Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №698/481/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2218/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №698/481/26 Категорія: 304090000 Лазаренко В. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.08.2026 (повний текст складено 07.08.2026, суддя в суді першої інстанції Воронкова І. Г.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в :

у травні 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість в сумі 19 972,96 грн, яка складається з: 6 700 грн по тілу кредиту; 12 937,96 грн по несплаченим відсоткам за користування кредитом та судові витрати, мотивуючи про те, що відповідач, як позичальник, не виконала належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у неї перед позивачем, який набув відповідних прав вимоги за договорами факторингу, утворилася заборгованість, про стягнення якої порушено питання в даній справі.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.08.2026 позовні вимоги відхилено з посиланням на те, що згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 354623766 від 28.12.2024 у відповідача станом на 18.02.2025 відсутня заборгованість по кредиту, отже вимоги позивача у справі є необґрунтованими.

Представником позивача 17.08.2026 подано на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Указує, що відповідно до умов Кредитного договору відповідач отримала кредит на суму 6700,00 грн строком на 20 днів, свої зобов`язання з його повернення у встановлений договором строк не виконала, отже, позивач вправі вимагати повернення отриманих за Кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунки позичальника відповідають погодженим умовам кредитування та загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви становить – 19 972,96 грн, що також підтверджується випискою з особового рахунку на період 30.09.2025 - 18.03.2026.

Твердження суду першої інстанції про відсутність заборгованості є помилковим, адже 18.02.2025 відбувся перехід права вимоги за кредитним договором до наступного кредитора, таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобразило балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.

Суми, зазначені у балансовому списанні, відсутні у розділи «Оплати», отже відповідач не здійснювала жодних сплат на погашення заборгованості за кредитним договором.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 28.12.2024 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та позичальник ОСОБА_2 уклали договір кредитної лінії № 354623766, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) (а.с. 32-55).

Згідно п. 2.2 договору загальний розмір кредиту становить 5000 грн.

Згідно п. 5.1 договору переказ грошових коштів здійснюється на рахунок позичальника на реквізити зазначеної платіжної картки, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору.

Згідно п. 7.1, 7.3 договору рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту 17.01.2025, кінцева дата повернення кредиту - 27.01.2030.

Згідно п. 8.5 договору комісія, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 250 грн.

У подальшому відповідач отримала додаткові транші в сумі 700 грн - 03.01.2025, 850 грн - 05.01.2025 (а.с. 60), та 150 грн - 11.01.2025 (а.с. 62), що підтверджується відповідними платіжними інструкціями про перерахунок коштів на її платіжну картку.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» загальна сума заборгованості відповідача станом на 18.02.2025 становить 13605,28 грн, з яких: 6700 грн за тілом кредиту, 3285,94 грн за відсотками, 335 грн за комісією, 3350 грн за неустойкою.

18.02.2025 первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/22, згідно умов якого, останній набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 354623766 в сумі 23322,96 грн.

30.09.2025 ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали договір факторингу № 30/0925-01, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 354623766.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № № 30/0925-01 від 30.09.2025 та акту прийому передачі Реєстру прав вимог № 1 від 30.09.2025 за договором факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 354623766 від 28.12.2024.

Відповідно до зазначеного реєстру прав вимоги № 1 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 23322,96 грн з яких: 6700 грн за тілом кредиту, 12937,96 грн за відсотками, 335,90 грн за комісією, 3350 грн за неустойкою.

На виконання ухвали суду від 01.07.2026 про витребування доказів АТ «Ощадбанк» надало суду відомості про зарахування на картковий рахунок позичальника ОСОБА_2 сум кредиту в загальному розмірі 6700 грн (а.с.95-99).

Указані суми заборгованості заявлено до стягнення у цій справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Апеляційний суд враховує, що частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Так розмір заборгованості, заявленої до стягнення у справі, підтверджується умовами кредитного договору від 28.12.2024, відомостями АТ «Ощадбанк» про зарахування на картковий рахунок притули 6700 грн кредитних коштів, що в сукупності підтверджує факти надання коштів кредиту, та розрахунком заборгованості, наданим позивачем, який ґрунтується на погоджених умовах кредитування щодо розміру кредиту, розміру відсотків за користування кредитними коштами та строків кредитування.

Також апеляційний суд враховує, що за умовами кредитного договору від 28.12.2024 погоджена відсоткова ставка 0,98% у день – пункти 8.6, 8.7.2, розмір якої не перевищує законодавчих обмежень згідно ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Доказів погашення кредитного боргу повністю чи частково ні перед позивачем ні перед попередніми кредиторами відповідач суду не надала.

Отже, позовні вимоги у справі підтверджено належним чином та вони підлягають до задоволення.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції у справі про те, що згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 354623766 від 28.12.2024 у відповідача станом на 18.02.2025 відсутня заборгованість по кредиту, адже вказані відомості зафіксовано на день укладення договору про відступлення прав вимоги до нового кредитора відповідача ТОВ «Таліон Плюс» та відображають списання відповідної суми боргу від ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» у зв`язку з переходом права вимоги щодо стягнення такої суми до нового кредитора.

Натомість доказів погашення суми боргу позичальником чи правової позиції сторін у справі, яка б ґрунтувалася на таких твердженнях, у справі не має, отже суд першої інстанції помилково встановив факт відсутності кредитної заборгованості у поз читальника х підстав її фактичного погашення.

Апеляційний суд враховує, що згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частини 1, 2 статті 77 ЦПК України передбачають, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 78 ЦПК України встановлює, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, саме лише відображення у розрахунку кредитного боргу факту списання суми заборгованості за відсутності інших доказів, які це підтверджують, зокрема, щодо внесення позичальником оплати по кредиту, не може бути основою для висновків суду про недоведеність позовних вимог за наявності інших доказів, які підтверджують неналежне виконання позичальником своїх договірних зобов`язань.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.08.2026 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

Таким чином подана представником позивача апеляційна скарга підлягає до задоволення в частині вимог щодо стягнення кредитної заборгованості.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 6 656 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Надаючи оцінку аргументам позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн у суді першої інстанції та 6 000 в апеляційному суді, апеляційний суд враховує таке.

Частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При чому перевірку заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу на відповідність указаним критеріям суд здійснює в силу прямої вказівки закону (ч.4 с.137 ЦПК України ), а не залежно від наявності заперечень чи заяв сторін, як помилково вважав суд першої інстанції у справі.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

У даній справі судові витрати на правничу допомогу позивача підтверджено належними доказами, що сторонами під сумнів не ставиться.

Враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи, підтверджений наданими доказами, зокрема, щодо підготовки позовної заяви та апеляційної скарги, предмет спору про стягнення кредитного боргу в загальному розмірі 19 972,96 грн, а також те, що справа розглядалася судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за участі сторін та позиція позивача по суті вимог при апеляційному перегляді справи відповідала аргументам початково викладеним у позовній заяві, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 5000,00 грн, а в апеляційному суді - 3000 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.08.2026 у даній справі – скасувати.

Позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 354623766 від 28.12.2024 у сумі 19 972,96 грн, яка складається з: 6 700 грн по тілу кредиту; 12 937,96 грн -по несплаченим відсоткам, а також 6 656 грн судового збору та 8000 грн витрат на правничу допомогу, сплачених за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 29.09.2026.

Суддя-доповідач

Судді