Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №487/1996/26 — Миколаївський апеляційний суд

29.09.26

22-ц/812/2003/26

Провадження №22-ц/812/2003/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Колосовою О.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1 та її представника – адвоката Ткачук Г.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 487/1996/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана її представником – адвокатом Ткачук Ганною Миколаївною, на рішення, яке ухвалив Заводський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Нікітіна Дмитра Геннадійовича у приміщенні цього суду 29 липня 2026 року, повне судове рішення складено 30 липня 2026 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

у с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 2017 року, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2022 року шлюб було розірвано. 12 вересня 2022 року Березанський районний суд Миколаївської області видав судовий наказ, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Березанський ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУ МЮ (м. Одеса) 12 жовтня 2023 року відкрив виконавче провадження №73031364 на виконання вищевказаного судового наказу, згідно якого відповідач сплачує аліменти у розмірі 3700 грн щомісячно. Вказані грошові кошти витрачаються на потреби, пов`язані з життєдіяльністю дитини. Додаткові витрати сплачує лише позивачка. Так, з метою розвитку здібностей дитини він відвідує неприбуткову групу дитячого розвитку «ТРИМАЙ ХВИЛЮ». У вказаному закладі дитина вивчає англійську мову, що сприяє розвитку її мовних навиків. Крім того, відвідує логопедичні заняття; готується опановувати правопис, вчиться писати, читати та малювати; вивчає математику, мову та навколишній світ; займається розвитком фізичних здібностей зокрема йогою. Відвідування зазначених занять протягом 2024 року коштувало позивачці 8000 грн, а наразі - 9000 грн на місяць. За період з березня 2024 року по червень 2025 року вона витратила 128500 грн. Крім цього дитина проходила огляд у окуліста в центрі зору «Karmolin» (1020 грн), дослідження зіниць очей в «Смартлаб» (935 грн) та лікування (8620 грн 25 коп.), а також лікування від вірусної хвороби (2581 грн 45 коп.) на загальну суму 13156 грн 07 коп. Позивачка крім того несе додаткові витрати на дитину, пов`язані із забезпеченням одягом, який відповідає кліматичним умовам, та засобами для навчання, на що витратила 17960 грн. Загальна сума фактичних витрат, викликаних необхідністю розвитку спортивних та інтелектуальних здібностей дитини за період з березня 2024 року по червень 2025 року становить 159616 грн 70 коп.

Посилаючись на викладене, позивачка просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 79808 грн 35 коп., а також стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 15000 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2026 р. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що наявність особливих обставин, які потребують додаткових витрат на дитину, позивачем не доведено, що є її процесуальним обов`язком, а придбання нового якісного одягу, взуття та шкільного приладдя не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, та аналізуючи надані позивачем витрати (чеки та квитанції), які були витрачені на розвиток дитини, суд вважав, що ці витрати не є додатковими, а входять в сплату аліментів.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Ткачук Г.М. просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що з моменту розірвання шлюбу дитина проживає разом з позивачкою, яка самостійно несе додаткові витрати на дитину, тому що аліменти в розмірі 3700 грн. не можуть покрити потреби дитини та забезпечити повноцінний розвиток. Так, з метою розвитку здібностей дитини, дитина відвідує неприбуткову групу дитячого розвитку «ТРИМАЙ ХВИЛЮ», де вивчає англійську мову, що сприяє розвитку її мовних навиків. Крім того син сторін відвідує логопедичні заняття; готується опановувати правопис, вчиться писати, читати та малювати; вивчає математику, мову та навколишній світ. Також суд не врахував, що син сторін проходив огляд у окуліста в центрі зору « Karmolin» (1020 грн), дослідження зіниць очей в «Смартлаб» (935 грн.), та лікування (8620,25 грн), а також лікування від вірусної хвороби (2581,45 грн.) на загальну суму 13156,7 грн. Позивачка окрім того несе додаткові витрати на дитину, пов`язані з необхідністю забезпечення її одягом, засобами для навчання. Зокрема, вона витратила 17960 грн. на придбання штанів, кросівок, майок, шкарпеток, чешок, светрів, черевиків, роликів дитячих, піджака, канцелярських приладів тощо. На думку представника позивачки, вказані витрати є додатковими витратами на дитину, які слід стягнути з відповідача.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає не повною мірою.

Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала в з шлюбі з ОСОБА_2 з 28 квітня 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3 .

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2022 року шлюб позивачки з відповідачем було розірвано.

12 вересня 2022 року Березанський районний суд Миколаївської області видав судовий наказ, відповідно до якого стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою головного державного виконавця Березанського ВДВС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУ МЮ (м. Одеса) Колібайчук М.А. від 12 жовтня 2023 року було відкрито виконавче провадження №73031364 на виконання вищевказаного судового наказу.

Посилаючись на те, що сума аліментів, які відповідач сплачує на сина щомісяця – 3700 грн., недостатньо для задоволення додаткових потреб дитини, зокрема лікування, придбання одягу та канцелярського приладдя, та розвитку її здібностей, позивачка просила стягнути з відповідача 1/2 частину понесених нею додаткових витрат на сина за період з березня 2024 року по червень 2025 року, що становить 79808 грн. 35 коп.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ҐЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведених вище приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2019 року у справі № 344/5315/18 (провадження № 61-6722св19) погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачка не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність понесення додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою дитини тощо. Також позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили б потребу платного навчання дитини у приватній школі-садочку «Перша ластівка» при наявності можливості отримання дитиною безкоштовної середньої освіти, гарантованої державою, та не навела мотивів вибору освітнього закладу, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини. Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина у приватній школі, в якій останній навчався.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 201/15248/16 (провадження № 61-4862св18) зазначено, що дитина навчається в приватній школі за бажанням матері, що не є крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України. Також позивачка не довела, що придбання музичного інструменту спрямовано на розвиток здібностей дитини (наприклад, навчання в музичній школі, досягнення в музиці) і не є способом забезпечення дозвілля. З наведених підстав Верховний Суд вважав правильними висновки апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат у розмірі 2250, 00 грн витрат на навчання дитини в школі за 2016-2017 навчальний рік та стягнення цієї суми один раз на рік до завершення дитиною навчання в школі, а саме до 01 вересня 2027 року, а також про стягнення суми у розмірі 1000, 00 грн витрат на придбання музичного інструменту.

Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із вимогами частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено частини 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, позивачка просить стягнути, зокрема вартість відвідування сином сторін неприбуткової групи дитячого розвитку «Тримай хвилю» в сумі 128500 та 17960 грн., витрачених нею на придбання одягу (штанів, кросівок, черевиків, піджаку, роликів) та канцелярського приладдя.

Натомість ОСОБА_1 не довела, що наведені витрати, як то - придбання одягу та канцелярських товарів, відвідування групи дитячого розвитку «Тримай хвилю» пов`язані з особливими обставинами, виходять за межі облаштування звичайного життя дитини відповідного віку, пов`язані з необхідністю розвитку особливих здібностей дитини та яких саме, особливою схильністю дитини до навчання.

Щодо оплати позивачкою перебування сина сторін ОСОБА_4 в неприбуткової групи дитячого розвитку «Тримай хвилю» в сумі 128500, колегія суддів також виходить з того, що відповідно до долучених до позовної заяви доказів ця група організована Громадською організацією «Вікна росту», тобто не є закладом дошкільної освіти (а.с. 9, 26), а тому оплата такої групи не є оплатою навчання дитини. Крім того, як пояснила позивачка відповідач згоди на те, що їхній син буди відвідувати групу дитячого розвитку не надав, заперечував та не погоджувався нести відповідні витрати.

За такого колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що витрати позивачки на придбання одягу, канцелярського приладдя та відвідування сином громадської організації, є додатковими витратами в розумінні статті 185 СК України, а тому не підлягають стягненню з батька.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

Так, колегія суддів вважає, що витрати на придбання одягу, канцелярського приладдя та відвідування сином громадської організації, не було викликано крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України. Також позивачка не довела, що наведені витрати спрямовано на розвиток здібностей дитини (наприклад, досягненнями в музиці, спорті тощо) і не є способом забезпечення її дозвілля.

Натомість апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду про відмову у стягненні частини витрат на лікування сина сторін.

Так, позивачка просить стягнути з відповідача 13156 грн. 70 коп. витрат на лікування дитини.

Витрати на лікування дитини згідно із положеннями статті 185 СК України та сталій судовій практиці відносяться до додаткових витрат, пов`язаних із особливими обставинами, у разі їх належного доведення, а тому покладаються на обох батьків, що судом першої інстанції не було враховано.

Згідно висновку Центру зору «Karmolin» (а.с. 16) ОСОБА_3 був обстежений лікарем, за що позивачка сплатила 1020 грн. (а.с. 17).

За призначенням лікаря Центру зору «Karmolin» ОСОБА_3 здав аналізи у лабораторії Смартлаб, на що позивачка витратила 935 грн. (а.с. 17, зворот).

Тому витрати позивачки на обстеження дитини в сумі 1955 грн. є доведеними, а отже суд безпідставно відмовив у стягненні з відповідача 1/2 частини цих витрат, що становить 977 грн. 50 коп.

Натомість апеляційний суд доходить висновку про недоведеність позивачкою інших витрат на лікування сина, оскільки у справі відсутні докази призначення сину сторін лікування.

За такого рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача 977 грн. 50 коп. витрат на обстеження сина Платона ухвалено судом всупереч вимогам статті 185 СК України, без дотримання вимог процесуального закону щодо дослідження доказів, тому на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України оскаржуване рішення необхідно скасувати, ухвалити нове про часткове задоволення позову.

Тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, позовні вимоги задоволені частково, відповідно, є підстави для зміни проведеного судом першої інстанції розподілу судових витрат, які поніс позивач, та розподілу судових витрат відповідача за подання апеляційної скарги.

Позивачка на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому не сплачувала його при зверненні до суду. Тоді як розмір такого збору мав становити 1331 грн. 20 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 1,23%.

Тому відповідач має сплатити в дохід держави 16 грн. 24 коп. судового збору.

Також позивачка просить в апеляційній скарзі стягнути вартість витрат на професійну правничу допомогу – 15000 грн.

За правилами частини 1-6 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У цій справі позивачка на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх дійсності долучили в суді першої інстанції договір про надання правничої допомоги, укладений 15 березня 2026 року з адвокатом Ткачук Г.М., акт прийому-передачі виконаних робіт від 21 квітня 2026 року (а.с. 37-38).

Оскільки позивачка довела витрати на правничу професійну допомогу у зазначеному в позовній заяві розмірі, від відповідача заперечень стосовно їх співмірності складності справи та витраченому адвокатом часу не заявляв, колегія суддів вважає необхідним стягнути з останнього на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 183 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана її представником – адвокатом Ткачук Ганною Миколаївною, задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 липня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 977 грн. 50 коп. додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_3 та 183 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 , в дохід держави 16 грн. 24 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

_______________________________________

Повна постанова складена 01 жовтня 2026 року