Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №552/3785/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/3785/25 Номер провадження 22-ц/814/1183/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Одринська Т.В.

Секретар: Коротун І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 жовтня 2025 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та збитків, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Полтави суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:

визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_2 про те, що « ОСОБА_3 злодій, шахрай, аферист»;

стягнути з ОСОБА_2 на його користь 960000 грн. як відшкодування моральної шкоди;

стягнути з ОСОБА_2 на його користь 31 805, 76 грн. як відшкодування збитків;

стягнути з ОСОБА_2 на його користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказав, що 03.08.2023 йому стало відомо, що в АДРЕСА_1 біля підприємства «Мрамор» розміщено банер, на якому зображено його фото із текстом поруч: «УВАГА ВСІМ, кого це може стосуватися. ОСОБА_4 злодій, шахрай, аферист Будьте обережні у стосунках з ним». В цей же день він звернувся до поліції з відповідним зверненням, що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.08.2023 і даний факт було задокументовано. Згідно з довідкою про результати розгляду звернення від 31.08.2023 року, особою, яка розмістила даний банер є ОСОБА_2 , який особисто повідомив про це в поясненнях від 31.08.2023. Отже, винним і відповідальним за поширення неправдивої інформації є відповідач. Поширена відповідачем інформація вводить в оману громадськість, порочить його честь, гідність, ганьбить ділову репутацію, принижує його діяльність в громадській думці з точки зору дотримання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі. Вказує, що поширена відповідачем інформація може бути перевірена на її правдивість, оскільки підпадає під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення розповсюдженої інформації до оціночних суджень чи критичних зауважень, а тому поширена інформація представлена у формі тверджень, носить фактичний характер, поширення відповідачем інформації у вищевказаний спосіб має обвинувальний нахил звинувачення у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень). Лише вироком суду може бути встановлено винуватість особи, тому вищевикладене свідчить про порушення особистих немайнових прав – на повагу до гідності та честі і на недоторканість ділової репутації. Вважає, що оскільки банер було розміщено на в`їзді в м.Полтава і неможливо визначити коло осіб, які ознайомилися з ним, та враховуючи, що на сьогоднішній день банер вже відсутній , то спростування недостовірної інформації аналогічний шляхом, тобто шляхом розміщення банеру, є недоцільним. Єдиним коректним способом відшкодування моральної шкоди є стягнення грошової суми, розмір якої визначає у 960000 грн., який підтверджується висновком експерта № 217 судово-психологічного дослідження від 24.09.2024. Зазначає, що у разі стягнення вказаної суми зобов`язується перерахувати її на потреби ЗСУ. Вказує, що у зв`язку з інтенсивними моральними переживаннями, емоційним напруженням і виснаженням, було спричинено шкоду здоров`ю. У зв`язку із необхідністю проведення експертизи, йому були спричинені збитки у розмірі 31 805, 76 грн.

Розпорядженням в.о. голови Київського районного суду м.Полтави від 09 травня 2025 року справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Полтави, на підставі ч.4 ст. 31 ЦПК України.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 – задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_2 про те, що « ОСОБА_3 злодій, шахрай, аферист».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 711 грн. 68 коп., судові витрати на проведення експертизи у сумі 3 314 грн. 16 коп.

Не погодившись із таким рішенням його в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення ухвалене порушенням норм процесуального права яке полягає в неповному з`ясуванні усіх обставин справи в частині визначення суми відшкодування моральної шкоди, суми судових витрат зі сплати судового збору та витрат на проведення експертизи які були стягнуті судом. Тож , рішення оскаржується виключно у цій частині.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано , що розмір грошової компенсації ОСОБА_1 , у разі встановлення судом, за заподіяні моральні страждання становить 120 МЗП. (сто двадцять мінімальних заробітних плат), установлених на момент розгляду справи судом, що підтверджується Висновком експерта Донецького відділення «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міхеєвої М.Л. № 217 за результатами проведення судово-психологічного дослідження від 24.09.2024 року.

Зауважує, що в порушення норми ст. 110 ЦПК України, в оскаржуваному судовому рішенні, суд першої інстанції зменшуючи розмір відшкодування до 10,42% від встановленого експертним шляхом, фактично ніяким чином не мотивував відхилення висновку експерта щодо розміру відшкодування, зазначаючи поняття «виходячи із засад співрозмірності» як загального поняття визначеного законом, яке не дає позивачу чіткого розуміння мотивів з яких виходив суд.

Зазначає, що судом не враховано істотних обставин при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди , зокрема: змісту поширеної відповідачем недостовірної інформації « ОСОБА_3 злодій, шахрай, аферист» і з зображенням фото позивача, у контексті його вкрай образливого характеру по відношенню до позивача; способу поширення недостовірної інформації, на рекламному банері населеного пункту (недостовірна інформація поширена тривалий час для невизначеного кола осіб) ; поведінка самого відповідача, який фактично вчинив зазначені дії внаслідок прямого умислу свідомо діяв з метою спричинення шкоди позивачу, і не вчиняв жодних дій направлених на спростування поширеної ним недостовірної інформації після її виявлення, та відвертого небажання врегулювати спір, що вбачається з його процесуальної поведінки; наслідки для позивача.

Вказує, що відповідачем жодних заперечень у даній справі не надавалось .

З урахуванням викладеного , просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 жовтня 2025 року в оскаржуваній частині, та ухвалити нове про відшкодування моральної шкоди 960 000 грн. 00 коп. із відповідним розподілом судових витрат.

У справі встановлено, що 03.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій повідомив, що 03.08.2023 близько 13.30 в АДРЕСА_1 на території ФОП « ОСОБА_5 » він помітив плакат з написом, котрий ображає його честь і гідність, прийняття якої було оформлено Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію від 03.08.2023 .

Матеріали про результати звернення від ОСОБА_1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за № 1/19т129г.155-165 від 03.08.2023 року містять копію банера, на якому зображено фото ОСОБА_1 та міститься напис: « УВАГА ВСІМ, кого це може стосуватися. ОСОБА_4 злодій, шахрай, аферист Будьте обережні у стосунках з ним» .

У своїх поясненнях від 31.08.2023, наданих ДОП СП ВП № 2 Полтавського РУП, ОСОБА_2 пояснив, що дійсно досить добре знає ОСОБА_1 , оскільки раніше з ним підтримував добрі відносини. Пояснив, що декілька років назад ОСОБА_1 шляхом обману під приводом купівлі нерухомості заволодів грошовими коштами в сумі 15 000 тис. доларів США та по цей час дані кошти не повернув. На даний час по даному факту вони неодноразово зверталися до суду, справа знаходився на розгляді у Верховному Суді м.Києва. Вказав, що дійсно 03.08.2023 року він поставив табличку з написом «Шахрай» біля підприємства «Мрамор» у м.Полтава, з метою, щоб інші люди не мали ніяких відносин з останнім .

Із рапорту ДОП СП ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Голуба В. від 31.08.2023 року слідує, що в ході перевірки звернення гр. ОСОБА_1 , яке надійшло до ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області 03.08.2023, було опитано ОСОБА_2 , який пояснив, що дану табличку він повісив з метою щоб не допустити в подальшому шахрайських дій громадянином ОСОБА_1 стосовно інших осіб, так як гр. ОСОБА_1 шляхом обману заволодів його грошовими коштами і на даний час триває розгляд справи в суді .

Із повідомлення ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області № 1134/115/104/01/12-23 від 04.09.2023 на ім`я ОСОБА_6 , слідує, що його звернення було зареєстровано до книги єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ВП № 2 Полтавського РУП за ЄЄО № 6951 від 03.08.2023, проведено перевірку відповідно до Закону України «Про звернення громадян», за результатами якої факту вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення не встановлено у зв`язку із відсутністю претензій, підстав для внесення відомостей даної події до ЄРДР немає, перевірку за зверненням припинено.

З Висновку експерта Донецького відділення «Інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса» Міхеєвої М.Л. № 217 за результатами проведення судово-психологічного дослідження від 24.09.2024 року за заявою ОСОБА_1 слідує, що судовим експертом досліджено ситуацію, яка є предметом розгляду даної справи, а також біографічні відомості заявника, згідно яких ОСОБА_1 до виходу на пенсію працював на керівних посадах, зокрема, генеральним директором компанії, мав у підпорядкуванні 1910 чоловік, та зроблено наступні висновки:

1.Ситуація, що досліджувалася, вплинула на особистість ОСОБА_1 , як психотравмуючий фактор. Вплив психотравмуючого фактору на особистість ОСОБА_1 полягає у заподіянні значних перешкод його звичній життєдіяльності, подолання яких протягом тривалого часу й дотепер вимагає вій ОСОБА_1 додаткових надлишкових зусиль. Зазначене суттєво негативно вплинуло на його психологічний стан, значно перешкодило оптимальному та звичайному для його особистості соціальному функціонуванню, зруйнувало життєві плани плани та перспективи, порушило зміст та якість усталеного життя.

2. Ситуація, що досліджувалась, зумовила й підтримує у ОСОБА_1 протягом тривалого часу існування психологічно складних ( на моральному рівні) негативних переживань (моральні страждання). Завдані ОСОБА_1 моральні страждання деструктивно впливають на всі основні сфери його життєдіяльності і, у зв`язку з їх інтенсивністю, стійкістю, тривалістю впливу та негативними наслідками для його особистості є суттєвими. Наявність моральних страждань, які мають стійке місце в особистості ОСОБА_1 безпосередньо пов`язані із поширенням відносно нього ганебних відомостей, які принизили його честь і гідність.

3. Розмір грошової компенсації ОСОБА_1 , у разі встановлення судом, за заподіяні моральні страждання становить 120 МЗП (сто двадцять мінімальних заробітних плат), установлених на момент розгляду справи судом (а.с.22-39).

З Виписки 2023.003550 наданої Розсошенською амбулаторією загальної практики сімейної медицини № 1 КНП «Центр первинної медичної допомоги» слідує, що ОСОБА_1 з 04.08.2023 по 08.08.2023 перебував на амбулаторному лікуванні із основним діагнозом Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст.3, неускладнений гіпертонічний криз (04.08.2023), ризик високий .

Із Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 5130 кардіологічного відділення ПОКЛ слідує, що з 12.02.2024 по 16.02.2024 ОСОБА_1 перебував на лікуванні із Діагнозом : Стенокардія напруги стабільна, ФК ІІ при інтактних коронарних артеріях. Недостатність мітрального та трикуспідального клапану І ст. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст. ризик помірний .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про захист честі та гідності. Судом першої інстанції вимоги про визнання недостовірною інформації задовлно , позивачем у наведеній частині рішення не оскаржуться.

Апелянт висловлює незгоду із розміром відшкодування завданої моральної шкоди, вказуючи , що судом не належно досліджено докази у справі, зокрема висновок експерта , та здійснено необгрунтований висонвок про зменшення суми відшкодування моральної шкоди до 100 000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими доводами, з огляду на слідуюче.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Таким чином, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив стягнути по 960 000 гривень морального відшкодування за нанесену шкоду його честі, гідності та діловій репутації.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов стягнув на користь позивача суму по 100 000 гривень та зазначив, що саме такий розмір у відшкодування моральної шкоди буде справедливим і повністю відповідатиме характеру заподіяної позивачу шкоди його особистим немайновим правам.

Апеляційний суд погоджується з такою позицією суду першої інстанції та зазначає, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

На переконання колегії суддів сума відшкодування у розмірі 100 000 гривень буде відповідати засадам розумності, справедливості та забезпечить належний рівень сатисфакції позивачу враховуючи всі встановлені судом фактичні обставини справи.

Агументи скаржника , щодо неврахування висновку експерта проведеного судово-психіатричного дослідження за результатами якого моральна шкода завдана позивачу визначена у сумі 960 000 грн, суд відхиляє, адже зі справи не вбачається завдання позвачу такої глибини страждань , розумним та справедливим за які було б стягувати визначену експертом суму.

Щодо посилань скаржника на завдання йому майнового збитку у сумі 31 805,76 грн , та невірного застосування судом першої інстанції норм права , щодо вирішення вимоги про стягнення такого збитку суд виходить з слідуючого.

Суд першої інстанції при вирішення даної вимоги , виходив з того, що витрати на проведення експертизи , є видом судових витрат, а не збитками.Колегія суддів погоджується із таким висновком.

Так, відповідно до п.2 ч.3 ст.133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ж ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Витрати на проведення експертиз , як вищезазначено , не є такими, що понесені позивачем для відновлення свого порушеного права, відшкодування таких сум регулюється окремою статтею ЦПК.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож , суд першої інстанції , стягуючи з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 711 грн. 68 коп. та судові витрати на проведення експертизи у сумі 3 314 грн. 16 коп вірно обрахував зазначені суми , з урахуванням задовлених позовних вимог.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки при відкритті провадження ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року скаржнику було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення , а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без задоволення , суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 22 603, 72 грн пропорційно до оскаржуваних та залишених без задоволення вимог .

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 22 603 грн 72 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

Т.В. Одринська