Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №145/687/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/687/25

Провадження № 22-ц/801/2026/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа № 145/687/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Міхасішина І.В.

суддів : Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Самохвалова Сергія Володимировича на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Короткий зміст вимог

ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з неї заборгованість за договором № 469770-КС-004 про надання кредиту від 15.02.2024 року в розмірі 87 442,53 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15.02.2024 року між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено договір № 469770-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 15.02.2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 469770-КС-004 про надання кредиту через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2915, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 18 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір). Боржник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором станом на 23.04.2025 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 87 442,53 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21 420,22 грн; суми прострочених платежів по процентах - 66 022,31 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором № 469770-КС-004 про надання кредиту від 15.02.2024 року в розмірі 87 442 ( вісімдесят сім тисяч чотириста сорок два) гривень 53 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Самохвалов С.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Основними доводами апеляційної скарги є твердження , що суд 1-ої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону № 1023-XII, що призвело до ухвалення помилкового рішення про повне задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини укладення кредитного договору

Судом також не надано належної оцінки співмірності заявлених до стягнення сум. Зокрема, сума процентів за користування кредитом фактично перевищує суму основного боргу, що свідчить про очевидний дисбаланс прав та обов`язків сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні такої, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 15.02.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 469770-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ надало відповідачці грошові кошти у розмірі 18 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а остання зобов`язалася повернути їх позичальнику та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно довідки про перерахування коштів ТОВ свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 18 000 грн. шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_3 .

17 лютого 2024 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору №469770-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» кредитодавець та позичальник підтвердили, що станом на 17.02.2024 року сума неповернутого позичальником кредиту становить:18 000 грн.; сума нарахованих та несплачених процентів становить 621 грн.09 коп.; нарахованої та несплаченої комісії - 2 700 грн.

Кредитодавець та позичальник домовилися про збільшення суми кредиту до 9 000 грн.

Після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого та неповернутого кредиту складає 27 000 грн.

На дату укладення Додаткової угоди несплачені проценти, а також комісія вносяться до Графіку платежів (п.6.1 цієї додаткової угоди) та підлягають сплаті відповідно до Графіку платежів.

Сторони погодили, що після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення суми кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором.

У п. 6.1. Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору сторони встановили оновлений орієнтовний графік платежів за Кредитним договором, яким передбачено сплату позичальником 12 платежів за Кредитним договором, а саме:

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 29.02.2024;

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 14.03.2024;

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 28.03.2024;

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 11.04.2024;

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 25.04.2024;

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 09.05.2024;

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 23.05.2024;

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 06.06.2024;

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 20.06.2024;

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 04.07.2024;

Платіж у розмірі 5 820,00 грн від 18.07.2024;

Платіж у розмірі 5 900,22 грн від 01.08.2024.

Відповідно до п.4 Додаткової угоди після її укладення та збільшення суми кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором.

Після укладення Додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту склала 69 920,22 грн, яка складається із: суми тіла кредиту у розмірі 27 000 грн.; суми процентів за користування кредитом у розмірі 38 249,13 грн.

17.06.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 469770-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди №2, сторони домовились внести зміни в Договір та викласти п.2.3 «Строк, на який надається кредит» в новій редакції -50 тижнів».

Викласти п.2.4 Договору в новій редакції, а саме: «Процентна ставка за кредитом: з 17.06.2024 року до 12.08.2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8626042% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежів по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитеме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 12.08.2024 року (включно) процентна ставка становитеме 1,15013889% в день; з 13.08.2024 року 1,15013889% в день фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Пункт 2.7 Договору викладено в новій редакції, а саме «Термін дії Договору: до 27 січня 2025 року».

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №469770-КС-004 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 44 138,15 грн.

Станом на 23.04.2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 87 442,53 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21 420,22 грн; суми прострочених платежів по процентах - 66 022,31 грн.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За положеннями ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції вірно врахував те, що відповідачка ОСОБА_1 неналежним чином виконала взяті на себе зобов`язання за укладеним з позивачем кредитним договором № 469770-КС-004 від 15.04.2024 року та Додатковими угодами №№ 1,2, не сплатившисвоєчасно суму отриманого кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість перед позивачем, дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в розмірі 87 442,53 грн., що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21 420 грн. 22 коп. та суми прострочених платежів по процентах -66 022 грн. 31 коп.

Щодо дострокового погашення ОСОБА_1 тіла кредиту суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, в межах строку дії Додаткової угоди № 1 до кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 здійснила оплату 7 платежів за кредитним договором на загальну суму 41 228,15 грн, а саме:

платіж у розмірі 5 820 грн. від 29.02.2024 року (платіж здійснено відповідно до п. 6.1 Додаткової угоди № 1);

платіж у розмірі 5 820 грн. від 15.03.2024 року; платіж здійснено не у відповідності до п. 6.1 Додаткової угоди № 1.

платіж у розмірі 5 820 грн. від 28.03.2024 року; платіж здійснено відповідно до п. 6.1 Додаткової угоди № 1.

платіж у розмірі 5 950 грн. від 25.04.2024 року; платіж здійснено не у відповідності до п. 6.1 Додаткової угоди № 1.

платіж у розмірі 7 768,15 грн. від 02.05.2024 року; платіж здійснено не у відповідності до п. 6.1 Додаткової угоди № 1.

платіж у розмірі 2 050 грн. від 18.05.2024 року; платіж здійснено не у відповідності до п. 6.1 Додаткової угоди № 1.

платіж у розмірі 8 000 грн. від 20.05.2024 року; платіж здійснено не у відповідності до п. 6.1 Додаткової угоди № 1.

Також відповідачка ОСОБА_1 надала суду копію квитанції про сплату нею 6 516 грн. 16.05.2024 року, однак як вбачається із цієї квитанції отримувачем такого платежу є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а не ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА, тому суд правильно не прийняв до уваги вказаний доказ на підтвердження заперечень відповідачки проти позову.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов`язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Таким чином на підставі ч.2 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» споживач ОСОБА_1 у разі повного дострокового повернення споживчого кредиту повинна була сплатити позивачеві вартість усіх послуг, пов`язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту.

Водночас відповідачкою за період з лютого по травень 2024 року було сплачено суму 41 228,15 грн.

Разом з цим, пунктами 1-4 умов Додаткової угоди № 2 від 17 червня 2024 року позичальник ОСОБА_1 підписанням даної угоди підтвердила наявність у неї заборгованості перед кредитодавцем станом на 17.06.2024 року в розмірі 37 138,77 грн., зокрема: сума кредиту - 21 420 грн. 22 коп.; проценти за користування кредитом - 15 718 грн. 55 коп.

Крім того, ОСОБА_1 надала суду також квитанцію про сплату нею суми в розмірі 2 910 грн. 17.06.2024 року. Однак такий платіж відображено позивачем у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем заборгованості за сумою кредиту в розмірі 21 420 грн. 22 коп.

Щодо нарахування процентів за кредитним договором суд зазначає наступне.

За п.2.1 кредитного договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а остання зобов`язалася повернути їх, сплативши проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Відповідно до п. 2.4.кредитного договору встановлено стандартну процентну ставку в День, розмір якої становить 2,00000000, фіксовану.

Знижена процентна ставка в день становить 1,15013889, фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.

Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно з п. 3.2 договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються за ставкою вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3 та Додатку № 1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.

Згідно з п. 3.2.1 договору у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п.3.2.3 та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору.

Згідно з п. 3.2.2. кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п.3.2.3 та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п.2.4 Договору.

При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3 та Додатку №1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.

Відповідно до п. 3.2.3 кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили орієнтований графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.

Встановлений цим пунктом кредитного договору графік платежів передбачає сплату ОСОБА_1 платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

У відповідності до п. 4.2.1 позичальник зобов`язаний виконувати цей договір у порядку та в строки (терміни), встановлені Договором.

Згідно з п.7.4.4 позичальник підтвердив, що він ознайомлений з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування процентів за кредитним договором з ОСОБА_1 здійснювалося за кожен день на залишок заборгованості, зі встановленням двох фіксованих процентних ставок, розмір яких протягом дії кредитного договору був незмінним, зокрема, зниженої процентної ставки (застосованої коли позичальник здійснював платежі відповідно до графіку платежів) та стандартної процентної ставки (застосована коли позичальник не здійснював платежів відповідно до графіку платежів).

ОСОБА_1 добровільно підписала умови кредитного договору № 469770-КС-004 від 15.04.2024 року та Додаткові угоди №№ 1,2, погоджувалася із розміром і порядком нарахування процентів.

Нарахування відсотків за користування коштами споживчого кредиту за цим договором здійснено відповідно до умов укладеного договору споживчого кредиту та підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості. При цьому відповідачка не спростувала правильність здійснених товариством нарахувань заборгованості з відсотків та не довела невідповідність їх умовам договору.

Оскільки договір про надання споживчого кредиту є оспорюваним договором, відповідачка, як більш слабка сторона у договорі, мала повне право оспорювати як вказаний договір в цілому, так і окремі його умови з підстав їх несправедливості, однак ні в ході тривалості цього договору, а також в ході судового розгляду цієї справи, відповідачка положення цього договору з підстав несправедливості його умов в частині порядку нарахування і розміру відсотків за користування коштами не оспорювала і зустрічний позов про це не заявляла. Відтак, вона погодилася з умовами укладеного нею договору повністю і їх не оскаржувала, а тому й не може посилатись на їх несправедливість при нарахуванні і стягненні позивачем заборгованості у судовому порядку.

За наведених обставин, суд відхиляє доводи апелянтапро визначення процентів в надто завищеному розмірі.

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Самохвалова Сергія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник