповідачкою. Вказує, що позов подано 19 березня 2025 року, однак розрахунок заборгованості охоплює період з жовтня 2015 року по квітень 2025 року. Позивач не навів жодних поважних причин звернення з вимогами за періоди, що виходять за межі позовної давності. Тому вимоги щодо заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних за період із жовтня 2015 року по березень 2020 на загальну суму 19 891,53 грн не підлягають задоволенню.

Вказує, що витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становлять 20 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні представник відповідачки адвокат Чунжин В.С. доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З даних витягу з реєстру територіальної громади м. Києва №130602649 від 08 травня 2025 року убачається, що за адресою АДРЕСА_1 , з 15 вересня 2009 року зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 січня 2013 року зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).

На підтвердження факту надання послуг за адресою АДРЕСА_2 , позивачем надано копії корінців нарядів №431979 від 23 жовтня 2018 року, №2846199 від 05 квітня 2020 року, №3392465 від 25 жовтня 2019 року, № 3361002 від 16 жовтня 2020 року, №292557 від 14 квітня 2021 року, №275 від 08 квітня 2023 року, № 3301804 від 20 жовтня 2022 року, № 343938 від 30 жовтня 2024 року (а.с. 19-21).

11 жовтня 2018 року між ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" та КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії). За пунктом 1.1 вказаного договору ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" відступило право вимоги, а КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з урахуванням оплат, що отримані ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" до дати укладення цього договору (а.с. 26).

З даних додатку №1 до договору про відступлення права вимоги убачається, що до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 14 457,35 гривень (за послуги з централізованого опалення) (а.с. 24).

З даних додатку 2 до договору про відступлення права вимоги убачається, що до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 1 618,36 гривень (за послуги з централізованого гарячого водопостачання) (а.с.25).

З даних розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по квітень 2025 року убачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_4 обліковується заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 24 876,34 гривень, за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води - 18 192,24 гривень (а.с. 12-13).

З даних розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по квітень 2025 року убачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_4 обліковується заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32347,04 гривень, за послуги з постачання гарячої води у розмірі 18 285,86 гривень (а.с. 14).

З даних розрахунку заборгованості плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по квітень 2025 року убачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_4 обліковується заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 527,62 гривень, із плати за абонентське обслуговування послуг із постачання гарячої води у розмірі 1 513,19 гривень (а.с. 15).

З даних розрахунку заборгованості внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01 березня 2020 року по квітень 2025 року убачається, що заборгованість із обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води становить 166,60 гривень (а.с. 16).

З даних розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з жовтня 2015 року по квітень 2025 року убачається, що заборгованість за послуги з централізованого опалення становить 14 457,35 гривень, за послуги з централізованого гарячого водопостачання 1 618,36 гривень (а.с. 17-18).

З даних розрахунку інфляційних втрат на трьох процентів річних заборгованості за послуги з централізованого опалення убачається, що на суму боргу 24 876,34 гривень позивачем нараховано 3 781,20 гривень інфляційних втрат та 924,17 гривень - три проценти річних (а.с. 6).

З даних розрахунку інфляційних втрат на трьох процентів річних заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води убачається, що на суму боргу 18 192,24 гривень позивачем нараховано 62 765,22 гривень інфляційних втрат та 680,34 гривень - три проценти річних (а.с. 7).

З даних розрахунку інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за послуги з постачання теплової енергії убачається, що на суму боргу 32 347,04 гривень позивачем нараховано 3 398,39 гривень інфляційних втрат, 872,26 гривень - три проценти річних та 1 061,25 гривень - пеня (а.с. 8).

З даних розрахунку інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені на заборгованість за послуги з постачання гарячої води убачається, що на суму боргу 18 285,86 гривень позивачем нараховано 5 612,33 гривень інфляційних втрат, 628,75 гривень - три проценти річних та 764,98 гривень - пеня (а.с. 9).

З даних розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних заборгованості за послуги з постачання гарячої води, надані до 01 травня 2018 року убачається, що на суму 1 618,36 гривень позивачем нараховано 245,99 гривень інфляційних втрат та 60,52 гривень - три проценти річних, на суму 14 457,35 гривень нараховано 2 197,52 гривень інфляційних втрат та 540,67 гривень - 3 проценти річних (а.с. 10-11).

З даних довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ (загальний ввід) убачається, що за період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2025 року спожито 2 144,9450 м3 та 2 206,7975 Гкал (а.с. 22-23).

З даних рахунку-повідомлення убачається, що станом на 01 жовтня 2025 року за адресою АДРЕСА_1 обліковується заборгованість із ГВ (ГВП) у розмірі 38 908,95 гривень; ТЕ (ЦО) 69 790,91 гривень; плата за абонентське обслуговування ГВ 1 875,64 гривень; плата за абонентське обслуговування ТЕ 727,07 гривень.

Відповідно до даних квитанції №2779323308 від 21 листопада 2025 року убачається, що на рахунок КП "Київтеплоенерго" сплачено 4 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "постачання теплової енергії - ТЕ )ЦО), із врах. обсягів витр.на функціонування, АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , 756/7952/25" (а.с. 167).

З даних платіжної інструкції №0.0.4569570158.1 від 06 жовтня 2025 року убачається, що на рахунок КПВОК "Київтеплоенерго" сплачено 5 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "постачання теплової енергії - ТЕ (ЦО), із врах. обсягів витр. На функціонування, АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , справа №756/7952/25" (а.с. 168).

З даних платіжної інструкції №0.0.4588683190.1 від 17 жовтня 2025 року убачається, що на рахунок КПВОК "Київтеплоенерго" сплачено 1 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "Постачання гарячої води - ГВ (ГВП), АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , справа №756/7952/25" (а.с. 168 зворот).

З даних платіжної інструкції №0.0.4514100142.1 від 22 серпня 2025 року убачається, що на рахунок КПВОК "Київтеплоенерго" сплачено 1 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "Постачання теплової енергії - ТЕ (ЦО), із врах.обсягів витр. На функціонування, АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , справа №756/7952/25" (а.с. 169 зворот).

З даних платіжної інструкції №0.0.4530292995.1 від 08 вересня 2025 року убачається, що на рахунок КПВОК "Київтеплоенерго" сплачено 1 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "Постачання теплової енергії - ТЕ (ЦО), із врах.обсягів витр. На функціонування, АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , справа №756/7952/25" (а.с. 169 зворот).

Відповідно до даних рахунку-повідомлення ІД №1679357 убачається, що станом на 01 грудня 2025 року за адресою АДРЕСА_1 , обліковується заборгованість 102 757,34 гривень, з яких: ГВ (ГВП) 38 272,12 гривень; ТЕ (ЦО) 61 711,75 гривень; плата за абонентське обслуговування 1 961,52 гривень; плата за абонентське обслуговування ТЕ 811,95 гривень (а.с. 165).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Згідно частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями частини 2 статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 19,25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача сплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року ( яка діяла до 01.05.2022 року) оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Згідно абзацу п`ятого пункту 15 цих Правил у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Відповідно до пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, споживач має право на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Доводи скаржниці про те, що розрахунки заборгованості, надані позивачем, не відповідають вимогам статті 95 ЦПК України та не можуть уважатися належними і допустимими доказами через відсутність реквізитів первинного документа апеляційний суд відхиляє як безпідставні.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Наданий розрахунок заборгованості, підготовлений виконавцем комунальних послуг на підставі даних власного обліку, є письмовим доказом у розумінні статті 95 ЦПК України, а не первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відтак вимоги статті 9 цього Закону щодо обов`язкових реквізитів первинного документа на такий розрахунок застосуванню не підлягають.

Колегія суддів враховує, що на спростування заявлених вимог відповідачкою ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не надала жодного контррозрахунку заборгованості, який на її думку, є правильним.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржниці про недотримання позивачем частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" і Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Як убачається з довідок про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за показаннями засобів комерційного обліку на загальному вводі будинку, розподіл обсягу спожитих послуг між споживачами будинку здійснюється на підставі показань загальнобудинкового вузла обліку з подальшим розподілом пропорційно площі відповідно до Методики № 315, а не за індивідуальними приладами обліку в квартирі відповідачки. Доказів того, що обрахунок здійснено з порушенням Методики матеріали справи не містять.

Щодо доводів про необхідність перерахунку у зв`язку з повіркою вузла обліку гарячої води (акт контрольного зняття показань від 13 жовтня 2025 року), колегія суддів зазначає, що цей акт складений після проведення повірки приладу обліку і стосується подальшого періоду нарахувань, а не спірного періоду заборгованості, який виник до його складення.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що у спірний період вузли обліку, установлені у квартирі відповідачки були повірені та показники щомісячно передавались надавачу послуг у визначеному порядку.

Щодо доводів про часткове погашення заборгованості після подання позову.

З матеріалів справи установлено, що позивач у червні 2025 року звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 132 518,19 гривень, яка розрахована станом на 30 квітня 2025 року.

30 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами електронного суду подано письмові пояснення, до яких долучено копію рахунків-фактури за жовтень-листопад 2025 року; акт контрольного зняття показань; копії квитанцій про оплату послуг.

Так, із даних рахунку-повідомлення убачається, що станом на 01 жовтня 2025 року за адресою АДРЕСА_1 обліковується заборгованість із ГВ (ГВП) у розмірі 38 908,95 гривень; ТЕ (ЦО) 69 790,91 гривень; плата за абонентське обслуговування ГВ 1 875,64 гривень; плата за абонентське обслуговування ТЕ 727,07 гривень. Отже, загальний розмір заборгованості станом на 01 жовтня 2025 року склав 111 302,57 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства. Здійснена після подання позову, але до ухвалення рішення у справі, оплата частини заборгованості підлягала врахуванню судом першої інстанції при визначенні остаточного розміру суми, що підлягає стягненню, оскільки на момент ухвалення рішення обов`язок відповідачки в цій частині був частково виконаний.

Суд першої інстанції залишив без оцінки надані відповідачкою докази часткової оплати та стягнув заборгованість у розмірі, визначеному позивачем станом на 30 квітня 2025 року, без урахування здійснених у подальшому платежів, чим порушив вимоги частини 1 статті 264 ЦПК України щодо необхідності з`ясування обставин, які мали значення для справи, станом на час ухвалення рішення.

За таких обставин, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги в цій частині.

Як установлено апеляційним судом та убачається із рахунку повідомлення від 01 грудня 2025 року ІД №1679357, станом на 01 грудня 2025 року за адресою АДРЕСА_1 , обліковується заборгованість 102 757,34 гривень, з яких: ГВ (ГВП) 38 272,12 гривень; ТЕ (ЦО) 61 711,75 гривень; плата за абонентське обслуговування 1 961,52 гривень; плата за абонентське обслуговування ТЕ 811,95 гривень (а.с. 165).

Оскільки позивач є суб`єктом, що самостійно веде облік нарахувань та оплат за конкретним особовим рахунком, а рахунок-повідомлення сформований саме цим підприємством та включає часткову оплату відповідачки, колегія суддів уважає за можливе зменшити розмір заборгованості станом на 30 квітня 2025 року на суму 12 000 гривень

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду із позовом позивачем окрім заборгованості заявлено вимоги про стягнення із відповідачки інфляційних втрат на 3% річних.

Відповідно до наданих розрахунків заборгованості загальний розмір інфляційних втрат становить 15 000,65 гривень; 3% річних - 3 531,59 гривень (а.с. 6, 7, 8, 9, 10, 11).

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені на підставі статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (а.с.8, 9).

Згідно частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Із даних розрахунків заборгованості, складених позивачем загальний розмір пені становить 1 826,23 гривень, з яких: 1 061,25 гривень пеня, нарахована у зв`язку із боргом за послуги з постачання теплової енергії, 764,98 гривень - пеня, нарахована за послуги з постачання гарячої води.

Колегія суддів враховує, що часткове погашення відповідачкою заборгованості після пред`явлення позову не спростовує обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих у зв`язку із допущеним до моменту звернення до суду простроченням.

Здійснені після пред`явлення позову платежі мають наслідком зменшення розміру основної заборгованості, яка фактично підлягає стягненню на момент ухвалення рішення, однак не є підставою для звільнення від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо заяви відповідачки про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (частина 1 статті 260 ЦК України).

У статті 264 ЦК України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Слід зауважити, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у них є докази на підтвердження факту такого переривання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку установлено, що відповідачкою періодично здійснено оплату за спожиті послуги. Зокрема надані розрахунки містять відомості про оплату послуг у 2014 року, 2015-2017 роках (а.с.12, 17).

Аналіз наданих позивачем та не спростованим відповідачкою розрахунків заборгованості дозволяє зробити висновок що у зазеначені періоди відповідачкою частково здійснювалась оплата за спожитів послуги. При цьому, пероідично оплата здійснювалась у розмірах, вищих за нараховану поточну заборгованість.

З урахуванням наведених обставин, можливо зробити висновок, що відповідачкою вчинялись дії на сплату комунальних послуг за оспорюваний період з листопада 2014 року по березень 2018 року, відтак, відсутні підстави для застосування позовної давності, оскільки такий переривався.

Суд першої інстанції звернув на зазначене увагу та зробив правильні висновки про відсутність підстав уважати, що позовна давність сплила.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 4 515,00 гривень судового збору, що підтверджується даними платіжної інструкції №1.490631899,1 від 15 січня 2026 року.

Рішенням суду першої інстанції з відповідача стягнуто заборгованість у розмірі 132 518,19 грн. В апеляційній скарзі скаржниця просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

За результатами апеляційного перегляду суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню, до 120 518,19 грн.

Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги, така задоволена на 9%.

За таких обставин, із Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, слід стягнути 406,35 гривень (4 515,00 гривень ? 9%).

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Чунжином Вадимом Сергійовичем, задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року в частині визначення суми, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" змінити, зменшити розмір заборгованості із 132 518,19 гривень до 120 518,19 гривень.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Стягнути із Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 406,35 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова