Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №361/11848/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Київ.

Справа № 361/11848/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13070/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кухарчук Анна Юріївна, на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу (постановлену у складі судді Петришин Н.М., дата виготовлення повного тексу ухвали - відсутня)

за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу про стягнення аліментів, виданого 14 жовтня 2025 року за заявою ОСОБА_2 , за нововиявленими обставинами,-

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2025 року до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу № 361/11848/25, виданого 14 жовтня 2025 року Броварським міськрайонним судом Київської області за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 08 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що вищевказане рішення суду мотивоване тим, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року у справі №361/5560/21 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу між сторонами, батьками досягнуто домовленості щодо спільного виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , й дитина переважну частину часу проживала з матір`ю ОСОБА_2 , однак батько ОСОБА_1 систематично бере участь у житті дитини, дитина часто проживає у батька, батько бере участь у фінансовому забезпеченні дитини, тобто сплачує грошові кошти і на користь матері, і надає кошти самій дитині, бере участь у додаткових витратах на дитину, зокрема щодо медичного страхування. ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 зареєстровані та проживають у квартирі, яка належить ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_2 користується нежитловим приміщенням, а саме кладовою №33, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, доходів від здачі в оренду вищевказаної житлового та нежитлового приміщень заявник не отримує, оскільки таке майно використовується в інтересах дитини, та таким майном у повному обсязі користується матір дитини ОСОБА_2 . Натомість, сам ОСОБА_1 не має майна придатного для проживання, а тому для проживання змушений орендувати квартиру.

Заявник зазначав, що ОСОБА_2 , звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу надала недостовірні дані, які вплинули на результати розгляду такої заяви. Так, батько ОСОБА_1 систематично сплачує на рахунок матері ОСОБА_2 грошові кошти на утримання дитини. За період 2022 року ОСОБА_1 перерахував на банківський рахунок матері ОСОБА_2 грошові кошти на утримання дитини у розмірі 616 000 гривень, за період 2023 року - 128 500 гривень, за період 2024 року - 144 700 гривень, за період 2025 року - 149 000 гривень, що разом складає за 2022-2025 роки 1 038 200 гривень, що не може розглядатися як «боржник відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Крім здійснених цільових переказів грошових коштів на банківську картку ОСОБА_2 , батько ОСОБА_1 також бере активну фінансову участь і в інших витратах, таких як придбання необхідних речей та приладдя для освіти та повсякденного життя дитини.

Заявник вважає, що ОСОБА_2 повідомила суду неправдиві та недостовірні обставини з метою отримання судового рішення у безспірному порядку у вигляді наказу, хоча не мала права на звернення з такою заявою, адже з огляду на виконання батьком ОСОБА_1 , своїх батьківських обов`язків, який сплачує на користь матері в середньому 14 000 грн. щомісячний розмір аліментів, ОСОБА_2 не мала права на звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, а повинна була звертатися до суду із позовною заявою про стягнення аліментів, оскільки по суті існує спір про розмір аліментів.

Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що 24 червня 2025 року зареєстрував шлюб та створив нову сім`ю, котру має обов`язок утримувати, а також має на утриманні батька пенсіонера ОСОБА_4 .

Посилаючись на все вищевикладене, ОСОБА_1 просив скасувати судовий наказ Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року у справі № 361/11848/25 про стягнення аліментів, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу № 361/11848/25, виданого 14 жовтня 2025 року Броварським міськрайонним судом Київської області за заявою ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подав 05 червня 2026 року до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу, скасувати судовий наказ Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2 .

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Броварський міськрайонний суд при винесенні ухвали від 12 травня 2026 року у справі №361/11848/25 допустив неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. ст. 376, 262, 170, 176, 177, 423 ЦПК України.

Звертає увагу на докази, які свідчать про те, що у поданій заяві ОСОБА_2 про видачу судового наказу зазначені недостовірні обставини, які вплинули на результати розгляду справи, та які свідчать про те, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України).

Стверджує, що за період 2022 року, батько ОСОБА_1 перерахував на банківський рахунок матері ОСОБА_2 грошові кошти на утримання дитини у розмірі 616 000 грн, за період 2023 року - 128 500 грн, за період 2024 року - 144 700 грн, за період 2025 року - 149 000 грн, за період 2026 року - 56 000 грн.

Вважає, що якби ОСОБА_2 добросовісно користувалася своїми процесуальними правами, та зазначила б дійсні та достовірні обставини, які ОСОБА_1 повідомив суду у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та у цій апеляційній скарзі, суд відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, відмовив би у видачі судового наказу, оскільки ні право матері, ні дитини на утримання не порушено, а існує спір щодо розміру аліментів, та такий спір повинен розглядатися не за правилами наказного провадження, а за правилами загального провадження, із застосуванням принципу змагальності сторін, з покладанням на сторону заявника обов`язку обгрунтувати суму стягнення.

Звертає увагу, що твердження ОСОБА_2 про те, що "Стягувач самостійно займається фізичним та інтелектуальним розивтоком доньки, піклується про здоров`я" - також є неправдивими та не відповідають дійсності, оскільки дитина не відвідує жодні гуртки, та саме батько дбає про здоров`я дитини, та забезпечує оформлення та оплату медичного страхування дитини.

Наголошує, що незважаючи на встановлення цих фактів, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що є очевидним порушенням вимоги ч. 5 ст. 263 ЦПК України, відповідно до якої обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Боржник - ОСОБА_1 звертає увагу Київського апеляційного суду, що судовий наказ у справі №361/11848/25 виданий 14 жовтня 2025 року взагалі не міг бути виданий у наказному провадженні, оскільки між сторонами існував спір про право. Суд першої інстанції в ухвалі від 12 травня 2026 року цьому аргументу належної оцінки не надав.

Правом на подачу відзиву ОСОБА_2 не скористалася.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 та його представник Кухарчук А.Ю. до апеляційного суду повторно не з`явились. ОСОБА_2 до апеляційного суду не з`явилась.

Представником ОСОБА_1 повторно подано клопотання про відкладення розгляду справи, через те що адвокат зайнята під час розгляду іншої справи в Господарському суді Рівненської області.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Оскільки адвокатом під час подання клопотання про відкладення розгляду справи 28 липня 2026 року не було зазначено дати, коли адвокат зайнята в інших судових процесах, та враховуючи, що сторона заявника належним чином повідомлена про розгляд справи в апеляційному суді, явка до якого не є обов`язковою, та з огляду на те, що предметом розгляду даної справи є перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, яким стягнуто аліменти на утримання дитини, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності стягувача , заявника(боржника) та його представника, які належним чином повідомлені про розгляд справи в апеляційному суді. При цьому суд керується тим, що матеріали справи містять достатньо доказів, для перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами встановив, що 14 жовтня 2025 року Броварським міськрайонним судом Київської області за заявою ОСОБА_2 видано судовий наказ № 361/11848/25 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 08 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Районний суд зазначив, що станом на час видачі судового наказу неповнолітня дитина проживала з матір`ю. Спір про визначення місця проживання дитини між сторонами відсутній, а тому мати має право на стягнення аліментів з батька дитини в судовому порядку шляхом видачі судового наказу.

Щодо утримання дитини батьком у добровільному порядку як підстави для перегляду та скасування судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітню дитину суд першої інстанції зазначив наступне.

Та обставина, що заявник добровільно надає матеріальну допомогу на утримання дитини не позбавляє стягувача на утримання аліментів за рішенням суду та не є нововиявленою обставиною у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області 14 жовтня 2025 року відповідає з огляду на наступне.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 Сімейного кодексу України).

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина п`ята статті 183 того ж кодексу).

Судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункти 4 і 5 частини першої статі 161 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів.

Згідно із частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Броварським міськрайонним судом Київської області за заявою ОСОБА_2 14 жовтня 2025 року видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 08 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Підставами для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 зазначив те, що у стягувача ОСОБА_6 були відсутні правові підстави для звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, оскільки він добровільно виконує свій обов`язок по утриманню дитини, яка часто проживає з ним, регулярно перерахував дитині та колишній дружині на протязі року достатню суму на утримання дитини.

На підтвердження заявлених вимог боржник надав докази перерахування коштів з 2022 по 2025 рік та частину 2026 року, докази використанняквартири та нежитлового приміщення стягувачем та дитиною, також посилався на те, що створив нову сім`ю та на обов`язок утримувати батька.

Під ознаки нововиявлених обставин у справі про стягнення аліментів не підпадають такі обставини: факт утримання боржником нової сім`ї ; добровільне надання батьком допомоги та утримання дитини в тому числі і за його рахунок;

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 334/6285/23 викладено висновок про те, що "тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин".

Практика Верховного Суду при розгляді аналогічних справ є усталеною та незмінною (правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 359/3012/18, від 18 грудня 2018 року у справі № 264/1739/18, від 17 березня 2023 року у справі № 761/36042/20).

Установивши, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу.

Згідно правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 17 березня 2023 року у справі № 761/36042/20 у випадку незгоди з судовим наказом боржник вправі захистити своє право шляхом подачі позову про зменшення розміру аліментів (припинення стягнення, тощо) (частина сьома статті 170 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції при перегляді вказаної справи враховує, що аліменти за судовим наказом стягнуто з жовтня 2025 року. Незважаючи на перерахування коштів на утримання дитини заявником, стягувач в даній справі має право на стягнення аліментів у судовому порядку в наказному провадженні. Ті суми, які були сплачені заявником з жовтня 2025 року мають бути враховані виконавцем під час виконання судового наказу, розмір аліментів визначених судом першої інстанції відповідає положенням ч.5 ст. 183 СК України та п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.

Посилання заявника на наявність утриманців, може бути підставою для подачі заяви про зменшення розміру аліментів, а не для скасування судового наказу.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).

Для перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів такими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі цього наказу та є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права й обов`язки заявника та боржника; нововиявленими є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених. Необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини. Перші не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, тоді як другі є даними, що підтверджують саме такі обставини.

Крім того колегія суддів враховує, що частина перша статті 164 ЦПК України містить перелік обставин за яких суд може відмовити у видачі судового наказу. Зокрема такими обставинами можуть бути : 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Подаючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 не зазначив про існування на дату видачісудового наказу, обставин, які визначені у ч. 1 ст. 164 ЦПК України, які б слугували підставою суду першої інстанції для постановлення ухвали про відмову у видачі даного наказу, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення без задоволення поданої ОСОБА_1 заяви .

Доводи, які наведені у апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кухарчук Анна Юріївна залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягм 30 днів, шляхом подання скарги безпосередньо до касаційного суду.

Головуючий О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова