Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №569/19616/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/19616/25

Провадження № 22-ц/4815/829/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» адвоката Лисенка Д.В. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2026 року, ухвалене в складі судді Гордійчук С.О., дата складання повного тексту рішення 27.01.2026 року, у справі № 569/19616/25,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4153485 про надання фінансового кредиту, який укладений в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до кредитного договору, позивач надав фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 13900,00 грн, строк кредиту: 350 днів, стандартна процентна ставка складає 2,50 %, знижена процентна ставка складає 0,30 %.

26 липня 2024 року права грошової вимоги за вказаним кредитним договором відступлені ТОВ «Українські фінансові операції» на підставі договору факторингу №26/07/2024.

У порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Вказує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 104525,69 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 13899,98 грн; суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 62547,75 грн та суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 28077,96 грн.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму в розмірі 104525,69 грн, а також понесені судові витрати у виді сплати судового збору та витрати на професійну правову допомогу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» загальну заборгованість за Договором №4153485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.11.2023 року у розмірі 76447 гривень 73 копійки, з яких: 13899 грн 98 коп.- заборгованість за основною сумою боргу, 62547 грн 75 коп. - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ТОВ «Українські фінансові операції» адвокат Лисенко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні процентів скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги в скасованій частині задовольнити, стягнувши заборгованість зі сплати процентів в загальній сумі 15289,98 грн за період з 27.07.2024 – 03.11.2024 року. В іншій частині залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно відмовив у стягненні процентів за користування чужими коштами за договором № 4153485 від 20 листопада 2023 року у період з 37.07.2024 року по 03.11.2024 року.

Вказує, що з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мають нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, а з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %, з 21 серпня 2024 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%.

Однак, суд здійснив розрахунок процентів без урахування зазначених вище законодавчих вимог. Враховуючи законодавчі обмеження щодо денної відсоткової ставки, розмір процентів склав би: за період із 27 липня 2024 року по 20 серпня 2024 року - 1,5%, тобто 13899,98*24 дня*1,5% = 5003,99 грн; за період із 21 серпня 2024 року по 03 листопада 2024 року (закінчення строку кредитування) – 1%, тобто 13899,98*74 дня*1% = 10285,99 грн, а разом 15289,98 грн, що помилково не було враховано судом першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредитного договору не оскаржується, а тому судом не перевіряється.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що 20 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4153485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає - 13900 грн.

Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 350 днів.

Відповідно до п. 2.1. договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно з п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,0 % за кожен день користування кредиту та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

Згідно додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4153485 від 20.11.2024, у період з 20.11.2024 по 04.11.2024 включно, первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 118149,85 грн.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 15.10.2025, на ім`я ОСОБА_1 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 та надано виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти , що належить ОСОБА_1 за період з 20.11.2023 року по 29.11.2023 року з відображенням часу зарахування коштів. 20.11.2023 було зараховано на картку відповідача 13900,00 грн.

26.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

До ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4153485 від 20.11.2023 на суму 76447,73 грн, з якої: тіло кредиту 13899,98 грн, заборгованість за процентами 62547,75 грн.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.3 цієї статті).

Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абз. 2 ч. 1 ст.638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Норми ч. ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України передбачають, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно п.1-1 ч. 1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит -вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Зі змісту абз. 1 ч. 1 ст.530 ЦК України вбачається, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, які передбачені ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі абз. 1 ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Убачається, що згідно умов укладеного кредитного договору № 4153485 від 20 листопада 2023 року, відповідачем отримано від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» кредитні кошти в розмірі 13900,00 грн.

Доказів повернення відповідачем вказаних кредитних коштів чи сплати процентів за користування ними матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачем не виконувалися умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13900,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення процентів за користування кредитом, колегія суду зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, відповідно до п. 1.3 договору №4153485 строк кредиту 350 днів з 20.11.2023 року по 03.11.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.

Стандартна процентна ставка за користування кредитом відповідно до 1.4.1. договору становить 2,00% в день.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно із зазначеним законом відсотки мають нараховуватися наступним чином:

- з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %,

- з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %,

- з 21 серпня 2024 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%.

