Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №367/13940/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 367/13940/25

Провадження № 22-ц/824/11799/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Оплачком Віталієм Олексійовичем, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року та додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2026 у складі судді Шестопалової Я. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Позов мотивований тим, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року у справі № 242/812/23 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу марки «Renault» модель «Kango», 2008 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , в розмірі 108 255,50 грн; стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу марки «Daewoo Lanos», 2008 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , в розмірі 51 927,00 грн; стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу марки «ГРАНД КРУЇЗ GC-04», 2009 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , в розмірі 13 058,50 грн; стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 555 596,00 грн як компенсацію за продані за період шлюбу без згоди другого подружжя транспортні засоби: марки «BMW 528I», 2015 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 та марки «Ford» модель «Fusion» 1999, 2013 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , які належали сторонам на праві спільної сумісної власності; стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 288,09 грн.

Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року у справі № 242/812/23 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 29 000,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі № 242/812/23 рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року та додаткове рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 в частині: стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості 1/2 частини транспортних засобів (та причепу) на загальну суму 173 241,00 грн - залишено без змін; стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 7 288,09 грн - залишено без змін; стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн додаткове рішення змінено, зменшено стягнутий розмір до 23 000,00 грн. В частині стягнення 555 596,00 грн рішення скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач вказувала, що таким чином, починаючи з 19 червня 2024 року у ОСОБА_2 виник обов`язок щодо сплати коштів на користь ОСОБА_1 у загальному розмірі 203 529,09 грн (108 255,50 грн + 51 927,00 грн + 13 058,50 грн + 7 288,09 грн + 23 000,00 грн).

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року у справі № 242/812/23 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі

1 400,00 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі

5 000,00 грн.

Таким чином, починаючи з 10 липня 2024 року у ОСОБА_2 виник обов`язок щодо сплати коштів на користь ОСОБА_1 у загальному розмірі 6 400,00 грн (1 400,00 грн + 5 000,00 грн).

Позивач звертала увагу на те, що ОСОБА_2 12 жовтня 2025 року частково сплатив борг у розмірі 184 235,41 грн.

У зв`язку із простроченням виконання судових рішень у справі № 242/812/23, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь інфляційні втрати і 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 36 873,86 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Справу призначено до підготовчого засідання за участю сторін.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2016 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за прострочення виконання судових рішень у справі № 242/812/23 у розмірі 36 873,86 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року, постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року та додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 242/812/23, яке в повному обсязі на даний час не виконано. З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Перевіривши розрахунок 3 % річних і інфляційних втрат наведені позивачем, суд дійшов висновку про їх правомірність, обґрунтованість та арифметичну вірність.

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Я. О. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг, затраченим ними часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлені представником позивача суми за складання та подання позовної заяви, відповіді на відзив не могли потребувати у фахівця у галузі права значного часу, зокрема часу зазначеного в акті №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17 квітня 2026 року, виходячи з того, що ця справа є типовою та нескладною за своєю суттю, а тому, суд керуючись принципом справедливості та розумності вважав за потрібне зменшити розмір заявлених сум. За вказаних обставин, врахувавши складність справи та виконану адвокатом роботу, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

11 травня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Оплачко В. О. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року та додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2026 року й ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання є неправильним, оскільки загальний розмір коштів, які відповідач мав сплатити позивачу становив в сумі 204 373,13 грн, а з огляду на первинний платіж в сумі 184 235,41, залишок коштів, які відповідач мав сплатити позивачу становить в сумі 20 137,72 грн який був сплачений 18 грудня 2025 року. Заявник також звертає увагу на недобросовісну поведінку позивача, оскільки вона з виконавчим листом до виконавчої служби не зверталася. Щодо додаткового рішення, заявник звертає увагу на те, що витрати на правничу допомогу є необґрунтований та не співмірним з розміром понесених витрат і не відповідає критерію розумності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 11 травня 2026 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Оплачком В. О., на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року та додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Витребувано з Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу № 367/13940/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

04 червня 2026 року матеріали справи № 367/13940/25 надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа в силу закону

є малозначною (пункт 1 частина шоста стаття 19 ЦПК України).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Renault» модель «Kango», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу марки «Renault» модель «Kango», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , в розмірі 108 255,50 грн. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Daewoo Lanos», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу марки «Daewoo Lanos», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , в розмірі 51 927,00 грн. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки «ГРАНД КРУЇЗ GC-04», 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу марки «ГРАНД КРУЇЗ GC-04», 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , в розмірі 13 058,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 555 596,00 грн в якості компенсації за продані за період шлюбу без згоди другого подружжя транспортні засоби: марки «BMW 528I 1997», 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 та марки «Ford» модель «Fusion» 1999, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , які належали сторонам на праві спільної сумісної власності.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 189 200,04 грн в якості компенсації за проданий в період шлюбу без згоди другого подружжя транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «СС» загальний легковий седан-В, номер шасі НОМЕР_6 , 2013 року виписку. В іншій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 288,09 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 892,08 грн.

Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року cтягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 29 000,00 грн.

Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року cтягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 19 600,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошових коштів в розмірі 555 596,00 грн в якості компенсації за продані за період шлюбу без згоди другого подружжя транспортні засоби скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року в частині задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь грошових коштів в розмірі 189 200,04 грн в якості компенсації за проданий в період шлюбу без згоди другого подружжя транспортного засобу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року залишено без змін.

Додаткове рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року змінено, зменшено стягнутий з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір судових витрат з 29 000,00 грн до 23 000,00 грн.

Додаткове рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року змінено, зменшено стягнутий з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розмір судових витрат з 19 600,00 грн до 13 600,00 грн.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 038,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 400,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації вартості частки автомобілів «Renault» модель «Kango» та «Daewoo Lanos», постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в якості компенсації за продані у період шлюбу без згоди другого подружжя автомобілі «BMW» та «FORD FUSION» та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року залишено без змін.

Таким чином установлено, що за вказаними судовими рішеннями у справі № 242/812/23 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнено 209 929,09 грн, строк сплати яких почався з 19 червня 2024 року.

12 жовтня 2025 року ОСОБА_2 частково сплатив борг у розмірі 184 235,41 грн, що підтверджується квитанцією від 12 жовтня 2025 року.

Розмір несплачених коштів ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 з урахуванням часткової сплати - складає 25 693,68 грн.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 242/812/23 рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року в частині розміру судового збору, стягненого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , змінено, зменшено цей розмір з 7 288,09 грн до 1 732,13 грн.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 892,08 грн скасовано.

Таким чином, розмір несплачених коштів ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 з урахуванням часткової сплати та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року - складає 20 137,72 грн.

18 грудня 2025 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 20 139,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18 грудня 2025 року № 0.0.4679672753.1.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 3 % річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 36 873,86 грн, які нараховані за період з 19 червня 2024 року до 12 жовтня 2025 року.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Спір між сторонами виник щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у зв`язку з несвоєчасною сплатою коштів, які стягнені судовими рішеннями.

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами в межах заявлених позовних вимог, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), якою відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Суд першої інстанції установивши, що сплату сум стягнутих судовими рішеннями у справі № 242/812/23, строк виконання яких розпочався з 19 червня 2024 року, відповідач частково здійснив 12 жовтня 2025 року, а остаточну сплату здійснив 18 грудня 2025 року, зробив правильний висновок про наявність у позивача, відповідно до статті 625 ЦК України, права на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі судових рішень у справі № 242/812/23 за період з 19 червня 2024 року до 12 жовтня 2025 року (такий період заявлений позивачем у позовній заяві).

Аргументи заявника про те, що ОСОБА_1 не отримувала виконавчий лист і не зверталась до примусового виконання судових рішень, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки ОСОБА_2 будучи обізнаним про наявність судових рішень у справі № 242/812/23 якими стягнено з нього на користь ОСОБА_1 кошти, в добровільному порядку його не виконав, внаслідок чого у нього виникло прострочене грошове зобов`язання і наявність у позивача права на отримання 3 % річних та інфляційних витрат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Не є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченою частиною другою статті 625 ЦК України сплата відповідачем коштів 12 жовтня 2025 року і 18 грудня 2025 року, оскільки наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

За обставин цієї справи таке прострочення відбувалось з 19 червня 2024 року до 18 грудня 2025 року (остаточне виконання судового рішення), а вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат заявлено за період з 19 червня 2024 року до 12 жовтня 2025 року, тобто за період, який у відповідача існувало прострочення зобов`язання за рішенням суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року - без змін, оскільки підстави для його скасування немає.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Оплачком Віталієм Олексійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна