Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №742/4474/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2985/26

Єдиний унікальний № 742/4474/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

І.Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 20 000 гривень.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що 27 червня 2025 року відповідач отримав від нього грошові кошти в сумі 20 000 гривень, що підтверджується борговою розпискою від 27 червня 2025 року.

Згідно із зазначеною розпискою відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у визначений строк, а саме до 27 липня 2025 року. Однак у встановлений строк грошові кошти не повернув.

Позивач просить стягнути з відповідача 20 000 гривень заборгованості та понесені судові витрати.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 серпня 2026 року справу призначено до розгляду у спрощеному провадженні на 10 год. 00 хв. 01 червня 2026 року.

ІІІ.Позиції сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує, у разі неявки відповідача в судове засідання проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явивився, про причини неявки суду не повідомив та не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву.

Зі згоди позивача, суд на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно до розписки від 27 червня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 взяв борг у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , 2000 тисяч гривень, строком на 1 (один) місяць. Зобов`язався повернути борг до 27.07.2025 року. Гроші отримав в повному обсязі. Розписка написано ОСОБА_2 власноручно(а.с.4).

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правова природа боргової розписки неодноразово була предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц зазначено, що, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні встановлювати справжню правову природу укладеного договору та надавати оцінку всім наявним доказам залежно від установлених обставин.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 161/11436/21 зазначено, що договір позики є реальним договором, укладеним з моменту передання грошей, а розписка позичальника може посвідчувати не лише факт укладення договору, а й факт передання грошової суми позичальнику.

Так, у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 зроблено висновки про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Подібні висновки викладені також і в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду а саме: у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 також зазначено, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником грошових коштів в борг із зобов`язанням їх повернення та дати отримання цих коштів.

У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17, від 20 березня 2019 року у справі № 640/219/14-ц, від 08 жовтня 2020 року у справі № 194/1126/18 звернуто увагу на те, що наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18 зазначено, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Верховний Суд у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, від 18 травня 2020 року у справі № 177/1659/17, від 03 червня 2020 року у справі № 461/9270/18-ц виснував, що у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

При цьому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21 зазначила, що за наявності у позикодавця оригіналу власноручної боргової розписки простого заперечення позичальником факту отримання грошових коштів недостатньо. Якщо позичальник оспорює факт укладення договору позики, він має спростувати не лише належність йому підпису на розписці, а й факт отримання грошових коштів, при цьому тягар доведення зазначених обставин покладається на позичальника.

Отже, з урахуванням наведеної практики Верховного Суду боргова розписка є належним письмовим доказом існування між сторонами правовідносин за договором позики, якщо з її змісту можливо встановити факт передання коштів, особу позичальника та його обов`язок щодо повернення коштів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Згідно зі статтями 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а обставини, які за законом мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають можливість дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано оригінал боргової розписки від 27 червня 2025 року.

Зі змісту розписки вбачається, що відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 20 000 гривень та взяв на себе зобов`язання повернути їх у визначений строк, а саме до 27 липня 2025 року.

Таким чином, із змісту боргової розписки вбачається факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 20 000 гривень, а також обов`язок відповідача повернути отримані кошти у визначений сторонами строк.

Відповідачем доказів повернення позивачу отриманих у позику грошових коштів у матеріали справи не надано.

Також відповідач не надав суду доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, не заперечив факт отримання грошових коштів та не довів належного виконання взятих на себе зобов`язань за договором позики.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, який є укладеним з моменту передання грошових коштів, а боргова розписка підтверджує як факт отримання відповідачем грошових коштів, так і його обов`язок щодо їх повернення.

Оскільки визначений сторонами строк повернення позики настав 27 липня 2025 року, однак відповідач своїх зобов`язань щодо повернення отриманих грошових коштів не виконав, заборгованість у розмірі 20 000 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, положення наведених норм матеріального права, а також те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог або підтвердження повернення позики, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та їх задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 509, 526, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 27 червня 2025 року в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .