Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №357/9556/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року місто Київ

справа № 357/9556/26

апеляційне провадження № 33/824/3566/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепи Т.В. від 15 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Скаржник зазначає, що Скаржник зазначає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про доведеність його вини у порушенні пунктів 13.1, 13.3 ПДР України, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів того, що саме його дії перебували у причинному зв`язку з ДТП.

Звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не має наперед установленої доказової сили, а зазначене у схемі ДТП місце зіткнення не підтверджене об`єктивними слідами на місці події чи іншими матеріальними даними, які б давали змогу достовірно встановити місце первинного контакту транспортних засобів. Відеозапис із нагрудної камери поліцейського моменту ДТП не зафіксував та відображає лише подальше оформлення її матеріалів.

Наголошує, що він послідовно пояснював про рух максимально близько до правого краю проїзної частини, тоді як інший учасник ДТП у судовому засіданні зазначив, що рухався на заокругленні дороги з обмеженою оглядовістю, виїхав із повороту з дещо перевищеною швидкістю та рухався ближче до середини дороги через наявність кущів праворуч. На думку скаржника, суд належної оцінки цим обставинам не надав, натомість безпідставно розцінив його пояснення як спосіб уникнення адміністративної відповідальності.

Крім того, посилається на те, що за результатами розгляду окремої справи іншого учасника цієї ж ДТП було визнано винним у порушенні ПДР України, однак зазначеній обставині суд першої інстанції оцінки не надав.

Вважає, що за наявності суперечливих пояснень учасників ДТП та відсутності об`єктивних даних, які дозволяли б достовірно встановити траєкторії руху транспортних засобів і місце їх первинного контакту, висновок про порушення ПДР саме ним ґрунтується на припущеннях, а неусунуті сумніви щодо доведеності його вини мають тлумачитися на його користь.

Учасники справи в судове засіданняне з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, апеляційний суд виходить з такого.

25 травня 2026 року о 21 год. 30 хв. інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП лейтенантом поліції Кравченком Я.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 675501 за статтею 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом 25 травня 2026 року о 19 год. 05 хв. у місті Біла Церква на вулиці Степана Бандери, 141, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Tiguan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду не дотримався безпечного бокового інтервалу, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення пункту 13.3 Правил дорожнього руху України.

Матеріали справи також містять схему місця дорожньо-транспортної пригоди, письмові пояснення її учасників та відеозапис із нагрудної камери поліцейського.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Отже, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП є встановлення конкретного порушення нею вимог Правил дорожнього руху та причинного зв`язку між таким порушенням і наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 13.3 Правил дорожнього руху України під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася на заокругленій ділянці дороги з обмеженою оглядовістю під час зустрічного руху автомобілів ВАЗ 2105 та Volkswagen Tiguan.

У письмових поясненнях, наданих після дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 зазначив, що рухався правою стороною проїзної частини зі швидкістю близько 50 км/год та, побачивши зустрічний автомобіль, змістився праворуч, однак водій Volkswagen Tiguan, на його думку, недостатньо змістився до правого краю дороги.

Натомість ОСОБА_1 у своїх поясненнях зазначив, що рухався з дотриманням правого краю проїзної частини, тоді як автомобіль ВАЗ 2105 рухався частково ближче до середини дороги. Побачивши зустрічний автомобіль, він максимально змістив свій транспортний засіб праворуч, однак водій ВАЗ 2105 продовжив рух за попередньою траєкторією.

Водночас у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 пояснив, що під час проходження заокруглення дороги рухався ближче до її середини, оскільки праворуч знаходилися кущі та можливість для подальшого зміщення була обмежена. Також зазначив, що, як йому повідомили працівники поліції, з повороту він виїхав із дещо перевищеною швидкістю.

Отже, пояснення ОСОБА_3 , надані в судовому засіданні, у частині положення керованого ним транспортного засобу на проїзній частині не узгоджуються з його первинними письмовими поясненнями та водночас частково узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 про рух автомобіля ВАЗ 2105 ближче до середини дороги.

Належної оцінки цій суперечності суд першої інстанції не надав. Натомість пояснення ОСОБА_1 про дотримання ним правого краю проїзної частини суд відхилив, розцінивши їх як обраний спосіб захисту, спрямований на уникнення адміністративної відповідальності, не навівши при цьому достатніх об`єктивних доказів, якими така версія спростовується.

Схема дорожньо-транспортної пригоди містить позначення місця зіткнення транспортних засобів, яке суд першої інстанції поклав в основу висновку про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 13.3 Правил дорожнього руху України.

Разом із тим із матеріалів справи не вбачається, за якими саме об`єктивними слідами на місці події було визначено зазначене місце первинного контакту транспортних засобів. На схемі не зафіксовано слідів гальмування, осипу уламків, слідів технічних рідин чи інших матеріальних слідів, за якими можна було б достовірно встановити положення автомобілів безпосередньо в момент зіткнення.

За таких обставин саме по собі нанесення на схему місця зіткнення, без відомостей про об`єктивні дані, на підставі яких воно було визначене, не є достатнім для беззаперечного встановлення траєкторії руху кожного з автомобілів перед ДТП та положення їх відносно один одного в момент первинного контакту.

Зафіксований у матеріалах справи характер пошкоджень транспортних засобів - лівої бокової частини автомобіля Volkswagen Tiguan та передньої лівої частини автомобіля ВАЗ 2105 - підтверджує факт їх контакту, однак сам по собі не дає можливості достовірно встановити, який саме з водіїв не забезпечив безпечного бокового інтервалу.

Не підтверджує зазначеної обставини й відеозапис із нагрудної камери поліцейського, оскільки момент дорожньо-транспортної пригоди та рух автомобілів безпосередньо перед зіткненням на ньому не зафіксовані. Відеозапис відображає обстановку після ДТП та процес оформлення її матеріалів, а тому не дозволяє встановити траєкторії руху транспортних засобів та їх положення в момент первинного контакту.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що відеозапис та схема ДТП спростовують пояснення ОСОБА_1 і підтверджують викладені у протоколі обставини, не ґрунтується на змісті цих доказів.

Апеляційним судом також ураховується, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 червня 2026 року у справі № 357/9559/26 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, за обставинами цієї ж дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з порушенням ним, зокрема, пункту 13.3 Правил дорожнього руху України.

Зазначена постанова сама по собі не має визначального значення для вирішення питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , оскільки відповідальність кожного учасника дорожнього руху має встановлюватися окремо на підставі доказів щодо його власних дій.

Водночас установлення у межах іншого провадження порушення ОСОБА_3 вимог пункту 13.3 Правил дорожнього руху України узгоджується з його поясненнями про рух ближче до середини проїзної частини та є обставиною, яка підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами цієї справи.

Таким чином, наявна сукупність доказів не дозволяє достовірно встановити положення автомобіля Volkswagen Tiguan відносно проїзної частини безпосередньо перед зіткненням, траєкторії руху обох транспортних засобів та, відповідно, зробити обґрунтований висновок про те, що саме ОСОБА_1 не дотримався безпечного інтервалу під час зустрічного роз`їзду.

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів у справі, однак відомості, викладені в ньому, підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами та не мають наперед установленої доказової сили.

У цій справі викладений у протоколі висновок про порушення ОСОБА_1 пункту 13.3 Правил дорожнього руху України не знайшов достатнього підтвердження сукупністю інших об`єктивних доказів, тоді як матеріали справи містять відомості, які допускають інший механізм виникнення дорожньо-транспортної пригоди та не були спростовані.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що належними та достатніми доказами не доведено порушення ОСОБА_1 вимог пункту 13.3 Правил дорожнього руху України та причинного зв`язку між його діями і наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, є передчасним та не ґрунтується на всебічній оцінці сукупності доказів у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи, що подія дорожньо-транспортної пригоди мала місце, однак наявними у справі доказами не доведено порушення ОСОБА_1 вимог пункту 13.3 Правил дорожнього руху України та, відповідно, об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, апеляційний суд доходить висновку про відсутність у його діях складу цього адміністративного правопорушення.

У зв`язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову такого змісту.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 124 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Головачов