Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №758/5698/26 — Київський апеляційний суд

Головуючий у суді першої інстанції: Казмиренко Л.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №758/5698/26 провадження № 33/824/3655/2026

8 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Шкоріної О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кравчуном Дмитром Вікторовичем, на постанову Подільського районного суду міста Києва від 4 червня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 4 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також постановою суду з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 665, 60 грн.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 26 березня 2026 року о 23 год 03 хв керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві, по вул. Набережно-Лугова 2 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку було проведено на приладі Alcotest Drager 6820, номер тесту 4837, результат позитивний - 0,90 проміле.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисникОСОБА_1 адвокат Кравчун Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував, що процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння була порушена правоохоронцями і проведена всупереч вимогам п.п. 4, 5 Інструкції №1452/735 про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, адже огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився не безпосередньо на місці зупинки, а у невідомому місці. Також захисник звертає увагу суду на недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зазначає, що така обставина підтверджується лише протоколом про адміністративне правопорушення, тоді як інших належних та допустимих доказів на її підтвердження матеріали справи не містять. На думку апелянта, за відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона якої передбачає, зокрема, керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

У судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв`язку, захисник ОСОБА_1 адвокат Кравчун Д.В. підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення захисника, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 п. 2.9(а) ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №625110, роздруківкою результатів огляду з приладу «Драгер» з зазначеним у ньому позитивним результатом - 0,90 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відеозаписом з боді-камери поліцейського, направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, протоколом про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, відеофіксацією подій.

Протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, що ставляться до його змісту, визначених статтею 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395. У протоколі належним чином викладено суть адміністративного правопорушення, в якому звинувачується ОСОБА_1 і інкриміновані йому дії повністю відповідають диспозиції ч. 1 ст.130 КУпАП.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повністю підтверджуються роздруківкою чеку «Драгер» з результатом 0,90 проміле. Зазначений результат огляду зафіксовано й в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Отже судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, а дії ОСОБА_1 , які полягають в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та утворюють склад адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 1 чт. 130 КУпАП, всупереч твердженням апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Щодо доводів апелянта стосовно невідповідності місця зупинки з місцем проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд відзначає наступне.

Так, з дослідженого судом відеозапису вбачається, що працівники поліції о 23 год 03 хв підійшли до автомобіля «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , що був ними зупинений, після чого розпочали перевірку особи водія. Поліцейськими встановлено, що автомобілем керував ОСОБА_1 , особу якого ідентифіковано за пред`явленням ним посвідченням водія в електронній формі через застосунок «Дія». Після проведення процедури встановлення особи водія, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу, а саме порушення ПДР у зв`язку з проїздом на заборонений червоний сигнал світлофору. У подальшому, під час спілкування з ОСОБА_1 , правоохоронцями виявлено в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували пройти відповідний огляд. На зазначену пропозицію водій чіткої згоди не надав, водночас безпосередньої відмови від проходження також не висловив. При цьому, протягом усього часу спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_1 заперечував, що перебуває в алкогольному стані, зазначав, що віз свого друга депутата, а також повідомив, що сам звільнився з поліції за два дні до події притягнення його до адміністративної відповідальності. О 23 год 11 хв працівник поліції надав ОСОБА_1 трубку, що призначена для проведення огляду на стан сп`яніння, щоб водій упевнився в герметичності і цілісності пакування та в подальшому проведення належної процедури проведення огляду на стан сп`яніння.

О 23 год 13 хв ОСОБА_1 почав стрімко віддалятися від місця зупинки автомобіля, де першочергово працівниками поліції йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та вже розпочато відповідну процедуру. Надалі водій раптово побіг з місця події, у зв`язку з чим правоохоронець був змушений наздоганяти його та після переслідування зупинив. Таким чином, зміна місця подальшого проведення огляду була наслідком поведінки самого водія, а не ініціативою чи діями з боку правоохоронців. З відеозапису вбачається, що процедура огляду була розпочата саме за місцем зупинки транспортного засобу, а її подальше продовження в іншому місці відбулося після того, як водій залишив місце події та правоохоронець був змушений прослідувати за ним.

За таких обставин, саме по собі продовження огляду в іншому місці не свідчить про порушення працівниками поліції порядку його проведення. А відтак доводи сторони захисту в цій частині не узгоджуються з фактичними обставинами, зафіксованими на відеозаписі, та не спростовують дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду.

Доводи захисника, щодо того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в повній мірі спростовуються матеріалами справи та розцінюються судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення відповідальності, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, постанова Подільського районного суду міста Києва від 4 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування апеляційним судом не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кравчуном Дмитром Вікторовичем,залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 4 червня 2026 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Шкоріна