Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №742/3333/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/3333/26

Головуючий у першій інстанції – Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1998/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Перша прилуцька державна нотаріальна контора

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої прилуцької державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту (суддя Павлов В.Г.), ухвалене у м.Прилуки,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Першої прилуцької державної нотаріальної контори про звільнення з-під арешту житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений Першою прилуцькою державною нотаріальною конторою (реєстраційний номер обтяження 3225588 від 18.05.2006 р. на підставі повідомлення від 10.11.1959 р. ОСОБА_2 ). Позовні вимоги обгругтовує тим, що він є спадкоємцем майна за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 . До складу спадщини входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю на праві власності відповідно до договорів купівлі-продажу від 16.05.1966 року та від 02.07.1975 року. За заявою позивача державним нотаріусом Першої Прилуцької державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 198/2018, але при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вище вказане майно нотаріусом було з`ясовано, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуддження об`єктів нерухомого майна виявлено арешт на житловий будинок. У зв`язку з чим позивачу повідомлено про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину. Наявність накладеного арешту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перешкоджає позивачу в реалізації спадкових прав, а тому він вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Першої прилуцької державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у матеріалах справи відомостей про підстави накладення арешту, змісту забезпеченого ним зобов`язання, особу кредитора та наявність чи відсутність його правонаступників унеможливлює перевірку судом обґрунтованості вимог про припинення такого обтяження по суті. Суд не може вирішувати питання про припинення прав чи обов`язків особи, яка не залучена до участі у справі та навіть не встановлена матеріалами справи. З цих же підстав поза межами розгляду в цій справі залишається й питання щодо можливого спливу позовної давності за забезпеченим зобов`язанням, оскільки його вирішення передбачає участь у справі належного відповідача. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов пред`явлено до особи, яка не є суб`єктом спірного матеріального правовідношення та не повинна відповідати за заявленими вимогами. При цьому позивач не скористався наданим йому процесуальним правом на заміну неналежного відповідача або залучення належного відповідача до участі у справі. За таких обставин, суд позбавлений правових підстав для вирішення питання про звільнення майна з-під арешту по суті заявлених вимог, оскільки ухвалення рішення про скасування обтяження за відсутності належного відповідача призвело б до вирішення питання про права та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. ОСОБА_1 зазначає в апеляційній скарзі про те, що він як спадкоємець майна померлого ОСОБА_1 за заповітом має право звернутись до суду з позовом про зняття арешту з майна, що входить до складу спадщини.Заявник вважає, що Перша прилуцька державна нотаріальна контора з урахування конкретних обставин справи є належним відповідачем. Колишній власник будинку ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і особа за чиєю заявою було внесено відомості про арешт ОСОБА_2 також помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько позивача придбав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договорів купівлі-продажу від 16.05.1966 року та від 02.07.1975 року.Позивач також вказує, що відповідач безпідставно або помилково вніс запис 18.05.2006 року про наявність арешту на майно до Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна, оскільки Наказ Міністерства юстиції України № 31/5 та Положення про Єдиний реєстр заборон відчудження об`єктів нерухомого майна регулювали підстави і порядок внесення поточних та актуальних обтяжень та арештів. Законодавчого обов`язку перенесення « старих радянських» арештів прописано не було в жодному нормативному акті України. На думку позивача відмова суду у задоволенні позовних вимог з мотивів неналежного відповідача є формою відмови у правосудді, що порушує чинне Міжнародне та Українське законодавство.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У частині першій статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22), від 02 вересня 2025 року у справі № 760/16996/22 (провадження № 61-2215св25).

Отже, законом передбачений чіткий спосіб судового захисту порушеного права власника майна, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту з конкретним визначення відповідача у справі.

У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідно до заповіту складеного 28.07.2027 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, що все своє майно, що належить йому на день смерті де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також все те, на що за законом він матиме право заповів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . ( а.с.11).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . ( а.с.9)Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно на яке відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі заведено Спадкову справу № 63439554 за заявою від 05.12.2028 року. ( а.с.12)

До складу спадкового майна входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вище вказане майно нотаріусом було з`ясовано, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуддження об`єктів нерухомого майна виявлено арешт нерухомого майна, зареєстровано 18.05.2006 року о 17:46:25 реєстраційний номер обтяження 3225588, реєстратором Прилуцька міська державна нотаріальна контора, 17500, Чернігівська область, Прилуцький р-н, вул. Шевченка 107. Підстава обтяження: повідомлення б/н 10.11.1959 року ОСОБА_2 , будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , причина відсутності коду: архівний запис № 1939-20 від 10.11.1059, внутр. №72012А3923F12E307722, заявник Прилуцька міська державна нотаріальна контора.

Листом за № 70/02-14 від 25.02.2026 року державний нотаріус Першої прилуцької державної нотаріальної контори повідомив, що при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вище вказане майно нотаріусом було з`ясовано, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуддження об`єктів нерухомого майна виявлено арешт нерухомого майна, зареєстровано 18.05.2006 року о 17:46:25 реєстраційний номер обтяження 3225588, реєстратором Прилуцька міська державна нотаріальна контора, 17500, Чернігівська область, Прилуцький р-н, вул. Шевченка 107. Підстава обтяження: повідомлення б/н 10.11.1959 року ОСОБА_2 , будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , причина відсутності коду: архівний запис № 1939-20 від 10.11.1059, внутр. №72012А3923F12E307722, заявник Прилуцька міська державна нотаріальна контора. Відповідно до п.п.4.20, п4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, якщо на майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту.( а.с.17-18)

Сумське регіональне управління Міністерства юстиції України повідомило представника позивача, адвоката Бульбу Р.В., що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 05.06.2026 року відсутня інформація щодо перебування на виконанні виконавчих проваджень за якими боржниками є : ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Строк зберігання виконавчих проваджень відповідно до Правил ведення архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 року та номенклатури справ Прилуцького відділу державної виконавчої служби. ( а.с.19, 21-23)

За повідомленням № 50 від 28.05.2026 року Сумського регіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть №330 від 04.06.1985 року. ( а.с.20) А за повідомленням від 06.06.2026 року за №544/292-26-26-24.10/2410 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис про смерть №382 від 14.09.1973 року.

На запит апеляційного суду надійшла копія інвентаризаційної справи щодо будинку АДРЕСА_1 з якої вбачається, що Умовою від 09.07.1947 року Міськгосп надав забудовнику ОСОБА_5 під забудову дерев`яного житлового будинку терміном на 49 років земельну ділянку розміром 1335 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Умова посвідчена нотаріально.

Відповідно до Заключення про реєстрацію домоволодіння від 19.03.1953 року встановлено, що домоволодіння яке знаходиться в АДРЕСА_2 розміщене на площі земельної ділянки розміром 1183.71 кв.м. і складається із одного житлового будинку, основних споруд і належить на праві власності громадянину ОСОБА_5 . Це право встановлено на підставі договору від 09.06.1947 року про розробку посвідченого нотаріально завіреного нотаріусом Прилуцької державної нотаріальної контори 20.06.1947 року, реєстрація №3632; акту приймання побудови комісією від 02.01.1952 року.

В подальшому, ОСОБА_5 подаруваві відповідно до договору дарування від 28.04.1953 року подарував ОСОБА_2 та ОСОБА_6 2/3 домоволодіння по АДРЕСА_2 та складається з будинку з етернітового даху на цегляному фундаменті, що знаходиться в спільному користуванні з ОСОБА_5 з правом його власності на 1/3 частину будинку. 07.05.1953 року відбулась нотаріальна реєстрація права власності на 2/3 домоволодіння по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

09.11.1959 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 продали, а громадянин ОСОБА_4 купив належні їм 2/3 будинку та цегляний льох, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 та складається це домоволодіння в цілому з будинку, хліва та льоху, що знаходяться в спільному користуванні з ОСОБА_5 з правом його власності на останню частину зазначених будівель. Ця частина будівель належить продавцям на підставі договору дарування від 28.04.1953 року за № 2989, посвідченого Прилуцькою нотконторою 28.04.1953 зареєстрованогов інвентар номері №337.

Відмості про накладення арешту на будинок по АДРЕСА_1 внесені на підставі повідомлення б/н 10.11.1959 року ОСОБА_2 .

Рішенням народного суду м. Прилуки Чернігівської області від 21 вересня 1961 року було визнано право особистої власності за ОСОБА_2 на кімнату згідно поетажного плану від 5/VI-1961 року за №1-1 розміром 12.20 м2. Яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Встановлено право особистої власності на 4/20 частин домогосподарства, яке знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , за ОСОБА_5 на 7/20 частин домогосподарства і за ОСОБА_4 на 9/20 частин домогосподарства.

29 листопада 1962 року ОСОБА_2 продав на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу належних йому на праві власності 4/20 частин будинку, що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 .

В подальному на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.1963 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_7 належні йому на праві власності 7/20 частин будівель, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1 та складаються в цілому з будинку зі всіма надвірними будівлями, що знаходяться в спільному користуванні з ОСОБА_4 з правом його власності на останню частину зазначених будівель.

16.05.1966 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу належних на праві власності ОСОБА_4 13/20 частин будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 28.09.1966 року продала належні їй 7/20 частин будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 .

02.07.1975 року ОСОБА_8 продала належні їй на праві власності 7/20 частин будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 .

Рішенням виконкому Прилуцької міської ради депутатів трудящих від 23.04.1974 року « Про індивідуальне житлове будівництво» було надано дозвіл на будівництво нових будинків замість старих непридатних для проживання громадян міста в тому числі ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , зобов`язань ОСОБА_3 після будівництва нового будинку старий знести.

Відповідно до дозволу №25 на проведення робіт відділ комунального господарства виконкому Прилуцької міської ради депутатів дозволив ОСОБА_3 на земельній ділянці АДРЕСА_1 на підставі рішення від 23.04.1976 року за № 199 побудувати одноповерховий будинок по типовому проекту з закінченням проведення будівельних робіт до 23.04.1979 року.

27.01.1987 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про особисту власність на будівлю за № НОМЕР_1 що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .

Відповідно до положення про Єдиний реєстр заборон відчудження об`єктів нерухомого майна від 18.08.2004 року за № 85/5, яке застосовується нотаріусами у своїй діяльності нотаріусом Першої прилуцької державної нотаріальної контори було внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна про арешт на будинок за адресою : АДРЕСА_1 18.05.2006 року. Зазначені відомості внесені як архівні відповідно до архівного запису № 1939-20 від 10.11.1959 року без перевірки їх актуальності.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, позицію та пояснення позивача колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку , що з урахуванням обставин справи, а саме:тривалого часу накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 ( майже 65 років); виконання судового рішення від 21 вересня 1961 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання права особистої власності на 4/20 частин домоволодіння та встановлення ідеальних долей між співвласниками; нотаріального оформлення договорів купівлі-продажу за якими ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 було продано належні їм частини будинку АДРЕСА_1 ; придбання на підставі договорів купівлі-продажу будинку з надвірними будівлями батьком позивача; знесення ОСОБА_3 старого будинку, будівництво нового будинку на місці старого будинку АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію; відсутність на виконанні у виконавчій службі відкритих виконавчих проваджень; смерть ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ; автоматичне перенесення запису про накладення арешту на майно здійснене нотаріусом, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача чи його правонаступників є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи, що саме нотаріусом Першої прилуцької державної нотаріальної контори було перенесено архівний запис про наявність арешту, то належним відповідачем у цій справі є саме нотаріальна контора.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Першої прилуцької державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Зняти арешт з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження – 3225588, тип обтяження – арешт нерухомого майна; зареєстровано – 18 травня 2006 року 17:46:25 за №3225588 реєстратором Прилуцька міська державна нотаріальна контора.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01жовтня 2026 року.

Головуючий: Судді: