Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №127/14814/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/14814/26

Провадження № 22-ц/801/2156/2026

Провадження № 22-ц/801/2254/2026

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа № 127/14814/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач – Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрілецька-14»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Гринчука Олександра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2026 року та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2026 року, ухвалені у складі судді Антонюка В. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У квітні 2026 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрілецька-14» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 08 серпня 2024 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи ОСББ «Стрілецька-14», про що зроблено запис №1001741020000020908.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням загальних зборів членів ОСББ «Стрілецька-14», оформленим протоколом № 2 від 15 вересня 2024 року, затверджено розмір щомісячних внесків та платежів на витрати з управління будинком у розмірі 8,00 грн/кв. м, починаючи з 01 жовтня 2024 року.

З січня 2025 року по березень 2026 року ОСОБА_1 не сплачував належні внески та платежі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 51 120 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово надсилались відповідачу письмові претензії (вимоги) щодо погашення заборгованості, однак вони були залишені без реагування та задоволення.

Оскільки ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо сплати внесків та платежів не виконує, ОСББ «Стрілецька-14» звернувшись в суд із даним позовом, просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 51 120 грн, а також вирішити питання судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2026 року позов було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Стрілецька-14» заборгованість по сплаті внесків та платежів на управління будинком у сумі 51 120 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обов`язок зі сплати статутних внесків до ОСББ є нерозривно пов`язаним з фактом наявності права власності на приміщення у багатоквартирному будинку. Оскільки власником є фізична особа ОСОБА_1 , тому саме він як фізична особа несе цей обов`язок. Той факт, що ОСОБА_1 , реалізуючи свої правомочності власника щодо розпорядження майном, вирішив передати це приміщення в оренду третім особам у межах своєї підприємницької діяльності як ФОП, є його внутрішньою комерційною справою. Це жодним чином не трансформує його зовнішній цивільно-правовий обов`язок перед ОСББ щодо утримання спільного майна будинку у господарське зобов`язання.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Стрілецька-14» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 100 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 100 грн, є співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із такими рішеннями, адвокат Гринчук О. Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати і закрити провадження у справі, а також відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, стягнути з позивача на користь відповідача понесенні судові витрати у суді апеляційної інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2026 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Оніщук В. В., судді: Ковальчук О. В., Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 серпня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що спір у цій справі не відноситься до цивільної юрисдикції, оскільки правовідносини виникли між позивачем як юридичною особою та відповідачем, який є фізичною особою-підприємцем щодо майна, яке використовується у господарській діяльності відповідача.

Позивач обізнаний, що приміщення використовується відповідачем в його господарській діяльності, а не для задоволення потреб як фізичної особи.

Зазначив, що належне ОСОБА_1 приміщення є нежитловим та не може використовуватись для проживання. Водночас вказане приміщення використовується відповідачем при здійсненні ним господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем, на підтвердження чого суду першої інстанції було надано копії договорів оренди, які були укладені відповідачем саме як фізичною особою-підприємцем.

Оскільки спір відноситься до господарської юрисдикції, провадження у даній справі підлягає закриттю.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення зводяться до того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, не надано детального розрахунку, в тому числі щодо обсягу та вартості, витрат на правничу допомогу. Надані позивачем докази свідчать лише про наявність правовідносин між позивачем та ТОВ «Муніципальний консалтинговий центр», тоді як правничу допомогу у цій справі було надано адвокатом Дейнекою О. В., який здійснює індивідуальну діяльність.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Фактичні обставини, встановлені судом

08 серпня 2024 року створено та зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрілецька-14», розташованого за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, запис № 1001741020000020908 (а. с. 19).

Згідно із Протоколом загальних зборів ОСББ № 2 від 15 вересня 2024 року розмір обов`язкових внесків співвласників ОСББ «Стрілецька-14» відповідно до вимог ст. 10 Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та розділу ІІІ Статуту встановлюється шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами ОСББ «Стрілецька-14».

Протоколом загальних зборів ОСББ № 2 від 15 вересня 2024 року затверджено розмір внесків та платежів на витрати з управління багатоквартирним будинком у розмірі 8,00 грн/кв. м, починаючи з 01 жовтня 2024 року (а. с. 7-10).

Власником нежитлового приміщення загальною площею 355 кв. м по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1762570905000) відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_1 (зворот а. с. 23).

Згідно із довідкою № б/н від 29 квітня 2026 року станом на 29 квітня 2026 року у ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , наявна заборгованість за житлово-комунальні та інші послуги в розмірі 51 120 грн (а. с. 31).

Відповідно до оборотної відомості за період з 01.2025 по 03.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 51 120 грн (а. с. 32).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялися письмові претензії (вимоги) щодо погашення заборгованості, а саме: претензія від 13 жовтня 2025 року (а. с. 33); вимога про сплату заборгованості від 27 жовтня 2025 року (а. с. 34); претензія № 132 від 21 листопада 2025 року (а. с. 35).

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Співвласники багатоквартирного будинку (далі – співвласники) – власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (ч. 4 ст. 1 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Статтею 16 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Визначення та затвердження порядку сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників є виключною компетенцією загальних зборів співвласників та затверджується протоколами загальних зборів співвласників Об`єднання.

Згідно із ст. 15 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Факт перебування у приватній власності ОСОБА_1 нежитлового приміщення № 178 загальною площею 355 кв. м, розташованого по АДРЕСА_2 сторонами не заперечується, однак відповідач вказує, що є власником приміщення виключно як фізична-особа-підприємець і тому спір у цій справі не відноситься до цивільної юрисдикції.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими такі доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Законодавство України передбачає, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (ст. 325 ЦК України).

Таким чином, правовідносини, що склались між ОСББ «Стрілецька-14» та ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за сплати внесків мають суто приватноправовий (цивільний) майновий характер.

Наявність статусу фізичної особи-підприємця у особи, яка є стороною у справі, не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП вона виступає у такому статусі у всіх правовідносинах. Вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи ці правовідносини є господарськими.

Посилання адвоката Гринчука О. Ю. на те, що відповідач володіє приміщенням саме як ФОП та використовує його лише для здійснення господарської діяльності, колегія суддів не бере до уваги, адже у правовідносинах з іншими (третіми) особами він вправі виступати як фізична особа-підприємець / суб`єкт господарювання, оскільки це є його внутрішньою комерційною справою.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення саме як фізична особа, тому він як співвласник багатоквартирного будинку несе обов`язок щодо сплати внесків та платежів до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрілецька-14».

Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не брав участі у сплаті обов`язкових платежів, визначеннях загальними зборами ОСББ «Стрілецька-14», у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Втім жодних належних та допустимих доказів щодо спростування наявної заборгованості ОСОБА_1 не надає.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги на додаткове рішення, оскільки, як встановлено судом, 01 квітня 2025 року між адвокатом Дейнекою О. В. та ТОВ «Муніципальний консалтинговий центр» було укладено договір № 01/04/25/ЮО про надання правової/правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надавати правничу допомогу та представляти інтереси ТОВ «Муніципальний консалтинговий центр», а також клієнтів (замовників) ТОВ «Муніципальний консалтинговий центр» у будь-яких судах під час здійснення цивільного, господарського та інших видів судочинства, підписувати та подавати процесуальні документи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційні скарги задоволенню не підлягають, понесені ОСОБА_1 судові витрати слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційні скарги адвоката Гринчука Олександра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2026 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 липня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк