Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №949/2299/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 949/2299/25

Провадження № 22-ц/4815/616/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 грудня 2025 року у складі судді Тарасюк А. М., ухвалене в м. Дубровиця Рівненської області, о 12 годині 02 хвилин, повний текст рішення складено 03 грудня 2025 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 28.10.2019 року між нею та відповідачем було розірвано шлюб, за час перебування в якому у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час донька навчається в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Дубровицький професійний ліцей» та проживає з нею. Відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. При цьому, єдиним її доходом є кошти, отримані від здійснення підприємницької діяльності, інших доходів вона не має. Донька потребує матеріальної допомоги. Просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення донькою двадцяти трьох років за умови, що вона буде продовжувати навчання.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2025 року і до досягнення донькою двадцяти трьох років за умови, що вона буде продовжувати навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком батьків утримувати дітей, які продовжують навчання, на період цього навчання до досягнення ними 23-річного віку при умові матеріальної можливості надавати таку допомогу та обґрунтовано тим, що відповідач має матеріальну спроможність надавати утримання своїй повнолітній дочці, яка продовжує навчання, навчається на денній формі навчання та позбавлена можливості самостійно себе утримувати.

Вважаючи рішення суду незаконним, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Погоджується з тим, що його дитина потребує матеріальної допомоги, не заперечує факту його працездатності, адже є військовослужбовцем Державної прикордонної служби, проходить військову службу з березня 2022 року, однак він не згоден із визначеним судом розміром аліментів. Доводить, що судом при постановленні рішення про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходів не враховано наступні обставини: відсутність доказів вартості навчання дочки та витрат на проїзд на навчання; наявність у нього ще однієї дитини, яка перебуває на його утриманні, та на яку він сплачує аліменти; розмір його доходу; стан його здоров`я. Зазначає, що його дочка ОСОБА_3 навчається у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Дубровицький професійний ліцей» на безкоштовній формі навчання, у гуртожитку не проживає, а проживає разом з матір`ю, що свідчить про відсутність додаткових витрат позивача на проживання ОСОБА_3 у гуртожитку під час її навчання. Вважає, що позивачка жодним чином не довела розмір витрат, пов`язаних із навчанням повнолітньої доньки, їх понесення та необхідність стягнення аліментів саме у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), а також його матеріальної можливості сплачувати аліменти. Вказує, що він завжди виконував обов`язок по утриманню своїх дітей, однак, враховуючи те, що він вже сплачує аліменти на утримання іншої дитини в розмірі 1/3 частки від заробітку, тому стягнення оскаржуваним рішенням ще 1/4 частини від його заробітку, становить для нього надмірний фінансовий тягар, розмір якого становить понад 58,33% від його доходу, що суперечить законодавству. Крім того, він потребує постійного прийому медичних препаратів, вимушений проходити раз на рік стаціонарне лікування у медичних закладах, що суттєво впливає на його матеріальне становище, адже стан його здоров`я є вкрай незадовільним, потребує довготривалого лікування, що підтверджується медичними епікризами та висновком ВЛК. Із цих підстав просить змінити оскаржуване рішення суду та стягнути з нього на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до закінчення донькою навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, в залежності від того, яка з цих подій настане першою.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Мочулищенською сільською радою Дубровицького району Рівненської області 20 липня 2007 року.

Дочка сторін є повнолітньою особою та не досягла 23-річного віку.

ОСОБА_3 навчається в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Дубровицький професійний ліцей» ІІ рівня акредитації з 01 вересня 2025 року до 24 січня 2027 року. Форма навчання денна. Навчання безкоштовне. Знаходиться на неповному державному забезпеченні, що підтверджується довідкою №334 від 05 вересня 2025 року.

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом №780 обстеження місця проживання від 10 жовтня 2025 року.

Відповідач ОСОБА_2 , згідно довідки Дубровицької міської ради №915 від 05 листопада 2025 року, зареєстрований та проживає за іншою адресою, а саме в АДРЕСА_2 .

Частиною 1 ст. 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

В роз`ясненнях п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20347/20 наголосив, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Зібраними у справі доказами встановлено, що дочка сторін на час постановлення рішення досягла 18-річного віку, навчається у вищому учбовому закладі, при чому у зв`язку з навчанням на стаціонарній формі позбавлена можливості працювати та заробляти кошти, а відтак потребує матеріальної допомоги для забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, лікуванні, оздоровленні, відпочинку, придбанням необхідної для навчання літератури та приладдя та для забезпечення культурного розвитку особистості.

Що стосується такого обов`язкового складника для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, як можливість у батьків надавати матеріальну допомогу, то апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Позивачка, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу (а.с.9) в період з січня 2025 року по червень 2025 року отримувала дохід лише в квітні, в інший період доходи у неї відсутні.

Відповідач підтвердив, що є військовослужбовцем Державної прикордонної служби, проходить військову службу і отримує відповідне грошове забезпечення, та не заперечив проти самого факту утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, заперечуючи лише розмір аліментів та зазначаючи, що має ряд захворювань внаслідок травми, яка пов`язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №1762 від 03 квітня 2025 року. До того ж, він періодично перебуває на стаціонарному лікуванні у КНП «Дубровицька міська лікарня» і його стан здоров`я є вкрай незадовільним, який потребує довготривалого лікування та підтримки й, відповідно, матеріальних витрат, які покладаються виключно на нього, а ряд його захворювань взагалі не піддається лікуванню.

З огляду на наведені обставини, що підтверджуються наявними у справі медичними документами, покликання апеляційної скарги на те, що у відповідача відсутня фінансова можливість утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчання, у заявленому позивачкою розмірі – 1/4 частина доходу – апеляційним судом оцінюються як такі, що є підставою для зменшення розміру аліментів, визначеного оскаржуваним рішенням суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Судом безспірно встановлено, що витрати на навчання дочки сторін мають місце, та за твердженнями позивачки їх несе виключно вона. Відповідач у своїй апеляційній скарзі підтверджує, що обов`язок по утриманню дочки ОСОБА_4 виконував до повноліття останньої, і на даний час не заперечує свого обов`язку матеріальної підтримки останньої, заявляючи лише про зменшення розміру аліментів до 1/8 частини його доходу.

Оцінюючи обставини справи в сукупності, беручи до уваги, що молодша дочка сторін ОСОБА_5 є неповнолітньою, а відтак обов`язок батьків по її утриманню до досягнення повноліття є абсолютним, на відміну від утримання повнолітньої дитини, а потреба старшої дочки сторін ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, у матеріальній допомозі є доведеною, як доведена і можливість відповідача як батька дітей таку допомогу надавати, оскільки він є особою працездатного віку, що не позбавляє його можливості працевлаштуватися таким чином, щоб мати змогу забезпечувати своїх дітей належним чином, та забезпечити поруч із цим достатній рівень власного життя, а також зважаючи на стан здоров`я апелянта та необхідність систематичних витрат на власне лікування, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання, – з 1/4 частини всіх видів заробітку – до 1/6 частини всіх видів заробітку. На думку суду, такий розмір аліментів – з урахуванням принципу рівності обов`язку обох батьків по утриманню дітей – забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів, а також їхніх дітей.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 грудня 2025 року змінити, виклавши абз. 2 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2025 року і до досягнення донькою двадцяти трьох років за умови, що вона буде продовжувати навчання.».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.