Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №766/3412/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/3412/24

н/п 1-кп/766/1644/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2023 року за №22023230000000487 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Херсонської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не є депутатом ради будь-якого рівня, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

Громадянка України ОСОБА_3 , у невстановлені дату та час, але не пізніше 23.09.2022 року, керуючись ідеологічними мотивами, добровільно погодилась на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб, щодо участі у проведенні на території тимчасово окупованого с-ща Білозерка Херсонського району Херсонської області Херсонської області незаконного референдуму про вихід Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу рф на правах суб`єкта рф.

Так, ОСОБА_3 , у період з 23 по 27 вересня 2022 року, діючи за попередньою змовою з так званим головою виборчої комісії та іншими невстановленими на даний час особами, щодо яких здійснюється досудове розслідування, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», прийняла участь у проведенні незаконного референдуму, а саме будучи членом виборчої комісії, зі списками виборців, наданими їй бюлетенями та скринькою для голосування здійснила по-дворовий обхід жителів смт Білозерка Херсонського району Херсонської області з метою їх залучення до голосування щодо виходу Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу російської федерації на правах суб`єкта російської федерації. Під час проведення референдуму ОСОБА_3 активно пропонувала мешканцям с-ща Білозерка проголосувати шляхом проставлення відповідних відміток у бюлетені, вела облік громадян по списку, які проголосували під час проведення незаконного референдуму. Крім того, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше ніж 26.09.2023 року, приймала участь у пересувному виборчому пункті, який знаходився на території храму по вул. Соборній с-ща Білозерка, де виконувала аналогічні дії пов`язані зі збором голосів у осіб, які бажали проголосувати на так званому «референдумі».

В подальшому, 27.09.2022 року так звана «Центральна виборча комісія Херсонської області» за результатами підрахунку всіх бюлетенів визнала незаконний референдум таким, що відбувся. Відповідно до його результатів було задекларовано 497051 громадян, що становить 87.05 % від загальної кількості виборців, які прийняли участь у голосуванні, виявили бажання за входження Херсонської області у склад рф.

Внаслідок вищевказаних незаконних та неправомірних дій ОСОБА_3 та інших осіб, які організували та провели референдум, стало визнання російською федерацією незаконного референдуму на тимчасово окупованій територій України таким, що відбувся та незаконного приєднання Херсонської області до складу рф.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, як участь громадянина України в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчиненій за попередньою змовою групою осіб.

II. Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (inabsentia).

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст.323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положень ч. 2 ст.297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст.111-1, за яким висунуто обвинувачення ОСОБА_3 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2024 року (справа № 415/2182/20) зазначено, що законодавець дозволяє розгляд справи судом за відсутності обвинуваченого (in absentia), тобто застосування процедури спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК. Означена процедура застосовується судом за клопотанням прокурора за умови підтвердження, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті 05.03.2024 року.

Ухвалою суду від 06.03.2024 року було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої, було проведено судові засідання: 27.03.2024 року, 05.06.2024 року, 17.06.2024 року та 01.07.2024 року.

Повістки про виклики обвинуваченої ОСОБА_3 у підготовчі судові засідання направлялися засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання останньої: АДРЕСА_1 .

У газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик до суду ОСОБА_3 у підготовчі судові засідання. Повідомлення про виклик до суду ОСОБА_3 також були розміщені на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області та сайті Офісу Генерального прокурора.

Згідно довідки УСБУ в Херсонській області від 01.07.2024 року № 71/22/1/240-5143 - ОСОБА_3 перебуває на території тимчасово окупованій російською федерацією.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.07.2024 року задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 та ухвалою суду від 04.09.2024 року призначено судовий розгляд.

В подальшому, на виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 до призначених судових засідань опубліковані та оприлюднені у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора.

Також, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_3 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Крім того, повістки про усі виклики обвинуваченої ОСОБА_3 до суду направлялися засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання останньої.

Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_3 протягом тривалого часу на території України, яка підконтрольна законної владі, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останньої за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачена була обізнана щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

Щодо забезпечення права обвинуваченої на захист, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (inabsentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, стосовно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно доручення регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській та Миколаївській областях від 19.10.2023 року № 014-003352ч захисником ОСОБА_3 було призначено адвоката ОСОБА_5 .

19.10.2023 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.

В газеті «Урядовий кур`єр» № 210 (7608) від 19.10.2023 року, яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення про повідомлення про підозру ОСОБА_3 із повістками про виклик останньої до слідчого, на 23, 24, та 25 жовтня 2023 року.

Крім того, вказане повідомлення про підозру та повістки про виклик розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».

Постановою старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Херсонській області від 02.11.2023 року ОСОБА_3 оголошено у розшук.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.02.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №22023230000000487 від 02.11.2023 року, стосовно підозрюваної ОСОБА_3

29.02.2024 року в газеті «Урядовий кур`єр» № 44 (7704), яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано повідомлення про ухвалення слідчим суддею рішення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № №22023230000000487 від 02.11.2023 року, стосовно підозрюваної ОСОБА_3 .

Вказане повідомлення про дозвіл слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.02.2024 року на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 , розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченої.

На виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України копії процесуальних документів направлялись захиснику, який крім того був обізнаний з матеріалами кримінального провадження. Будь-які клопотання від підозрюваної на стадії досудового розслідування та обвинуваченої на стадії судового розгляду на адресу суду не надходили.

Враховуючи наведене та з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення було дотримано всіх можливих передбачених КПК заходів та способів повідомлення ОСОБА_3 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через призначеного захисника реалізовувати права підозрюваної на стадії досудового розслідування та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.

Суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia виконані та дотримані у повному обсязі.

III. Позиція сторін та інших учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, та просив призначити відповідне покарання в межах санкцій вказаної статті у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю на строк 15 років, з конфіскацією усього майна.

У судовому засіданні допит обвинуваченої ОСОБА_3 не здійснювався, через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України (inabsentia).

Захисник ОСОБА_5 , здійснюючи активний захист у кримінальному провадженні прав та законних інтересів обвинуваченої, усіма незабороненими законом способами, у своїй промові під час судових дебатів, просив при ухваленні вироку та визначенні міри покарання врахувати особу обвинуваченої, обставини вчинення кримінального правопорушення та визначити підзахисній покарання у мінімальному розмірі.

IV. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчинених кримінальних правопорушень.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.5 ст.111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.06.2023 року, з додатками: фото таблицею, довідкою до фото таблиці, за участі свідка ОСОБА_7 , під час якого свідок впізнала під фотозображенням № 3 ОСОБА_3 , як учасника так званого «референдуму», яка в період проведення так званого «референдуму» приходила за адресою проживання свідка у складі так званої «виборчої комісії»;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.06.2023 року, з додатками: фото таблицею, довідкою до фото таблиці, за участі свідка ОСОБА_8 , під час якого свідок впізнав під фотозображенням № 3 мешканку смт. Білозерка - ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 , дівоче прізвище ОСОБА_10 дівоче прізвище ОСОБА_10 ), як активного учасника так званого «референдуму», яка брала участь в організації та проведенні так званого «референдуму» на вул. Соборній в смт. Білозерка;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.06.2023 року, з додатками: фото таблицею, довідкою до фото таблиці, за участі свідка ОСОБА_11 , під час якого свідок впізнала під фотозображенням № 3 ОСОБА_3 , (дівоче прізвище ОСОБА_10 ), як учасника так званого «референдуму», яка в період проведення референдуму приймала участь в його проведенні біля церкви по вул. Соборній в смт. Білозерка;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2023 року, з додатками: фото таблицею, довідкою до фото таблиці, за участі свідка ОСОБА_12 , під час якого свідок впізнав під фотозображенням № 3 мешканку смт. Білозерка - ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 , дівоче прізвище ОСОБА_10 ), яку свідок бачила на відео, розміщеному у Білозерському чаті каналу «Телеграм» під час її участі у проведенні так званого «референдуму» коло церкви по АДРЕСА_2 ;

- протокол огляду від 05.08.2024 року, проведеного за участі спеціаліста, з додатком - DVD-R диском, яким оглянуто інформаційний ресурс (телеграм канал) у Інтернет месенджері «Телеграм» - «Таврия. Новости Херсонской области», що має посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 , де виявлено допис з текстовою публікацію, складену російською мовою із назвою: « ОСОБА_13 голосуют на референдуме!» та відеофайлом, який розміщено 26.09.2022 року, на якому зафіксовано факт проведення на території храму Святого Іоана Кронштадського, розташованого по вул. Соборній у смт. Білозерка незаконного референдуму, та участь у ньому ОСОБА_3 .

Також вина обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджуюся показами свідків, допитаних в ході судового засідання.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що з ОСОБА_3 знайома особисто, протягом тривалого часу. Під час окупації свідок увесь час перебувала у смт. Білозерка. Наприкінці вересня 2022 року, а саме 23.09.2022 року в суботу, під час проведення незаконного референдуму за приєднання до рф, свідок з вікна свого будинку бачила, як до церкви по вул. Соборній у смт. Білозерка з`їхалися люди та військові. Пізніше під`їхав «бусик» зеленого кольору, з якого вийшли люди, серед яких була ОСОБА_3 , яку вона запам`ятала за дівочим прізвищем - ОСОБА_10 . Остання дістала дві невеликі прозорі урни для голосування, на яких були наліпки із зображенням герба рф, одна з яких була розміщена в «бусику», а іншу розмістили поруч. Бюлетені для голосування та списки виборців, були безпосередньо у ОСОБА_3 і ще одної жінки, яка свідку не знайома. Те що це були бюлетені для голосування та списки виборців свідок впевнена, оскільки раніше залучалася до виборчого процесу. ОСОБА_3 видавала громадянам бюлетені та записувала їх дані до списків виборців, після чого бюлетені кидали до скрині. ОСОБА_3 поводила себе спокійно, була врівноважена, посміхалася, ніякого примусу до неї не було.

Свідок ОСОБА_15 , допитана в судовому засіданні показала, що знає ОСОБА_3 як мешканку смт. Білозерка, протягом тривалого часу, остання проживала через три вулиці від свідка у приватному секторі. В період тимчасової окупації свідок постійно проживала у смт. Білозерка, де восени 2022 року проводився незаконний референдум. З вікна своєї квартири свідок бачила як проводився незаконний референдум, ті хто приймав участь у референдумі їздили на зеленому «бусику». ОСОБА_3 під час проведення референдуму, в супроводі російських військових, разом з іншими жінками, приймали у ньому участь, ходили по домівках з папками та урною для голосування. Голосування спочатку проводилося біля церкви, яка розташована по вул. Соборній у смт. Білозерка, біля будинку свідка, після чого був побудинковий обхід.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що в період тимчасової окупації вона проживала в смт. Білозерка по вулиці Дружби. ОСОБА_3 також проживала по АДРЕСА_1 . В «Телеграм» каналі наявна група «Білозерський чат», яка є групою мешканців Білозерської громади, де розміщено відео, яке свідок особисто бачила, та яке стосувалося проведення незаконного референдуму і його учасників. На даному відео була присутня ОСОБА_3 , яка стояла біля автомобіля, зеленого кольору, який знаходився в користуванні її сім`ї. На досудовому розслідуванні зі свідком проводилося впізнання особи, на якій свідок впізнала ОСОБА_3 .

V. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. (ч. 1-2 ст. 84 КПК України).

Інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, віднесено до злочинів проти основ національної безпеки України. Основними доказами в зазначеній категорії кримінальних проваджень є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграм канали; особисте листування з використанням комп`ютерної техніки і мобільних телефонів, флеш носії, карти пам`яті тощо).

За змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази, що узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова від 17.12.2025 року у справі № 569/6240/24, провадження № 51-2674 км 25).

Протоколи оглядів інтернет-сторінок і телеграм-каналів та додатки до протоколів, у яких зафіксовано (за допомогою функцій скриншоту, друку й запису на технічні носії інформації) зміст відображеної на них інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню, є допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 21.07.2025 справа №201/11849/23 (провадження №51-584км25).

Допитані у судовому засіданні свідки надавали свої показання добровільно, без будь-якого стороннього примусу, будучи приведені судом до присяги та попереджені про можливі негативні наслідки в разі надання неправдивих показань.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, неприязних відносин, між свідками сторони обвинувачення та обвинуваченою ОСОБА_3 не було, що свідчить про відсутність у свідків будь-яких підстав для спотворення вказаних ними подій, шляхом надання неправдивих показань.

Під час судового слідства не встановлено обставин, на підтвердження того, що дії обвинуваченої ОСОБА_3 вчинено під фізичним чи психологічним примусом.

Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченої ОСОБА_3 ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.

Зміст досліджених судом доказів, а також показів свідків, допитах в судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що обвинувачена ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, достатній життєвий досвід, з власної ініціативи, перебуваючи на тимчасового окупованій території України, добровільно прийняла участь у проведенні незаконного референдуму, що в подальшому сприяло визнанню російською федерацією незаконного референдуму таким, що відбувся та незаконного приєднання територій Херсонської області до її складу, при цьому ОСОБА_3 мала вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними.

За викладених обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши сукупність зібраних доказів які доводять факт вчинення обвинуваченою протиправних дій, а також за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом у повному обсязі.

VІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

VІІ. Мотиви призначення покарання

Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання, заміжня, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не є депутатом ради будь-якого рівня, за останнім відомим місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судима та вперше притягається до кримінальної відповідальності.

При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, сукупність усіх характеризуючих обвинувачену даних, характер, ступінь її суспільної небезпеки.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою злочину в тому числі проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винної, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 можливо виключно в умовах ізоляції її від суспільства.

Позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю є обов`язковими додатковими покараннями, передбаченими санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Санкцією частини 5 статті 111-1 КК України передбачено застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Конкретні обставини кримінального провадження та наведені дані про особу обвинуваченої, дають підстави для призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції встановленої ч. 5 ст. 111-1 КК України, з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління чи місцевого самоврядування, а також займатися діяльністю, пов`язаною із виборчим процесом та процесом референдуму, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченій майна, й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м`якого, оскільки є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винної.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

VІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.02.2024 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який до набрання вироком законної сили, суд вважає за необхідне залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.02.2024 року накладено арешт на майно ОСОБА_3 , яке належить їй на праві приватної власності, а саме: житловий будинок з прибудинковими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку із кадастровим номером 6520355100:04:001:0042, площею 2, 57 га, земельну ділянку із кадастровим номером 6520355100:03:001:0423, площею 0,09 га.

Підстави для скасування арешту вказаного майна відсутні, з огляду на призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді конфіскації всього належного їй майна.

Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не завдано, цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст.124, 369-371, 373-374, 381, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління чи місцевого самоврядування, а також займатися діяльністю, пов`язаною із виборчим процесом та процесом референдуму на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього належного їй майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.02.2024 року до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 , рахувати з моменту фактичного затримання в порядку приведення даного вироку до виконання.

Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління чи місцевого самоврядування, а також займатися діяльністю, пов`язаною із виборчим процесом та процесом референдуму, рахувати з моменту відбуття ОСОБА_3 основного покарання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.02.2024 року на майно, що належить ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок з прибудинковими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку із кадастровим номером 6520355100:04:001:0042, площею 2, 57 га, земельну ділянку із кадастровим номером 6520355100:03:001:0423, площею 0,09 га - залишити без змін до приведення вироку до виконання в частині конфіскації майна.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченої, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченої, захист якої вона здійснює.

Не пізніше дня, наступного за днем ухвалення вироку, надіслати його копію обвинуваченій.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Суддя ОСОБА_1