Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №502/757/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1754/26

Номер справи місцевого суду: 502/757/26

Головуючий у першій інстанції Березніков О. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Кілійського районного суду Одеської області від 17 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 17 квітня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 08.04.2026 о 14 годині 30 хвилин під час несення служби в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» на відстані 800 м до прикордонного знаку № 1400 та 950 м до лінії Державного корону України, на напрямку м. Кілія (Україна) – Кілія Веке (Румунія), було виявлено ОСОБА_1 , який намагався здійснити спробу незаконного перетину державного кордону.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що рухався на електричному скутері з дому до належної йому садової ділянки, розташованої в м. Кілії Одеської області, на острові Кислицький, де знаходиться садовиноградне об`єднання. Зазначена територія розташована поблизу державного кордону України з Румунією, на відстані близько 2,93 км від нього.

Вказує, що рухався автомобільною дорогою, на якій відсутні дорожні знаки, у часовий проміжок приблизно з 11:00 до 12:00 години. Під час руху двоє осіб у форменому одязі з піксельним забарвленням раптово вибігли на проїзну частину, у зв`язку з чим він миттєво зупинився. При цьому зазначені особи, за твердженням ОСОБА_1 , не представилися, не пред`явили службових документів та не пояснили причин зупинки, після чого почали висловлюватися на його адресу та викликали працівників поліції.

Заявник також зазначає, що працівники поліції не пред`явили службових посвідчень та, за його твердженням, не мали при собі нагрудних жетонів, що він вважає порушенням вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію».

ОСОБА_1 стверджує, що особи у піксельній формі, без присутності свідків, застосували до нього фізичну силу та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення місцем події зазначено: АДРЕСА_3 . На думку заявника, зазначена невідповідність свідчить про внесення до протоколу недостовірних відомостей.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено за його відсутності, а викладені у рапорті працівника прикордонної служби обставини, на його думку, не відповідають фактичним обставинам події.

Зазначає, що займається обробітком належної йому земельної ділянки та вирощуванням сільськогосподарських культур для забезпечення потреб своєї сім`ї, а також займається ремеслом. При цьому стверджує, що працівники прикордонної служби неодноразово натякали йому на необхідність передачі їм грошових коштів, що, на його переконання, свідчить про корупційний характер їхніх дій.

Крім того, ОСОБА_1 заперечує можливість перетину ним державного кордону на електричному скутері, зазначаючи, що при собі мав бензинові пили та не мав необхідних для перетину державного кордону документів. Вказує, що перетин державного кордону за таких обставин, без відповідних документів та грошових коштів, зокрема шляхом пересування через річки, канали тощо є, на його думку, фактично неможливим.

До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що у період з 19.05.2026 був у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_3 .

23.09.2026 у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що прямував до дачного будинку, у зв`язку з чим не мав при собі відповідних документів. На підтвердження наявності дачного будинку на острові, де знаходяться ці земельні ділянки, надав членські книжки на своє ім`я та ім`я його дружини, а також квитанції про сплату парому для переплавлення на острів.

В судове засідання, призначене на 30.09.2026 о 14:00 годині, не з`явився, про дату, час та місце розряду справи належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою на довідковому листі про наступну дату (а.с. 111).

З огляду на наведене та зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .

Вивчивши клопотання захисника Заярченка В.А. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова винесена 17.04.2026 за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Проте, як убачається з матеріалів справи, про судове засідання, призначене на 17.04.2026, ОСОБА_1 судом першої інстанції належним чином не повідомлявся.

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 11.08.2026.

Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, апеляційний суд вважає, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений обставинами, які не залежали від волі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції — поновленню.

Щодо суті апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідальність настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Аналіз змісту диспозиції ч. 1 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» (далі – Закон) передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Відповідно до ст. 35 Закону особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Правила, які визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724).

Відповідно до положень п. 2 Правил перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан (воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень).

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1 ст. 204-1 КУпАП полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 376400 від 08.04.2026 року, рапортом, схемою виявлення правопорушника, фотознімками, довідкою щодо проведення інтерв`ювання, разом з тим такий висновок суду не підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 376400 від 08.04.2026 вбачається, що 08.04.2026 о 14 годині 30 хвилин під час несення служби в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» на відстані 800 м до прикордонного знаку № 1400 та 950 м до лінії Державного корону України, на напрямку м. Кілія (Україна) – Кілія Веке (Румунія), було виявлено ОСОБА_1 , який намагався здійснити спробу незаконного перетину державного кордону. (а.с. 2)

У графі для надання пояснень зазначив, що з протоколом не згоден, вважає, що під час його складення були порушені його конституційні права, а також на нього чинився психічний та психологічний тиск.

Так, згідно з рапортом заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , 08.04.2026 о 14:30 під час несення служби прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на околиці м. Кілія, на відстані 950 м від лінії державного кордону та 800 м від п/з № 1400, на напрямку Кілія (Україна) - Кілія-Веке (Румунія), було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час проведення співбесіди ОСОБА_1 повідомив, що з метою ухилення від військової служби, перебуваючи в розшуку, вирішив незаконно перетнути державний кордон України до Румунії та в подальшому звернутися за отриманням статусу біженця. Також зазначено, що 08.04.2026 приблизно о 12:20 ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання у м. Кілія, вирушив у напрямку острова Кислицький, де планував знайти зручну ділянку місцевості для незаконного перетину державного кордону України. Після виявлення прикордонним нарядом ОСОБА_1 було запрошено до відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) для проведення перевірочних заходів та складання адміністративно-процесуальних документів. За результатами вказаних заходів щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 204-1 КУпАП, після чого його було передано працівникам Національної поліції України. (а.с. 3)

Відповідно до схеми виявлення правопорушника на ділянці відповідальності віпс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) о 14 годині 30 хвилин 08.04.2026 в районі о. Степовий, на напрямку м. Кілія (Україна) - Кілія Веке (Румунія) прикордонного знаку № 1400 на відстані 950 м від державного кордону було виявлено ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктом пропуску.

Зі схемою ОСОБА_1 не згоден, про що свідчить його підпис. (а.с. 5)

В довідці щодо проведення інтерв`ювання затриманого зазначено, зокрема, що з початку травня 2026 року він почав шукати способи виїзду за межі території України. Як один із варіантів розглядав незаконний перетин державного кордону вплав через річку Дунай (в районі прикордонного знаку № 1400). Пояснив свій вибір тим, що добре ознайомлений з прикордонною місцевістю. 08.04.2026 орієнтовно о 10:30 вибув з місця постійного проживання: АДРЕСА_1 , з метою здійснення свого наміру, взявши з собою особистий одяг та вирушив в напрямку, «о. Кислицький», на власному т/з (мопеді) без номерного знаку. В подальшому планував залишити т/з біля пантону, який пізніше повинна була забрати його дружина, перейти пантон та потрапити на острів, де і планував незаконно перетнути ДК України. О 14:30 був виявлений та затриманий п/н «ПП» спільно з ПОРВ (з м.д. н.п. Вилкове), в районі п/зн № 1400, 800 м до ДКУ на напрямку м. Кілія (Україна) – Кілія-Веке (Румунія). (а.с. 7-9)

В матеріалах справи також наявний відеозапис, яким зафіксовано, що ОСОБА_1 , який керував мопедом, було зупинено на дорозі поблизу річки, при цьому у ОСОБА_1 були відсутні військово-облікові документи. Надалі його було затримано із застосуванням фізичного впливу.

Оцінюючи зазначений відеозапис, апеляційний суд вказує, що такий не фіксує факту намагання здійснити перетинання ОСОБА_1 державного кордону та вчинення ним безпосереднього дій, спрямованих на незаконний перетин кордону.

Не підтверджують такого факту фотознімки та схема місця виявлення, оскільки з них неможливо встановити, що ОСОБА_1 фактично прямував до державного кордону саме з метою його незаконного перетину, а не перебував на відповідній території з іншою метою.

Посилання у рапорті та довідці щодо проведення інтерв`ювання на повідомлення ОСОБА_1 про намір незаконно перетнути державний кордон також не може саме по собі бути достатнім доказом вчинення правопорушення, оскільки такі відомості не узгоджуються з безпосередньо зафіксованими на відеозаписі обставинами його виявлення та затримання. Крім того, ОСОБА_1 заперечував свою вину, не погоджувався з протоколом та схемою, а також зазначав про застосування до нього психологічного та психічного тиску.

Натомість пояснення ОСОБА_1 про те, що він прямував до належної йому садової ділянки на острові Кислицький, узгоджуються з наданими ним членськими книжками ТОВ «Південне» (Громадська організація «Садово-виноградне товариство «Південне»), з яких убачається, що він та його дружина є членами відповідного об`єднання тривалий час ( ОСОБА_1 - з 2012 року, площа земельної ділянки 0,15 га, згодом – 0,16 га, ОСОБА_3 , яка згідно оглянутого в судовому засіданні паспорту на її ім`я перебуває у шлюбі із ОСОБА_1 , - з 2024 року, площа земельної ділянки 0,30 га та 0,30 га), обидва щорічно сплачують членські внески, про що в книжках на їх ім`я наявні записи, скріплені відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Садово-виноградне Товариства «Південне» ЄДРПОУ 25425290, та протягом кожного року вказані особи сплачують передбачені платежі за користування послугами паромної переправи на острів, про що надані квитанції з вказівкою призначення платежу «Послуги поромної переправи», які скріплені печаткою вказаної організації.

Вказані документи долучені до матеріалів справи постановою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 23.09.2026, з підстави того, що ОСОБА_1 не був повідомлений судом належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Наведені документи мають істотне значення для оцінки його пояснень, оскільки підтверджують не випадкове перебування ОСОБА_1 у відповідній місцевості, а наявність у нього сталого та документально підтвердженого зв`язку з островом Кислицький.

Згідно загальнодоступних відомостей Товариство з обмеженою відповідальністю «Садово-виноградне Товариство «Південне» ЄДРПОУ 25425290 місце знаходження вказаної юридичної особи: Україна, 68303, Одеська обл., Ізмаїльський р-н (раніше Кілійський), місто Кілія, вулиця Білинського Михайла (раніше Бєлінського), будинок 21.

Фактичне розташування садових та виноградних масивів членів цього товариства — острів Кислицький (розташований на річці Дунай в межах Кілійської міської громади Ізмаїльського району Одеської області).

Відсутність відомостей про повідомлення судом ОСОБА_1 про розгляд справи позбавило його можливості надати суду документи, які з достовірністю підтверджують підставність перебування вказаної особи у місці, де його було затримано.

Отже, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які конкретні дії, безпосередньо спрямовані на незаконний перетин державного кордону, або що його фактична поведінка була обумовлена саме таким умислом.

Сам по собі рух у напрямку острова, який знаходиться поблизу державного кордону, за відсутності інших об`єктивних даних про спрямованість його дій, не є достатнім для висновку про наявність умислу на незаконний перетин державного кордону.

Навпаки, наявність у ОСОБА_1 садової ділянки на острові Кислицький та регулярне користування паромною переправою для доступу до неї дають об`єктивне пояснення його перебуванню у цій місцевості.

Оскільки інших ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, ОСОБА_1 не інкримінується, то апеляційний суд не виходить за межі висунутого обвинувачення та дає оцінку виключно наявності/відсутності спроби незаконного перетину ДК через р. Дунай з України в Румунію поза пунктом пропуску через ДК.

Натомість, оскільки у протоколі ПдРУ № 376400 йдеться про порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9 Закону України «Про державний кордон», відповідно до ч. 3 якої пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, то відсутність у ОСОБА_1 документів, які підтверджують його особу чи відношення до військової служби, або ненадання таких на вимогу працівників поліції або прикордонної служби охоплюються іншим, відмінним від теперішнього складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, за встановлених обставин не доведено саме суб`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення - умисну спрямованість його дій на незаконний перетин державного кордону України, що виключає можливість висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення лише з огляду на місце його перебування.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні діяння, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Заразом апеляційний суд відзначає, що інші доводи апелянта, як окремі підстави для скасування судового рішення, є безпідставними та не впливають на вирішення справи в цілому.

У п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), сформовано висновок згідно якого «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Виходячи зі змісту ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення об`єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 умисного незаконного перетину Державного кордону, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

За таких обставин, апеляційний суд, вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кілійського районного суду Одеської області від 17 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Кілійського районного суду Одеської області від 17 квітня 2026 року скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова