Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №127/20977/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/20977/26

Провадження № 33/801/766/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,

за участі захисника ОСОБА_1 – адвоката Довбиша О.Л., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 690676 від 12.06.2026 року водій ОСОБА_1 12.06.2026 о 00.20 год по вул. Пирогова, 194 в м. Вінниці, керував автомобілем марки «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», висновок №0474 від 12.06.2026 року, результат позитивний 0,72 проміле, 0,74 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.9а Правил Дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним п. 2.9а Правил, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП.

Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як свідчать матеріали справи огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено за його згодою лікарем наркологом, за результатами якого складено висновок №0474 від 12.06.2026 року, згідно якого останній перебував в стані алкогольного сп`яніння, Драгер № 6820 – 0,72 ‰, 0,74 ‰.

Отже винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №690676 від 12.06.2026 року (а.с. 2), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №0474 від 12.06.2026 року (а.с. 6); рапортом поліцейського взводу №2 роти №3 БУПП у Вінницькій області ДПП молодшого лейтенанта поліції Миськіва Є. (а.с. 5) та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с. 7).

Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки останній є особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря – нарколога.

Посилання апелянта на те, що до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів результатів фіксації проведеного огляду не заслуговують на увагу, оскільки за результатами огляду лікарем був складений висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №0474 від 12.06.2026 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат – 0,72 ‰, 0,74 ‰.

Посилання апелянта на порушення медпрацівниками вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 про те, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння є безпідставним.

Зазначена інструкція не передбачає обов`язку для медпрацівників здійснювати обов`язкове лабораторне дослідження, шляхом взяття біологічного середовища у водія, для виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан алкогольного сп`яніння, оскільки наявність алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 вже було встановлено передбаченою законодавством процедурою із застосуванням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до п. 6 згаданої інструкції обов`язкове лабораторне дослідження проводиться для визначення лише наркотичного засобу або психотропної речовини.

Також, біологічне середовище може бути взяте для лабораторного дослідження на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин, у випадку, якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, що передбачено п. 13 Інструкції.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння чи був учасником ДТП або має тяжкі травми, відтак підстав для відібрання в нього біологічного середовища не було, оскільки інструкцією передбачена можливість у таких випадках проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора.

Отже, огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння було проведено у відповідності до вимог ст.266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, за результатом якого уповноваженим медичним працівником був зроблений висновок. Вказаний документ є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП та підтверджує факт проходження особою відповідного огляду в закладі охорони здоров`я. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про недостовірність зазначеного висновку, порушення порядку проведення огляду чи його оформлення, матеріали справи не містять.

Відтак, доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження.

Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини справи із урахуванням наявних та досліджених у судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський