Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №583/222/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Суми

Справа №583/222/25

Номер провадження 22-ц/816/474/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Цурканом Віктором Івановичем, на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2025 року у складі судді Сидоренка Р.В., ухваленого в м. Суми,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Охтирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

у с т а н о в и в :

Рішенням Охтирський міськрайонного суду Сумської області від 17 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внесені зміни до актового запису № 12 від 19 січня 2016 року, вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, про народження ОСОБА_3 , прізвище ім`я та по батькові дитини залишено без змін; батьком записано – ОСОБА_2 , громадянина України; матір залишено без змін; дату народження та місце народження залишено без змін.

Зобов`язано Охтирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни у відповідний актовий запис і видати нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь матері ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття, починаючи стягнення з 20 січня 2025 року.

Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2025 року заява про ухвалення додаткового рішення задоволена частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 5065 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, діючи через свого представника – адвоката Цуркана В.І., Троненко Ю.С. подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить змінити додаткове рішення суду, стягнувши з відповідача на користь позивачки відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн та поштові витрати у розмірі 356,50 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач жодним чином не відреагував на заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення, заяви або клопотання про зменшення судових витрат не подавав, в судове засідання не з`явився, розгляд справи в черговий раз проігнорував.

Заявник вважає, що суд безпідставно зменшив відшкодування витрат позивачки, пов`язаних з направленням кореспонденції відповідачу.

Стверджує, що заявлені до стягнення поштові втрати були обґрунтованими, оскільки відповідач відмовився отримувати копію позову, направлену позивачкою за його місцем проживання. Після отримання інформації про звернення до суду почав переховуватися, 22 січня 2025 року був знятий із зареєстрованого місця проживання, за іншою адресою свого місця проживання не зареєструвався.

27 лютого 2025 року позивачка спрямувала усі судові звернення за останнім відомим місцем зареєстрованого проживання відповідача та місцем його роботи.

06 березня 2025 року докази про призначення підготовчого судового засідання були направлені позивачкою за місцем роботи відповідача.

Суд не сприяв належному повідомленню відповідача про дату і час судового розгляду, виклики за усіма відомими його адресами не направляв.

16 квітня 2025 року до суду було подано клопотання про оголошення розшуку відповідача.

Заявник стверджує, що виключно дії сторони позивачки з доставки кореспонденції відповідачу надали результати і забезпечили його явку в судове засідання 17 квітня 2025 року.

Вважає, що суд першої інстанції також безпідставно занизив розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, з 8000 грн до 5000 грн.

Наполягає на тому, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними із складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. На підтвердження зазначеного розміру витрат надані необхідні докази.

Звертає увагу суду на ту обставину, що згідно з релевантною практикою Верховного Суду зменшення суми витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу у визначений апеляційним судом строк не подав.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачкою розмір витрат на правничу допомогу, що складалася з консультацій, складення позовної заяви, клопотань, правового супроводу, участі в судових засіданнях, враховуючи складність справи, не вимагали вказаного заявницею обсягу юридичної і технічної роботи, а також значних витрат часу на виконання цих робіт адвокатом, в частині відшкодування витрат на відправлення поштової кореспонденції відповідачеві, суд виходив з того, що понесені стороною позивачки витрати на відправлення з власної ініціативи повісток про виклик до суду за усіма відомими адресами можливого перебування відповідача та його роботи, а також направлення на адресу роботодавця відповідача ухвали про відкриття провадження у справі не були об`єктивно необхідними, оскільки виклики здійснюються судом, а покладення на роботодавця обов`язку вручення копії судових рішень та судових повісток процесуальним законом не передбачені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, за змістом частин 1 - 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено частинами 1 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1ст. 30 вказаного Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до договору про правничу допомогу від 19 січня 2025 року, укладеного між адвокатом Цурканом В.І. та ОСОБА_1 сторони погодили про внесення оплати за правове супроводження по суті у межах даного договору у розмірі до 10000 грн (а.с. 117).

За п.17 зазначеного договору до суми у межах оплати за правничу допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар за правничу допомогу за погодинним тарифом (60 хвилин астрологічного часу) у розмірі 960 грн, що дорівнює (але не менш – з урахуванням року застосування) 12 % від місячного розміру мінімальної заробітної плати на час виконання замовлення ( за основу приймається визначний законодавством розмір мінімальної заробітної плати на відповідний рік (з 01.01.2025 р. : 8000 грн ( ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік») х 12% = 960 грн).

При зверненні до місцевого суду з позовом у даній справі стороною позивачки зазначений орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу також у розмірі 10000 грн (а.с. 5 зворот).

З наданого позивачкою акту приймання-передачі (звіту) виконаних робіт за договором про правничу допомогу вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги: консультація, ознайомлення з матеріалами для підготовки позову, укладання договору про правничу допомогу, визначення стратегії захисту, підготовка позову, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка адвокатських запитів, заяв, участь у двох судових засіданнях. Кількість витраченого адвокатом часу – 9 годин 30 хв.; розмір гонорару - 8000 грн (а.с. 112-114).

Сплата ОСОБА_1 адвокату Цуркану В.І. гонорару у розмірі 8000 грн підтверджується розрахунковою квитанцією серії ЦВІ №19-02/2025 (а.с. 115).

За встановлених обставин справи, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги у підготовчому судовому засіданні 17 квітня 2025 року, цього ж дня суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про про те, що суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, а тому підстав для зміни присудженого до стягнення з відповідача розміру цих витрат колегія суддів не вбачає.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що зменшення відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише за клопотанням сторони зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»

Відтак апеляційний суд звертає увагу заявника апеляційної скарги, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року(справа «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).

Тобто, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, враховуючи рівень складності справи, обсяг наданих адвокатом виконаних робіт, а також критерії їх реальності і розумності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відшкодування позивачці витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, підстав для зміни розміру відшкодування апеляційний суд не встановив.

В частині відшкодування витрат понесених на відправлення кореспонденції, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Матеріалами справи підтверджуються поштові витрати позивачки на направлення відповідачу відповідно до вимог ЦПК України позовної заяви з додатками (а.с. 18-20) та доказів витрат, понесених на надання правничої допомоги. Загальний розмір поштових витрат становить 65 грн (а.с. 140-141).

Статті 177, 43 ЦПК України не передбачають долучення позивачем до позовної заяви доказів направлення копії позову з додатками роботодавцю відповідача, крім того, відповідно до положень частин 1, 2 статті 128 ЦПК України виклик учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, а також повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання здійснює суд.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що направлення стороною позивачки позовної заяви з додатками за місцем роботи відповідача (а.с. 36-39), судових повісток, роздрукованих із системи Електронний суд, за усіма відомими адресами можливого місця перебування відповідача (а.с. 104-118) є власною ініціативою позивачки, не передбачено процесуальним законом, а отже не є витратами пов`язаними з підготовкою справи до розгляду.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, з якими чинний процесуальний закон пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного додаткового рішення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Цурканом Віктором Івановичем, залишити без задоволення.

Додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

А. П. Сидоренко