Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №693/491/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2145/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №693/491/26 Категорія: 304090000 Защитинська Т. І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Москвічова А. С. на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03.07.2026 (повний текст складено 03.07.2026, суддя в суді першої інстанції Защитинська Т. І.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у квітні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 158031-КС-012 про надання кредиту в розмірі 17 918,01 грн, що складається з: прострочених платежів по тілу кредиту 5 383,00 грн; прострочених платежів по процентах 11 955,01 грн; прострочених платежів за комісією 580,00 грн, та судові витрати, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконала належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла зазначена заборгованість.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 03.07.2026 позов у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість доводів позивача про невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків та комісії, передбачених договором.

Представник відповідача адвокат Москвічов А. С. подав на вказане рішення суду 05.08.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням позовні вимоги відхилити.

В обґрунтування вказано на те, що у справі відсутні докази перерахунку кредитних коштів позичальнику у формі первинних бухгалтерських документів або ж виписки з банківського рахунку відповідача, на який зараховувались грошові кошти.

Наданий Позивачем розрахунок заборгованості не є зведеними документами, не погоджений з відповідачем та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

Практика апеляційних судів свідчить про необхідність відхилення позовних вимог за наведених обставин.

Відсотки за кредитом відповідачу нараховано понад законодавчі обмеження їх максимального розміру.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні суми відсотків спотворює їх призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання вони перетворюється на непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже, відповідні умови договору є несправедливими, в силу чого – нікчемні.

Відзиву на вказану скаргу до апеляційного суду не надходило.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже за таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 23.03.2025 між сторонами справи укладено Договір № 158031-КС-012 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем, як позичальником, у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», що при апеляційному перегляді справи під сумнів не ставиться.

Так ТОВ «Бізнес Позика» 23.03.2025 направлено відповідачу ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 158031-КС-012 про надання кредиту.

23.03.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 158031-КС-012 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

ТОВ «Бізнес Позика» направлено Фоміній Т. С. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2342, на номер телефону, який зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Отже, 23.03.2025 між сторонами укладено Договір № 158031-КС-012 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 6000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі Правила, а разом Договір).

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 6000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 5168-7456- 9315-4574 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

На виконання ухвали апеляційного суду від 17.08.2026 про витребування доказів АТ «Приватбанк» надано суду відомості – виписку за договором щодо ОСОБА_1 , про надходження, зокрема, 23.03.2025 (у день укладення кредитного договору, про який йдеться у цій справі) на її картку НОМЕР_1 коштів у сумі 6 000 грн (погодженого розміру кредитування).

Також 26.05.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду № ДУ№1 до Договору № 158031-КС-012 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни у п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 02.02.2026».

До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором № 158031-КС-012 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 158031-КС-012 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 158031-КС-012 Позичальник ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 158031- КС-012 на загальну суму 5617,00 грн.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором про надання кредиту належним чином не виконала, у неї станом на 13.03.2026 утворилась заборгованість за Договором № 158031-КС-012 про надання кредиту в розмірі 17 918,01 грн, що складається з: прострочених платежів по тілу кредиту 5 383,00 грн; прострочених платежів по процентах 11 955,01 грн; прострочених платежів за комісією 580,00 грн.

Указані суми кредитної заборгованості заявлено до стягнення позивачем у даній справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, отже регламентує зміст наявних між сторонами правовідносин щодо отримання відповідачем, як позичальником, кредитних коштів із зобов`язанням їх повернути, сплативши відсотки за користування кредитом та погоджену комісію.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримала кредитні кошти за договором та не повернула їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками та комісією, отже має непогашену заборгованість, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи, зокрема, умовами кредитного договору, розрахунками боргу, наданими позивачем, та по суті скаржником не заперечується та не спростовується.

З такими висновками суду першої інстанції в цій справі апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин сторін, що виникли на підставі кредитного договору.

Так апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про те, що у справі відсутні докази перерахунку кредитних коштів позичальнику, адже позивачем надано суду інформаційне повідомлення ТОВ «ПрофітГід» про зарахування погодженого розміру кредиту 6 000 грн на самостійно обрану позичальником при укладенні договору від 23.03.2025 банківську картку.

Більше того, позичальник, частково погасивши заборгованість та уклавши додаткову угоду про продовження строку кредитування, фактично визнала факт надходження на її рахунок кредитних коштів.

Слід враховувати, що позивач об`єктивно підтвердив виконання зобов`язань кредитора за кредитним договором щодо надання в користування позичальнику кредитних коштів, а позичальник по суті такі обставини не спростовує, а саме не надає доказів того, що банківська картка, на які такі кошти було перераховано, їй не належить, або стосовно того, що на таку картку фактично кошти в погодженій у кредитному договорі сумі не надходили.

При цьому, зважаючи на законодавчу охорону банківської таємниці, саме позичальник вправі безперешкодно надавати відомості про власні банківські рахунки з метою спростування тверджень кредитора про надходження кредитних коштів, у підтвердження яких надано інші докази.

Крім того, обставини справи не свідчать про те, що існують обґрунтовані підстави для сумнівів у об`єктивності змісту наданих позивачем доказів у підтвердження факту укладення кредитного договору, його змісту та надходження коштів кредиту до позичальника.

Скаржнику слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у ст.12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Така правова позиція відображена в постанові ВС від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Не можна погодитися з посиланнями скаржника на те, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є зведеними документами, не погоджений з відповідачем та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, адже вказаний розрахунок відповідає умовам кредитування, погодженим позичальником, що скаржником не заперечується та не спростовується, власного розрахунку, який би містив інші дані відповідач при розгляді справи суду не надав.

Надаючи оцінку аргументам апеляційної скарги про те, що відсотки за кредитом відповідачу нараховано понад законодавчі обмеження їх максимального розміру, апеляційний суд робить такі висновки.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно ЗУ «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» денна процентна ставка – це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (з визначенням розтермінування величини ставки протягом перехідного періоду після набрання законної сили цими положеннями).

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 включно та надалі – 1%.

Так відповідно до п.2.12 кредитного договору від 23.03.2025 денна процентна ставка: 0,92 процентів; згідно п.3 додаткової угоди від 26.05.2025 - 0,72 процентів.

Отже, перевищення законодавчих обмежень денної відсоткової ставки 1 %, передбачених ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», про що вказує скаржник, не мало місця.

Апеляційний суд відхиляє посилання апеляційної скарги і на те, що умови договору про розмір відсотків за користування кредитними коштами є несправедливими, з урахуванням такого.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому ч.ч.1, 2, п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (на який посилається скаржник) передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак у даному випадку спірними є нарахування відсотків саме за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, чого помилково не врахував скаржник.

При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надала оцінку запропонованим умовам кредитування, зважила на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважала їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга представника відповідача не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03.07.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 03.07.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати відповідача в апеляційному суді не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 30.09.2026.

Суддя-доповідач

Судді