Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №753/23389/17 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Київ.

Справа № 753/23389/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11275/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року (у складі судді Комаревцевої Л. В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

ТОВ КУА «Прімоколект-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №690007184 від 11.02.2008 року в сумі 68884,19 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 11.02.2008 року між ПАТ «Альфа -Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №690007184, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в вигляді грошових коштів, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 11.02.2009 року.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.

Однак, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором станом на 18.12.2012 року в сумі 68884,19 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту - 26253,44 грн. та заборгованість по відсоткам - 42630,75 грн.

ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» 18.12.2012 року уклали договір про відступлення права вимоги №2012-1-2/1. В свою чергу, 27.12.2012 року між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та ТОВ КУА «Прімоколект-Капітал» було укладено договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 2012-1-2/1, згідно якого відбулося переуступлення прав вимог. З огляду на те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, позивач просить суд позов задовольнити.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року задоволено позов.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» заборгованість за кредитним договором №690007184 від 11.02.2008 року у сумі 68 884 грн. 19 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія управління активами «Прімоколект-Капітал» 1600гривень 00 копійок судового збору.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Роз`яснено відповідачу право на оскарження заочного рішення в загальному порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 27 квітня 2026 року подала засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що з 15.06.2002 ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що як первісному кредитору - ПАТ «Альфа-Банк», так і новому кредитору - ТОВ «КУА «Прімоколект- Капітал» було відомо, що підтверджується анкетою-заявою на отримання кредитних коштів. Таким чином, вимогу про погашення заборгованості ОСОБА_1 не отримувала. Також зазначає, що незважаючи на те, що у вимозі було визначено термін сплати заборгованості десять днів, Товариство подало позовну заяву через чотири дні з оформлення вимоги.

Вказує, що заборгованість за кредитним договором підтверджується лише розрахунком, який містить дані про видачу кредитного ліміту на день підписання заявки, не відображає кожної операції за картковим рахунком, в тому числі по нарахуванню процентів, пені та штрафів у відповідності до умов договору, на які Позивач посилається в позові. Розрахунок не підписаний особою, відповідальною за фінансовий облік та не оформлений у відповідності до нормативних вимог. Також зазначений розрахунок не підтверджує видачу кредитних коштів відповідачу.

Зазначає, що відповідача не було повідомлено про відступлення прав вимоги.

Звертає увагу, що згідно кредитного договору № 690007184 від 11.02.2008 було погоджено суму кредиту в розмірі 22 916,90 грн, в той же час розрахунок заборгованості містить інформацію щодо заборгованості по тілу кредиту в розмірі 26 253,44 грн.

Вказує, що кредитним договором № 690007184 від 11.02.2008 передбачено строк повернення кредитних коштів не пізніше 11.02.2009. Тобто кредитні кошти надавались строком лише на один рік. В свою чергу позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку лише 27.11.2017, майже через вісім років від кінцевої дати повернення коштів. Відтак просить застосувати строки позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

ТОВ «Прімоколект-Капітал», належно повідомлене про розгляд справи шляхом доставлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги до електронного кабінету, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 11.02.2008 року між ПАТ «Альфа -Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №690007184, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в вигляді грошових коштів, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 11.02.2009 року.

Між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» 18.12.2012 року укладено договір відступлення права вимоги №2012-1-2/1, за яким ТОВ «ФК «Кредит - капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Крім того, 27.12.2012 року між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та ТОВ КУА «Прімоколект - Капітал» було укладено договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) №27/12/2012-01, згідно якого відбулося переуступлення прав вимог. Відповідно до умов договору, ТОВ КУА «Прімоколект - Капітал», набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «Кредит Капітал», включно і до ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконала умови договору, відтак, керуючись наданим представником позивача розрахунком заборгованості за кредитним договором №690007184 станом на 18.12.2012 року, стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

2 січня 2018 року Дарницький районний суд м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 58-59).

Як свідчать матеріали справи, судова повістка та копія зазначеної ухвали разом з копією позовної заяви з додатками були направлені відповідачу на поштову адресу (а.с. 60) за місцем реєстрації останньої, відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 56-57). Конверт з вказаними документами був повернутий до суду, у зв`язку з «закінченням терміну зберігання» (а.с. 61). Повторно копії ухвали та позову відповідачу не направлялись.

За правилом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Статтею 190 ЦПК України передбачено надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Неповідомлення судом учасників процесу про розгляду справи є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 3 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявна у матеріалах справи повістка-повідомлення не може вважатися належним повідомленням учасника справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки це не відповідає вимогам частини першої статті 130 ЦПК України.

Згідно постанови Верховного Суду України від 27.03.2019 року у справі № 201/6092/17 у пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Згідно із абзацом 2 частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи(частина друга статті 376 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Внаслідок такого розгляду справи суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Отже, доводи відповідача про його неналежне повідомлення про розгляд справи в порядку письмового провадження, що призвело до порушення його прав на ефективний і справедливий судовий захист, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

За таких обставин районний суд не дотримався умов проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та ухвалив рішення в цій справі з порушенням вимог процесуального законодавства, а відтак оскаржуване рішення суду першої інстанції в з наведених вище мотивів не може бути залишене в силі та відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню.

Так, основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статей 526, 530, 610, 611, 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто існує презумпція правомірності наведених правочинів, допоки іншого висновку не дійде суд у самостійному провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Оскільки презумпція правомірності укладеного сторонами кредитного договору не спростована, а доказів визнання його недійсним матеріали справи не містять, колегія суддів виходить з того, що укладений між сторонами договір є чинним та таким, що породжує для його сторін взаємні права та обов`язки.

Між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» 18.12.2012 року укладено договір відступлення права вимоги №2012-1-2/1, за яким ТОВ «ФК «Кредит - капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Крім того, 27.12.2012 року між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та ТОВ КУА «Прімоколект - Капітал» було укладено договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) №27/12/2012-01, згідно якого відбулося переуступлення прав вимог. Відповідно до умов договору, ТОВ КУА «Прімоколект - Капітал», набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «Кредит Капітал», включно і до ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 518 ЦК України передбачено, що боржник має право висувати проти вимог нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Враховуючи наведене обставини щодо повного та своєчасного виконання сторонами умов кредитного договору підлягають доведенню на загальних підставах.

Відповідач заперечувала проти наданого суду розрахунку заборгованості за відсутності документів первинної фінансової документації (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки).

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до п.п. 5.1 договору кредит надається шляхом відкриття відновлювальної лінії для здійснення витратних операцій з використанням картки. Кредит вважається наданим з дня відображення операцій, здійснених (повністю чи частково) за рахунок кредиту на картковому рахунку.

Представником позивача на підтвердження позовних вимог надано копію заяви позичальника на відкриття поточного (карткового) рахунку в ПАТ «Альфа-Банк», копію анкети-заяви на отримання кредита, копію договору №690007184 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа -Банк з відновлюваною кредитною лінією фізичної особи-резидента та розрахунок суми боргу.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не можна визнати належним та достатнім доказом наявності кредитних правовідносин, оскільки він не є первинним документом, що містить інформації про те, коли і у якому розмірі відповідачеві були надані в користування грошові кошти та на яких умовах. Крім того даний розрахунок не чіткий, з нього неможливо встановити, дати та розмір використання відповідачем коштів з визначеного кредитного ліміту, порядок нарахування відсотків та можливе внесення коштів позивачем на погашення заборгованості.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі 278/2177/15-ц.

У той же час, відповідна виписка по картковому рахунку відповідача разом із матеріалами позовної заяви чи безпосередньо під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем надана не була. Не додано такої виписки і до апеляційної скарги.

Апеляційний суд акцентує увагу, що сам факт погодження суми кредитного ліміту не є підтвердженням надання та використання відповідачем кредитних коштів, що передбачено п.п. 5.1 договору.

З урахуванням того, що позивач до позовної заяви не надав виписки з особового рахунку відповідача, або будь-яких інших доказів зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів, а відповідач оскаржуючи рішення, посилається на те, що відсутні докази отримання нею коштів, колегія суддів робить висновок, про недоведеність позивачем факту надання відповідачу коштів, а відповідно і недоведеності заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги про помилковість висновків, яких дійшов суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, є обґрунтованими.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ТОВ «Прімоколект - Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова