Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №712/6607/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2216/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/6607/26 Категорія: 305010000 Пироженко В. Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіСіренко Ю. В., Новіков О. М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.07.2026 (повний текст складено 29.07.2026, суддя в суді першої інстанції Пироженко В. Д.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

у травні 2026 ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 45 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника після смерті ОСОБА_3

26.10.2025 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила скласти та подати до ГУ Пенсійного фонду України у Черкаській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 18.06.2025 для проведення із 01.07.2025 перерахунку основного розміру пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 43, 64 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», положень постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 на відповідні тарифи коефіцієнти згідно із додатками 1.10, 12, 13, 14 до постанови № 704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

28.11.2025 відповідач надав відповідь, що підстав для виготовлення довідки про розмір грошового забезпечення немає.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в підготовці та наданні до ГУ Пенсійного фонду України у Черкаській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 18.06.2025 та зобов`язано відповідача підготувати та видати ГУ Пенсійного фонду України у Черкаській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 18.06.2025 для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 01.07.2025.

ОСОБА_2 зазначила, що протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 їй була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій. Позивач зазнала стресу, розчарування, відчуття несправедливості, тривалу невизначеність, інші негативні переживання. Порушення її прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у ОСОБА_2 негативні емоції, внаслідок чого погіршилося самопочуття та відчувався пригнічений настрій. Завдана моральна шкода спричинила у неї негативні переживання, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, доводилося витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивної праці, що є підставою для стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.07.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду обґрунтовано доведеністю вимог позовної заяви про право позивача на компенсацію моральної шкоди. Визначаючи розмір шкоди в сумі 3 000 грн. суд вказав, що такий розмір буде відповідати рівню моральних страждань позивача, а також засадам розумності та справедливості.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом встановлено лише один із необхідних елементів відповідальності протиправність дій відповідача, яка мала преюдиційне значення внаслідок набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Натомість наявність моральної шкоди та причинного зв`язку між нею і протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 належними і достатніми доказами не підтверджені. Суд не зазначив конкретних доказів, на підставі яких він встановив факт, глибину та тривалість моральних страждань та без належного обґрунтування визначив суму компенсації у розмірі 3 000 грн.

Крім того, задовольнивши позовні вимоги частково, стягнув на користь держави судовий збір у повному обсязі 1 331,20 грн. Такий розподіл судового збору не відповідає принципу пропорційності, встановленого ст. 141 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У даному випадку предметом спору є вимоги про стягнення 45 000 грн.За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника після смерті ОСОБА_3

26.10.2025 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила скласти та подати до ГУ Пенсійного фонду України у Черкаській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 18.06.2025 для проведення із 01.07.2025 перерахунку основного розміру пенсії позивача.

28.11.2025 відповідач надав відповідь, що підстав для виготовлення довідки про розмір грошового забезпечення немає.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в підготовці та наданні до ГУ Пенсійного фонду України у Черкаській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 18.06.2025 та зобов`язано відповідача підготувати та видати ГУ Пенсійного фонду України у Черкаській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 18.06.2025 для проведення перерахунку основного розміру пенсії – ОСОБА_2 з 01.07.2025.

Недотримання відповідачем вимог законодавства в частині надання документів для визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_3 для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 призвело до завдання позивачу моральних страждань, для компенсації яких заявлено позовні вимоги в цій справі про відшкодування моральної шкоди.

Зокрема, позивач мав докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав у спосіб звернення до суду як у порядку адміністративного судочинства, так і до суду загальної юрисдикції у даній справі.

Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами. Так порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ч. 1 ст. 1174 ЦК України).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.

Усталеним є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою.

Такі правові висновки відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.

За обставинами даної справи відповідачем завдано моральної шкоди позивачу, яка полягає у завданні йому душевних страждань, внаслідок відмови в підготовці та наданні до ГУ Пенсійного фонду України у Черкаській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 18.06.2025 для проведення із 01.07.2025 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 , яка є джерелом для існування позивача, враховуючи норми чинного законодавства, що встановлено судовим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.02.2026, яке набрало законної сили.

ОСОБА_2 змушена була докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав шляхом звернення до адміністративного суду, а в подальшому до суду загальної юрисдикції.

Зазначене свідчить, що між наявною у позивача моральною шкодою та протиправними діями відповідача наявний причинно-наслідковий зв`язок, який полягає у тому, що внаслідок відмови відповідача в підготовці та наданні до ГУ Пенсійного фонду України у Черкаській області відповідної довідки, позивач зазнала страждань від свавільного порушення її прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною йому моральною шкодою та діями скаржника є необґрунтованими та мають бути залишені без задоволення.

Враховуючи вищенаведені вимоги законодавства у сукупності із фактичним обставинами даної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та про часткове їх задоволення шляхом відшкодування позивачу за рахунок відповідача завданої йому моральної шкоди сумою коштів у розмірі 3 000 грн., яка належним чином відповідатиме рівню моральних страждань позивача, а також засадам розумності та справедливості та враховує факт порушення прав позивача щодо порушення його прав, пов`язаних з перерахунком основного розміру пенсії.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не зазначив конкретних доказів, на підставі яких він встановив факт, глибину та тривалість моральних страждань та без належного обґрунтування визначив суму компенсації у розмірі 3 000 грн. є безпідставними та відхиляються колегією суддів. Визначення розміру компенсації є дискреційними повноваженнями суду. Моральні страждання не мають точного грошового еквівалента чи фіксованої суми і розмір їх відшкодування визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

При визначенні суми компенсації у даній справі, судом першої інстанції враховано обставини порушення прав позивача та наслідки такого порушення для неї, а визначена судом сума є адекватною стражданням та не є засобом збагачення ОСОБА_2 .

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір по суті заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вирішив неправильно, подана відповідачем апеляційна скарга не містить.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду в частині розподілу судових витрат знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просила стягнути з відповідача розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 45 000 грн. При цьому, сума судового збору, яка підлягала оплаті за подання вказаної позовної заяви становить 1 331,20 грн.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково на суму 3 000 грн, тобто на 6,67% від заявлених вимог, тому судовий збір повинен був стягнутий з відповідача в розмірі 88,79 грн., що відповідатиме пропорційному розміру від частки задоволення позову.

Суд вище встановленого не врахував та стягнув з відповідача в дохід держави судовий збір в повному обсязі, що не відповідає принципу пропорційності, встановленому ст. 141 ЦПК України, тому в частині вирішення питання про стягнення судових витрат рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення стягнення з відповідача в дохід держави судового збору з 1 331,20 грн до 88,79 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню лише в частині ухвалення судом першої інстанції рішення про розподіл судових витрат, за яку судовий збір до суду апеляційної інстанції не сплачується, а в частині вирішення спору про відшкодування моральної шкоди рішення суду (оскарження якого в цій частині підлягає оплаті судовим збором) підлягає залишенню без змін, тому підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції немає.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу представника ІНФОРМАЦІЯ_1 – Сиротюка Дмитра Володимировича – задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.07.2026 в частині стягнення із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судового збору змінити, зменшивши суму стягнення з 1 331,20 грн до 88,79 грн.

В іншій частині рішення суду – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за відповідачем.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 29.09.2026.

Суддя-доповідач

Судді