Зі змісту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що законодавець чітко розмежував та водночас пов`язав між собою такі категорії, як реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача. Так, частиною першою цієї статті визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, а частиною другою передбачено, що для цілей обчислення як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Отже, для цілей обчислення денної процентної ставки, як і для цілей обчислення реальної річної процентної ставки, визначаються загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини першої статті 1 Закону).

Таким чином законодавець прямо вказує на необхідність розрахунку денної процентної ставки саме в залежності від розміру наданого тіла кредиту, при чому включає в це процентне значення не тільки відсотки за користування кредитними коштами, але й комісії та інші платежі. У той час «процентна ставка у день», яку кредитодавці часто зазначають у своїх договорах, означає який відсоток від конкретно несплаченого тіла кредиту має нараховуватись відповідачу у якості відсотків за користування кредитними коштами у певний день/період.

Фактично законодавець зазначає, що денна процентна ставка це всі загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, які виражаються у відсотках від наданого тіла кредиту, і вводить законодавчі обмеження на розмір цього проценту, тобто вводить обмеження на суму яку позичальник має сплачувати щодня за користування кредитними коштами, у прямій залежності від тіла наданого йому кредиту.

Водночас законодавець імперативно встановив, що загальні витрати за споживчим кредитом, у тому числі проценти за користування кредитом, повинні бути розраховані кредитодавцем таким чином, щоб максимальний розмір денної процентної ставки не перевищував 1 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Виходячи із зазначеного, суд першої інстанції не застосував розмір денної відсоткової ставки, з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, а після переходу права вимоги повністю відмовив у стягненні процентів за користування чужими коштами.

Враховуючи законодавчі обмеження щодо денної відсоткової ставки, розмір процентів склав би:

За період: 20.11.2023 по 14.12.2023 - 0,3 %; 13900,00 * 25 днів * 0,3 % = 1042,50 грн.

За період: 15.12.2023 по 22.04.2024 – 2 %; 13900,00 * 130 днів * 2% = 36140,00 грн.

За період: 23.04.2024 по 26.07.2024 – 1,5 %; 13900,00 * 95 днів * 1,5% = 19807,50 грн.

За період: 27.07.2024 по 20.08.2024 – 1,5 %; 13900,00 * 25 днів * 1,5% = 5212,50 грн.

За період: 21.08.2024 по 03.11.2024 – 1 %; 13900,00 * 75 днів * 1% = 10425,00 грн.

Таким чином, розмір заборгованості по відсоткам за договором № 4153485 нарахованими первісним кредитором за період з 20.11.2023 року по 26.07.2024 року складає 56990,00 грн, тоді як сума заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 100 календарних днів (за період з 27.07.2024 року по 03.11.2024 року) складає 15637,50 грн.

Отже, загальний розмір процентів за період із 20.11.2023 року по 03.11.2024 (період строку кредитування) складає: 1042,50 + 36140,00 + 19807,50 + 5212,50 + 10425,00 = 72627,50 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для нарахування процентів після переходу права вимоги до нового кредитора, оскільки згідно з умовами договору факторингу № 26/07/2024 від 26 липня 2024 року фактору передано право грошової вимоги, строк виконання якої настав або виникне в майбутньому, у тому числі право на одержання плати за кредитом (процентів).

Убачається, що на момент переходу права вимоги строк кредитування за договором не закінчився та спливав 03 листопада 2024 року, а тому набуття ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги не припинило зобов`язання відповідача зі сплати процентів за користування кредитними коштами до закінчення погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості в частині відсотків за договором № 4153485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20 листопада 2023 року в розмірі 72627,50 грн.

На підставі вищевикладеного, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за кредитним договором № 4153485 від 20 листопада 2023 року в частині процентів з 62547,75 грн до 72627,50 грн.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги часткову правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не в повній мірі дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору в частині складової боргу за нарахованими процентами.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру процентів, що підлягають стягненню.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» адвоката Лисенка Д.В. задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2026 року змінити в частині стягнення заборгованості за відсотками, збільшивши розмір з 62547,75 грн до 72627,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 01 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.