Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №570/5036/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/5036/24

Провадження № 22-ц/4815/848/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Вотави І.Л. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Гладишевої Х.В., дата складання повного тексту судового рішення 23 січня 2026, у справі № 570/5036/24

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно судового наказу Рівненського районного суду Рівненської області від 08.07.2022 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання їх дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від 07.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

30.08.2022 року відкрито виконавче провадження №69720133 щодо примусового виконання вищевказаного судового наказу, станом на 01.10.2024 року заборгованість відповідача становить 3 103 грн.

Однак, з часу винесення судового наказу від 08.07.2022 року, суттєво змінилися обставини, що впливають на визначення розміру аліментів. Так, з моменту постановлення рішення про стягнення аліментів, витрати на утримання дитини зросли, а матеріальний стан відповідача покращився, про що свідчить факт придбання ним нерухомості та автомобіля.

Однак, аліменти відповідач сплачує нерегулярно, а сума сплачуваних аліментів не покриває 50% витрат на забезпечення нормальних умов доньки, оскільки позивачка несе витрати на доньку, а саме купівля ліків та медичні послуги, витрати на придбання одягу, продукти харчування, канцтовари та інші витрати, пов`язані із належним забезпеченням життєдіяльності доньки. Отже, витрати, які позивачка сплачує на доньку становлять в місяць понад 20 000 грн.

Просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання їх спільної доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу виданого від 08.07.2022 року Рівненським районним судом Рівненської області з 1/4 частки заробітку (доходу) до 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду залишилася та обставина що травму відповідач отримав задовго до ухвалення судового наказу про стягнення аліментів. Крім того, перебуваючи періодично на стаціонарному лікування, ОСОБА_2 14.09.2022, 12.12.2022 та 17.08.2023 року укладав договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, реєстрував право власності на це майно, що потребувало значних фінансових витрат. Вказані обставини встановленні рішенням суду у справі №570/5036/24 від 30.12.2025 року. Вважає, що такі фактичні обставини свідчать проте, що стан здоров`я відповідача жодним чином не впливає на його фінансову можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі. Незважаючи що придбання майна здійснено за рахунок повернення позики

не спростовують факту істотного покращення матеріального стану, оскільки матеріальний стан особи визначається не лише наявністю щомісячного доходу, а сукупністю її активів, майнових прав та фінансових можливостей.

Суд безпідставно не врахував доказів реальної ринкової вартості автомобіля, а зазначення у договорі купівлі-продажу вартості автомобіля 30000 гривень має ознаки штучного заниження та потребує критичної оцінки судом. Крім того, факт наявності у відповідача значних коштів стверджується виписками про рух коштів у АТ «Приватбанк».

Покликається на правові висновки Верховного Суду з аналогічних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідача вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції цим вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано рішенням Рівненського районного суду Рівненської області 06.09.2022 року..

Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Рівненського районного суду Рівненської області від 08.07.2022 року постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 07.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

30.08.2022 року відкрито виконавче провадження №69720133 щодо примусового виконання судового наказу Рівненського районного суду Рівненської області від 08.07.2022 року.

Згідно з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП №69720133 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01.10.2024 становить 3103 грн.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за ОСОБА_2 30.08.2022 року зареєстровано право власності на будівлю, магазин-кафе за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2628944456060.

Також, 12.12.2022 року ОСОБА_2 згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки (в порядку викупу) придбав земельну ділянку кадастровий номер 5624655400:02:018:0833, що становить 0,0045 га у Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області вартістю 5 612 грн. Право власності на таке майно було зареєстровано відповідачем в Державному реєстрі речових прав 12.12.2022 року.

Згідно Договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки від 14.09.2022 року, ОСОБА_2 придбав житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 121,4 кв.м та земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:039:0263 за адресою: АДРЕСА_2 загальною вартістю 1 454 500 грн.

Крім того, згідно Договору купівлі транспортного засобу №7877/23/1/021716 від 17.08.2023 року, ОСОБА_2 було придбано у ФОП « ОСОБА_5 » автомобіль марки «Ауді SQ8» 2023 року випуску за 30 000 грн.

В межах виконавчого провадження №69720133 ОСОБА_2 , за 1 квартал 2023 року отримав доходу – 6 000 грн. від ТОВ «Лізинг Фармація»; за 2 квартал 2023 року отримав доходу 7 045,16 грн. з Управління соціального захисту населення, та 6 000 грн. – від ТОВ «Лізинг Фармація»; за 3 квартал 2023 року отримав 6300 грн. від Управління соціального захисту населення та 2000 грн. – від ТОВ «Лізинг Фармація»; та 4000 грн. від ТОВ «Лізинг Фармація»; за 4 квартал 2023 року 6300 грн. від Управління соціального захисту населення, 6000 грн. від ТОВ «Лізинг Фармація»; за 1 квартал 2024 року 7083 грн. від Управління соціального захисту населення, 100 грн. від ОСОБА_6 , 6000 грн. від ТОВ «Лізинг Фармація».

ОСОБА_2 1975 року народження, є особою з інвалідністю ІІІ групи та отримує соціальну допомогу з 21.03.23 року .

Згідно довідки з Управління Соціального захисту населення РДА, виданої ОСОБА_2 , останній отримав державної соціально допомоги інвалідам ІІІ групи на загальну суму 43 255,16 грн.

Згідно довідки про доходи №70 виданій ОСОБА_1 , остання працює з 21.03.2023 року на посаді торговельного представника з медичних питань АТ «Галичфарм» та її дохід за останні 6 місяців до видачі становив 318 988,55 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

У відповідності зі ст.12 Закону України «Про охоронудитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, здоров`я та матеріального становища дитини.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що 1/4 частки заробітку відповідача, які вирішено стягувати на підставі судового наказу на утримання їх неповнолітньої дитини, не є достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку, а також на те, що у відповідача покращилося матеріальне становище, що підтверджується набуттям ним у власність рухомого та нерухомого майна, а відтак він має можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Таким чином, поставивши перед судом питання про збільшення розміру аліментів з частки до 1/3 частки від доходу платника, позивачці належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу, як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу.

Разом з тим, зважаючи на пред`явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належало доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, частиною 1 статті 182 СК України.

Приймаючи до уваги, що належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які відповідно до статті 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу позивачкою не надано, що є її процесуальним обовязком, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо збільшення розміру аліментів.

Доводи апеляційної скарги проте, що у платника аліментів значно покращилося матеріальне становище не заслуговують на увагу, оскільки за наявними в матеріалах справи доказами не можливо зробити висновок, про те що матеріальний стан відповідача покращився та дозволяє сплачувати аліменти у заявленому позивачем збільшеному розмірі, а сам факт придбання нерухомого та рухомого майна не може в повній мірі свідчити про істотну зміну матеріального становища відповідача так як доходи відповідно до матеріалів справи не збільшились.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Вотави І.Л. залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 01.10.2026 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.