Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №589/4063/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/4063/25

Номер провадження 22-ц/816/2591/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»

на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2026 року, ухвалене у м. Шостка у складі судді Прачук О.В.,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

28 серпня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовано такими обставинами.

10 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 102657191, за умовами якого відповідачка у безготівковій формі отримала кредит у розмірі 4 000 грн строком на 15 днів, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, що становить 3 000 грн. Термін повернення кредиту та процентів визначено до 25 березня 2021 року.

07 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 70-МЛ/Т, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102657191 у розмірі 19 000 грн, з яких 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 000 грн - проценти за користування кредитними коштами.

Посилаючись на невиконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» просило стягнути з неї 19 000 грн заборгованості та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 102657191 в сумі 7 000 грн, а також 892,41 грн судового збору та 2 947,20 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що наданими позивачем доказами підтверджено укладення кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачкою кредитних коштів, невиконання нею зобов`язань щодо їх повернення та перехід до позивача права вимоги за цим договором.

Водночас суд встановив, що строк кредитування становив 15 днів - до 25 березня 2021 року, а доказів пролонгації строку дії договору позивачем не надано. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про безпідставність нарахування процентів після закінчення строку кредитування та визначив заборгованість у розмірі 4 000 грн за тілом кредиту і 3 000 грн процентів за 15 днів користування кредитними коштами.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» оскаржило його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю і стягнути із відповідачки на користь товариства 19 000 грн.

Зазначає, що підписавши кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтвердила ознайомлення з умовами кредитування, зокрема зі строком, процентною ставкою та загальною вартістю кредиту. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до письмової форми, отже, укладення кредитного договору відбулося з дотриманням вимог законодавства.

Доводить, що за умовами договору, позичальник отримала 4 000 грн кредиту строком на 15 днів - до 25 березня 2021 року зі сплатою процентів у розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування. При цьому пунктом 2.3.1.2 договору за умови продовження користування кредитними коштами передбачено пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, але не більше ніж на 60 днів, із нарахуванням процентів за базовою ставкою 5 % на день. Суд першої інстанції безпідставно не врахував погоджені сторонами умови договору щодо пролонгації та нарахування процентів.

Враховуючи відсутність доказів протилежного, розрахунок заборгованості є обґрунтованим, а загальна сума боргу складає 19 000 грн (4 000 грн - тіло кредиту, 3 000 грн - відсотки за 15 днів, 12 000 грн - відсотки за 60 днів пролонгованого строку кредиту.

Позивач після набуття права вимоги за договором відступлення прав вимоги від 07 червня 2021 року нових сум заборгованості не нараховував, а заявлена до стягнення сума була сформована первісним кредитором відповідно до умов кредитного договору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на відзив на апеляційну скаргу відповідачка не скористалася.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

09 березня 2021 року ОСОБА_1 на сайті: tengo.ua подана анкета-заява на кредит № 102657191, де вказані її анкетні дані, номер мобільного телефону: НОМЕР_1 , адреса електронної пошти. Погоджена сума кредиту - 4 000 грн (замовлена сума - 15 000 грн), строк кредиту - 15 днів (із 10 по 25 березня 2021 року), сума до повернення - 7 000 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 0 % від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом -3 000 грн (за ставкою 5 % за день) (в електронному вигляді міститься в матеріалах електронної справи).

10 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір про споживчий кредит № 102657191 про надання 4 000 грн, на строк 15 днів з 10 березня 2021 року (строк кредитування), термін повернення кредиту - 25 березня 2021 року, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що складають 3 000 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 7 000 грн. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором F60683 (в електронному вигляді міститься в матеріалах електронної справи).

Пункт 1.6 договору передбачає стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом, яка становить 5 % від фактичного залишку за кожен день користування кредитом.

Підпунктом 2.3.1.2 договору передбачена пролонгація на стандартних (базових) умовах:

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (пункти 6.1, 6.3).

Додатками до кредитного договору є Графік платежів до договору про споживчий кредит (Додаток №1) та Паспорт споживчого кредиту № 102657191 (Додаток №2) (в електронному вигляді міститься в матеріалах електронної справи).

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» підтверджено, що клієнт ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено договір про споживчий кредит від 10 березня 2021 року № 102657191, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: F60683; час відправки ідентифікатора позичальнику 10 березня 2021 року 19:44; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор НОМЕР_1 (в електронному вигляді міститься в матеріалах електронної справи).

Платіжним дорученням від 10 березня 2021 року № 25895754 підтверджується перерахування ТОВ «Мілоан» 4 000 грн на кредитний рахунок № НОМЕР_3 , призначення платежу: кошти згідно із договором 102657191 (в електронному вигляді міститься в матеріалах електронної справи).

За даними виписки, сформованої ТОВ «ФК «Кредит-капітал», а також розрахунку щоденних нарахувань ТОВ «Мілоан» за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 102657191 заборгованість ОСОБА_1 складає 19 000 грн, із яких: 4 000 грн - тіло кредиту, 15 000 грн - заборгованість за відсотками (в електронному вигляді міститься в матеріалах електронної справи).

07 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 70-МЛ/Т, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 102657191, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (в електронному вигляді міститься в матеріалах електронної справи).

Актом приймання-передачі реєстру боржників від 07 червня 2021 року та витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги від 07 червня 2021 року № 70-МЛ/Т підтверджується набуття ТОВ «ФК «Кредит-капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 102657191 в сумі 19 000 грн (в електронному вигляді міститься в матеріалах електронної справи).

Здійснення плати за відступлення прав вимоги згідно із договором відступлення прав вимоги від 07 червня 2021 року № 70-МЛ/Т, підтверджується платіжною інструкцією від 07 червня 20231року № 32955 (в електронному вигляді міститься в матеріалах електронної справи).

ТОВ «ФК «Кредит-капітал» надіслало ОСОБА_1 претензію від 15 липня 2025 року про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 102657191 в сумі 19 000 грн (в електронному вигляді міститься в матеріалах електронної справи).

Згідно із наведеним позивачем розрахунком станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-капітал» становить 19 000 грн, з яких: 4 000 грн - тіло кредиту, 15 000 грн - відсотки за користування кредитними коштами (а.с. 3).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо підтвердження укладення кредитного договору

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, електронними доказами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінці підлягають належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, 10 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит, який відповідачка підписала за допомогою одноразового ідентифікатора F60683, надісланого на зазначений нею номер мобільного телефону. Із довідки про ідентифікацію вбачається, що відповідачка була належним чином ідентифікована із використанням її персональних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків, номера мобільного телефону та реквізитів платіжної картки, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, порядку його повернення, а також порядку їх нарахування, що підтверджується змістом договору та Графіком платежів, який є його невід`ємним додатком.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, колегія суддів вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про укладення між сторонами договору про споживчий кредит та виникнення між ними договірних правовідносин.

Щодо підтвердження видачі кредитних коштів

На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» 10 березня 2021 року перерахувало на картковий рахунок відповідачки, відкритий із використанням платіжної картки № НОМЕР_3 , кредитні кошти в сумі 4 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10 березня 2021 року № 25895754.

У постанові Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21 зазначено, що тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця, покладається саме на позичальника, який шляхом обґрунтованого заперечення (ексцепції) заперечує проти позову.

Також Верховний Суд у постанові від 03 липня 2025 року у справі № 219/10735/2013 звернув увагу, що за загальним правилом тягар доказування обґрунтованості позовних вимог покладається на позивача, а перевага надається не кількості доказів, а їх належності, допустимості, достовірності та достатності для застосування стандарту більшої переконливості. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Оскільки позивач надав належні, допустимі та достовірні докази перерахування кредитних коштів відповідачці, які у своїй сукупності підтверджують належне виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання кредиту, а відповідачка не подала належних і допустимих доказів, які б спростовували факт зарахування кредитних коштів на належний їй картковий рахунок, достовірність наданих позивачем документів, використання її персональних даних третіми особами чи укладення кредитного договору без її волевиявлення, колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем докази є достатніми та більш вірогідними, ніж заперечення відповідачки про невиконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів.

Щодо відступлення права вимоги за кредитом

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України (у редакції на час виникнення правовідносин) передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України у редакції на час виникнення правовідносин).

У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 у справі №727/2790/25 зробив висновок, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення.

Факт переходу до позивача прав вимоги за вказаним кредитним договором до боржника підтверджується відповідним договором про відступлення права вимоги, складеними на його виконання актом прийому-передачі Реєстру боржників та Реєстром боржників, платіжною інструкцією.

Також за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Докази сплати заборгованості за кредитними договорами жодному із кредиторів у матеріалах справи відсутні.

Щодо строку кредитування

Договором про споживчий кредит від 10 березня 2021 року № 102657191 передбачено надання відповідачці кредиту в сумі 4 000 грн строком на 15 днів, починаючи з 10 березня 2021 року, з кінцевим терміном повернення 25 березня 2021 року. Пунктом 1.6 договору встановлено стандартну (базову) процентну ставку у розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним.

Водночас колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що після 25 березня 2021 року нарахування процентів є безпідставним через відсутність окремих доказів пролонгації строку дії договору.

Підпунктом 2.3.1.2 договору сторони погодили можливість збільшення строку кредитування на стандартних (базових) умовах шляхом продовження користування кредитними коштами після спливу первісно визначеного строку. Таке продовження відбувається кожного разу після продовження позичальником користування кредитними коштами та загалом може тривати до 60 днів. Проценти за цей період нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору.

Отже, первісно погоджений сторонами строк кредитування 15 днів не означав припинення строку кредитування після 25 березня 2021 року, оскільки самими умовами договору передбачено механізм його продовження. При цьому для такого продовження сторони не передбачили укладення окремої додаткової угоди, а пов`язали його з подальшим користуванням позичальником кредитними коштами.

Матеріалами справи підтверджується, що після закінчення первісного строку кредит не був повернутий, заборгованість за тілом кредиту залишалася непогашеною, а доказів повернення кредитних коштів 25 березня 2021 року матеріали справи не містять. Натомість станом на момент відступлення права вимоги заборгованість відповідачки становила 19 000 грн, з яких 4 000 грн тіла кредиту та 15 000 грн процентів.

Таким чином, після спливу первісних 15 днів строк кредитування продовжувався на умовах, погоджених підпунктом 2.3.1.2 договору, у межах встановленого ним періоду пролонгації. Тому нарахування процентів за цей період відповідає умовам укладеного сторонами договору.

За встановлених обставин на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 000 грн, з яких 4 000 грн тіло кредиту, 15 000 грн (4000 грн х 5% х 15 днів) + (4000 грн х 5% х 60 днів)) відсотки за користування кредитними коштами, а не у визначеному судом першої інстанції розмірі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення в частині визначеної до стягнення суми заборгованості по кредиту та в частині розподілу між сторонами судових витрат - зміні, а не скасуванню, як просить позивач в апеляційній скарзі. У зв`язку з викладеним позов підлягає задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 19 000 грн.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції змінено апеляційним судом, підстави для поновлення його раніше зупиненої дії відсутні.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Щодо стягнення (розподілу) судових витрат на професійну правничу допомогу

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат передбачено, що віднесено до їх складу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частинами 1-3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (див.: пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

У позовній заяві товариство просило відшкодувати витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 8 000 грн, яка надавалась адвокатом Усенко М.І. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги.

На підтвердження факту надання правничої допомоги надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру від 02 липня 2025 року, копію акту наданих послуг від 24 липня 2025 року №Д/139, відповідно до якого їх вартість становить 8 000 грн, детальний опис наданих послуг до акту від 24 липня 2025 року

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції не відповідають критерію розумності їхнього розміру.

Із огляду на те, що у суді першої інстанції адвокатом фактично здійснювалася лише підготовка позовної заяви у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка є відносно нескладною, а розгляд справи відбувся без участі адвоката, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 4 000 грн.

Щодо стягнення (розподілу) судового збору

На виконання частин першої та другої статті 141 ЦПК України та зважаючи на задоволення позову, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 422,40 грн.

Також у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 633,6 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись 367-369, 374-376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2026 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а відповідні абзаци резолютивної частини в такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 102657191 у загальному розмірі 19 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 2 422,40 грн судового збору та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції».

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 3 633,6 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 01 жовтня 2026 року.

Головуючий Д.В. Сізов

Судд : А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко