Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №153/668/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 153/668/26

Провадження № 22-ц/801/2030/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа № 153/668/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Міхасішина І.В.

суддів : Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 153/668/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Покоєвича Артема Олексійовича на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №8888750 від 01.05.2023 у сумі 33824,50 грн., 2662,40 грн. сплаченого судового збору, а також витрати на правову допомогу у сумі 8000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №8888750, згідно з умовами якого відповідач отримала 9000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у визначеній сумі. Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору №8888750 від 01.05.2023 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Позивач вказав, що відповідач для отримання кредиту зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті. В особистому кабінеті вказала банківську карту, на яку будуть зараховані кошти. Електронна ідентифікація відповідача здійснилась при вході в особистий кабінет, шляхом введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту відповідача. Також, для отримання кредитних коштів відповідач здійснила заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті кредитодавця. Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проекті договору, підтвердила його підписання. Електронна форма індивідуальної частини укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті відповідача. Відповідач підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 24.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення права вимоги №110-МЛ/Т від 24.12.2024. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №8888750 від 01.05.2023, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Позивач вказує, що сума заборгованості відповідача становить 33824,50 грн., відповідно до виписки з особового рахунку, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8250 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 24674,50 грн. В зв`язку з вище викладеним відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості від 02.03.2026 вих.№24068251/4676. Оскільки відповідач не погашає заборгованість тому, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, місто Львів вулиця Смаль-Стоцького,1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором №8888750 від 01.05.2023 у сумі 33824,50 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2662,40 грн., та понесені витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн., а всього 41486 (сорок одну тисячу чотириста вісімдесят шість) гривень 90 копійок.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Провадження в суді апеляційної інстанції.

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Покоєвич А.О. подав апеляційну скаргу, покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що фактично суд без будь-якого аналізу визнав правильним розрахунок, складений самим позивачем, не перевіривши законність нарахування процентів, правові підстави включення окремих платежів, відповідність розрахунку умовам кредитного договору та обґрунтованість кожної складової заявленої до стягнення суми. За таких обставин висновок суду про доведеність розміру заборгованості не грунтується на повному та безпосередньому дослідженні доказів, а є наслідком формального прийняття позиції позивача без належної перевірки її правильності. Крім того суд першої інстанції без належної перевірки визнав доведеним перехід права вимоги до позивача, чим порушив правила доказування, оцінки доказів та не встановив усіх юридично значимих обставин справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу викладені в відзиві, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що згідно договору про споживчий кредит №8888750 від 01.05.2023 та графіку платежів, паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 електронним підписом підписала документи погодившись з умовами, їй видано кредит у сумі 9000 грн. на строк 105 днів, дата повернення кредиту 14.08.2023. Комісія за надання кредиту 900 грн. (п.1.5.1 договору), остання була ознайомлена із графіком платежів, надавши свої персональні дані та контакти. Кредитні кошти надано позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_3 *08 (п.2.1. договору).

Із копії довідки про ідентифікацію та Анкети-заяви на кредит від 01.05.2023 (а.с.13-14) судом встановлено, що 01.05.2023 ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан» НОМЕР_4 , та погоджено кредит у сумі 9000 грн.

Із копії платіжного доручення №99455232 від 01.05.2023 (а.с.14 зворотній бік) судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» перераховано кошти (кредит) у сумі 9000 грн. на картку № НОМЕР_5 ОСОБА_1 .

Із копії відомості про щоденні нарахування та погашення та виписки з особового рахунку (а.с.15) судом встановлено, що з 01.05.2023 по 29.08.2023 нарахована комісія за оформлення кредиту та нараховувалися проценти.

Із копії виписки з особового рахунка за кредитним договором №8888750 від 01.05.2023 (а.с.16) судом встановлено, що станом на 09.03.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8250 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 24674,50 грн.

Із копії договору відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т від 24.12.2024, реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, акту приймання-передачі реєстру боржників від 24.12.2024, платіжної інструкції №9562 від 24.12.2024 та витягу з реєстру боржників від 24.12.2024 (а.с.16-28) судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір, за яким ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, а саме до ОСОБА_1 .

Із копії Претензії від 02.03.2026 вих.№24068251/4676 (а.с.28 зворотній бік) судом встановлено, що на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про погашення заборгованості у сумі 33824,50 грн.

Із витребуваної судом інформації, судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_6 , за період 01.05.2023 по 08.05.2023 було зарахування коштів на суму 9000 грн. (а.с.74-75).

Із витребуваної судом інформації вих..№20.1.0.0.0/7-260424/118635-БТ від 28.04.2026, судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» емітовано картку № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), по рахунку НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) було зарахування коштів на суму 9000 грн. за період з 01.05.2023 по 08.05.2023 (а.с.74-75).

Із платіжної інструкції №5898 від 24.09.2024 (а.с.83) судом встановлено, що 24.09.2024 ТЗОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» здійснило перерахунок коштів у сумі 1479167,31 грн. на рахунок ТОВ «МІЛОАН» згідно договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 без ПДВ.

Із копії повідомлення про відступлення права вимоги від 24.12.2024 (а.с.84) судом встановлено, що представником ТОВ «МІЛОАН» на адресу ОСОБА_1 24.12.2024 було направлено повідомлення про відступлення права вимоги на підставі договору відступлення права вимоги №110-МЛ від 24.12.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ». Одночасно повідомлено про заборгованість по кредитному договору №8888750 від 01.05.2023 перед ТОВ «МІЛОАН» на дату відступлення у сумі 33824,50 грн.

Із копії повідомлення-вимоги по кредитному договору №8888750 (а.с.85) судом встановлено, що на адресу ОСОБА_1 представником ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надіслано повідомлення-вимогу про її проданий борг та необхідність оплатити борг на нові реквізити у сумі 33824,60 грн. до 24.01.2025.

Із повідомлення вх..№4338 від 01.06.2026 (вих..№ЯЛ/26/28052026 від 28.05.2026) судом встановлено, що ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал надало опис відправки на адресу суду докази повідомлення про перехід права вимоги по кредитному договору №8888750 від 01.05.2023 до ОСОБА_1 згідно договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Щодо надання оригіналу платіжної інструкції за договором відступлення прав вимоги №110МЛ від 24.12.2024 відносно кредитного договору №8888750 від 01.05.2023 повідомляє наступне. Відповідно до п.7.1. Договору відступлення права вимоги №110-МЛ від 24 грудня 2024 року: В якості компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги, Новий Кредитор протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього договору сплачує Кредиторові плату. Відповідно до п.6.1. Договору відступлення права вимоги №110-МЛ від 24 грудня 2024 року: у відповідності до умов цього Договору Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові Права вимоги до Боржників які виникли у Кредитора внаслідок укладення з Боржниками Кредитних договорів та надання Кредитором Боржникам кредитних коштів, та які входять до Портфелю Заборгованості. У зв`язку з тим, що по Договору відступлення права вимоги здійснюється оплата всього портфелю заборгованості однією платіжною інструкцією відповідно до реєстру боржників, що є додатком до Договору про відступлення права вимоги, надати платіжну інструкцію по кожному боржнику не можливо. ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал надає оригінал загальної платіжної інструкції до відступлення прав вимоги №110-МЛ (а.с.87).

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд першої інстанції правильно вважав встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачеві були надані грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором позики, відповідач зобов`язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконала.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що договір про споживчий кредит укладався між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІУ від 22.05.2003, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»). Порядок укладення електронного договору визначений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання споживчого кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Стосовно правонаступництва за борговим зобов`язанням.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 3.2.6. кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Судом першої інстанції встановлено, що представником ТОВ «МІЛОАН» на адресу ОСОБА_1 24.12.2024 було направлено повідомлення про відступлення права вимоги на підставі договору відступлення права вимоги №110-МЛ від 24.12.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ». Одночасно повідомлено про заборгованість по кредитному договору №8888750 від 01.05.2023 перед ТОВ «МІЛОАН» на дату відступлення у сумі 33824,50 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором, підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України» документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.

Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Матеріали справи містять виписку з особового рахунку, в якій зазначено про те, що тіло кредиту за договором від 01.05.2023 складає 9000 грн., а також підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.13, 16).

Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 9000 грн. 01.05.2023.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц

Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог є доведеними і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту на загальну суму 33824,50 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Покоєвича Артема Олексійовича залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді : Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник