Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №698/98/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 698/98/26

Провадження № 22-ц/821/1604/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас»

представник позивача – адвокат Пушкарьов Олексій Олексійович

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас» - адвоката Пушкарьова Олексія Олексійовича на заочне рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 13 травня 2026 року (ухваленого в приміщенні Калинопільського районного суду Черкаської області під головуванням судді Лазаренка В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» (далі по тексту – ТОВ «ФК «Айквітас», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.06.2019 року між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ОСОБА_1 була підписана Заява-Пропозиція № СІК-210619/020-00.

Відповідно до умов договору відповідачу надано споживчий кредит в сумі 99750,00 грн. (на споживчі цілі – 95000,00 грн та 4750,00 – оплата одноразової комісії) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,99 % річних, сплати одноразової комісії 4750,00 грн., сплати щомісячної комісії в розмірі 1,95%, строк споживчого кредиту становить 60 місяців.

ПАТ «КБ «Акордбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 27.11.2025 року має заборгованість в розмірі 118229,01 грн., яка складається із: 55738,08 грн. прострочена заборгованість по кредиту, 11917,55 грн. прострочена заборгованість за процентами, 50537,38 грн. прострочена заборгованість по комісії.

27.11.2025 року між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ТОВ «ФК «Айквітас» був укладений Договір про відступлення права вимоги № 27112025/01.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 27.11.2025 року, що є додатком № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 27112025/01 від 27.11.2025 року, ТОВ «ФК «Айквітас» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 118229,01 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість: за кредитним договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року в розмірі 118229,01 грн.; витрати на надання правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Калинопільського районного суду Черкаської області від 13.05.2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Айквітас» суму заборгованості за кредитним договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року в розмірі 5411,47 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Айквітас» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 122,47 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 184 грн, а разом стягнуто 306,47 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені строки, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Айквітас» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість: за кредитним договором від 21.06.2019 року у загальній сумі 5411,47 грн.

Щодо стягнення простроченої суми комісії по кредитному договору, суд першої інстанції зазначив, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача комісії.

Також суд першої інстанції вважав, що сплачена відповідачем щомісячна комісія в сумі 62244,16 грн за договором від 21.06.2019 року підлягає врахуванню у сплачений відповідачем кредит.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Айквітас» - адвокат Пушкарьов О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 13.05.2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Айквітас» задовольнити в повному обсязі, вирішити питання про судові витрати, понесені позивачем в суді першої інстанції.

Крім того, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Айквітас» понесені судові витрати в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн за надання правничої допомоги та 3993,60 грн витрат зі сплати судового збору.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що підписуючи заяву-пропозицію, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився і погоджується з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «Акордбанк», що оприлюднені на офіційному сайті Банку, які разом із заявою-пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання споживчого кредиту між споживачем та Банком.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 не лише формально підписав договір про надання споживчого кредиту, а й активно користувався коштами Банку, витрачаючи їх на власні потреби та частково погашаючи тіло кредиту, проценти, щомісячну комісію.

Крім того, достовірність і правильність розрахунку розміру заборгованості за кредитним договором, який доданий позивачем до справи, відповідач у встановленому порядку не спростував, не надав власні розрахунки з документами, що підтверджують оплату ним заборгованості у більшому розмірі або ж безпідставність нарахування позивачем заборгованості у розмірі, який міститься у розрахунках позивача.

Вказує, що сторони погодили комісію у розмірі 1,95 % без будь яких застережень за розрахунково-касове обслуговування, що не суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а отже вимога Банку щодо її стягнення є законною та обґрунтованою.

Скаржник також не погоджується з висновком районного суду про зменшення витрат на правову допомогу, які поніс позивач, посилаючись на усталену судову практику Верховного Суду, за якою суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Відповідного клопотання стороною відповідача не заявлялося.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 21.06.2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву-пропозицію № СІК-210619/020-00 і приєднався до «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «КБ «Акордбанк», з метою укладання кредитного договору.

Відповідно до умов договору від 21.06.2019 року, сторони погодили, що сума споживчого кредиту – 99750,00 грн., в т.ч. на загальні споживчі цілі 95000,00 грн. та на оплату одноразової комісії 4750,00 грн., строк споживчого кредиту 60 місяців, розмір процентної ставки 16,99%, розмір щомісячної комісії 1,95%, розмір одноразової комісії 5,00%.

Відповідно до підписаного сторонами додатку № 1 до Заяви-пропозиції № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року, у якому зазначено графік платежів за період кредитування з 21.06.2019 року по 21.06.2024 року, сума споживчого кредиту 99750,00 грн., з яких 95000,00 грн. сума кредиту на загальні споживчі цілі та 4750,00 грн. одноразова комісія; строк споживчого кредиту 60 місяців; номінальна процентна ставка 16,99%; одноразова комісія 5,00%; щомісячна комісія 1,95%.

На виконання умов кредитного договору № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року, ПАТ «КБ «Акордбанк» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, кошти надав, що підтверджується переказом коштів та меморіальним ордером № 24400820 від 21.06.2019 року на суму 95000,00 грн. та меморіальним ордером № 24400818 від 21.06.2019 року на суму 4750,00 грн.

Відповідно до розрахунку суми загальної заборгованості за кредитним договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року станом на 27.11.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «КБ «Акордбанк» становить 118229,01 грн., що складається із: простроченої суми заборгованості по кредиту 55738,08 грн., простроченої суми заборгованості по процентам 11917,55 грн., простроченої заборгованості за комісією 50573,38 грн..

27.11.2025 року між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ТОВ «ФК «Айквітас» укладено договір про відступлення права вимоги № 27112025/01, відповідно до умов якого ПАТ «КБ «Акордбанк» відступило за плату ТОВ «ФК «Айквітас» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року, що уклали ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_1 .

Згідно з витягом № 396 з акту приймання-передачі Реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року, ПАТ «КБ «Акордбанк» передав, а ТОВ «ФК «Айквітас» прийняв право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги до договору відступлення права вимоги № 27112025/01 від 27.11.2025 року, ТОВ «ФК «Айквітас» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року в сумі 118 229,01 грн.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року тіла кредиту, нарахованих відсотків та комісії.

Отже, предметом позовних вимог ТОВ «ФК «Айквітас» є стягнення з відповідача заборгованості за договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року в розмірі 118229,01 грн., з яких: 55738,08 грн. прострочена заборгованість по кредиту, 11917,55 грн. прострочена заборгованість за процентами, 50573,38 грн. прострочена заборгованість по комісії.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ФК «Айквітас», суд першої інстанції виходив з доведеності виникнення між позивачем та ОСОБА_1 договірних зобов`язань, зокрема укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором та отримання позичальником кредитних коштів. Встановив, що позичальник умови договору належно не виконувались. ТОВ «ФК «Айквітас», як новий кредитор, на підставі договору факторингу набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року, у зв`язку з чим суд стягнув на користь позивача заборгованість за договором.

Суд першої інстанції також встановив, що умовами укладеного кредитного договору не визначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику. Враховуючи, що Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, суд прийшов до висновку про нікчемність положень правочину щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію, пославшись на норми ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Дійшовши висновку про необхідність відшкодування на користь позивача 184,47 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував надані позивачем письмові докази на підтвердження понесених витрат та часткове задоволення позову, що у відсотковому відношенні становить 4,6 % грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи із слідуючого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву-пропозицію № СІК-210619/020-00 і приєднався до «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «КБ «Акордбанк», з метою укладання кредитного договору.

Наявні у справі копії меморіальних ордерів та розрахунок заборгованості свідчать про перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів та користування ними. Також у розрахунку відображено здійснення часткового погашення відповідачем кредитних коштів.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, викладені у постанові від 05 червня 2018 року).

Відповідно до п.п. 2.2. – 2.7 Заяви-пропозиції № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року сторони погодили, що сума споживчого кредиту – 99750,00 грн., в т.ч. на загальні споживчі цілі 95000,00 грн. та на оплату одноразової комісії 4750,00 грн., строк споживчого кредиту 60 місяців, розмір процентної ставки 16,99%, розмір щомісячної комісії 1,95%, розмір одноразової комісії 5,00%.

За умовами Заяви-пропозиції ОСОБА_1 , підписавши Заяву-пропозицію, підтвердив, що з інформацією, зазначеною в частині 1 Заяви-пропозиції, він ознайомився, погодився з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ КБ «Акордбанк», що оприлюднені на офіційному сайті банку: www.accordbank.com.ua. Також підписанням Заяви-пропозиції ОСОБА_1 підтвердив своє розуміння і згоду з тим, що моментом прийняття (акцепту) банком його Заяви-пропозиції щодо укладення договору буде вважатись дата підписання банком цієї Заяви-пропозиції та скріплення її печаткою.

Відповідно до п.3.2.4 Розділу 6 Правил позичальник зобов`язується повернути суму кредиту та сплатити всі передбачені Договором плати (платежі) на рахунок Банку, в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 2.11 Розділу 6 Правил передбачені умови нарахування та сплати щомісячної комісії.

В графіку платежів встановлено щомісячну комісію в розмірі 1,95 %. Встановлено платіж за додаткові та супутні послуги банку, а саме за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 1945,13 грн щомісячно. В кінці таблиці роз`яснено, що розрахунково-касове обслуговування слід розуміти як суму щомісячної комісії банку, що сплачується на щомісячній основі як відсоток від початкової суми споживчого кредиту.

Згідно розділу І Правил передбачено, що щомісячна комісія - це комісійна винагорода банку, що сплачується клієнтом за послуги банку, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням споживчого кредиту, наданого банком клієнту. Комісія за розрахунково-касове обслуговування - це комісійна винагорода банку, що сплачується клієнтом за користування кредитним лімітом в розрахунковому періоді.

Відповідно до розрахунку суми загальної заборгованості за кредитним договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.11.2025 становить 118 229,01 грн, яка складається з наступного: 55738,08 грн прострочена сума заборгованості по кредиту; 11917,55 грн прострочена сума заборгованості по процентам; 50573,38 грн прострочена заборгованість за комісією.

Також відповідачем було здійснено погашення тіла кредиту у розмірі 39261,92 грн., відсотків за користування кредиту у розмірі 35416,19 грн. та погашено щомісячну комісію у розмірі 62244,16 грн.

27.11.2025 року між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ТОВ «ФК «Айквітас» укладено договір про відступлення права вимоги №27112025/01, відповідно до умов якого ПАТ «КБ «Акордбанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Айквітас» за плату, а ТОВ «ФК «Айквітас» приймає належні ПАТ «КБ «Акордбанк» права грошової вимоги до боржників у Реєстрі боржників, про що також був складений Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу від 27.11.2025 року.

Факт відступлення боргу підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги боржників, відповідно до якого передано борг ОСОБА_1 за кредитним договором № СІК-210619/020-00 в сумі 118229,01 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту 55738,08 грн, заборгованість за процентами 11917,55 грн та 50573,38 грн прострочена заборгованість по комісії.

28.11.2025 року ПАТ «КБ «Акордбанк» листом №7837-2025-011603 надсилало на адресу відповідача ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року.

Відтак знайшли підтвердження доводи позивача про укладення 21.06.2019 року між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту та виникнення між ними кредитних правовідносин. Оскільки відповідач внески на погашення кредитів здійснював не повністю, тобто неналежно виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «ФК «Айквітас», як новий кредитор за договором факторингу № 27112025/01 від 27.11.2025року, набуло право вимоги первісного кредитора (ПАТ «КБ «Акордбанк»).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Айквітас» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року утворилась заборгованість, яка станом на 27.11.2025 року становить 118229,01 грн., яка складається з простроченої суми заборгованості по кредиту в розмірі 55738,08 грн, простроченої суми заборгованості по процентам в розмірі 11917,55 грн, простроченої заборгованості за комісією в розмірі 50573,38 грн.

Суд першої інстанції, вирішивши спір по суті, відмовив у задоволенні позову в частині стягнення щомісячної комісії в розмірі 50573,38 грн., пославшись на те, що положення правочину щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченою комісією та строкової суми заборгованості за нею, колегія суддів виходить з наступного.

Позичальником при укладенні договору № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року підписано додаток № 1 до договору у виді графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту і яким, з-поміж іншого, встановлено щомісячний платіж за додаткові та супутні послуги, зокрема щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування.

Позивач стверджував, що сплату комісії передбачено умовами кредитного договору від 21.06.2019, зокрема у розмірі 1,95 % від суми наданого кредиту щомісячно. Наголошував, що таку комісію встановлено саме за розрахунково-касове обслуговування, а не за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позичальника. Законодавством не передбачено вимоги деталізації послуг, які здійснює банк у зв`язку із розрахунково-касовим обслуговуванням.

Так, відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII, який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог вищенаведених норм Правління НБУ постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіку платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, до загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), відносяться витрати, які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Наведене вище свідчить про те, що споживач має право один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан свого кредиту. Якщо умовами договору завуальовано плату за таку інформацію або нав`язано щомісячні платежі за «обслуговування/управління кредитом», які не є додатковою реальною послугою на замовлення клієнта, такі положення договору є нікчемними з моменту їх укладення.

Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставність відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, то вони є необґрунтованими, оскільки місцевим судом правильно встановлено, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Аналогічні висновку викладені у постановах Верховного Суду щодо виниклих правовідносин, зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №461/2857/20, Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19.

Сторона позивача не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ банком, суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача – фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачем здійснено погашення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 62244,16 грн.

Враховуючи той факт, що позивач не мав права стягувати комісію за вказаними правовідносинами, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність здійснити зарахування вже сплаченої комісії до суми сплаченого тіла кредиту та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 5411,47 грн., виходячи із наступного розрахунку: 55738,08 (сума заборгованості по кредиту) + 11917,55 грн (сума заборгованості по процентам) – 62244,16 (сума сплачена по комісії).

Таким чином, існують правові підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року в розмірі 5411,47 грн.

Доводи позивача про правомірність умов кредитного договору № СІК-210619/020-00 від 21.06.2019 року щодо сплати позичальником щомісячної комісії не беруться до уваги колегією суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні скаржником положень законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про незаконність зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу в даній справі, оскільки не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Також апеляційний суд враховує, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Айквітас» задоволено частково, а саме в розмірі 5411,47 грн, що становить 4,6 % від ціни позову.

З огляду на викладені обставини та визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог в розмірі 184,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд ,–

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас» - адвоката Пушкарьова Олексія Олексійовича – залишити без задоволення.

Заочне рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 13 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айквітас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко