Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №760/9567/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7929/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 760/9567/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року, постановлену у складі судді Коробенка С.В.,

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 760/4657/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., про витребування та передання у власність квартири АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення, постановити ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про зупинення провадження та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва про витребування майна 22 лютого 2024 року, тоді як позивач у цій справі - 09 квітня 2025 року, тобто майже через 14 місяців після подання позову ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_3 достеменно знав про існування попередньої справи, оскільки обставини, на які він посилається, були йому відомі на момент подання позову, тому твердження про необхідність зупинення провадження у справі через залежність від іншої справи є штучним і не відповідає реальним обставинам, оскільки жодної прямої залежності між цими провадженнями не існує.

Апелянт зазначає, що позивач ОСОБА_3 свідомо вводить суд в оману, зазначаючи, що спірна квартира перебуває на праві власності саме у ОСОБА_4 та підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки. Насправді, як випливає з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи, спірна квартира не належить ОСОБА_4 на праві власності, а знаходиться у власності сім`ї позивача ОСОБА_3 , що виключає можливість звернення стягнення на неї в рамках іпотеки.

Звертає увагу, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на тій підставі, що спірна квартира знаходиться у власності сім`ї позивача, а не ОСОБА_4 , що робить позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Натомість, замість закриття провадження суд вирішив зупинити провадження, посилаючись на залежність справ.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просить відмовити в її задоволенні, ухвалу місцевого суду - залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що між справою № 760/9567/25 про звернення стягнення на предмет іпотеки та справою № 760/4657/24 про витребування квартири існує тісний матеріально-правовий зв`язок, оскільки факти, які встановлюються у справі про власність на майно, мають преюдиційне значення для справи про стягнення на це ж майно, що робить розгляд справи № 760/9567/25 об`єктивно неможливим до вирішення спору про право власності.

Суд першої інстанції дотримав вимоги п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки в постановах Верховного Суду від 14.02.2022 і в постанові Верховного Суду України зазначено, метою зупинення провадження є усунення обставин, які не можуть бути з`ясовані в поточному процесі, але безпосередньо впливають на оцінку доказів і правовідносин.

Представник позивача зазначає, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва 31 березня 2026 року у справі № 760/4657/24 позов ОСОБА_4 задоволено та витребувано спірну квартиру на її користь.

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повністю визнали цей позов і не мають наміру оскаржувати зазначене рішення суду.

Підстави для задоволення апеляційної скарги в даному випадку відсутні з огляду на визнання позову відповідачами у справі № 760/4657/24, а тому провадження у цій справі буде поновлено з набранням рішення суду в зазначеній справі законної сили відповідно до ст. 254 ЦПК України, крім випадку, якщо його не оскаржить ОСОБА_4 .

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про зупинення провадження у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 760/4657/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування квартири АДРЕСА_1 .

У цій справі розглядаються питання права власності на той самий об`єкт нерухомості, що є предметом іпотеки в даній справі, з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року, якою визнано незаконними дії нотаріуса щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_3 , та постанови Верховного Суду від 11 вересня 2024 року, яка скасувала частину постанови апеляційного суду та змінила мотивувальну частину рішення суду першої інстанції від 07 лютого 2023 року у справі № 760/23802/19, зокрема щодо визнання протиправними дій нотаріуса з реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, між справою № 760/4657/24 і цією справою існує тісний матеріально-правовий зв`язок, оскільки обидві справи стосуються одного об`єкта нерухомості, де у справі № 760/4657/24 вирішується питання витребування та передачі у власність ОСОБА_4 , а в поточній справі - звернення стягнення на цей об`єкт як предмет іпотеки за кредитним договором від 03 квітня 2007 року та договором іпотеки від 13 квітня 2007 року, з урахуванням відступлення прав вимоги від 27 квітня 2017 року.

Факти, встановлені в справі № 760/4657/24, матимуть преюдиційне значення відповідно до ст. 76-82 ЦПК України, зокрема, щодо дійсності реєстрації права власності, права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, який станом на сьогодні зареєстрований за іншою особою.

Матеріали справи № 760/9567/25 на момент постановлення оскаржуваної ухвали не дозволяли повною мірою оцінити ці факти без ризику суперечливих рішень, що суперечить принципам справедливого судочинства.

Тож суд дійшов висновку, що вирішення даної цивільної справи № 760/9567/25 залежить від результатів розгляду справи № 760/4657/24, встановлених в її межах обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає фактичним обставинам і нормам процесуального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року у справі № 760/23802/19 в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. про визнання протиправним, скасування рішення та витребування майна відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. про визнання протиправним, скасування рішення та витребування майна задоволено.

Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. щодо проведення 22 червня 2017 року державної реєстрації права власності за ОСОБА_6 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 97 кв.м., жила площа 63,90 кв.м.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О., індексний номер: 35845263 від 23 червня 2017 року, згідно з яким 22 червня 2017 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 21084358 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 на підставі договору іпотеки від 13 квітня 2007 року та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 27 квітня 2017 року.

Витребувано у ОСОБА_6 та передано у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року, зокрема, касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. задоволено.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем та про визнання протиправним і скасування рішення про цю реєстрацію скасовано.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем та про визнання протиправним і скасування рішення про цю реєстрацію змінено у мотивувальній частині, викладено її у редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року у частині задоволення вимоги про витребування квартири залишено без змін.

Скасовуючи постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем та про визнання протиправним і скасування рішення про цю реєстрацію, касаційний суд виходив з того, що між ОСОБА_3 , який у кредитних правовідносинах з ОСОБА_4 виступав зі сторони іпотекодержателя, та ОСОБА_4 , яка виступала іпотекодавцем, не було укладено договору про задоволення вимог іпотекодержателя, ненадання такого окремого договору нотаріусу та залишення без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов іпотечного договору, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, дії приватного нотаріуса з реєстрації за скаржником права власності на предмет іпотеки, власником якого залишалася позивач ( ОСОБА_4 ), є протиправними.

На момент державної реєстрації права власності на квартиру за іпотекодержателем приватний нотаріус не мав звіту про оцінку вартості предмета іпотеки, хоча таку оцінку треба було провести до вчинення реєстраційної дії. Це є істотною обставиною, що має юридичні наслідки для сторін забезпеченого іпотекою зобов`язання.

У звіті, який датований 18 серпня 2017 року, тобто після реєстрації права власності на квартиру за іпотекодержателем, її вартість визначена у сумі 599 625,87 грн., що значно нижче від розміру заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором.

ОСОБА_3 як іпотекодержатель не надав доказів інформування ОСОБА_4 як іпотекодавця про вартість іпотечного майна, за якою відбулося зарахування вимог, тоді як ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яку треба погоджувати з власником майна.

Верховний Суд дійшов висновку, що іпотекодержатель не мав права звернути стягнення на предмет іпотеки, набувши право власності на нього. Тому не мав права розпорядитися квартирою шляхом її дарування. Дії приватного нотаріуса з державної реєстрації права власності на квартиру за іпотекодержателем є незаконними. Відчуження квартири особою, яка не мала на це права, без відома та згоди позивачки як власниці є протиправним.

З вебсайту судової влади та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 760/4657/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. про витребування майна.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. про витребування майна задоволено.

Витребувано у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас, відповідно до матеріалів цієї цивільної справи, предметом судового розгляду є позовні вимоги позивача ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 97,00 кв.м, житловою площею 63,9 кв.м шляхом їх продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №0005/07/00-N від 13.04.2007 року в розмірі:

6 132 130,81 гривень, еквівалент 148 324,75 доларів США - кредит (тіло кредиту);

1 428 449,26 гривень, еквівалент 34 551,51 доларів США - проценти, а разом:

7 560 580,07 гривень 07 коп., еквівалент 182 876,26 доларів США 26 центів - загальний борг за кредитним договором №0005/07/00-N від 13.04.2007 (тіло + проценти), а також 4 208 259,68 гривень 68 коп. - інфляційні втрати; 888 608,57 гривень 57 коп. - 3% річних, а всього: 12 657 448,32 гривень 32 коп.

Позов мотивовано тим, що 13 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 0005/07/00-N, відповідно до якого позичальнику було надано кредитні кошти в розмірі 220 000 (двісті двадцять тисяч) доларів США, кінцевим строком 12 квітня 2022 року та сплатою 13% процентів річних.

Водночас, 13 квітня 2007 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 97,00 кв.м.

17 квітня 2007 року до Державного реєстру іпотек внесено запис про обтяження вказаної квартири іпотекою, іпотекодержателем вказано АКБ «Форум», боржником - ОСОБА_4 , додаткові відомості кредитний договір від 13.04.2007 № 0005/07/00-N.

На підставі відповідних договорів факторингу ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Фінмарк» права кредитора як за кредитним договором, так і за договором іпотеки, розмір заборгованості складав 182 876,26 дол. США.

У свою чергу, на підставі відповідних договорів факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» відступило ОСОБА_3 права кредитора за кредитним договором та договором іпотеки, розмір заборгованості 182 876,26 дол. США.

27 квітня 2017 року ТОВ «ФК «Фінмарк» і ОСОБА_3 підписали акт прийому-передачі права вимоги згідно з договором № 200/03-17-К про відступлення прав вимоги від 27.04.2017 року.

За умовами договору факторингу ОСОБА_3 набуває усі права кредитора за кредитним договором, договором іпотеки, включаючи право вимагати повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій тощо.

27 квітня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію іпотеки, підстава виникнення: договір іпотеки від 13.04.2007, іпотекодержатель ОСОБА_3 ; строк виконання основного зобов`язання до 12.04.2022, розмір основного зобов`язання 220 000 дол. США, кредитний договір 0005/07/00-N від 13.04.2007, процентна ставка 13% річних, боржник (іпотекодавець): ОСОБА_4 ; відомості про реєстрацію до 01.01.2013, об`єкт нерухомого майна: квартира, загальна площа 97,00 кв.м, житлова 63,9 кв.м, в АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_4 не погасила заборгованість за кредитним договором, у зв`язку з чим приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. провів державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України регламентовано, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 201/12587/21 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.

Така правова позиція сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 990/24/23 (провадження № 11-100заі23).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 760/23802/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду 11 вересня 2024 року, витребувано у ОСОБА_6 у власність ОСОБА_4 спірний об`єкт нерухомості.

Переглядаючи постанову апеляційного суду в касаційному порядку, касаційний суд вказав, що ОСОБА_3 не мав права відчужувати ОСОБА_6 спірну квартиру через недотримання законодавства про іпотеку, ОСОБА_4 не було повідомлено про вартість іпотечного майна, за якою відбулося зарахування вимог, тоді як ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яку треба погоджувати із власником майна.

Аналіз мотивувальної частини постанови касаційного суду вказує на те, що об`єкт спірного нерухомого майна було витребувано від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, внаслідок витребування на користь відповідача ОСОБА_4 спірної квартири, вона набула підстави для державної реєстрації права власності.

Разом з тим, 22 січня 2024 року ОСОБА_4 було виявлено, що ОСОБА_6 вже не є власником квартири, а 28 листопада 2023 року він подарував спірну квартиру ОСОБА_5 . Вважаючи зазначений перехід права власності незаконним, ОСОБА_4 звернулась із позовом про витребування у ОСОБА_5 та передачу у власність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 ( справа № 760/4657/24).

Апеляційний суд зазначає, що справа № 760/4657/24 і ця справа є не просто формально подібними, а вони є матеріально залежними одна від одної, адже в обох справах вирішується питання про легітимного власника, яке станом на день постановлення оскаржуваної ухвали не було вирішене.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ініціювання стороною позивача питання про зупинення провадження у справі є діями, які спрямовані на затягування судового процесу, адже позов про звернення стягнення на предмет іпотеки пред`явлено ОСОБА_3 09 квітня 2025 року, тоді як ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про витребування спірної квартири у своє володіння - 22 лютого 2024 року.

Проте колегія суддів не вбачає в таких діях сторони позивача ознак зловживання процесуальними правами, адже своєчасне пред`явлення позову є інтересом саме позивача і він несе ризики непред`явлення позову в межах строку позовної давності.

Натомість, після відкриття провадження суд зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Оскаржувану ухвалу було постановлено 25 листопада 2025 року і станом на той день у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебувала на розгляді цивільна справа № 760/4657/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування спірної квартири.

Натомість, у цій справі вирішується питання про наявність підстав для звернення стягнення на ту ж саму спірну квартиру на користь ОСОБА_3 .

Отже, вирішення обох справ може призвести до ухвалення взаємовиключних рішень, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.