Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №754/7793/26 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року місто Київ

Справа № 754/7793/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15721/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тисячник Рузанна Робертівна, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2026 року (у складі судді Коваленко І.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія "Кредит-Капітал"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 03344-07/2023 від 03 липня 2023 року у загальному розмірі 40 003,60 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 900,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 35 103,60 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 липня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 03344-07/2023, відповідно до якого відповідач отримав 4 900 грн кредиту строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку позичальника, однак відповідач передбачені договором платежі не вносив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

16 листопада 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 16112023, на підставі якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 03344-07/2023.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 20 липня 2026 року позов задовольнив частково та вирішив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія "Кредит-Капітал"» 4 900 грн заборгованість за тілом кредиту, 33 518,94 грн заборгованість за сумою відсотків (усього 38 418,94 грн), а також 2 556,93 грн судового збору та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитний договір № 03344-07/2023 укладено відповідачем в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а сукупність наданих доказів підтверджує перерахування 03 липня 2023 року 4 900 грн на банківську картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 . Також доведеним є перехід до позивача права вимоги за договором факторингу № 16112023 від 16 листопада 2023 року.

Вирішуючи питання про розмір процентів, суд виходив із погодженого сторонами строку кредитування 360 днів та ставки 1,99 % на день, однак урахував законодавчі обмеження, запроваджені Законом України № 3498-IX, та за період з 22 квітня 2024 року до 26 червня 2024 року застосував максимальну допустиму денну ставку 1,5 %. Унаслідок власного перерахунку суд зменшив заявлені 35 103,60 грн процентів до 33 518,94 грн.

Вирішуючи питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд урахував типовий характер спору, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи та зменшив заявлені до стягнення 8 000 грн до 4 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача - адвокат Тисячник Р.Р. 03 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.

Щодо укладення кредитного договору вказує, що договір неналежно підписаний кредитодавцем, оскільки з його боку використано факсимільне відтворення підпису та печатки, а доказів окремої попередньої письмової згоди відповідача на використання такого способу підписання не надано.

Заперечує факт підписання договору самим відповідачем, зазначаючи, що матеріали справи не містять довідок оператора мобільного зв`язку, технічних логів та інших даних, які б підтверджували направлення одноразового ідентифікатора на номер ОСОБА_1 , його одержання та введення саме відповідачем. Вважає, що паперові копії електронних документів не дають можливості перевірити їх цілісність і достовірність, а оригінали електронних доказів судом не витребувано.

Щодо факту надання кредитних коштів вказує, що лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та відповідь АТ КБ «ПриватБанк» не є первинними бухгалтерськими документами, а тому не підтверджують належним чином зарахування коштів на рахунок відповідача, враховуючи також відсутність банківської виписки, меморіального ордера чи інших первинних документів про рух коштів.

Щодо розміру процентів зазначає, що стягнуті 33 518,94 грн майже у сім разів перевищують суму кредиту 4 900 грн, а тому вважає умову про процентну ставку несправедливою та такою, що створює істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживачеві.

Вважає, що позивач не довів ознайомлення відповідача саме з тими Правилами надання фінансових послуг, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а нараховані проценти фактично є санкцією за прострочення, стягнення якої у період воєнного стану не допускається.

Заперечує проти стягнення 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на типовий характер спору, шаблонний характер позовної заяви та завищення зазначеного представником позивача часу на надання правничої допомоги.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі разом із апеляційною скаргою доставлені до електронного кабінету в ЄСІТС 17 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

03.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАНС КРЕДИТ" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про надання фінансового кредиту № 03344-07/2023 в електронній формі із застосуванням Відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з умовами цього договору, сторони домовилися про надання кредиту на власні потреби Відповідача в розмірі 4 900,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності загальним строком на 360 днів. Датою погашення (кінцевим терміном повернення) кредиту встановлено 26.06.2024.

03.07.2023 Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, які були перераховані Відповідачу на рахунок з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 на виконання умов кредитного договору, що підтверджується листом ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (сервіс онлайн платежів iPay.ua) про успішне перерахування коштів (транзакція № 258461609), а також листом АТ КБ "ПриватБанк" від 13.05.2026 № 20.1.0.0.0/7-260505/82027-БТ, відповідно до якого на банківський рахунок (IBAN: НОМЕР_2 , картка № НОМЕР_3 ), емітований на ім`я Відповідача - ОСОБА_1 було здійснено зарахування грошових коштів у розмірі 4900,00 грн протягом періоду з 03.07.2023 по 08.07.2023 (зафіксовано транзакцію від 03.07.2023).

Позивач просить стягнути 35 103,60 грн відсотків, що нараховані за період з 03.07.2023 по 26.06.2024 (360 днів).

Згідно з умовами кредитного договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом, за фіксованою процентною ставкою 1,99 % в день (пункт 1.4.1 договору).

22.11.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-ІХ статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-ІХ (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %", тобто починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%.

У пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IХ визначено, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IХ (зокрема, норма про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, та норма щодо тимчасового періоду) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір у цій справі укладено 03.07.2023, тобто до 24.12.2023, коли набрав чинності Закон № 3498-IX, однак кінцевою датою повернення кредиту є 26.06.2024, що настала вже після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права на підставі Договору факторингу № 16112023, укладеного 16.11.2023 між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (Фактор).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 вказаного договору Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах та набуває всіх прав грошових вимог Клієнта за цими договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань.

Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 16112023 від 16.11.2023 (позиція № 2510) та Актом приймання-передачі письмового та електронного Реєстру Боржників від 16 листопада 2023 року, до Позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 03344-07/2023 від 03.07.2023. Виконання Позивачем (Фактором) своїх фінансових зобов`язань перед Клієнтом щодо оплати за відступлення права вимоги підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 73359 від 16.11.2023.

Позивач просить також відшкодувати 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 000,00 грн визначено згідно з умовами договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між Позивачем та Адвокатським об`єднанням "Апологет". На підтвердження факту надання таких послуг та обґрунтування їх розміру Позивач надав Суду такі докази:

копію акту № 427 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 10.04.2026, згідно з яким Виконавець (АО "Апологет") надав, а Клієнт (Позивач) прийняв послуги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 03344-07/2023 на загальну суму 8 000,00 грн;

копію детального опису наданих послуг до акту № 427 від 10.04.2026, з якого встановлено, що загальний витрачений час на надання правничої допомоги становить 6 годин 30 хвилин. До цього опису включено: усну консультацію (0 год. 30 хв.), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год. 00 хв.), погодження правової позиції (0 год. 30 хв.), складення позовної заяви (3 год. 30 хв.) та подання заяви до суду (1 шт.);

копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1381377 від 01.07.2025, який підтверджує повноваження адвоката Усенка Михайла Ігоровича діяти від імені Позивача на підставі вказаного договору № 0107 від 01.07.2025

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - зміні чи скасуванню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 40 003,60 грн, а тому справа переглядається у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає з огляду на таке.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 та частиною першою статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, встановлені договором, і сплатити проценти на погоджених сторонами умовах.

За приписами статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а зміст правочину вважається зафіксованим у письмовій формі, зокрема, коли він міститься в електронних документах та підписаний стороною у встановленому законом порядку. Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» акцепт електронної оферти може здійснюватися шляхом вчинення визначених інформаційною системою дій із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо доводів про неналежне укладення та підписання кредитного договору

Доводи апеляційної скарги про те, що зі сторони кредитодавця договір взагалі не містить даних про його підписання, прямо суперечать матеріалам справи, оскільки у розділі «Реквізити та підписи сторін» містяться реквізити ТОВ «Аванс Кредит», підпис директора Кожухара А.А. та відтиск печатки товариства (а. с. 24). Крім того, пунктами 2.17-2.22 договору сторони визначили порядок підписання договору в електронному вигляді, у тому числі спосіб створення підпису товариства шляхом відтворення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи та печатки.

