Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №691/821/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1789/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №691/821/25 Категорія: 304090000 Савенко О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 травня 2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказувало, що 24 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3376665, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 8000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, із зобов`язанням повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.

Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, не вносив платежі на повернення отриманих коштів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором.

18 жовтня 2021 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал укладено договір відступлення прав вимоги №77-МЛ від 18 жовтня 2021 року, за яким відступлено право вимоги до відповідача на суму заборгованості в розмірі 39520,00 грн., відповідно до виписки з особового рахунка, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 30000,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1520,00 грн.

Позивач просив суд стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати за сплачений судовий збір при подачі позовної заяви в розмірі 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмір 7 000 грн.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 28 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №3376665 від 24 червня 2021 року в розмірі 38000 грн. 00 коп., з яких: 8000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 30000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2422 грн 40 коп. та частково витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн 00 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання з надання відповідачу суми кредиту, натомість ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, в зв`язку з чим утворилась заборгованість. Внаслідок укладеного між первісним кредитором та позивачем договору відступлення прав вимоги, відбулась заміна первісного кредитора та право вимоги на суму заборгованості за кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Відмовляючи у стягненні комісії за кредитним договором, суд виснував, що комісія за своєю суттю є платою за дії банку, які він вчиняє для організації власної діяльності та контролю за виконанням зобов`язань, а тому її нарахування та вимога про стягнення з відповідача є безпідставною.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що рішення суду є незаконним, оскільки судом не застосовано позовну давність, про застосування якої він просив у відзиві на позовну заяву.

Звертає увагу, що суд не надав жодної оцінки його заяві про застосування строку позовної давності та не мотивував відмову у її застосуванні, що, на переконання скаржника, є істотним порушенням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд допустив неповноту з`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наголошує на тому, що після укладення кредитного договору, не здійснював жодних платежів, не визнавав борг, не укладав додаткових угод, не здійснював жодних дій, які б могли переривати строк позовної давності.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 травня 2026 року не повністю відповідає вказаним вимогам закону, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини виникли в сфері споживчого кредитування та регулюються такими нормами права.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №3376665 ( надалі- Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит в розмірі 8 000 грн, на строк 30 днів, з терміном повернення кредиту, сплати процентів та комісії до 24.07.2021.

Відповідно до п.п. 1.5.1 - 1.6 Кредитного договору, комісія за надання кредиту: 1520 грн, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 6 000 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1. Кредитного договору).

Пунктами 2.2.1. – 2.2.3 Кредитного договору передбачено порядок нарахування процентів за пільговою ставкою 2,5 % та стандартною (базовою) ставкою 5 %, які визначені п.п. 1.5.2., 1.6 цього договору.

Крім того, п. 2.3.1.2. Кредитного договору передбачено пролонгацію строку кредитування на стандартних (базових) умовах, відповідно до якої позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору, цей договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Приймаючи пропозицію кредитодавця про укладення цього договору, позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами договору, зокрема Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів, а саме, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору (п. 6.3. Кредитного договору).

Сторони погодили, що електронний договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі та підписаний власноручним підписом позичальника. Для підписання Кредитного договору та електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (п.п. 6.2., 6.4, 6.5 Кредитного договору).

Відповідно до платіжного доручення № 49588129 від 24.06.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на його банківську карту НОМЕР_1 суму кредиту в розмірі 8 000 грн (а.с. 38).

Факт отримання відповідачем суми кредиту підтверджується листом Акціонерного товариства «ВСТ Банк» № 369-БТ від 27.01.2026, відповідно до якого платіжна картка №5168130711094948 емітована як спосіб доступу до рахунку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . 24.06.2021 відбулась фінансова операція по зарахуванню коштів в сумі 8 000 грн на цей рахунок. Також банком надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 24.06.2021-27.06.2021, яким підтверджено зарахування суми кредиту (а.с. 131 – 134).

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких кредитодавець належним чином виконав взяті на себе зобов`язання з видачі суми кредиту в строки, визначені кредитним договором, натомість, відповідач неналежним чином виконував умови договору, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмір 38 000 грн, яка складається з: тіла кредиту – 8 000 грн та процентів за користування кредитними коштами - 30 000 грн.

Колегія суддів не ставить під сумнів правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості, враховуючи наступне.

Так, сума кредиту в розмірі 8 000 грн фактично отримана відповідачем та не повернута кредитодавцю в добровільному порядку.

Проценти за користування кредитними коштами нараховані відповідно до умов Кредитного договору, які погоджені з позичальником, зокрема: за період строку кредитування 30 днів з дня отримання кредиту, проценти нараховувались за пільговою процентною ставкою в 2,5 % та складають 6 000 грн (8000 грн х 2,5% х 30 днів); за період строку пролонгації, проценти нараховувались за процентною ставкою 5% та складають 24 000 грн (8 000 грн х 5 % х 60 днів).

18 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №77-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 43-51).

Відповідно до п.6.1. цього договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості.

Згідно Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 18 жовтня 2021 року до договору відступлення прав вимоги №77-МЛ, кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр Боржників кількістю 3 690, із загальною сумою заборгованості 82 523 710 грн 17 коп.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №77-МЛ від 18.10.2021, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 3376665 на суму 39520 грн.

Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги за Кредитним договором № 3376665, тобто є новим кредитором у спірних правовідносинах та належним позивачем у справі.

Вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 комісії за надання кредиту в сумі 1520 грн судом визнано необґрунтованими та у задоволенні позову в цій частині суд відмовив. Апеляційних скарг щодо оскарження рішення в цій частині від позивача не надходило, тому колегія суддів не входить в обговорення рішення в цій частині.

Факт укладення Кредитного договору, отримання ОСОБА_1 суми кредиту та невиконання ним взятих на себе зобов`язань з повернення заборгованості за кредитом, а також перехід права грошової вимоги за Кредитним договором до позивача як нового кредитодавця, правильно встановлені судом та не заперечуються скаржником в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судом норм процесуального законодавства, яке полягає в тому, що суд не врахував наданого ним відзиву на позовну заяву та не надав оцінки викладеним у ньому доводам щодо застосування строку позовної давності.

В призмі вказаних скаржником доводів, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак, згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12.03.2020 та який в подальшому безперервно продовжувався відповідними постановами КабМіну до 30.06.2023.

Отже, строк позовної давності у зв`язку з дією карантину було призупинено з 02.04.2020 по 30.06.2023.

Крім того, на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі – Закон № 3450), у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Таким чином, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був призупинений у період з 02.04.2020 до 03.09.2025.

Отже, переглядаючи обставини даної справи, колегія суддів зазначає, що перебіг строку позовної давності розпочався з дня наступного за днем закінчення строку кредитування, з урахуванням пролонгації строку кредитування (з 22.09.2021), незалежно від наявності факту відступлення прав вимог до боржника новому кредитору. Такий строк, з урахування його продовження та зупинення, у зв`язку з дією карантинну та введення воєнного стану, позивачем, при подачі позовної заяви 27.06.2025, пропущений не був.

Тому вимоги скаржника про застосування строку позовної давності є неспроможними та спростовуються викладеним.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є , зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам скаржника про порушення судом норм процесуального права, оскільки суд не врахував його відзив на позовну заяву та не надав оцінку доводам, наведеним у відзиві, колегія суддів враховує наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що відповідач подавав відзив на позовну заяву в строк, передбачений ЦПК України, однак суд не врахував його при розгляді справи та ухваленні рішення суду, чим допустив порушення прав відповідача на змагальність в доведенні своєї позиції.

Водночас, доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, є аналогічними доводам, викладеним ним у відзиві на позовну заяву, який суд не врахував.

Апеляційним розглядом встановлено, що доводи скаржника про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором є безпідставними, оскільки перебіг строку позовної давності зупинявся під час дії карантину та введеного на території України воєнного стану та був поновлений з 04.09.2025, тобто позивач звернувся з цим позовом в межах строку позовної давності.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що вказане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення судом справи, а тому немає підстав для його скасування за наведених обставин.

Щодо розподілу судових витрат, які здійснив суд першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат в частині судового збору за подання позовної заяви, суд не врахував положень ст. 141 ЦПК України та помилково стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (надалі –Закон) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону, за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру, судовий збір складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року, в якому подавався позов, становив 3028 грн.

Таким чином судовий збір за подання ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» позовної заяви, з урахуванням наведених положень закону, повинен був становити 2422,40 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №11997 від 23.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплатила судовий збір за подання позовної заяви в даній справі в розмірі 2 906, 88 грн. (а.с. 76).

В зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог на 96, 15%, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 329 грн 13 коп. ( 2422,4 грн х 96, 15 %/ 100 %).

Сума судового збору в розмірі 484,48 грн, яка була надміру сплачена позивачем, підлягає поверненню ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд визначив розмір витрат за надану професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням доказів, наданих стороною позивача на підтвердження їх понесення, необхідності отримання такої правничої допомоги, співрозмірності витрат зі складністю справи та обсягом часу, витраченого адвокатом на надання послуг.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що суд неправильно застосував норму процесуального права при вирішенні питання розподілу судових витрат, рішення суду підлягає зміні в частині визначення судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи, що судові витрати не входять до ціни позову та не є позовними вимогами, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат за апеляційну інстанцію, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 травня 2026 року у даній справі змінити в частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, зменшивши їх з 2422,40 грн до 2329, 13 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надміру сплачений судовий збір, який було сплачено на рахунок отримувача ГУК у Черкаській області, 22030101, код отримувача: 37930566, рахунок отримувача: UA 078999980313131206000023733, в сумі 484, 48 грн., згідно платіжної інструкції № 11997 від 23.06.2025.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Л.І. Василенко