Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №760/9923/24 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Київ.

Справа № 760/9923/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10598/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 березня 2026 року (у складі судді Фінагеєвої І.О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

У квітні 2024 року представник первісного позивача ТОВ «Інстафінанс» - адвокат Жевега Катерина Валеріївна звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом та просила стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за Договором кредитної лінії №IU1885762 (номер у системі IU2307162) від 16 червня 2021 року в розмірі 22158,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 13000,00 грн; заборгованість за процентами для початково зазначеної тривалості - 3698,00 грн, заборгованість за платою за організацію продовження якщо сплачується на умовах післяплати - 5460,00 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 червня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії №IU1885762 (номер у системі IU2307162) в Інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача в електронній формі за допомогою дистанційних засобів.

08 липня 2021 року між Кредитодавцем та Позичальником було підписано Додаткову угоду №АМ0847584 до спеціальних умов Договору кредитної лінії В Інформаційно-комунікаційній системі позивача в електронній формі за допомогою дистанційних засобів.

Відповідно до умов Паспорту споживчого кредиту, Клієнт перед укладенням Договору отримав інформацію яка надається до укладення договору ознайомився та погодився із всіма умовами надання послуг ТОВ «Інстафінанс», які розміщені на офіційному порталі ТОВ «ІНСТАФІНАНС» https://www.ukrpozyka.com.ua.

За умовам цих договорів позивач надав, а відповідач отримала кредитні кошти, які зобов`язалася повернути у строки, визначені в договорі, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені умовами цих договорів.

Однак відповідач належним чином зобов`язання за укладеними договорами не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за Договором кредитної лінії №IU1885762 від 16 червня 2021 року в розмірі 22158,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 13000,00 грн; заборгованість за процентами для початково зазначеної тривалості - 3698,00 грн, заборгованість за платою за організацію продовження якщо сплачується на умовах післяплати - 5460,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 березня 2026 року відмовлено у задоволенні позову

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач через систему «Електронний суд» 14 квітня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Зазначене рішення ухвалене без належного з`ясування всіх обставин справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним встановленням фактичних обставин, що мають істотне значення для справи, а також висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, встановленим по справі.

Вказує, що як вбачається з Договору кредитної лінії, з яким також ознайомилася відповідач при укладенні договору, який підписаний нею шляхом введення одноразового ідентифікатора, передбачено, що заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, які визначені в заявці як обов`язкові для прийняття рішення про можливість надання кредиту. Після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «84WTU3» та «T6DZ18» договорів №IU1885762 від 16 червня 2021 року та АМ0847584 від 08 липня 2021 року відповідно, товариство на виконання вимог перерахувало позичальнику суми коштів обумовлені Договорами.

Зазначає, що серед матеріалів справи містяться виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1 , надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за договором від 18.10.2017. Із зазначених виписок вбачається, що вказана банківська картка емітована на ім`я ОСОБА_1 , що прямо підтверджує належність картки відповідачу. Відповідно до виписки за 16.06.2021, 16.06.2021 о 23:43 на зазначену банківську картку було зараховано грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. Зв`язок між зазначеним зарахуванням коштів та їх перерахуванням кредитодавцем підтверджується витягом із журналу дій інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «ІНСТАФІНАНС», згідно з яким зафіксовано успішне здійснення переказу коштів на користь позичальника ОСОБА_1 . Аналогічно, відповідно до виписки за 08.07.2021, 08.07.2021 о 22:44 на зазначену банківську картку було зараховано грошові кошти у сумі 8 000,00 грн. Таким чином, дата, час, сума операцій та реквізити отримувача, зазначені у банківських виписках та у витягах з інформаційної системи кредитодавця, узгоджуються між собою, що у своїй сукупності підтверджує факт зарахування грошових коштів саме відповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

13 травня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. А оскаржуване рішення - без змін.

Вказує, що ні первинних документів, ні виписок з рахунків ТОВ «ІНСТАФІНАНС» суду надано не було. Як не було наданої їх ТОВ «ІНСТАФІНАНС» і АТ «ТАСКОМБАНК» на заяви відповідача, долучені до матеріалів справи.

Вважає, що довідки, надані позивачем на підтвердження переказу, не є первинним розрахунковим документом і більше того, не містить інформації про конкретного платника і банківський рахунок, з якого мали бути переказані кошти , тобто саме тієї інформації, яка і дозволяє перевірити походження і факт переказу коштів у кредит. Тоді як виписка з карткового рахунка відповідача інформації про платників, джерела зарахувань, підстави платежів не містить.

Зазначає, що скаржник просить суд прийняти нове рішення на підставі не підтверджених оригіналами копій доказів, які ставляться відповідачем під мотивований сумнів і виготовлені в більшості самим же Позивачем, а також є неналежними, недостатніми та недопустимими.

Вважає визначену позивачем заборгованість за платою за організацією продовження, якщо сплачується в прядку післяоплати у сумі 5 460 грн такою, що не відповідає вимогам спеціального законодавства та копіям кредитного договору, а саме: у копії паспорта споживчого кредиту визначено 1050,00 грн.; Додаткової угоди- 2730,00 грн.; копії Спеціальних умов - 1050,00 грн.

Відтак умови про односторонні зміни договору шляхом збільшення витрат по кредиту у випадку прострочення його повернення (якою відповідно до формлювання і є «плата за організацією продовження, , якщо сплачується в прядку післяоплати» є нікчемними відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, ч. 4-7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і не можуть застосовуватись.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що 16 червня 2021 року ТОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії №IU1885762 (номер у системі IU2307162) в Інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача в електронній формі за допомогою дистанційних засобів.

Розділом 2 вказаного Договору передбачені умови укладення договору за допомогою дистанційних засобів, відповідно до якого на Порталі Позичальник заповнює заяву шляхом вибору необхідної Суми Кредиту та Строку оплати, вводить реквізити своєї платіжної картки, на яку бажає отримати Кредит (п.п.2.1.1. п. 2.1. Договору), створює Особистий кабінет на Порталі (п.п.2.1.1.1. п. 2.1. Договору), отримує пропозицію Кредитодавця у формі Спеціальних умов Кредиту на основі Інформації, наданої в Заяві (п.п.2.1.1.2. п. 2.1. Договору), натискаючи кнопку «Прийняти», підтверджує надання Кредитодавцю згоди на використання персональних даних Позичальника та встановлення договірних відносин з Кредитодавцем (п.п.2.1.1.3. п. 2.1. Договору).

Відповідно до п.п.2.1.2. п. 2.1. Договору, код підтвердження у вигляді одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора (код підтвердження) надсилається Кредитодавцем на номер телефону Позичальника. Шляхом введення Коду підтвердження у відповідне поле та натискання кнопки «Підтвердити» Позичальник приймає Пропозицію та підписує Договір, який з цього моменту є укладеним відповідно до Правил та норм Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 3.1. Розділу 3 Договору встановлено, що Кредитодавець зобов`язується надати Кредит (Кредити) Позичальнику в межах ліміту Кредитної лінії, на основі Заяви (Заяв) Позичальника та за умови їх схвалення, і Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю Суму наданого Кредиту та сплатити всі відповідні Договірні компенсації до останнього дня Строку оплати.

Спеціальними умовами Договору кредитної лінії №IU1885762 від 16 червня 2021 року встановлено, що сторони домовилися про наступне: ліміт кредитної лінії - 13 000,00 грн; сума кредиту - 5 000,00 грн; процентна ставка в день - 1,70%; строк оплати - 30 днів; потенційний ліміт кредитної лінії - 20 000,00 грн; надана сума кредиту - 5 000,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 7 039,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 14926,33%; дата повного погашення - 16 липня 2021 року; штраф, якщо є - 50%.

08 липня 2021 року між Кредитодавцем та Позичальником було підписано Додаткову угоду №АМ0847584 до спеціальних умов Договору кредитної лінії в Інформаційно-комунікаційній системі позивача в електронній формі за допомогою дистанційних засобів, відповідно до якої сторони домовилися про наступне: ліміт кредитної лінії - 13 000,00 грн; сума кредиту - 8 000,00 грн; процентна ставка в день - 1.80%; строк оплати - 30 днів; потенційний ліміт кредитної лінії - 20 000,00 грн; надана сума кредиту - 13 000,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 16 188,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 45523,76%; дата повного погашення - 16 липня 2021 року; штраф, якщо є - 50%.

З метою підписання Договорів, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами, відповідачу було надано одноразові ідентифікатори 84WTU3 та T6DZ18, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, складеною представником за довіреністю ТОВ «Інстафінанс» А.В. Кирик.

Відповідно до копії листа АТ «ТАСКОМБАНК» №6291/47.1 від 20 березня 2024 року, повідомлено ТОВ «Інстафінанс», що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №64 від 30 березня 2020 року, банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме:

дата операції - 16 червня 2021 року, картка отримувача - НОМЕР_1 , сума зарахування - 5000,00 грн, ID платежу - 1422782650, код авторизації - 119803, відправник - ТОВ «Інстафінанс»;

дата операції - 08 липня 2021 року, картка отримувача - НОМЕР_1 , сума зарахування - 8000,00 грн, ID платежу - 1430764251, код авторизації - 213953, відправник - ТОВ «Інстафінанс».

Відповідно до розрахунку заборгованості по укладеному договору №IU1885762 (IU2307162) від 16 червня 2021 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 22 158,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 13 000,00 грн; заборгованість за процентами для початково зазначеної тривалості - 3 698,00 грн, заборгованість за платою за організацію продовження якщо сплачується на умовах післяплати - 5 460,00 грн.

Як вбачається з Договору кредитної лінії, з яким також ознайомилася відповідач при укладенні договору, який підписаний нею шляхом введення одноразового ідентифікатора, позивачем передбачено, що заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, які визначені в заявці як обов`язкові для прийняття рішення про можливість надання кредиту.

Згідно п. 2.1 Загальних умов, Встановлення договірних відносин між Сторонами за допомогою дистанційних засобів забезпечується таким чином: 2.1.1. на Порталі Позичальник повинен заповнити Заяву шляхом введення необхідної Суми Кредиту та Терміну оплати, а також надати (завантажити) інші дані та документи, що вимагаються. Також, у відповідному полі, в якому Позичальник повинен ввести реквізити своєї платіжної картки. Після заповнення вищезазначеної Заяви:

2.1.1.1. Позичальник створює Особистий кабінет на Порталі, шляхом виконання вказівок, викладених на Порталі;

2.1.1.2. Позичальнику надається пропозиція кредитодавця у формі спеціальних умов кредиту на основі інформації, наданої в заяві. Якщо позичальник під час обробки заяви змінив інформацію, надану в заяві, нова пропозиція буде надана на основі нововеденних умов. За запитом позичальника кредитодавець повинен надати позичальнику пропозицію в паперовому вигляді в порядку, встановленому законодавством. Позичальник, без обмежень в часі, має право проаналізувати пропозицію та порівняти її з пропозиціями конкурентів;

2.1.1.3. натискаючи кнопку «Прийняти», Позичальник підтверджує надання Кредитодавцю згоди на (І) використання персональних даних Позичальника для ідентифікації Позичальника, для оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника та для виконання Договору відповідно до Політики конфіденційності; (ІІ) використання Порталу відповідно до Умов користування Порталом; (ІІІ) встановлення договірних відносин з Кредитодавцем, як передбачається Договором, та (ІV) складення Договору;

2.1.2. код підтвердження у вигляді одноразового алфавітно - цифрового ідентифікатора (надалі іменується як «Код підтвердження») надсилається кредитодавцем на Номер телефону позичальника. Шляхом введення коду підтвердження у відповідне поле та натискання кнопки «підтвердити» позичальник приймає пропозицію та підписує договір, який з цього моменту є укладеним відповідно до Правил та норм ЗУ «Про електронну комерцію»;

2.1.3. після подання Заяви Кредитодавець оцінює кредитоспроможність (платоспроможність) Позичальника самостійно або за допомогою уповноважених постачальників послуг. Надання кредиту та зміни суми кредиту може надаватись в межах ліміту кредитної лінії, та на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, на власний розсуд кредитодавця;

2.2. З метою перевірки даних платіжної картки Позичальника Позичальник уповноважує Кредитодавця вирахувати суму в розмірі … грн. з платіжної картки Позичальника, яка буде відшкодована Кредитодавцем Позичальнику після завершення процедури перевірки, але не пізніше, ніж протягом наступних семи робочих днів, або зарахувати на платіжну картку Позичальника суму в розмірі …. грн., заблокувати дану суму та вирахувати її з платіжної картки позичальника під час завершення процедури перевірки. Таке уповноваження жодним чином не має наслідок обов`язок Кредитодавця здійснювати таку перевірку, яка залишається правом Кредитодавця, яким він розпоряджається на власний розсуд.

Після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «84WTU3» та «T6DZ18» договорів №IU1885762 від 16 червня 2021 року та АМ0847584 від 08 липня 2021 року відповідно, товариство мало на виконання вимог договору перерахувати позичальнику суми коштів обумовлені Договорами.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Інстафінанс» умов кредитних договорів №IU1885762 від 16 червня 2021 року та №АМ0847584 від 08 липня 2021 року, щодо здійснення безготівкового переказу грошових сум на банківський рахунок саме відповідача у справі - ОСОБА_1 , як позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Не надано також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Інстафінанс» та АТ «ТАСКОМБАНК», яке, згідно доводів ТОВ «Інстафінанс», здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача. Хоча в своєму листі №6291/47.1 від 20 березня 2024 року АТ «ТАСКОМБАНК» посилається на те, що діяло в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №64 від 30 березня 2020 року, однак вказаного договору до матеріалів справи позивачем долучено не було.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України до Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами підписані Договори кредитування.

Суд також наголошує на тому, що відповідач у ході розгляду справи не спростував тієї обставини, що персональні дані, відображені в кредитному договорі, - прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації, номери засобів зв`язку, - йому не належать.

Доказів того, що вказані дані є чужими або вигаданими, матеріали справи не містять. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів.

Отже, на переконання колегії суддів, факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим, позаяк надані позивачем докази містять інформацію про підписання договору електронним підписом, зокрема за допомогою одноразового ідентифікатора «84WTU3» та «T6DZ18» ,вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновку суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Інстафінанс» умов кредитних договорів №IU1885762 від 16 червня 2021 року та АМ0847584 від 08 липня 2021 року, щодо здійснення безготівкового переказу грошових сум на банківський рахунок саме відповідача ОСОБА_1 шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Так, суд першої інстанції не врахував Витяги з інформаційно-телекомунікаційної системи позивача щодо факту підтвердження переказу коштів відповідачу, який наявний в матеріалах справи (а.с. 41-42).

З вищевказаного Витягу вбачається, що 16 червня 2021 рокуо 23 год. 49 хв. було перераховано на платіжну картку ( НОМЕР_1 ) клієнта ОСОБА_1 суму у розмірі 5 000 грн, також 08 липня 2021 року о 22 год. 40 хв. було перераховано на платіжну картку ( НОМЕР_1 ) клієнта ОСОБА_1 суму в розмірі 8 000 грн.

Зазначене узгоджується з відповіддю АТ «Таскомбанк» від 20 березня 2024 року № 6291/47.1 на запит ТОВ «Інстафінанс» від 15.03.2024 року в якому АТ «Таскомбанк» підтвердило факт перерахування кредитних коштів в загальному розмірі 13 000 грн від позивача на банківську картку відповідача ( НОМЕР_1 ) (а.с. 51).

Висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази про наявність договірних відносин між позивачем ТОВ «Інстафінанс» та АТ «Таскомбанк» щодо переказу платежів, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки правовідносини, які виники між ТОВ «Інстафінанс» та АТ «Таскомбанк» стосуються виключно господарської діяльності даних юридичних осіб та в даному випадку правовідносини, між цими двома юридичними особами не стосуються предмета спору по даній справі.

Водночас АТ «Таскомбанк» у своїй відповіді від 20 березня 2024 року № 6291/47.1, підтвердив існування правовідносин в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 64 від 30.03.2020 року, який укладений між ТОВ «Інстафінанс» та АТ «Таскомбанк». Суд апеляційної інстанції вважає, що вказана відповідь АТ «Таскомбанк» є належним та достовірним доказом того, що позивач перерахував (видав) кредитні кошти, в загальному розмірі 13 000 грн відповідачу на визначений останнім номер банківської карти.

Стаття 31 Закону України «Про платіжні послуги» зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 10 Постанови Правління НБУ № 113 від 03.11.2021 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику...», прямо передбачено можливість використання у договорах та супровідних документах номера електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (маскований номер картки).

За своєю правовою природою та змістом довідка АТ «Таскомбанк» від 20 березня 2024 року № 6291/47.1, яка засвідчена кваліфікованим електронним підписом, є звітом платіжного оператора, складеним із дотриманням вимог Закону України «Про платіжні послуги». Відомості, відображені у цьому документі, є належним доказом успішного завершення платіжної операції за вказаними реквізитами.

Апеляційний суд також враховує, що позивачем надавалось суду першої інстанції виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «Приват Банк» (а.с. 224-225), однак судом першої інстанції як не проаналізовано, так і належним чином не оцінено наданий позивачем доказ. Так, з виписки вбачається, що 16 червня 2021 року о 23 год. 49 хв. було перераховано на платіжну картку ( НОМЕР_1 ) суму у розмірі 5 000 грн, також 08 липня 2021року о 22 год. 40 хв. було перераховано на платіжну картку ( НОМЕР_1 ) суму в розмірі 8 000 грн.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі 278/2177/15-ц.

Апеляційний суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що виписки не є належним доказом, оскільки з них неможливо встановити, хто саме перерахував кошти на її рахунок.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Оскільки усі вищезазначені докази, надані позивачем, є належними, інформація в них не суперечить один одному, є послідовною, а відповідачем переконливих доводів чи доказів, які б спростували надані позивачем докази, суду надано не було, апеляційний суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується видача ОСОБА_1 кредиту у сукупному розмірі 13 000 грн.

Згідно зі ст. 610, 611, 612 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідачем не виконано умови договору щодо повного погашення кредиту в строк, передбачені договором, з останньої на користь позивача підлягала стягненню заборгованість за процентами в межах строку кредитування в сумі 3 698 грн.

Разом з тим апеляційний суд враховує доводи сторони відповідача щодо безпідставності стягнення заборгованості за плату за організацію продовження, якщо сплачується на умовах післяплати.

У п.3.1, п.3.2 Загальних умов договору кредитної лінії зазначено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит (кредити) позичальнику в межах ліміту кредитної лінії, на основі заяви (заяв) позичальника та за умови їх схвалення, і позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня строку оплати.

Якщо позичальник вирішив змінити дату оплати або дату повного погашення кредиту, позичальник повинен укласти новий договір кредитної лінії абооплатити суму процентів за періодпродовження.

Порядок сплати процентів за кредитом врегульований п. 4.1 Загальних умов договору кредитної лінії.

Так, за користування сумами, які надаються в якості кредиту (кредитів) за договором та в межах ліміту кредитної лінії, позичальник повинен сплачувати кредитодавцю проценти за кредитом за процентною ставкою, визначеною в спеціальних умовах кредиту. Оплата процентів за кредитомздійснюється до останнього дня строку оплати періоду часу, починаючи з дати, коли кредит було надано позичальнику, до дати повного погашення за короткостроковим кредитом (п.п.4.1.1).

Проценти за кредитом обчислюються за весь період часу, коли кредит (кредити) використовувався (використовувалися) позичальником, починаючи з першого дня надання кредиту та закінчуючи днем, коли всю суму кредиту було повернуто кредитодавцю (п.п.4.1.2).

Пунктом 1 Загальних умов визначено, що період продовження це період часу, на який переноситься Дата оплати або Дата повного погашення Суми Кредиту відповідно до Загальних та Спеціальних умов Договору. Починається з дня, коли Позичальником попередньо в повному обсязі сплачено Плату з організації Продовження, або замовлено Період продовження у разі продовження.

У спеціальних умовах визначено порядок продовження: період продовження (7 днів, 14 днів та 30 днів) та процентну ставку за період продовження. Процентна ставка за період продовження, яка сплачується під час обробки запиту на продовження. Період продовження, який може надаватися кредитодавцем позичальником за запитом позичальника.

Із вказаного слідує, що для продовження строку (дати) оплати необхідним є звернення позичальника із відповідним запитом, однак, доказів того, що відповідач зверталась до позивача із запитом на продовження позивачем не надано, а відтак підстави для стягнення заборгованості за плату за організацію продовження, якщо сплачується на умовах післяплати, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам, судом невірно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги та апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 281,90 грн за подання позовної заяви, 2 738,28 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 рокускасувати, ухваливши нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 41153878) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13 000 грн., заборгованість за процентами у розмірі 3 698 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» судовий збір у розмірі 5 020,18 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова