Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №750/17895/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/17895/24

Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/395/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Хілик М.О.

сторони:

позивач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 21 жовтня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Чернігів, у справі за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року АТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість у сумі 148 603 грн. 66 коп., а також відшкодувати позивачу судові витрати зі сплати судового у сумі 2 422 грн. 40 коп. В обґрунтування вимог заявленого позову АТ "Перший Український Міжнародний Банк" вказувало, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори, а саме: 17.06.2020 року - кредитний договір №2001614825301, за яким позичальнику було видано кредит в сумі 42 000 грн.; 23.02.2022 року - кредитний договір №1010459083, за яким позичальнику було видано кредит у сумі 54 900 грн. Позивач зазначав, що відповідач не виконує взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином протягом тривалого часу, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 06.10.2024 року, склала: по кредитному договору від 17.06.2020 року №2001614825301 - 67 541,30 грн., з яких: 39 997,03 грн. - заборгованість за кредитом; 27 544,27 грн. - заборгованість за процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією; по кредитному договору від 23.02.2022 року №1010459083 - 81 062,36 грн., з яких: 52 900,90 грн. - заборгованість за кредитом; 11,98 грн. - заборгованість за процентами; 28 149,48 грн. - заборгованість за комісією. Тобто, загальна сума заборгованості відповідача по вищевказаним кредитним договорам, станом на 06.10.2024 року, становить - 148 603 грн. 66 коп., що підтверджується наданими до позовної заяви розрахунками. За доводами позивача, ним були направлені письмові вимоги (повідомлення) відповідачу на адресу місця її проживання, яку відповідач зазначила у анкеті на отримання кредиту, проте, у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.03.2025 року позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк": заборгованість за кредитним договором від 17.06.2020 року №2001614825301 у розмірі 67 541,30 грн.; заборгованість за кредитним договором від 23.02.2022 року №1010459083 у розмірі 52 912,49 грн.; 1 962,14 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.08.2025 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.03.2025 року у цивільній справі №750/17895/24. При цьому, заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.03.2025 року у цивільній справі №750/17895/24 - було скасовано, а справу призначено до розгляду по суті.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.10.2025 року позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк": заборгованість за кредитним договором від 17.06.2020 року № 2001614825301 в розмірі 67 541,30 грн.; заборгованість за кредитним договором від 23.02.2022 року №1010459083 в розмірі 52 912,49 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" 1 962,14 грн., у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.10.2025 року у справі №750/17895/24, в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001614825301 від 17.06.2020 року та договором № 1010459083 від 23.02.2022 року, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначають, що рішення суду першої інстанції від 21.10.2025 року, в частині задоволення позовних вимог є незаконним, необґрунтованим та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, а також із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції стягнув заборгованість за відсотками у розмірі 27 544,27 грн., нараховану станом на 06.10.2024 року. При цьому, суд першої інстанції проігнорував той факт, що строк кредитування за договором закінчився значно раніше. Згідно із паспортом споживчого кредиту від 17.06.2020 року, строк кредитування за цим договором становив 12 місяців. Тобто, строк дії договору сплинув 17.06.2021 року. За доводами апеляційної скарги, позивач нарахував, а суд першої інстанції стягнув відсотки за користування кредитом - за стандартною ставкою 47,88% річних, за період після закінчення строку кредитування - з 17.06.2021 року по 06.10.2024 року, що суперечить судовій практиці Великої Палати Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами спору кредитного договору в електронній формі. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на відсутність належних доказів збільшення кредитного ліміту до 42 000 грн. Суд першої інстанції встановив, що кредитний ліміт за договором від 17.06.2020 року було збільшено з 12 000 грн. до 42 000 грн., і на підтвердження цього суд прийняв " довідку про зміну кредитного ліміту ". Дана довідка є внутрішнім документом банку, при цьому, зміна суми кредиту є зміною істотних умов договору (стаття 638 ЦК України), що потребує згоди обох сторін. За доводами апелянта, матеріали справи не містять жодного доказу (заяви, додаткової угоди, повідомлення в мобільному додатку з акцептом) тих обставин, що відповідач погоджувала збільшення ліміту майже в 4 рази. Апелянт стверджує, що безпідставне збільшення кредитного ліміту призвело до штучного нарощування заборгованості, яку суд першої інстанції помилково стягнув. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивачем не було надано беззаперечних доказів фактичного перерахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача або їх отримання відповідачем у будь-який інший спосіб. Меморіальний ордер, на який посилається позивач, не є безумовним доказом отримання коштів саме відповідачем, оскільки не містить підтвердження зарахування коштів на особистий рахунок відповідача чи її особистого підпису про отримання готівки. Апелянт зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. При цьому, наданий стороною позивача розрахунок заборгованості та виписка не є первинними документами, та складені банком в односторонньому порядку.

В судове засідання апеляційного суду сторони даного спору, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 17.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Перший Український Міжнародний Банк", з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №2001614825301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписанням якої підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті: pumb.ua (а.с.8, зворот).

За умовами кредитування, банк надав відповідачу споживчий кредит у вигляді кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку у розмірі 12 000,00 грн. на строк 12 місяців, стандартна процентна ставка - 47,88 відсотків річних, загальні витрати за кредитом - 2 577,58 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом - 12 577,58 грн., реальна річна процентна ставка - 47,88% (а.с.9).

Як вбачається із довідки про збільшення кредитного ліміту, 03.03.2022 року щодо ОСОБА_1 по кредитному договору №2001614825301 від 17.06.2020 року було збільшено кредитний ліміт до 42 000,00 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №2001614825301 від 17.06.2020 року, станом на 06.10.2024 року, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Перший Український Міжнародний Банк" складає 67 541,30 грн., з яких: 39 997,03 грн. - заборгованість по сумі кредиту, 27 544,27 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с.37-39).

23.02.2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Перший Український Міжнародний Банк", з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №10104590803 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписанням якої підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті: pumb.ua (а.с.7-8).

За умовами кредитування, банк надав відповідачу споживчий кредит, в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку, у розмірі 54 900,00 грн. на строк 24 місяці, процентна ставка - 0,01 відсотків річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,22%, загальні витрати за кредитом - 29 256,31 грн., реальна річна процентна ставка - 55,722 %, загальна вартість кредиту - 84 156,31 грн. (а.с.7-8).

Факт переказу коштів у розмірі 54 900,00 грн. на рахунок відповідача підтверджується платіжною інструкцією від 23.02.2022 року №TR.56241691.75851.25578 (а.с.35).

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №10104590803 від 23.02.2022 року, станом на 06.10.2024 року, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Перший Український Міжнародний Банк" складає - 81 062,36 грн., з яких: 52 900, 90 грн. - заборгованість по сумі кредиту, 11, 98 грн. - заборгованість по відсоткам, 28 149,48 грн. - заборгованість по комісії (а.с.35, зворот - 36).

До позовної заяви позивачем додано: заяву №2001614825301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 17.06.2020 року, заяву №10104590803 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 23.02.2022 року, паспорт споживчого кредиту від 17.06.2020 року, публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується виписками по особовому рахунку за хронологічні періоди: з 23.02.2022 року до 06.10.2024 року та з 17.06.2020 року до 06.10.2024 року (а.с.40-52, зворот).

Відповідно до списку відправлення згрупованих відправлень рекомендованим листом, відповідачу ОСОБА_1 за адресою її проживання: АДРЕСА_1 , АТ "Перший Український Міжнародний Банк" направлялась письмова вимога (повідомлення), вих. №КНО-44.2.2/561 від 07.10.2024 року, щодо погашення заборгованості перед банком, однак, відповідачем дані вимоги не виконані, заборгованість не погашена (а.с.32-34).

Як вбачається із рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.10.2025 року, частково задовольняючи позовні вимоги АТ "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що в ході судового розгляду даної справи встановлено та доведено наявними у справі доказами, що відповідач користувалася наданими банком коштами, не виконуючи при цьому зобов`язань за кредитними договорами: від 17.06.2020 року №2001614825301 та від 23.02.2022 року №1010459083 щодо своєчасного повернення наданих грошових коштів, зі сплатою відповідних відсотків. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги АТ "Перший Український Міжнародний Банк" у цій частині підлягають задоволенню. Разом з тим, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача комісії у розмірі 28 149,48 грн., за договором №1010459083 від 23.02.2022 року, який є споживчим, є нікчемними та задоволенню не підлягають. Судом першої інстанції зазначено, що із наданої позивачем виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем на погашення комісії направлено отримані від відповідача кошти у розмірі 0,39 грн. Оскільки умова договору про стягнення щомісячної комісії є нікчемною, тому заборгованість за кредитом також необхідно зменшити на вказану суму коштів, спрямованих на погашення заборгованості по комісії. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість за кредитним договором від 23.02.2022 року №1010459083 складає 52 912,49 грн., виходячи із розрахунку: 81 062,36 грн. - 28 149,48 грн. (заборгованість по комісії) - 0,39 грн. (зараховані кошти в якості комісії). На підставі наведеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 17.06.2020 № 2001614825301 - у розмірі 67 541,30 грн., із яких: 39 997,03 грн. -заборгованість за кредитом; 27 544,27 грн. - заборгованість за відсотками; заборгованості за кредитним договором від 23.02.2022 № 1010459083 - у розмірі 52 912,49 грн., із яких: 52 900,51 грн. - заборгованість за кредитом; 11,98 грн. - заборгованість за відсотками, а всього за кредитними договорами -120 453 грн. 79 коп. Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь АТ ''Перший Український Міжнародний Банк'' судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить - 81%.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що рішення суду першої інстанції від 21.10.2025 року є незаконним, необґрунтованим та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть бути підставою для скасування даного рішення суду, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції стягнув заборгованість за відсотками у розмірі 27 544,27 грн., нараховану станом на 06.10.2024 року. При цьому, суд першої інстанції проігнорував той факт, що строк кредитування за договором закінчився значно раніше. Згідно із паспортом споживчого кредиту від 17.06.2020 року, строк кредитування за цим договором становив 12 місяців. Тобто, строк дії договору сплинув 17.06.2021 року. За доводами апеляційної скарги, позивач нарахував, а суд першої інстанції стягнув відсотки за користування кредитом - за стандартною ставкою 47,88% річних, за період після закінчення строку кредитування - з 17.06.2021 року по 06.10.2024 року, що суперечить судовій практиці Великої Палати Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами спору кредитного договору в електронній формі. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на відсутність належних доказів збільшення кредитного ліміту до 42 000 грн. Суд першої інстанції встановив, що кредитний ліміт за договором від 17.06.2020 року було збільшено з 12 000 грн. до 42 000 грн., і на підтвердження цього суд прийняв "довідку про зміну кредитного ліміту". Дана довідка є внутрішнім документом банку, при цьому, зміна суми кредиту є зміною істотних умов договору (стаття 638 ЦК України), що потребує згоди обох сторін. За доводами апелянта, матеріали справи не містять жодного доказу (заяви, додаткової угоди, повідомлення в мобільному додатку з акцептом) тих обставин, що відповідач погоджувала збільшення ліміту майже в 4 рази. Апелянт стверджує, що безпідставне збільшення кредитного ліміту призвело до штучного нарощування заборгованості, яку суд першої інстанції помилково стягнув. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивачем не було надано беззаперечних доказів фактичного перерахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача або їх отримання відповідачем у будь-який інший спосіб. Меморіальний ордер, на який посилається позивач, не є безумовним доказом отримання коштів саме відповідачем, оскільки не містить підтвердження зарахування коштів на особистий рахунок відповідача чи її особистого підпису про отримання готівки. Апелянт зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. При цьому, наданий стороною позивача розрахунок заборгованості та виписка не є первинними документами, та складені банком в односторонньому порядку.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію", на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 даного Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, згідно ч.12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного вище Закону регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Приписами ч.1, ч.2 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України ''Про електронну комерцію'', цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Згідно п.1, п.5 ч.1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1-6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Приписами статті 12 Закону України ''Про електронну комерцію'' регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Аналізуючи викладене вище, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті: 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до приписів ч. 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від10.06.2021 року у справі №234/7159/20.

Згідно положень ч.1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 17.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Перший Український Міжнародний Банк", з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим особисто підписала заяву №2001614825301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписанням якої підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті: pumb.ua (а.с.8, зворот). Заява у паперовому вигляді підписана відповідачем особисто, власним підписом. У даній заяві, зокрема, вказано наступне: "… Я, що підписався нижче, прошу Банк встановити на мій поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією Заявою, Кредитний ліміт у сумі 12 000 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії Кредитного ліміту 12 (дванадцять) місяців з дня надання Кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строку разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО (Договором комплексного банківського обслуговування). Розмір Мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки. Підписанням Заяви підтверджую, що мною отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також що ознайомлений (а) з правилами користування платіжною карткою, які Клієнту надано в дату підписання цієї Заяви шляхом розміщення на Сайті Банку, як складову частину ДКБО, зобов`язуюсь їх дотримуватись".

Як вбачається із заяви №2001614825301 від 17.06.2020 року на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.8, зворот), вона містить в собі особистий підпис ОСОБА_1 .

Вказане вище спростовує твердження апеляційної скарги відносно того, що строк кредитування за цим договором становив 12 місяців.

Як вбачається із матеріалів справи, у заяві №2001614825301 від 17.06.2020 року зазначено наступне: " … Підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджую, що приймаю Публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ", в повному обсязі."

При цьому, як вбачається із Публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 12 червня 2019 року), сторони дійшли згоди, що банк має право встановити щоденні ліміти / щомісячні ліміти по картці, а також змінювати їх без додаткового повідомлення клієнта. Таким чином, вказане спростовує доводи апеляційної скарги відносно того, що збільшення кредитного ліміту потребує згоди обох сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.02.2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Перший Український Міжнародний Банк", з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №10104590803 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписанням якої підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті: pumb.ua (а.с.7-8). У вказаній заяві зазначено: " Підпис клієнта. Документ підписано за допомогою електронного підпису. Підписувач: ОСОБА_1, тип підпису: ОТР - пароль на номер телефону НОМЕР_1 . Дата та час: 23.02.2022 14:18:01. ID документу: 1010459083 ".

За умовами кредитування, банк надав відповідачу споживчий кредит, в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку, у розмірі 54 900,00 грн. на строк 24 місяці, процентна ставка - 0,01 відсотків річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,22%, загальні витрати за кредитом - 29 256,31 грн., реальна річна процентна ставка - 55,722 %, загальна вартість кредиту - 84 156,31 грн. (а.с.7-8).

Факт переказу коштів у розмірі 54 900,00 грн. на рахунок відповідача підтверджується платіжною інструкцією від 23.02.2022 року №TR.56241691.75851.25578 (а.с.35).

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №10104590803 від 23.02.2022 року, станом на 06.10.2024 року, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Перший Український Міжнародний Банк" складає - 81 062,36 грн., з яких: 52 900, 90 грн. - заборгованість по сумі кредиту, 11, 98 грн. - заборгованість по відсоткам, 28 149,48 грн. - заборгованість по комісії (а.с.35, зворот - 36).

Доводи апеляційної скарги вказують, що позивачем не було надано беззаперечних доказів фактичного перерахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача або їх отримання відповідачем у будь-який інший спосіб. Апелянт зазначає, що меморіальний ордер, на який посилається позивач, не є безумовним доказом отримання коштів саме відповідачем, оскільки не містить підтвердження зарахування коштів на особистий рахунок відповідача чи її особистого підпису про отримання готівки. Апелянт стверджує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. При цьому, як вказує апелянт, наданий стороною позивача розрахунок заборгованості та виписка не є первинними документами, та складені банком в односторонньому порядку.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.10.2025 року, виходячи із наступного. Заперечуючи проти перерахування коштів на її картковий рахунок, відповідач ОСОБА_1 , як тримач картки, не була позбавлена можливості звернутися до банку-емітенту картки із відповідним запитом про те, чи належить їй картковий рахунок, на який були перераховані кредитні кошти і чи підтверджується дана транзакція. Проте, як вбачається із матеріалів справи, даним правом відповідач не скористалася.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із заяви №2001614825301 від 17.06.2020 року на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Перший Український Міжнародний Банк" (а.с.8, зворот), вона містить в собі особистий підпис ОСОБА_1 .

23.02.2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Перший Український Міжнародний Банк", з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №10104590803 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписанням якої підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті: pumb.ua (а.с.7-8). У вказаній заяві зазначено: " Підпис клієнта. Документ підписано за допомогою електронного підпису. Підписувач: ОСОБА_1, тип підпису: ОТР - пароль на номер телефону НОМЕР_1 . Дата та час: 23.02.2022 14:18:01. ID документу: 1010459083 ".

Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо доведеності у даній справі належними, достатніми та допустимими доказами факту укладення між сторонами спору вищевказаних кредитних договорів, а також обставин належного виконання позивачем умов укладених із відповідачем кредитних договорів. Розмір заборгованості відповідача за укладеними кредитними договорами, визначений судом першої інстанції у рішенні від 21.10.2025 року, ОСОБА_1 не спростовано.

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21.10.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони спору посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 - підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.10.2025 року, підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: