Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №570/5036/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/5036/24

Провадження № 22-ц/4815/849/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів:Боймиструка С.В., Хилевича С.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Вотави І.Л. на додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 січня 2026 року, ухвалене в складі судді Гладишевої Х.В.., дата складання повного тексту рішення 23.01.2026, у справі № 570/5036/24

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено.

05 січня 2026 року представник відповідача Бебка Віктора Вікторовича звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, в якій просила стягнути витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 750,00 грн.

Додатковим рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23 січня 2026 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник позивача адвокат Вотава І.Л. подала апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки заявлена сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, неспівмірною та такою, що суперечить принципу справедливості.

Просить суд скасувати додаткове судове рішення та відмовити у задоволені клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в повному об`ємі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує, що додаткове рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Згідно із ч. 1ст. 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

05.11.2024 року між адвокатом Коноваловою А.В. та ОСОБА_4 укладено договір про надання правової (правничої допомоги) №49-11/24, відповідно до якого останньому було надано правничу допомогу у даній справі.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2025 загальна вартість правової допомоги склала 107500,00 грн.

Повноваження представника ОСОБА_4 адвоката Коноваловою А.В. підтверджуються долученим до справи ордером на надання правничої (правової) допомоги.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Встановлено, що представником відповідача надано всі документи, які підтверджують надання правової допомоги, а саме: Договір про надання правничої допомоги №49-11/24 від 05.11.2024 року; ордер про надання правничої допомоги №ВК1157333 від 29.04.2025 року; Акт №1 приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №49-11/24 від 05.11.2024 року від 31.12.2025 року, згідно якого ОСОБА_2 надано правову допомогу згідно умов пунктів 3.1-3.3 Договору загальною вартістю 10 750,00 грн., зокрема здійснено аналіз доказів, формування правової позиції з предмету позову та підготовка відзиву на позовну заяву у справі №570/5015/24 на суму 2 500,00 грн., що є фіксованою вартістю; збір додаткових доказів, підготовка заяв та подання до суду на суму 4 500,00 грн., на що адвокат витратила 3 години; підготовка до судового розгляду та представництво інтересів в суді першої інстанції на суму 3 750,00 грн., на що адвокат витратила 2,5 години.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції врахував подані позивачем заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та підставно вважав за доцільне стягнути з позивача на користь відповідача 7000 гривень витрат на правничу допомогу, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, вчинених необхідних процесуальних дій сторони, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.368,374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Вотави І.Л. на залишити без задоволення.

Додаткове рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 01.10.2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.С.

Хилевич С.В.