Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №711/1254/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/1254/26

Провадження № 22-ц/821/1800/26

Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Савченко Олена Олександрівна,

відповідач: ОСОБА_2 ,

представник відповідача: адвокат Смоляр Андрій Олександрович,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2026 року (постановлену в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Демчика Р.В.) про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог

13 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, або звільнення від сплати аліментів, в якій просив суд зменшити розмір стягнення аліментів, що встановлений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2018 року у справі № 711/1476/18 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дітей.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву – п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі з наданням доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

24 березня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, в якій просила суд змінити розмір аліментів, визначений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2018 року у справі № 711/1486/18. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі по 15 000 грн. щомісяця на кожну дитину, починаючи з 16 березня 2026 року і до повноліття кожного із дітей. Визначити в рішенні суду, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Також позивач за зустрічною позовною заявою просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2026 року зустрічну позовну заяву разом з додатками повернуто ОСОБА_2 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зустрічна позовна заява подана до суду з порушенням вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України поза межами процесуального строку, встановленого для подачі зустрічної позовної заяви, а клопотання про поновлення такого строку в матеріалах справи відсутнє. Також, ОСОБА_2 не зверталася до суду з заявою про продовження строку для подання зустрічної позовної заяви до закінчення такого строку, 12 березня 2026 року, тому процесуальні підстави для прийняття до розгляду зустрічного позову відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2026 року як незаконну та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви та її спільного розгляду з первісним позовом.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи в прийнятті зустрічної позовної заяви до розгляду та повертаючи її ОСОБА_2 , суд першої інстанції не врахував, що зустрічна позовна заява подана до початку розгляду справи по суті, до закінчення підготовчого провадження у справі, а тому її прийняття не призвело б до затягування судового розгляду та не порушувало права інших учасників судового процесу і її розгляд був би доцільним разом з первісним позовом.

Крім того, пропуск строку на подачу зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 обґрунтовує необхідністю збирання значної кількості доказів у різних інстанціях, що потребує значного часу. Також вказано, що представник ОСОБА_2 – адвокат Смоляр А.О. є волонтером та в період підготовки зустрічної позовної заяви в період з 19 березня 2026 року по 23 березня 2026 року виконував волонтерські обов`язки, що не дало змогу подати зустрічний позов у визначений законом строк.

Скаржник вважає, що зазначені вище обставини є поважними і дають підстави для поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви у відповідності до положень ст. 127 ЦПК України. Суд не надав належної оцінки вищевикладеному та дійшов помилкового висновку про повернення зустрічної позовної заяви.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

13 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, або звільнення від сплати аліментів (а.с. 1-4), в якій просив суд зменшити розмір стягнення аліментів, що встановлений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2018 року у справі № 711/1476/18 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця з дня набрання рішення суду законної сили і до повноліття дітей.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі (а.с. 43).

Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву – п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі з наданням доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Згідно відомостей підсистеми «Електронний суд» (а.с. 97), рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № R067106923407 з копією ухвали про відкриття провадження, яке направлено на адресу ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , остання отримала 25 лютого 2026 року.

26 лютого 2026 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 46-47).

24 березня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів (а.с. 88-96), в якій просила суд змінити розмір аліментів, визначений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2018 року у справі № 711/1486/18. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі по 15 000 грн. щомісяця на кожну дитину, починаючи з 16 березня 2026 року і до повноліття кожного із дітей. Визначити в рішенні суду, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Також, позивач за зустрічною позовною заявою просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Позиція Апеляційного суду

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду, яка входить в перелік ухвал, визначених ст. 353 ЦПК України, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про повернення зустрічної позовної заяви.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).

У ч. 2 ст. 194 ЦПК України зазначено, що до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених ч. 1 цієї статті, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 185 ЦПК України, до якої відсилає ч. 2 ст. 194 ЦПК України передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Вищенаведене свідчить про те, що процесуальним законом визначено єдиний уніфікований підхід при застосуванні наслідків подання позовної заяви (як первісної, так і зустрічної), а тому ухвала про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи в судове засідання.

Ч. 3 ст. 369 ЦПК України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18 травня 2018 року).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що така позовна заява подана поза межами, визначеними ч. 1 ст. 193 ЦПК України, а клопотання про поновлення строку з обґрунтуванням причин пропуску до суду не подавалося. Крім того, в матеріалах справи відсутня також заява ОСОБА_2 про продовження строку на подання зустрічної позовної заяви – до закінчення строку на таке подання, тобто до 12 березня 2026 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 43 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зокрема зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов (п. 8 ч. 2 ст. 187 ЦПК України).

За правилом ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 3 ст. 194 ЦПК України визначено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Вказаною нормою права визначено обов`язок суду першої інстанції повернути зустрічну позовну заяву заявникові у випадку, якщо остання подана з порушенням процесуального строку на її подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з пунктами 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Встановлення процесуальних строків законом або судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків, при цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) та Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) від 06 березня 2026 року у справі № 333/5230/25 (провадження № 61-16036св25) вказано, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Зі змісту ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси про відкриття провадження у справі від 19 лютого 2026 року вбачається, що суд роз`яснив відповідачу право подачі відзиву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача та відповідачу строк для подання заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів - 5 днів з дня отримання вказаних документів, роз`яснивши про необхідність дотримання вимог, встановлених частиною третьою ст. 178 ЦПК України.

ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття провадження в справі 25 лютого 2026 року.

Дана обставина сторонами не оспорюється та підтверджуєтьсявідомостями підсистеми «Електронний суд» (а.с. 97), отже п`ятнадцятиденний строк на подання зустрічного позову сплив, 12 березня 2026 року, проте, зустрічна позовна заява подана до суду 24 березня 2026 року, тобто з порушенням строків, зазначених в ухвалі про відкриття провадження в справі. Клопотання про продовження строку до його закінчення – 12 березня 2026 року заявлено не було.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 строк на подачу зустрічної позовної заяви пропущений, що стало наслідком повернення зустрічного позову відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що зустрічна позовна заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, до закінчення підготовчого провадження у справі, а тому її прийняття не призвело б до затягування судового розгляду та не порушувало права інших учасників судового процесу є безпідставними, оскільки сторони повинні чітко дотримуватися передбачених Законом строків на вчинення відповідної процесуальної дії. Судочинство базується на принципах рівності, змагальності та правової визначеності і сам по собі факт, що підготовче засідання не закрите, не є автоматичною підставою для ігнорування встановлених процесуальних строків або для їх поновлення.

Доводи апеляційної скарги про те, що причиною пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви була необхідність збирання значної кількості доказів у різних інстанціях, що потребує значного часу відхиляються колегією суддів, оскільки відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про продовження встановленого судом процесуального строку для подання зустрічного позову з обґрунтуванням відповідних обставин, або подати позовну заяву з наявними доказами, зазначивши про неможливість подання інших доказів у цей строк, однак такої заяви ОСОБА_2 до суду подано не було.

Посилання апеляційної скарги на ту обставину, що представник ОСОБА_2 – адвокат Смоляр А.О. є волонтером та в період підготовки зустрічної позовної заяви з 19 березня 2026 року по 23 березня 2026 року виконував волонтерські обов`язки, що не дало змогу подати зустрічний позов у визначений Законом строк також відхиляються апеляційним судом, оскільки жодних підтверджень даній обставині суду не надано і з точки зору процесуального права така обставина не може бути визнана судом підставою для зміни чи скасування ухвали суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд, відмовивши в прийнятті зустрічної позовної заяви, формально віднісся до вирішення вказаного питання є також безпідставними, оскільки суд діяв в межах своїх дискреційних повноважень та у чіткій відповідності до вимог процесуального законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення та зводяться в цілому до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2026 року про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко