Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №556/2677/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 556/2677/25

Провадження № 22-ц/4815/805/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання Хлуд І.П.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

заінтересовані особи: Вараський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Іванків О.В., дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі №556/2677/25,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є сином військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який під час виконання бойового завдання зник безвісти за особливих обставин, поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.

Згідно з витягом акта службового розслідування (вх. від 12.04.2023 №397/1) за фактом зникнення безвісти 14.03.2023 командира відділення управління мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 21:00 на позиції НОМЕР_2 окремої механізованої бригади «Прапор» військами Російської Федерації було здійснено спробу штурму зазначеної позиції. Після бою, під час перевірки особового складу, було виявлено відсутність командира відділення управління мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_2 , який на той час перебував на позиції НОМЕР_2 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Під час штурмових дій противника молодший сержант ОСОБА_2 зник безвісти

У зв`язку з неможливістю зареєструвати смерть ОСОБА_2 в органі державної реєстрації актів цивільного стану та з огляду на обставини його зникнення під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій заявник звернувся до суду із заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим.

02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог у справі та просив суд встановити факт смерті ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 23 вересня 1999 року Кузнецовським МВ УМВС України у Рівненській області), уродженця села Луко Вараського району Рівненської області, громадянина України, молодшого сержанта, командира відділення управління мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 у складі НОМЕР_5 окремої механізованої юригади, який загинув у населеному пункті Бахмут Бахмутського району Донецької області, під час бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, в період проходження військової служби та під час виконання завдання при безпосередній участі в заходах із забезпечення оборони держави, національної безпеки та оборони, відсічі та стримування широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, у зв`язку з проходженням вйськової служби та захисту Батьківщини під час дії правового режиму воєнного стану на всій території України, внаслідок протиправних дій збройних сил російської федерації; днем смерті ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 23 вересня 1999 року Кузнецовським МВ УМВС України у Рівненській області), уродженця села Луко Вараського району Рівненської області, громадянина України, вважати днем зникнення безвісти – ІНФОРМАЦІЯ_2 , а місцем смерті – Бахмут, Донецької області.

Встановлення факту смерті заявнику необхідно для оформлення та отримання свідоцтва про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2025 року прийнято заяву представника заявника адвоката Курис О.С. про зміну заявлених вимог та продовжено розгляд справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вараський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту смерті.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задоволено.

Встановлено факт смерті ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 23 вересня 1999 року Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області), уродженця села Луко Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, громадянина України, молодшого сержанта, командира відділення управління мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 у складі НОМЕР_5 окремої механізованої бригади, який загинув у населеному пункті Бахмут Бахмутського району Донецької області, під час бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, в період проходження військової служби та під час виконання завдання при безпосередній участі в в заходах із забезпечення оборони держави, національної безпеки та оборони, відсічі та стримування широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, у зв`язку з проходженням військової служби та захисту Батьківщини під час дії правового режиму воєнного стану на всій території України, внаслідок протиправних дій збройних сил російської федерації.

Днем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, що проживав в с.Луко Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області, вважати 14.03.2023 року.

Уповноваженому органу ДРАЦСу відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» провести державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, мешканця с. Луко Вараського району Рівненської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Бахмут Донецької області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для встановлення факту смерті ОСОБА_2 на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України.

З урахуванням положень частини третьої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою від дня її вірогідної смерті. При цьому порядок оголошення фізичної особи померлою визначений статтями 305–309 ЦПК України.

Як зазначає апелянт, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зник безвісти саме під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій, тобто за обставин, які дають підстави припускати його загибель у зв`язку з воєнними діями. За таких обставин заявник мав звернутися до суду із заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим, а не із заявою про встановлення факту його смерті.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарг підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що на підтвердження доводів заяви про встановлення факту смерті заявник ОСОБА_1 надав такі докази:

- копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4 від 02.03.2022 року, яким підтверджується, що з 02 березня 2022 року солдат ОСОБА_2 призваний військовою частиною НОМЕР_1 – техніком мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , з 02.03.2022 року посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків;

- копія довідки військової частини НОМЕР_1 №487 від 26.10.2022 року (форма 5) про те, що молодший сержант ОСОБА_2 дійсно з 02 березня 2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ;

- копія довідки військової частини НОМЕР_1 №910 від 15.09.2023 року (додаток 6) про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України якою підтверджується, що молодший сержант ОСОБА_2 дійсно в період з 03.03.2023 по 17.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в Донецькій області, Краматорського району, Костянтинівської міської територіальної громади; Донецькій області, Бахмутського району Бахмутської міської територіальної громади;

- копія витягу з акту службового розслідування (вх. від 12.04.2023 №397/1) за фактом зникнення безвісти 14.03.2023 командира відділення управління мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 , яким підтверджується, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме під час виконання бойових завдань та безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 21:00 на позиції НОМЕР_2 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_7 » військами Російської Федерації було здійснено спробу штурму зазначеної позиції. Після бою, під час перевірки особового складу, було виявлено відсутність командира відділення управління мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_2 , який на той час перебував на позиції НОМЕР_2 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Під час штурмових дій противника молодший сержант ОСОБА_2 зник безвісти;

-копія витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №217-ОД від 16.04.2023 про результати службового розслідування зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_2 ;

-копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №179-АГД від 18.03.2023 про призначення службового розслідування щодо зникнення безвісти військово службовця молодшого сержанта ОСОБА_2 ;

- копія витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250822-4124 від 22.08.2025 про зникнення на території бойових дій ОСОБА_2 ;

- копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження №12023052150000522 від 27.03.2023 за пунктом 1 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України;

- копія сповіщення військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2023 про сповіщення ОСОБА_3 – брата ОСОБА_2 , про те, що командир відділення управління мінометної батареї зник безвісти 14 березня 2023 року виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій проти агресії російської федерації.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки.

Щодо встановлення факту смерті на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України

У пункті 8 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша - друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Щодо оголошення особи померлою (стаття 46 ЦК України та статті 305 - 309 ЦПК України)

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У справі, яка переглядається, встановлено, що заявник просив суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , який загинув у населеному пункті Бахмут Бахмутського району Донецької області, під час бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, у певний час - 14 березня 2023 року з метою отримання свідоцтва про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» .

Суд першої інстанції вважав, що надані заявником докази підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , але ОСОБА_1 позбавлений можливості зареєструвати смерть батька у передбаченому законодавством порядку через відсутність медичних документів, які підтверджували б його смерть.

Водночас суд не врахував, що надані заявником докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про його смерть.

Ураховуючи викладене, виходячи зі змісту норм статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі, у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Таким чином, немає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті його батька - ОСОБА_2 (військовослужбовця) у певний час під час виконання бойового завдання на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23) та від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24 (провадження № 61-2282св25).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність вірогідного припущення про смерть ОСОБА_2 , заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом факт смерті ОСОБА_2 померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу, на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви про встановлення факту смерті.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вараський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту смерті відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючиц чуддя Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С.В.

Шимків С.С.