Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №750/9058/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9058/26

Провадження № 2/750/4341/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Кузнєцової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

встановив:

17 серпня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про розірвання шлюбу, зареєстрованого 12.10.2019, мотивуючи позов тим, що тривалий час вони не знаходять спільної мови та взаєморозуміння, відсутність спільних інтересів та бачення спільного майбутнього. Тривалий час проживають, ведуть господарство та побут окремо один від одного. Подальше перебування у шлюбі негативно впливає на їх особистість та суперечить їх інтересам.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У встановлений судом строк відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

10 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідач надіслав до суду відзив, у якому позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав та проти розірвання шлюбу не заперечував, зазначивши, що за наявних обставин подальше збереження шлюбу є недоцільним та наміру наполягати на примиренні він не має.

Водночас відповідач не погодився з окремими фактичними обставинами, викладеними у позовній заяві, зокрема із твердженням позивачки про те, що з моменту її виїзду разом із дочкою за кордон 08 березня 2022 року сторони не вели спільного господарства та кожен мав окремий бюджет. Вказав, що після виїзду позивачки з їхньою спільною дочкою за кордон він не припиняв сімейних відносин, брав участь у житті сім`ї та вихованні дитини, підтримував регулярне спілкування з дочкою, цікавився її життям, здоров`ям і розвитком, брав участь у вирішенні питань, пов`язаних з її утриманням та вихованням, а також продовжував матеріально забезпечувати сімейні потреби та потреби дитини. Зазначив, що проживання сторін у різних державах було зумовлене обставинами та саме по собі не свідчило про припинення його участі у сімейному житті. Разом із тим відповідач зазначив, що його незгода з окремими фактичними твердженнями позивачки не змінює його позиції щодо розірвання шлюбу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що сторони зареєстрували шлюб 12.10.2019 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 1837.

Сторони мають спільну дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Сімейні відносини між сторонами фактично припинені, спільно не проживають, спільного господарства не ведуть та мають окремі бюджети. Причиною припинення сімейних відносин позивачка називає різні характери сторін, відсутність взаєморозуміння та взаємодопомоги, втрату спільних інтересів і відсутність спільного бачення майбутнього.

Посилаючись на те, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливими, наміру на примирення з відповідачем вона не має.

Відповідно до частини шостої статті 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідач позов визнав, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому рішення ухвалюється судом згідно з таким визнанням.

Згідно положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 56 Сімейного кодексу України кожен має право припинити шлюбні відносини.

Згідно зі статтею 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За таких умов, суд уважає, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно квитанції від 15.08.2026, позивач при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Оскільки відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, ураховуючи положення частини першої статті 142 ЦПК України, суд уважає за можливе повернути ОСОБА_1 із державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, а саме 665,60 грн, а також відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягнути з відповідача на її користь 665,60 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.10.2019 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 1837.

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору в розмірі 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок), сплаченого при подачі позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, згідно квитанції від 15.08.2026 № 8424-4620-6652-3920.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Суддя О.О. Кузнєцова