Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №368/539/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №368/539/25 Суддя І інстанції - Закаблук О.В.

Провадження № 33/824/2683/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кагарлицького районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Кагарлицького районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 12.04.2025 о 15 год. 21 хв. на а/д Кагарлик-Ржищів керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків та на технічний засіб відеозапису, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що на відеозаписі, який долучений до матеріалів справи, не зафіксовано як він керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції, а лише видно, що поліцейські підійшли до припаркованого автомобіля, біля якого стояв ОСОБА_1 та розмовляв з поліцейською. Будь-які безпосередні докази керування апелянтом транспортним засобом відсутні. Так, на факт керування апелянтом транспортним засобом вказують лише слова свідків, які можуть вважатися допустимим доказом виключно у разі допиту таких свідків в судовому засіданні.

Також, на думку апелянта, виходячи з п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння, факт відмови від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я має бути зафіксований безпосередньо в такому закладі, а не на місці зупинки транспортного засобу, оскільки на місці зупинки водій може проходити огляд лише з працівниками поліції за допомогою спеціальних технічних засобів. Проте, апелянт не відмовлявся від проходження огляду саме в медичному закладі, бо він до такого закладу не доставлявся.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що рапорт працівника поліції не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення та вину особи можна вважати доведеною виключно у разі, якщо на це вказують об`єктивні докази, а не виключно протокол та внутрішні акти працівників поліції. Як вказує апелянт, такими об`єктивними доказами є матеріали відеофіксації та пояснення свідків. Втім, апелянт звертає увагу, що такі пояснення свідків не можна вважати належним доказом вини особи у вчинення адміністративного правопорушення, допоки свідки не будуть допитані в судовому засіданні та попереджені за надання завідомо неправдивих показань.

Отже, як зазначає апелянт, поліцейськими не було надано належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а тому підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні. Крім того, апелянт вказує, що поліцейські допустили ряд порушень, які унеможливлюють притягнення його до відповідальності згідно із законом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Клапчука Ф.П., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , порушення останнім зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №835317, згідно якого ОСОБА_1 12.04.2025 о 15 год. 21 хв. на а/д Кагарлик-Ржищів керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків та на технічний засіб відеозапису, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону; поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12.04.2025; копією постанови серії ББА №640770 від 12.04.2025; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що розпочинається відеозапис з розмови працівників поліції з ОСОБА_1 на якого члени ДФТГ вказали, як на водія автомобіля «Volkswagen», який двічі під`їжджав до їхньої позиції, по виходу із - за керма почав вести себе агресивно, затіяв сварку, погрожував відібрати зброю. Члени ДФТГ вказали, що відразу після виходу водія з авто побачили, що водій має ознаки алкогольного сп`яніння. Такі ознаки були виявлені і працівниками поліції, у зв`язку з чим ОСОБА_1 неодноразово була висловлена вимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», так і в найближчому медичному закладі. Разом з тим, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому, з відеозапису вбачається, що на початок спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не висловлював незгоди з тим, що він є водієм, проте, в подальшому почав проявляти неповагу до працівників поліції та заперечувати факт керування транспортним засобом, не дивлячись на твердження членів ДФТГ та зясовував де ключі від його авто.

З показань допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_2 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань, вбачається, що 12.04.2025 близько п`ятої він разом зі своїм напарником виїхав на місце дислокації на чергування, яке було визначено керівництвом ДФТГ, на ділянку, яка розміщена в полі по дорозі біля релейки. Десь орієнтовно на початку шостої ранку до них під`їхав автомобіль, у якого були ввімкнені фари, але ніхто з автомобіля не виходив. Він підійшов до автомобіля, але автомобіль розвернувся та від`їхав у невідомому напрямку. Через невеликий проміжок часу даний автомобіль знову під`їхав до їхньої позиції. З місця водія автомобіля вийшов громадянин, який мав ознаки алкогольного сп`яніння, який підійшовши до нього та напарника, почав вести себе агресивно, затіяв сварку, погрожував відібрати зброю. Він з огляду на поведінку даного громадянина, викликав наряд поліції та повідомив керівництво ДФТГ про конфліктну ситуацію. Він на той час не знав цього громадянина - водія автомобіля, але пізніше взнав, що добре знає батька даної особи - ОСОБА_4 . Свідок впізнав ОСОБА_1 , як особу, яка керувала транспортним засобом, та вказав, що інших осіб в автомобілі не було. Коли ОСОБА_1 почув, що викликали працівників поліції, то намагався втекти, втім вони заблокували його автомобіль і забрали ключі від авто.

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються даними дослідженого відеозапису та показаннями свідка ОСОБА_2 .. А окрім того, такі доводи апеляційної скарги спростовуються карткою первинного обліку інформації, як надійшла по телефону на 102, згідно якої заявник ОСОБА_5 повідомляв, що під`їхав хлопець на автомобілі Фольксваген, в стані алкогольного сп`яніння, вчиняє конфлікт.

Твердження апеляційної скарги про те, що показання свідків не можна брати до уваги, оскільки допустимим доказом вони є виключно у разі допиту таких свідків у судовому засіданні є безпідставними, зважаючи на те, що свідок ОСОБА_2 був допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції. Що ж стосується допиту в якості свідка ще одного працівника ДФТГ - ОСОБА_3 , то останній на неодноразові виклики до суду не з`явився, а тому судом було вичерпано всі процесуальні можливості допиту даного свідка, проте у справі є його письмові пояснення, які є аналогічними тим, що надані свідком ОСОБА_2 .

При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_6 про те, що саме він перебував за кермом автомобіля, оскільки він є товаришем ОСОБА_1 та зацікавлений в уникненні ним адміністративної відповідальності, а окрім того, пояснення ОСОБА_6 спростовуються іншими доказами у справі, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_2 які є логічними, послідовними, відповідають об`єктивним доказам у справі, зокрема, відеозапису подій, а також повністю узгоджуються з письмовими доказами у справі, зокрема, карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону від 12.04.2025 року.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння саме в медичному закладі, бо він до такого закладу не доставлявся, то вони є необґрунтованими, з огляду на те, що з відеозапису чітко вбачається, що на пропозицію працівників поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», так і в найближчому медичному закладі ОСОБА_1 категорично відмовився. При цьому, нормами закону не передбачено, що факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі має бути зафіксований саме в медичному закладі.

За вказаних обставин, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою рішення суду першої інстанції, при розгляді справи не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Кагарлицького районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Кагарлицького районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал