Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №127/25692/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/25692/26

Провадження № 33/801/996/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бурки Віталія Ростиславовича,

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 721309, складеного 16 липня 2025 року о 23 год 19 хв, - 16 липня 2026 року о 21:45 год по вул. Соборна, 20 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, виконуючи розворот скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався назустріч, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, недоведеність обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення п. 13.1 ПДР України, оскільки вимога щодо дотримання безпечного інтервалу, на думку ОСОБА_1 , стосується руху транспортних засобів у паралельних напрямках. Водночас із матеріалів справи вбачається, що зіткнення транспортних засобів відбулося під кутом на перехресті, тобто їхні траєкторії руху перетиналися, а не були паралельними. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції у фабулі постанови вказав на «розворот у забороненому місці (на пішохідному переході)», фактично встановивши порушення вимог п. 10.7 ПДР України, яке органом поліції йому не інкримінувалося. На його думку, з огляду на положення ст. 251, 280 КУпАП суд не вправі самостійно змінювати чи доповнювати фабулу протоколу про адміністративне правопорушення та виходити за межі висунутого обвинувачення.

Зазначає, що автомобіль під його керуванням рухався головною дорогою (вулицею Соборною), тоді як водій автомобіля «Opel Combo» здійснював виїзд із другорядної дороги, чим порушив вимоги п. 16.11 та п. 10.2 ПДР України. При цьому водія автомобіля «Opel Combo» було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, саме за невиконання вимог ПДР щодо надання переваги в русі. Тому безпосередньою причиною створення аварійної обстановки та подальшого зіткнення стало саме невиконання водієм автомобіля «Opel Combo» обов`язку надати дорогу транспортному засобу, який рухався головною дорогою.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Бурка В. Р. апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився.

Від представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Малюк О. П. надійшла заява про розгляд справи у відсутності потерпілого та його представника, у котрій адвокат просила також відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бурки В. Р., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованими ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, на виконання вимог зазначених статей 245, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, виконуючи розворот скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався назустріч. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 721309 від 16 липня 2026 року водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП (а. с. 1).

Статтею 124 КУпАП визначено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Стаття 124 КУпАП є бланкетною, тому при розгляді такої категорії справ необхідно ретельно з`ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення, норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та наслідками, які настали, на що зокрема було звернуто увагу і в постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Згідно з пунктом 13.1. Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Суд першої інстанції, за наслідками розгляду справи, встановив, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 13.1. Правил дорожнього руху України, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 721309 від 16 липня 2026 року (а. с. 1), схемою місця ДТП від 16 липня 2026 року (а. с. 3), письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 (а. с. 4); відеозаписами з камер вуличного спостереження, надане адвокатом Буркою В. Р. (а. с. 17).

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2026 року о 21:45 год. по вул. Соборна, 20 в м. Вінниця водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, виконуючи розворот у забороненому для цього маневру місце на дорозі допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався назустріч, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Не виконання вказаних вимог ПДР України ОСОБА_1 стоїть в причинному зв`язку з виникненням події ДТП.

Також, суд першої інстанції послався на пункт 10.7 ПДР, згідно якого розворот заборонено на залізничних переїздах, мостах, естакадах, під ними, у тунелях, на пішохідних переходах (і ближче ніж за 10 м від них), на автомагістралях, а також за видимості дороги менше 100 метрів хоча б в одному напрямку.

Таким чином, фактично суд першої інстанції встановив, що автомобіль «BMW» здійснював розворот не навпроти виїзду з прилеглої території, як це випливає з обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а поза межами такого місця, безпосередньо на пішохідному переході. Отже, суд поклав в основу висновку про вчинення адміністративного правопорушення обставини, які відрізняються від фактичних обставин, інкримінованих ОСОБА_1 працівниками поліції що викладено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 721309, складеного 16 липня 2025 року о 23 год 19 хв.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У протоколі серії ЕПР1 № 721309 від 16 липня 2025 року зазначено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, виконуючи розворот скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався назустріч, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України.

При цьому у протоколі ОСОБА_1 не інкриміновано здійснення розвороту на пішохідному переході або ближче ніж за 10 метрів від нього, тобто порушення п. 10.7 ПДР України. Відтак висновок суду першої інстанції про вчинення такого порушення ґрунтується на обставинах, які не були зазначені у протоколі як суть інкримінованого особі адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення є не лише одним із джерел доказів у справі, а й процесуальним документом, яким визначаються межі пред`явленого особі адміністративного обвинувачення. Саме в межах зазначених у протоколі фактичних обставин та правової кваліфікації має здійснюватися судовий розгляд. При цьому особа повинна мати реальну можливість знати, у вчиненні якого саме діяння та за порушення яких конкретно вимог закону її притягають до адміністративної відповідальності, і відповідно здійснювати свій захист.

За таких обставин посилання суду першої інстанції на п. 10.7 ПДР України та встановлення факту здійснення ОСОБА_1 розвороту безпосередньо на пішохідному переході не може бути покладено в основу висновку про його винуватість, оскільки така обставина не була предметом інкримінування та не зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, матеріалами цієї справи не доведено порушення ОСОБА_1 вимог п. 13.1 ПДР України. Зокрема, у справі № 127/25685/26 встановлено порушення водієм автомобіля «Opel Combo» ОСОБА_4 п. 10.2 ПДР України, оскільки, виїжджаючи з прилеглої території на дорогу, він не переконався, що це буде безпечно, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем «BMW 520D», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Соборній. Унаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За таких обставин, з урахуванням встановленого порушення ОСОБА_4 вимог п. 10.2 ПДР України, яке передувало виникненню ДТП, сам по собі факт зіткнення транспортних засобів не може свідчити про недотримання ОСОБА_1 безпечного бокового інтервалу та порушення ним п. 13.1 ПДР України. Інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували саме таке порушення з боку ОСОБА_1 та його причинний зв`язок із ДТП, матеріали справи не містять.

При цьому працівниками поліції порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.7 ПДР України не інкримінувалося, а тому встановлення судом такого порушення не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за обставинами, які не були зазначені у протоколі.

Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 13.1 ПДР України не ґрунтується на сукупності належних, допустимих та достатніх доказів, а встановлені судом обставини фактично виходять за межі пред`явленого особі адміністративного обвинувачення.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення є незаконною та необґрунтованою, оскільки наявність у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджена.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, які свідчать про недоведеність порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України, що утворює склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відтак, з огляду на те, що суд першої інстанції не забезпечив всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, як того вимагає ст. 245 КУпАП, його постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 – закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська