Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №712/13628/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 712/13628/25

Провадження № 22-ц/821/1636/26

Категорія: 312000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря – Дмитренко В. В.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 94566179000 від 02.07.2018 у розмірі 136 509,36 грн, судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.07.2018 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір № 94566179000, відповідно до умов якого, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 49 700,00 грн, а останній зобов`язався повернути використану суму в строк до 02.07.2022 та сплатити проценти за користування кредитним коштами в розмірі 57,00% річних.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, однак відповідач не виконав свого обов`язку та вчасно не повернув наданий йому кредит.

25.09.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено Договір факторингу № 147, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором № 94566179000 від 02.07.2018, що укладений між АТ «Укрсиббанк» та боржником яким є ОСОБА_1

26.09.2019 ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відповідно до Договору факторингу № 26-09/19/02 відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором № 94566179000 від 02.07.2018.

03.10.2022 відповідно до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 03-10/2022 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором № 94566179000 від 02.07.2018.

Відповідач, станом на день подачі даного позову, свої зобов`язання не виконав, заборгованість за Договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість станом на день формування позовної заяви у розмірі 136 509,36 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 43 894,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 91 115,36 грн, заборгованість за комісіями –1 500,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором № 94566179000 від 02.07.2018 у загальному розмірі 135 009,36 грн, з яких: 43 894,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 91 115,36 грн сума заборгованості за процентами.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 395,75 грн компенсовано ТОВ «Коллект Центр» за рахунок держави.

Рішення суду мотивоване тим, що всупереч умов Договору № 94566179000 від 02.07.2018, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту, а саме не здійснив погашення заборгованості у визначений умовами Договору строк, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту та нарахованими відсотками.

Разом з тим, врахувавши положення ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд першої інстанції дійшов висновку, що умови Договору-Анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 994566179000 від 02.07.2018 про встановлення комісії є нікчемними, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 500,00 грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

08.06.2026, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12.05.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що шість місяців поспіль після отримання кредиту відповідач вчасно сплачував зобов`язання за Кредитним договором, але через погіршення стану здоров`я (отримання групи інвалідності з 20.12.2019) у скаржника погіршився матеріальний стан, у зв`язку з чим він припинив виконувати кредитні зобов`язання.

Водночас, скаржник вказує, що строк дії Кредитного договору становить до 02.07.2022 включно, однак ТОВ «Коллект Центр» здійснювало нарахування відсотків по день подачі позову, а отже за межами дії Договору.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи мав застосувати до спірних правовідносин положення ст. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відзив на апеляційну скаргу

30.06.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду засобами електронного зв`язку надійшов відзив від ТОВ «Коллект Центр», вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги – безпідставними, позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12.05.2026 залишити без змін.

Вказує, що скаржник помилково стверджує, що позивач здійснював нарахування заборгованості поза межами строку кредитування. Позивачем дійсно до позовної заяви додано розрахунок заборгованості станом на дату звернення до суду, однак наведений розрахунок навпаки підтверджує, що після взяття заборгованості на облік, позивачем жодних подальших нарахувань не здійснювалось. Нарахування відсотків було припинено ТОВ «Вердикт Капітал» 01.07.2022 у зв`язку із закінченням строку кредитування.

Разом з тим, зауважив, що доводи скаржника про необхідність застосування судом першої інстанції положень п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставним та гуртуються на неправильному розумінні змісту зазначеної норми, оскільки дана норма не звільняє позичальника від обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти нараховані відповідно до умов Договору до моменту припинення їх нарахування.

Водночас, звернув увагу, що позивач не заявляв до стягнення штрафних санкцій, пені чи інших платежів, на які поширюється дія п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 02.07.2018 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір № 94566179000, відповідно до умов якого, Банк надав позичальнику кредит у розмірі 49 700,00 грн на строк до 02.07.2022 включно (т. 1 а.с.22 – 23).

За умовами Договору, Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору.

Відповідно до Договору процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 57,00 % річних. Також, умовами Договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін, розмір процентної ставки становитиме 64,00 % річних та діятиме для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення простроченої, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у Кредитному договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.

02.07.2018 ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація, передбачена Законом України «Про споживче кредитування», зокрема щодо виду кредиту, максимальної суми кредитування, строку користування кредитними коштами, процентної ставки, порядку її застосування, орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядку повернення кредитних коштів, розміру та періодичності платежів (т. 1 а.с 23 на звороті – 24 на звороті).

17 жовтня 2028 року ОСОБА_1 підписав анкету-заявку на надання споживчого кредиту, яка містить його персональні дані та відомості, необхідні для отримання кредиту (т. 1 а.с. 25).

25.09.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено Договір факторингу № 147, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором № 94566179000 від 02.07.2018, що укладений між АТ «Укрсиббанк» та боржником яким є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 28-29).

ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» сплатило АТ «Укрсиббанк» грошові кошти (ціну Договору), як це передбачено умовами Договору факторингу № 147 від 25.09.2019, що підтверджується копією платіжного доручення № 2 від 25.09.2019 (т. 1 а.с. 29).

Відповідно до Реєстру Боржників до Договору факторингу № 147 від 25.09.2019 ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором від 02.07.2018 № 94566179000 на загальну суму заборгованості 58 774,89 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 43 894,00 грн, заборгованість за відсотками 13 380,89 грн, заборгованість за комісією 1 500,00 грн (т. 1 а.с. 30 – 30 на звороті).

26.09.2019 ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відповідно до Договору факторингу № 26-09/19/02 відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором № 94566179000 від 02.07.2018 (т. 1 а.с. 33 – 34).

ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» грошові кошти (ціну Договору), як це передбачено умовами Договору факторингу № 26-09/19/02 від 26.09.2019, що підтверджується копіями платіжних доручень № 1235 від 27.09.2019 та № 1 від 07.10.2019 (т. 1 а.с. 34 на звороті).

Відповідно до Реєстру Боржників до Договору факторингу № 26-09/19/02 від 26.09.2019 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором від 02.07.2018 № 94566179000 на загальну суму заборгованості 58 774,89 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 43 894,00 грн, заборгованість за відсотками 13 380,89 грн, заборгованість за комісією 1 500,00 грн (т. 1 а.с. 35-35 на звороті).

03.10.2022 укладено Договір № 03-10/22, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 94566179000 (т. 1 а.с. 5 – 6 на звороті).

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 02.07.2022, загальна заборгованість становила 136 509,36 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 43 894,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 91 115,36 грн; заборгованість за комісіями –1 500,00 грн (т. 1 а.с. 26 - 27).

Відповідно до виписки по рахунку за Кредитним договором № 94566179000 від 02.07.2018 витребуваної за ухвалою суду, Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши 02.02.2018 позичальнику кредитні кошти на загальну суму 49 700,00 грн (а.с. 168 – 172).

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

09.09.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшла заява, в якій скаржник просить проводити розгляд даної справи за його відсутності. Зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Коллект Центр» за довіреністю - Васюти К. С., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір № 94566179000 від 02.07.2018, укладений між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , був підписаний ОСОБА_1 фізично.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вимог про визнання Кредитного договору № 94566179000 від 02.07.2018 недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між первісними сторонами спірного Договору скаржником не надано, у матеріалах справи наявна лише копія вказаного кредитного договору, наданого позивачем.

Із урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачем та первісним кредитором вищевказаного Кредитного договору.

Отже, наведене безумовно свідчить про те, що ОСОБА_1 ознайомився та погодився з умовами Договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору, а подані позивачем копії документів, зокрема Кредитного договору та паспорту кредиту, є допустимими письмовими доказами.

Що стосується факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», то апеляційний суд вказує на таке.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг – це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.02.2018 у справі № 2-127/11 зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акту приймання-передачі права вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2019 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено Договір факторингу № 147, відповідно умов якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором № 94566179000, що укладений між АТ «УкрСиббанк» та позичальником, яким є ОСОБА_1 .

На підтвердження факту набуття ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» перед АТ «УкрСиббанк» прав вимоги за Договором факторингу № 147 від 25.09.2019 до позовної заяви додано акт приймання-передачі Права вимоги до Договору факторингу № 147 від 25.09.2019, відповідно до якого на виконання умов зазначеного вище Договору факторингу первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кількістю 758 та реєстр боржників до зазначеного Договору, де під номером № 264 зазначено заборгованість відповідача.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 147 від 25.09.2019 до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» перейшло право вимоги на загальну суму заборгованості у розмірі 58 774,89 грн, з яких: 43 894,00 грн – заборгованість за основною сумую боргу та 13 380,89 грн – заборгованість за відсотками, 1 500 грн – заборгованість з комісії.

Відповідно до п. 4.6 Договору факторингу № 147 від 25.09.2021, внаслідок укладення цього Договору до фактора переходять всі права кредитора за Первинними договорами, зокрема, але не виключно: право здійснювати нарахування та стягнення процентів за Первинними договорами з дати переходу права власності на права вимоги, право нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування комісій, будь-яких інших платежів, визначених Первинним договором, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до Законодавства та умов Первинного договору, а також всі без виключення інші пов`язані з цим права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав або які виникнуть в майбутньому на підставі Первинних договорів.

Таким чином, до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» перейшли всі права кредитора за Первинними договорами, зокрема, але не виключно: право здійснювати нарахування та стягнення процентів.

У свою чергу, та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до Договору факторингу № 26-09/19/02 від 26.09.2019, у тому числі за Договором № 94566179000, що укладений між АТ «УкрСиббанк» та позичальником, яким є ОСОБА_1 .

На підтвердження факту набуття позивачем прав вимоги за Договором факторингу № 26-09/19/02 від 26.09.2019, укладеним між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» до позовної заяви додано акт прийому-передачі права вимоги до Договору факторингу № 26-09/19/02 від 26.09.2019, відповідно до якого на виконання умов зазначеного вище Договору факторингу первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кількістю 758 та реєстр боржників до зазначеного Договору, де під номером № 264 зазначено заборгованість відповідача.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 26-09/19/02 від 26.09.2019 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 94566179000 на загальну суму заборгованості у розмірі 58 774,89 грн, з яких 43 894,00 грн –заборгованість за основною сумую боргу, 13 380,89 грн – заборгованість за відсотками, 1 500 грн – заборгованість з комісії.

Відповідно до п. 4.6 Договору факторингу № 26-09/19/02 від 26.09.2019, внаслідок укладення цього Договору до фактора переходять всі права кредитора за Первинними договорами, зокрема, але не виключно: право здійснювати нарахування та стягнення процентів за Первинними договорами з дати переходу права власності на права вимоги, право нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування комісій, будь-яких інших платежів, визначених Первинним договором, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до Законодавства та умов Первинного договору, а також всі без виключення інші пов`язані з цим права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав або які виникнуть в майбутньому на підставі Первинних договорів.

Отже, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли всі права кредитора за Первинними договорами, зокрема, але не виключно: право здійснювати нарахування та стягнення процентів.

03.10.2022 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 3-10/2022 про відступлення (купівлю-продаж) за умовами якої ТОВ «Коллект Центр» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників за договорами позики, укладеними між АТ «УкрСиббанк» і боржниками, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі за Договором № 94566179000.

На підтвердження факту набуття ТОВ «Коллект Центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал» прав вимоги за Договором № 3-10/2022 про відступлення (купівлю-продаж) до матеріалів справи додано акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 3-10/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги 03.10.2022, відповідно до якого на виконання умов зазначеного вище Договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кількістю 4181 та реєстр боржників до зазначеного Договору, де під номером № 383 зазначено заборгованість відповідача на суму 136 509,36 грн, з яких 43 894,00 грн – заборгованість за основною сумую боргу, 91 115,36 грн – заборгованість за відсотками, 1 500 грн – заборгованість з комісії.

Договором факторингу № 03-10/2022 від 03.10.2022 передбачено момент набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги в день підписання акту приймання-передачі права вимоги.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржника в день підписання акту приймання-передачі права вимоги.

За таких умов, позивач як новий кредитор у зобов`язанні має право на звернення із вимогою до боржника ОСОБА_1 .

Ураховуючи наведені положення закону, правові висновки касаційного суду, та зміст долучених позивачем до позовної заяви Договорів факторингу, колегія суддів доходить переконання, що позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 94566179000 від 02.07.2018.

Оскільки вказана сума тіла кредиту ОСОБА_1 не повернута ані первісному кредитору, ані наступним кредиторам, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про стягнення тіла кредиту з відповідача обґрунтованим.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов Договору № 994566179000 від 02.07.2018, між первісним кредитором та ОСОБА_1 погоджена процентна ставка 57% річних.

За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 64,00% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, сплати платежу встановленого у Договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. (п. 3.9 Договору).

Підписанням Договору, його сторони дійшли згоди, що Банк надає кредит позичальнику, Банк відкриває позичальнику поточний рахунок, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1. Договору).

Підписанням Паспорту споживчого кредиту, позичальник ознайомився з інформацією, викладеною у Паспорті споживчого кредиту - Інформаційному листі, а саме щодо типу кредиту, основних умов кредитування відповідно до типу кредиту, розмір ліміту кредитування, в рамках обраного типу кредиту, можливості пролонгації строку кредитування, порядок повернення кредиту, інформації щодо реальної річної процентної ставки, комісії, нарахування пені, важливі правові аспекти, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 02.07.2022, загальна заборгованість становила 136 509,36 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 43 894,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 91 115,36 грн; заборгованість за комісіями –1500,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 помилково вказує на те, що ТОВ «Коллект Центр» здійснювало нарахування відсотків по день подачі позову, оскількиіз вищевказаного розрахунку вбачається, що після 02.01.2022, у тому числі і позивачем, жодних нарахувань не здійснювалось, як то визначено умовами Кредитного договору.

Крім того, наданий позивачем розрахунок відповідачем не спростований та власний контрозрахунок не наданий.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав про стягнення заборгованості за тілом кредитом в розмірі 43 894,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 91 115,36 грн є обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність застосування судом першої інстанції положень п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» колегія суддів зазначає наступне.

Вказане положення Закону дійсно встановлює тимчасові особливості відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту та обмежує можливість нарахування штрафних санкцій у визначений законом період.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що зазначена норма не звільняє позичальника від обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти, нараховані відповідно до умов договору до моменту припинення їх нарахування.

Вимог про стягнення штрафних санкцій, пені чи інших платежів, на які поширюється дія п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» позивачем не заявлено, а тому наведені скаржником положення Закону не регулюють спірні правовідносини та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову або зміни рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі підстав.

Що стосується судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Коллект Центр» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши надані докази та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, характер і складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, необхідний для надання правничої допомоги, а також принципи співмірності, розумності та реальності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки його доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Згідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Головуюча Л. І. Василенко

Судді О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко