Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №703/7677/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2163/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №703/7677/25 Категорія: 304090000 Прилуцький В. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

судді секретарСіренко Ю. В., Новіков О. М. Любченко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шкварко Вікторії Вікторівни на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2026 (суддя в суді першої інстанції Прилуцький В. О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2025 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 20.09.2023 в сумі 3 025 доларів США, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.09.2023 сторони уклали договір позики, на підтвердження укладення якого відповідачем було власноруч написано розписку, відповідно до якої вона отримала від позикодавця грошові кошти в сумі 3 025 доларів США з терміном повернення боргу до 30.04.2024.

В зазначений термін ОСОБА_1 коштів не повернула, тому для захисту своїх порушених прав ОСОБА_2 змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2026 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 20.09.2023 в сумі 3 025 доларів США, судовий збір в сумі 1 273,50 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Ухвалюючи рішення суду про задоволення позову, суд мотивував свої висновки тим, що позивачем доведені обставини, на які він посилається, відповідач свої зобов`язання не виконала, грошові кошти у визначений розпискою строк не повернула.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Шкварко В. В. просить скасувати заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2026 як незаконне та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розписка відповідача є договором позики, оскільки вказана розписка у даній справі за своєю правовою природою є договором поруки.

Крім того, підставою для скасування рішення суду також вказана обставина неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, внаслідок чого остання була позбавлена можливості надати суду пояснення щодо обставин написання розписки, а відтак порушено її право на доступ до правосуддя.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 20.09.2023 ОСОБА_2 уклав договір позики з ОСОБА_1 шляхом надання останній грошових коштів під розписку в розмірі 3 025 доларів США з кінцевим терміном повернення боргу до 30.04.2024.

Факт написання розписки сторонами не заперечується.

Коштів за вказаним договором повернуто не було, що сторони визнають.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.04.2022 у справі № 753/1349/20 зазначено, що розписка про отримання в борг грошових коштів є тим документом, який підтверджує не тільки факт укладення договору позики та зміст його умов, але й сам факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, письмова форма договору позики, внаслідок його реального характеру, є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Суд першої інстанції, досліджуючи розписку, дійшов правильного висновку про наявність між сторонами правовідносин, які випливають із договору позики.

Складена власноруч ОСОБА_1 розписка (а.с. 56) підтверджує як факт укладення договору позики та зміст умов цього договору, так і факт отримання нею від позивача грошової суми та обов`язок її повернути.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові належить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Судом першої інстанції встановлено, що оригінал розписки від 15.09.2023 знаходиться у позивача, що свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане, що сторонами також не заперечується.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що розписка ОСОБА_1 за своєю правовою природою є договором поруки, оскільки дані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи та змістом самої розписки.

Згідно до фундаментального принципу презумпції правомірності договору (ст.204 ЦК України) будь-який укладений договір вважається правомірним (чинним, дійсним і обов`язковим для виконання), якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Поки немає рішення суду (або якщо закон чітко не визначає правочин нікчемним), договір залишається в силі.

Однак доказів того, що вказаний договір позики визнавався судом недійсним з тих підстав, що позивачка уклала його під впливом помилки, оскільки сприймала саме як договір поруки, а не договір позики, чи з підстав укладення під впливом обману тощо, сторонами суду не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи та порушення судом права на доступ ОСОБА_1 до правосуддя, колегія суддів відхиляє такі доводи як безпідставні з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою направлено на адресу ОСОБА_1 супровідним листом № 703/7677/25/25543/2025 від 05.12.2025 (а.с. 20).

Поштовий конверт, адресований ОСОБА_1 повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 22).

Згідно договору про надання правничої допомоги від 10.12.2025 (а.с. 24) та ордера серія СА № 1074181 (а.с. 29) від 17.01.2026 вбачається, що правничу допомогу під час розгляду справи, відповідачу ОСОБА_1 надавав адвокат Райнов Г. С., який згідно розписки на заяві від 06.01.2026 (а.с. 23) ознайомився з матеріалами справи та отримав копію позовної заяви.

Згідно протоколу судового засідання (а.с. 30) адвокат Райнов Г.С. був присутнім в підготовчому судовому засіданні 09.02.2026. Зауважень на протокол судового засідання матеріали справи не містять.

В подальшому, 11.03.2026 адвокат Райнов Г. С. подав до суду заяву про розгляд підготовчого судового засідання без його участі.

11.03.2026 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду на 09.04.2026 на 09 год. 00 хв..

Конверт з повідомленням про час, дату та місце судового засідання, який адресований ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (яка зазначена скаржником також і в апеляційній скарзі) повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 51).

Згідно ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

За змістом п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним чином повідомленням сторони.

Крім того, апеляційний суд враховує, що представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції здійснював адвокат Райнов Г. С. на підставі укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги від 10.12.2025 (а.с. 24) та ордера від 17.01.2026 (а.с. 29).

Участь сторони в судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом сторони, дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні підстави. Відповідна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 у справі № 9910/236/21 та постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 756/1579/24.

Отже, з урахуванням вищевстановлених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було допущено порушень щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, а відтак і не було порушено його права на доступ до правосуддя. Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення та зводяться вцілому до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Таким чином, з урахуванням взятих на себе відповідачем зобов`язань за договором позики, настання дати повернення суми позики та відсутності доказів повернення позики в повному обсязі відповідно до вимог ст. 545 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача та стягнення з відповідача боргу за договором позики.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шкварко Вікторії Вікторівни – залишити без задоволення.

Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2026 у даній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 30.09.2026.

Суддя-доповідач

Судді