Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №133/1105/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/1105/25

Провадження № 22-ц/801/2000/2026

Категорія: 69

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа № 133/1105/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

за участі секретаря судового засідання Козюми Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що 23.12.2017 вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Дітей від спільного проживання у них немає. Через різні погляди на сімейне життя, та вже тривалий час відсутності спільного проживання, їхні шлюбні відносини припинили своє існування. Вважає, що зберегти сім`ю неможливо, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, у зв`язку з чим просить шлюб, зареєстрований 23.12.2017 у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис за №3141 - розірвати.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з такими рішеннями суду представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипчук В.О. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони в судове засідання не з`явились. ОСОБА_2 був додатково повідомлений через оголошення на сайті «Судова влада України».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 23.12.2017 у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис за № 3141.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець визначив спрощену процедуру розірвання шлюбу через органи РАЦСу у разі відсутності дітей у подружжя, а оскільки у сторін спільних дітей немає, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 109 цього Кодексу.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, викладених у пунктах 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами ДРАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК України. При цьому, питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених статтею 107 СК України; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до статті 109 СК України; за позовом одного з подружжя відповідно до статті110 СК України.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Таким чином, справа про розірвання шлюбу підлягає розгляду в порядку позовного провадження за правилами цивільного судочинства, що прямо передбачено нормами чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку ст. 106 СК України є правом, а не обов`язком подружжя, і пред`явлення одним з подружжя, що не має дітей, позову про розірвання шлюбу безпосередньо до суду, є альтернативним способом розірвання шлюбу, який може бути використано на розсуд самого подружжя, що положенням ст. 110 СК України не суперечить.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги його спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Разом з тим, судом встановлено, що 23 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 3141.

Позивач посилається на те, що спільне життя з відповідачем не склалось, його ставлення до неї змінилось в гіршу сторону, на підставі чого виникали численні непорозуміння, що негативно впливали на її психічний стан та здоров`я.

Подружні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені. Протягом тривалого часу сторони не проживають однією сім`єю, не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейних стосунків. Між подружжям відсутнє взаєморозуміння, взаємна повага, довіра та почуття любові. Спільні погляди на сімейне життя є несумісними, що призвело до повного розпаду сім`ї. Збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та не відповідає його призначенню як сімейного союзу.

Спільних дітей подружжя не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки з чоловіком. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

На підставі ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В силу приписів ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За таких обставин, суд приходить висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, встановлені у справі, свідчать про те, що він фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, його формальне існування обмежує особисту свободу позивачки та порушує її особисті інтереси, що мають істотне значення.

Оскільки позивач не заявила вимогу про стягнення з відповідача на свою користь понесених судових витрат по справі, то суд відповідно не вирішує питання щодо їх розподілу.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича задовольнити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 23.12.2017 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис за № 3141.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник