Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №750/124/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/124/26

Головуючий у першій інстанції – Слісар А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1168/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Чернігівська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якій просив встановити, що він постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 , разом зі своєю тіткою – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на час відкриття спадщини.

Заяву обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна тітка ОСОБА_2 , яка за життя 08.12.1998 склала заповіт, яким заповіла йому належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .

Зазначав, що з березня 2022 року він переїхав та фактично проживав у спірній квартирі разом з ОСОБА_2 , в силу її віку опікувався нею, купував продукти харчування, ліки, сплачував комунальні платежі, а після смерті тітки, продовжував користуватися вказаною квартирою.

Уважав, що оскільки він проживав зі спадкодавцем на момент смерті, тому вважається таким, що прийняв спадщину та може звернутися у будь-який час із заявою про прийняття спадщини.

Указував, що практично весь 2025 рік перебував у відрядженнях по Україні, в тому числі і на волонтерських засадах, а у грудні 2025 року звернувся до приватного нотаріуса для оформлення спадкових прав, але отримав відмову через пропуск шестимісячного строку встановленого для подачі заяви про прийняття спадщини.

Посилався на те, що встановлення факту постійного спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне йому для оформлення спадщини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.03.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявником було надано достатньо доказів на підтвердження факту його проживання разом із ОСОБА_2 , зокрема копію заповіту від 08.12.1998, квитанції з АТ КБ «ПриватБанк», які підтверджують сплату ним комунальних послуг у квартирі з травня 2022 року по листопад 2025 року, акт про проживання особи без реєстрації.

Заявник наголошує, що факт його проживання разом з тіткою підтверджується свідченнями сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають поряд з квартирою, де мешкав він та ОСОБА_2 та підписали акт.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 та його представника - адвоката Данича О. С., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження факту спільного проживання заявника разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Однак погодитись з такими висновками районного суду апеляційний суд не може з огляду на наступне.

Судом у справі встановлено, що заявник ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 , що підтверджується:

- копією свідоцтва про народження №3898, виданого 16.11.1931 Чернігівською міськрадою, згідно якого батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;

- копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , згідно якого батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;

- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00061023783 від 16.09.2026, згідно якого 07.06.1966 ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_9 ;

- копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , згідно якого батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

08.12.1998 ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10, 61).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 9).

Спадкова справа до майна померлої станом на 13.01.2026 не заводилася (а.с. 57-58).

Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 13.01.2026 №528 станом на 24.11.2024 за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована одна, знято з реєстрації 29.11.2024 (а.с. 43).

Відповідно до копії акту про проживання особи без реєстрації від 23.12.2025 № 269 ОСОБА_3 , який проживає у АДРЕСА_3 та ОСОБА_4 , яка проживає у АДРЕСА_4 у присутності старшого майстра служби з прибирання та благоустрою Горлача О. В., склали цей акт про те, що ОСОБА_1 , проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з березня 2022 року по сьогоднішній день. Попередня власниця померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформацію, викладену в акті зі слів власника квартири та на основі наданих документів, засвідчили – ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 . Акт підписаний старшим майстром служби з прибирання та благоустрою КП «Деснянське» Олександром Горлач та начальником служби з прибирання та благоустрою КП «Деснянське» Олександром Лазаренко, засвідчений печаткою КП «Деснянське» Чернігівської міської ради (а.с.11).

З інформації АТ КБ «Приватбанк» про окремі операції по рахунку за період 03.02.2022 – 23.12.2025 вбачається, що заявник щомісячно сплачував комунальні послуги за адресою: квартира АДРЕСА_2 з травня 2022 року по листопад 2025 року (а.с.12-31).

Згідно з довідкою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Чернігівської міської ради від 03.08.2026 №01-08 померлою ОСОБА_2 була укладена декларація з лікарем ЗПСМ підприємства ОСОБА_12 (сімейний лікар). ОСОБА_2 спостерігалася у сімейного лікаря з наступними діагнозами:

- ЦВХ. Церебральний атеросклероз судин головного мозку, ХНМК ІІІ;

- ДЕП ІІІ з вираженим церебрастенічним, вестибулоатактичним синдромами, помірно вираженим емоційно вольовим зниженням;

- ІХС: дифузор ний атеросклероз. СНІІ а ст.;

- варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, хронічна лімфо венозна недостатність І-ІІІ;

- помірний остеохондроз хребта;

- деформуючий остеоартроз колінних суглобів ІІІ ст., функціональна недостатність суглобів ІІІ.

До 2023 року ОСОБА_2 відвідувала сімейного лікаря разом зі своїм племінником ОСОБА_1 . Починаючи з 2023 року стан ОСОБА_2 погіршився (майже не пересувалася самостійно), тому оглядалася лікарем виключно вдома за адресою: АДРЕСА_1 (у разі запису на амбулаторний прийом, його відвідував племінник ОСОБА_1 , також племінником проводилися консультації з сімейним лікарем в телефонному режимі щодо стану здоров`я його тітки та призначення лікування). Під час огляду сімейним лікарем ОСОБА_2 вдома, поруч завжди знаходився її племінник – ОСОБА_1 , який здійснював контроль за виконанням рекомендацій сімейного лікаря щодо лікування тітки. Останній огляд сімейним лікарем ОСОБА_2 відбувся 12.11.2024 вдома. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, про що племіннику – ОСОБА_1 видано лікарське свідоцтво про смерть (а.с. 98).

26.11.2024 між ОСОБА_1 (замовник) та КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» ЧМР (виконавець) укладено договір-замовлення №5149, предмет якого є організація та проведення поховання померлого, облаштування місця поховання ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть 59 від 26.11.2024 видане ЧМЛ№2) на кладовищі Яцево м. Чернігів (поховання квартал 141, сектор Г). Вартість послуг становить 3 725,80 грн.

На підтвердження факту проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заявником надано скріншоти замовлень та доставок, здійснених у період з 2022 по 2024 роки через онлайн-сервіси таксі Uklon та Bolt (а. с. 99–101), сервісів доставки лікарських засобів з аптек АНЦ та 9-1-1 (а. с. 102–104), доставки продуктів харчування з АТБ (а. с. 105), а також доставки готової їжі з «Марконі» (а. с. 106).

Відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За роз`ясненнями, викладеними у п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №569/15147/17, від 18.11.2020 у справі №523/19010/15, від 02.04.2021 у справі №191/1808/19, від 28.04.2021 у справі №204/2707/19.

Для вирішення питання наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи в санаторії тощо).

Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 10.01.2019 у справі №484/747/17, від 07.06.2022 у справі №175/4514/20, від 16.06.2026 у справі №335/8718/23 відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, вказував, що не був зареєстрований разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 за однією адресою, проте до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з нею за адресою АДРЕСА_1 .

Як установлено апеляційним судом, ОСОБА_2 є тіткою заявника та проживала за адресою АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 13.03.1995.

Надавши належної оцінки представленим у справі доказам в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 зі своєю тіткою ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, у належній останній вищевказаній квартирі.

Так, факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини підтверджується сукупністю належних, допустимих та взаємопов`язаних між собою доказів.

Зокрема, відповідно до акта про проживання особи без реєстрації від 23.12.2025 №269 ОСОБА_1 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з березня 2022 року. При цьому в акті зазначено, що попередня власниця квартири ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний акт складений за участю осіб, які проживають у сусідніх квартирах, старшого майстра служби з прибирання та благоустрою КП «Деснянське» Чернігівської міської ради, а також ОСОБА_1 , містить відомості щодо фактичного проживання останнього у спірному житловому приміщенні.

Зазначені в акті відомості узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

З інформації АТ КБ «Приватбанк» про окремі операції по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 здійснював оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_2 у період із травня 2022 року по листопад 2025 року. Хоча сам факт оплати комунальних послуг не є безумовним доказом проживання особи у відповідному житлі, однак такі платежі у сукупності з іншими доказами підтверджують сталий зв`язок заявника зі спірною квартирою та фактичне користування нею.

Крім того, на підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою ним надано скріншоти замовлень та доставок, здійснених за період 2022-2024 роки за допомогою сервісів таксі, доставки лікарських засобів, продуктів харчування та готової їжі. Зміст указаних документів свідчить про систематичне отримання відповідних послуг за адресою квартири, в якій проживала ОСОБА_2 .

Колегія суддів бере до уваги довідку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Чернігівської міської ради від 03.08.2026 №01-08, з якої вбачається, що до 2023 року ОСОБА_2 відвідувала сімейного лікаря разом зі своїм племінником ОСОБА_1 , а після погіршення стану її здоров`я огляди здійснювалися лікарем за місцем проживання хворої. При цьому під час домашніх оглядів поруч із ОСОБА_2 постійно перебував її племінник ОСОБА_1 , який також консультувався із сімейним лікарем щодо стану здоров`я тітки та контролював виконання призначеного їй лікування. При цьому останній огляд ОСОБА_2 сімейним лікарем відбувся 12.11.2024 за місцем її проживання, тобто за кілька днів до смерті. Таким чином, зазначені медичні відомості об`єктивно підтверджують фактичну участь ОСОБА_1 у повсякденному житті та догляді за ОСОБА_2 .

Апеляційний суд також зважає на договір-замовлення №5149 від 26.11.2024, укладений ОСОБА_1 з КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Чернігівської міської ради щодо організації та проведення поховання ОСОБА_2 на кладовищі Яцево у м. Чернігові. Укладення заявником договору на поховання спадкодавця через два дні після її смерті узгоджується з іншими доказами щодо фактичного проживання заявника разом із ОСОБА_2 .

Отже, наведені докази не є ізольованими один від одного, а у своїй сукупності підтверджують тривалий та фактичний характер проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_2 , у тому числі станом на 24.11.2024 - день відкриття спадщини.

Колегія суддів наголошує, що відсутність у ОСОБА_1 реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, не спростовує факту фактичного проживання особи зі спадкодавцем. Законодавство не ототожнює реєстрацію місця проживання з фактичним місцем проживання особи, а тому при вирішенні питання про застосування частини третьої статті 1268 ЦК України суд має встановити саме фактичні обставини проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Обставина спільного проживання заявника із ОСОБА_2 підтверджена не одним доказом, а їх сукупністю: актом про проживання без реєстрації, інформацією банку про оплату комунальних послуг, відомостями медичного закладу щодо участі ОСОБА_1 у догляді за ОСОБА_2 , документами щодо організації її поховання, а також відомостями про систематичне отримання заявником за адресою спірної квартири послуг таксі, доставки лікарських засобів, продуктів харчування та готової їжі.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази за критеріями належності, допустимості, достовірності та достатності, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 доведено факт його постійного проживання разом із ОСОБА_2 у належній їй квартирі АДРЕСА_2 станом на 24.11.2024 - час відкриття спадщини.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 станом на 13.01.2026 не заводилася. Водночас ОСОБА_1 звернувся до суду саме з метою встановлення юридичного факту, від якого залежить реалізація його спадкових прав за заповітом. Отже, встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини безпосередньо породжує для заявника юридичні наслідки, передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України, та є необхідним для реалізації його спадкових прав.

З огляду на вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно оцінив докази та дійшов помилкового висновку про недоведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Керуючись ст. 367, 374, п. 1, 3 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2026 року – скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити.

Установити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з тіткою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 01 жовтня 2026 року.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: Н. В. Висоцька

Н. В. Шитченко