Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №361/10442/24 — Київський апеляційний суд

справа № 361/10442/24 головуючий у суді І інстанції Петришин Н.М.

провадження № 22-ц/824/10395/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Бучацький відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Івано-Франківськ) про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року заявник ОСОБА_1 подала до Броварського міськрайонного суду Київської області скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Бучацький відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Івано-Франківськ) про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги зазначає, що судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2024 у справі № 361/10442/24 стягнуто з ДП «УКРСПИРТ» на користь ОСОБА_1 126 062 грн 66 коп нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Бучацьким відділом державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області постановою від 20.01.2024 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21жовтня 2024 року № 361/10442/24 про стягнення з ДП «УКРСПИРТ» на користь ОСОБА_1 126 062 грн 66 коп нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. (ідентифікатор для доступу А74АЕ28ДВ18Е). Виконання судового рішення здійснюється начальником відділу Романюком О.В.

Наказом фонду державного майна України від 04 січня 2022 року №1 затверджені Переліки об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.

Наказом Фонду державного майна України від 03 березня 2025 року № 350 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (із змінами)» Єдиний майновий комплекс ДП «УКРСПИРТ» включено до Переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.

Постановою від 06 березня 2025 року Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області зупинено вчинення виконавчих дій в зв`язку з включенням Єдиного майнового комплексу Державне підприємство «УКРСПИРТ» до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Таким чином, стягувач вважає, що постанова № НОМЕР_1 від 14 березня 2025 року Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області про зупинення вчинення виконавчих є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 було закрито.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 10 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій остання просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду від 30 березня 2026 року № 361/10442/24 про закриття провадження у справі за скаргою на постанову начальника відділуБучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Романюка Олега Васильовича № НОМЕР_1 від 14 березня 2025 року про зупинення вчинення виконавчих дій.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 не погоджується з доводами Броварського міськрайонного суду, оскільки в зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_1 відносно ДП «УКРСПИРТ» об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами однієї юрисдикції.

Станом на дату зупинення вчинення виконавчих дій 14 березня 2025 року до зведеного виконавчого провадження входили виключно судові накази Броварського міськрайонного суду про стягнення богів із заробітної плати, а в подальшому додані судові наказі та виконавчі інших судів загальної юрисдикції про стягнення богів із заробітної плати.

Відтак, Броварським міськрайонним судом прийнято ухвалу про закриття провадження у справі за відсутності доказів про склад зведеного виконавчого провадження.

Крім цього, апелянт звернула увагу, що постановою від 11 вересня 2025 року № НОМЕР_1 виконавче провадження поновлено на підставі висновків Верховного Суду, викладені в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 335/1961/23.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Бучацький відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Івано-Франківськ) про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, у судове засідання не з`явились. Заяв або клопотань про неможливість прибути у судове засідання, відкладення розгляду справи, розгляд справи за її відсутності або ж про проведення судового засідання у режимі відеоконференції до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, участь сторін та їх представників в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою (частина 2 ст. 372 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010рокуу справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд визнав повідомлення учасників справи належним, а їхнеявку такою, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Суд першої інстанції вирішуючи питання про закриття провадження по справі вважав встановленим, що відповідно до судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року у справі № 361/10442/24 стягнуто з ДП «УКРСПИРТ» на користь ОСОБА_1 126 062 грн 66 коп нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

З метою примусового виконання зазначеного судового наказу ОСОБА_1 звернулася до Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області.

Постановою Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області від 20 січня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання вищевказаного судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21жовтня 2024 року у справі № 361/10442/24.

Наказом фонду державного майна України від 04 січня 2022 року № 1 затверджені Переліки об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.

Наказом Фонду державного майна України від 03 березня 2025 року № 350 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04 січня 2022 року № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (із змінами)» Єдиний майновий комплекс ДП «УКРСПИРТ» включено до Переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.

Постановою Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області від 06 березня 2025 року зупинено вчинення виконавчих дій в зв`язку з включенням Єдиного майнового комплексу Державне підприємство «УКРСПИРТ» до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Судом з`ясовано, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночком В.Ю. від 11 серпня 2025 року прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження.

За змістом зазначеної вище постанови державного виконавця від 11 серпня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, згідно постанови про передачу матеріалів зведеного виконавчого провадження від 05 серпня 2025 року № НОМЕР_2, що видав начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавче провадження направляється для подальшого виконання до Відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваночком В.Ю. від 11 вересня 2025 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року у справі № 361/10442/24.

Відтак, суд першої інстанції виснував, що оскільки ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яке входить до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, дана скарга підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність у відповідності до пункту 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі закрити.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване судове рішення, у межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 447, частини першої статті 448, частини першої статті 451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби (далі - ВДВС), передбачені нормами ЦПК України.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльність ВДВС, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Оскільки порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція.

Сама наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу державної виконавчої служби. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.

Разом із тим ні у ЦПК України, ні в КАС України не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою урегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якого судочинства і якими судами вони ухвалені.

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 64/229 (провадження № 12-66гс19), де вказано, що визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18) та № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18) зроблено висновок, що справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц».

Таким чином, враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку, що основним критерієм визначення, що дана скарга підглядає розгляду в порядку адміністративного судочинства є те, що у зведеному виконавчому провадженні наявні виконавчі документи на виконання рішень, які ухвалені судами за правилами різних юрисдикцій.

Разом з цим, суд першої інстанції постановляючи ухвалу про закриття провадження з підстав наявності на виконанні рішень судів різних юриздикцій не встановив чи дана підстава фактично є підтвердженою, оскільки з долучених доказів до скарги не вдається встановити чи перебувають на виконанні рішення суду в рамках зведено виконавчого провадження рішення судів різних юрисдикцій.

Апеляційним судом встановлено, що апелянт до матеріалів скарги долучила облікову картку на зведене виконавче провадження НОМЕР_1, з якої вбачається, що на виконанні державної виконавчої служби перебувають виконавчі документи видані виключно районними судами загальної юрисдикції.

Відтак, оскільки вказаний документ впливає на вирішення питання щодо можливості подальшого розгляду справи у суді в порядку цивільного судочинства, колегія суддів приймає його до розгляду. Окрім цього, дані обставини виникли після подачі скарги.

Також, з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що постановою від 11 вересня 2025 року № НОМЕР_1 виконавче провадження поновлено на підставі висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 335/1961/23.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо закриття провадження, оскільки не встановив в повній мірі обставин для можливості застосування відповідної норми права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова