Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №759/8994/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/8994/26 Головуючий у І інстанції Бабич Н.Д.

Провадження №22-ц/824/13786/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Ігнатченко Н.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Дергунової Анни Вячеславівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 рокупозивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовував тим, що 11 вересня 2025 року між ТОВ «Стар Файнес Груп» та ОСОБА_1 . було укладено кредитний договір № 27232-09/2025.

У відповідності до умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн, строком на 120 днів, денна процентна ставка за користування кредитними коштами протягом строку кредитування становить 0,98 %.

Відповідно до п. 1.6. Кредитного договору кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.

ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, відповідач, в свою чергу не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості.

22 грудня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №22122025, відповідно до якого та реєстру боржників до ТОВ «ФК «ЄАПБ»перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 27232-09/2025 від 11 вересня 2025 року.

Згідно Реєстру боржників до вказаного Договору факторингу №22122025 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11748,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 27232-09/2025 від 11 вересня 2025 року в розмірі 11748,00 грн, з яких 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3708,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 3640,00 - сума заборгованості за штрафом, 400,00 - сума комісії за видачу кредиту, а такожстягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням, представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Дергунова А.В.подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про недоведеність позовних вимог, зокрема недоведеність передачі позичальнику грошових коштів, а доказом перерахування кредитних коштів є інформаційний лист №3426_2603161171707 від 16 березня 2026 року.

Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Дергунова А.В. звертає увагу апеляційного суду на те, що первісний кредитор є фінансовою установою, а не банківською, тому зважаючи на положення ЗУ «Про платіжні послуги», інформаційна довідка платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач не довів факту отримання відповідачем кредитних коштів. При цьому суд виходив із відсутності доказів виконання первісним кредитором зобов`язань за кредитним договором в частині надання відповідачу коштів, і як наслідок недоведеністю наявності у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27232-09/2025.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 11 вересня 2025 року. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 08 січня 2026 року. (п.1.2. Договору)

Згідно п. 1.4. Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом в розмірі 0,90 % в день та комісія за видачу кредиту в розмірі 400,00 грн. Тип процентної ставки: фіксована. Денна процентна ставка становить 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом (сума всіх нарахувань згідно Графіку платежів до цього Договору); ЗРК - загальний розмір кредиту (вказаний в п.1.1. Договору); t - строк кредитування у днях (вказаний в п.1.2 Договору). Загальні витрати, орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом та орієнтовна загальна вартість кредиту станом на день його оформлення вказуються в Графіку платежів до цього Договору. Клієнт має право до 10 жовтня 2025 року сплатити перший платіж, відповідно до Графіку платежу, з урахуванням знижки в розмірі ---%. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (прострочення сплати першого платежу) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до Графіку платежів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.(п.1.5. Договору)

Відповідно до п. 1.6. Договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Видача кредитів Клієнту-фізичній особі (надалі-Клієнт) Товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт Товариства: https://starfin.com.ua(надалі-Сайт Товариства). (п.2.2. Договору)

Відповідно до п. 2.18 зі сторони клієнта кредитний договір підписується шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 7.6, 7.7 підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, розміщених на Веб-сайті товариства. Клієнт підтверджує, що до укладення цього договору отримав від товариства інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Цей договір відповідач був укладений в електронній формі, відповідач за допомогою електронного підпису Y276 (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора на номер телефону відповідача).

Сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів та встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту складає 8720,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума кредиту за договором, 4320,00 грн - проценти.

11 вересня 2025 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора W399, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту.

Позивач для підтвердження факту переказу коштів відповідачеві надав суду лист від директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №3426_2603161171707 від 16 березня 2026 року. У ньому зазначено, що згідно з договором на переказ коштів, 11 вересня 2025 року о 10:45:08 було успішно перераховано 4000,00 грн на платіжну картку з маскою НОМЕР_1 номер транзакції в системі iPay.ua- 860082260, призначення платежу: зарахування 4000,00 грн на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку №543658. ПІБ клієнта: ОСОБА_1 .

Саме такий номер картки НОМЕР_1 для зарахування коштів зазначено позичальником у договорі № 27232-09/2025 від 11 вересня 2025 року, укладеному з ТОВ «Стар Файненс Груп», в анкеті -заявці клієнта на отримання фінансового кредиту.

З розрахунків заборгованості первісного кредитора вбачається, що за кредитним договором № 27232-09/2025 від 11 вересня 2025 року за період з 11 вересня 2025 року по 22 грудня 2025 року наявна заборгованість, яка становить 11748,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 3708,00 грн - заборгованість за відсотками по кредиту, 3640,00 грн - заборгованість за штрафом, 400,00 грн - заборгованість за комісією.

22грудня 2025 рокуміж ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №22122025, відповідно до якого та реєстру боржників до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором№ 27232-09/2025 від 11 вересня 2025 року.

Згідно Реєстру боржників до вказаного Договору факторингу №22122025 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11748,00 грн.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відтак, обґрунтованими є доводи апелянта про те, що факт надання кредитних коштів підтверджується копією кредитного договору, який є дійсними в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу та враховує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач надав суду копію листа від директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №3426_2603161171707 від 16 березня 2026 року, відповідно до якого підтверджено факт переказу коштів відповідачу на платіжну картку НОМЕР_1 .

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що наявні сумніви стосовно того чи були перераховані кошти відповідачу.

Зі змісту договору про надання фінансового кредиту № 27232-09/2025 від 11 вересня 2025 року (згідно п. 1.6), а також заяви-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту позичальником зазначено номер картки отримувача - НОМЕР_1 , задля отримання кредитних коштів.

ТОВ «Стар Файненс Груп» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а лише надсилає суму позики на існуючий рахунок позичальника, який вказується самим позичальником.

Відповідачем не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсним чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було.

Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, його зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог п. 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб, оскільки зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.

Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 4000,00 грн стороною відповідача не надано, тому твердження суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів перерахування коштів, не може бути підставою для відмови в позовних вимогах.

Крім того, доказів того, що картковий рахунок, на який було здійснено переказ грошових коштів, не належить ОСОБА_1 стороною відповідача не надано.

Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських та платіжних документів на підтвердження наявності у відповідача непогашеної заборгованості, оскільки позивач є не банківською (фінансовою) установою, та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно з Закону України «Про банки та банківську діяльність», в тому числі Інструкції, затвердженої Постановою НБУ від 27 грудня 2007 року за № 481.

Ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно п. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Отже, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки первісний кредитор не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надані суду документи, зокрема розрахунки позивача, для підтвердження позовних вимог, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом у справі.

Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо: укладення договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 27232-09/2025 від 11 вересня 2025 року, перерахування кошів на банківську картку, зазначену у договорі, відсутність заперечень з боку відповідача щодо не отримання коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти.

Враховуючи вищевикладене, а також доведеність невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 27232-09/2025 від 11 вересня 2025 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Однак, апеляційний суд не може задовольнити позовні вимоги в частині тягнення штрафу за невиконання умов кредитного договору з огляду на таке.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за штрафом в розмірі 3640,00 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Боргові зобов`язання між сторонами даної справи виникли 11 вересня 2025 року, тобто з моменту укладення Договору позики.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє до тепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд робив висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На необхідність застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до спірних правовідносин відповідач звернув увагу як у відзиві на позов, так і у відзиві на апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника штраф за час прострочення повернення позики під час дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що законодавець на рівні акту цивільного законодавстві п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

За таких обставин, на думку судової колегії, в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасне повернення позики слід відмовити.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 8108,00 грн, з яких 4000,00 грн - основна сума заборгованості, 3708,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 400,00 грн - сума комісії за видачу кредиту.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн. При подачі апеляційної скарги судовий збір сплачено позивачем у розмірі 4992,00 грн, що підтверджується платіжими інструкціями.

Оскільки судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» частково (69%), тому судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2296,32 грн та апеляційної скарги у розмірі 3444,48 грн, що разом становить у розмірі 5740,80 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Дергунової Анни Вячеславівни задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року скасувати і ухвалити нове.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 27232-09/2025 від 11 вересня 2025 року у розмірі 8108 (вісім тисяч сто вісім) гривень00 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 5740 (п`ять тисяч сімсот сорок) гривень 80 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», місце реєстрації: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_4 .

Судді: Д.О. Таргоній

О.В. Борисова

С.А. Голуб