При цьому колегія суддів зауважує, що визначальним для вирішення спору є встановлення волевиявлення самого позичальника на укладення договору та одержання ним кредитних коштів, а в цьому аспекті матеріали справи містять достатню сукупність взаємопов`язаних доказів, зокрема: заявку-анкету із детальними персональними даними ОСОБА_1 , номером його телефону, електронною адресою та реквізитами його платіжної картки; електронний підпис одноразовим ідентифікатором W8851; кредитний договір та графік платежів, підписані тим самим ідентифікатором; подальше перерахування погодженої суми кредиту саме на вказану під час оформлення картку, емітовану на ім`я відповідача.

Заперечуючи факт укладення договору, відповідач не навів переконливого пояснення, яким чином без його участі було оформлено заявку на його ім`я з використанням сукупності його персональних даних, контактного номера телефону та реквізитів банківської картки і чому в результаті кошти за цим правочином були зараховані саме на його банківський рахунок. Матеріали справи не містять доказів заяв відповідача про викрадення чи неправомірне використання його персональних даних, номера телефону або платіжної картки, які могли б поставити під сумнів встановлений судом механізм укладення договору.

Саме по собі посилання на відсутність у матеріалах справи технічних логів оператора мобільного зв`язку чи окремої роздруківки SMS-повідомлення не спростовує всього комплексу наведених доказів, оскільки у цивільному процесі жодний доказ не має наперед установленої сили, а обставини встановлюються судом за результатами оцінки доказів у їх сукупності та взаємному зв`язку.

Не можуть бути підставою для скасування рішення й доводи про подання документів у паперових копіях, оскільки їх зміст узгоджується між собою та підтверджується незалежними доказами подальшого виконання договору, насамперед інформацією банку про належність платіжної картки відповідачу та фактичне зарахування на неї погодженої суми кредиту.

Щодо доводів про відсутність належних доказів перерахування кредитних коштів

Колегія суддів відхиляє як очевидно необґрунтовані посилання апелянта на те, що відповідь АТ КБ «ПриватБанк» не є первинним бухгалтерським документом і тому не може підтверджувати отримання кредитних коштів з огляду на таке.

Наведений довід змішує правила бухгалтерського обліку господарських операцій із правилами доказування у цивільному процесі, оскільки предметом доказування у цій частині є фактичне зарахування 4 900 грн на рахунок відповідача і для встановлення цієї обставини суд відповідною ухвалою витребував інформацію безпосередньо у банку, який обслуговував відповідний рахунок. АТ КБ «ПриватБанк» однозначно повідомив, що рахунок та картка № НОМЕР_3 належать ОСОБА_1 і що 03 липня 2023 року на цей рахунок зараховано 4 900 грн.

Така інформація походить від незалежної банківської установи, яка здійснювала облік операцій за рахунком відповідача, і містить усі дані, необхідні для ідентифікації одержувача, рахунку, дати та суми операції, повністю узгоджується з листом сервісу iPay.ua про успішне перерахування 4 900 грн за транзакцією № 258461609 та з реквізитами картки, зазначеними відповідачем у заявці-анкеті.

Щодо доводів про несправедливість та надмірність нарахованих процентів

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 627, 628, 629 ЦК України закріплюють свободу сторін у визначенні умов договору в межах закону та обов`язковість погодженого договору для його сторін.

У цій справі визначено загальний строк кредитування 360 днів - з 03 липня 2023 року до 26 червня 2024 року, фіксовану ставку 1,99 % на день та графік платежів, а тому значний абсолютний розмір процентів є наслідком погоджених сторонами умов надання кредиту та невнесення відповідачем платежів протягом тривалого строку кредитування.

Той факт, що загальна сума процентів перевищує суму основного боргу, не свідчить про незаконність таких процентів і не є самостійною підставою для звільнення позичальника від добровільно прийнятого обов`язку сплачувати плату за користування кредитними коштами. Відповідач погодився з конкретною денною ставкою та 360-денним строком користування, а доказів того, що ці істотні умови були приховані від нього або викладені неоднозначно, матеріали справи не містять.

Більше того, суд першої інстанції перевірив відповідність нарахованого розміру відсотків імперативним законодавчим обмеженням та за період з 03 липня 2023 року до 21 квітня 2024 року суд виходив із договірної ставки 1,99 % на день, яка не перевищувала тимчасову законодавчу межу 2,5 %, а за період з 22 квітня до 26 червня 2024 року застосував максимальну допустиму ставку 1,5 % на день. Унаслідок такого перерахунку розмір процентів зменшено до 33 518,94 грн.

За таких обставин, присуджена сума процентів відповідає як погодженим сторонами умовам, так і спеціальним законодавчим обмеженням, чинним у відповідні періоди. Апеляційна скарга не містить власного розрахунку, який би спростовував здійснений судом перерахунок, а зводиться до загального твердження про надмірність суми лише через її співвідношення з тілом кредиту.

Посилання апелянта на положення законодавства щодо несправедливих умов про непропорційно велику компенсацію у разі невиконання зобов`язання також не змінюють цього висновку, оскільки стягнуті судом 33 518,94 грн є договірними процентами як платою за користування кредитом у межах погодженого 360-денного строку, а не штрафом, пенею чи іншою мірою цивільно-правової відповідальності за прострочення.

З тієї ж причини є неспроможними доводи про застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у зв`язку з воєнним станом, оскільки зазначена норма звільняє позичальника від відповідальності за прострочення та від сплати неустойки, однак не скасовує обов`язку сплачувати передбачені кредитним договором проценти за правомірне користування кредитом протягом самого строку кредитування. Суд першої інстанції не стягував із відповідача штрафних санкцій або процентів за період після 26 червня 2024 року.

Суд не погоджується з доводами скарги, що передбачені відсотки є несправедливими, оскільки їх розмір напряму залежить від строку кредитування. Відповідно відповідач, мав можливість погасити відсотки в розумні терміни і уникнути їх нарахування на протязі року.

Щодо доводів про не ознайомлення з Правилами кредитування

Доводи скарги про недоведеність ознайомлення відповідача з Правилами не спростовують висновків суду, оскільки основні умови, які мають значення для визначення заявленої до стягнення заборгованості - сума кредиту, строк 360 днів, денна процентна ставка, порядок надання кредиту та графік платежів - безпосередньо викладені у підписаних відповідачем договорі та додатку до нього.

Крім того, у заявці-анкеті ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення з Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Аванс Кредит» та надав згоду на використання передбачених ними способів електронного підписання, а тому загальне заперечення факту ознайомлення з Правилами без зазначення конкретної умови, яка не була доведена до відома відповідача і вплинула на розмір присудженої заборгованості, не є підставою для відмови у позові.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Позивач заявив до стягнення 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та надав договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № 427 від 10 квітня 2026 року і детальний опис наданих послуг, за яким загальна тривалість робіт становила 6 годин 30 хвилин.

Суд першої інстанції вже врахував типовий характер спору, відсутність підвищеної складності, ціну позову та обсяг наданих послуг і з власної ініціативи зменшив заявлені 8 000 грн удвічі - до 4 000 грн. Апеляційна скарга по суті повторює ті самі аргументи, які суд уже врахував при такому зменшенні, однак не містить конкретного обґрунтування того, чому саме присуджені 4 000 грн є неспівмірними з фактично підтвердженим обсягом правничої допомоги.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для подальшого зменшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів установила, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, належним чином оцінив докази укладення кредитного договору та зарахування коштів відповідачу, правильно визначив правову природу нарахованих процентів і здійснив їх перерахунок відповідно до чинних законодавчих обмежень. Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом обставин і переважно зводяться до формального заперечення доказів, достовірність яких підтверджується їх взаємною узгодженістю та незалежною інформацією банку.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до статті 376 ЦПК України могли б бути підставою для скасування або зміни рішення, апеляційним судом не встановлено.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Тисячник Рузанною Робертівною, - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова