Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №524/5171/23 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5171/23 Номер провадження 22-ц/814/2762/26Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Обідіної О.І., Панченка О. О.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 квітня 2026 року, постановлену суддею Мельник Н.П., повний текст ухвали складено – дата не вказана

у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 грудня 2024 року

у справі №524/5171/23 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи без самостійних вимог: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Полтавська обласна рада, Полтавська обласна військова адміністрація, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.12.2024 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи без самостійних вимог: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Полтавська обласна рада, Полтавська обласна військова адміністрація, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20.02.2015 рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.12.2024 залишено без змін.

20.03.2025 рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.12.2024 набрало законної сили.

Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30.04.2025 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Полтавська обласна рада, Полтавська обласна військова адміністрація, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2026 відмовлено ОСОБА_1 у роз`ясненні ухвали Великої Палати Верховного Суду від 30.04.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2026 відмовлено ОСОБА_1 у роз`ясненні ухвали Верховного Суду від 16.04.2025.

05.03.2026 до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09.12.2024 у справі №524/5171/23, провадження № 2/524/382/24, за позовом ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Полтавська обласна рада, Полтавська обласна військова адміністрація, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», про зобов`язання вчинити певні дії.

Заява мотивована тим, що після ухвалення вказаного рішення позивачу стали відомі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які існували на момент розгляду справи, але не могли бути йому відомі. Зокрема, ОСОБА_1 стало відомо про прийняття 12.06.2025 рішення Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі АМК України) №70/121-р/к у справі № 7/02-162-24. Посилається на те, що цим актом установлені факти, що спростовують висновки суду від 09.12.2024. Згідно п. 2 резолютивної частини рішення АМК України від 12.06.2025, дії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» визнані зловживанням монопольним становищем. За результатами розгляду справи АМК України встановлено що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за період діяльності з 01.11.2022 по 30.04.2025 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії у територіальних межах м. Полтави, м. Карлівки, м. Решетилівки, смт. Котельва, смт. Машівка та лівобережної частини м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ, де розташовані теплові мережі, що знаходились на балансі та/або у користуванні ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента із часткою 100%. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» встановлювало споживачам плату за теплову енергію, яку фактично споживачі не отримували. АМК України встановив, що відповідач нав`язав умови, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, що суперечить законодавчій забороні на підвищення тарифів під час дії воєнного стану. Оскільки АМК України кваліфікував дії відповідача як не передбачені законодавством, суд при перегляді справи зобов`язаний виходити з незаконності таких нарахувань. Крім того, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у суді стверджував про законність двоставкового тарифу, проте Антимонопольний комітет України встановив, що механізм нарахувань (особливо в частині плати за потужність або «неотримане тепло») була незаконною протягом періоду з 01.11.2022 по 30.04.2025. Крім того, ОСОБА_1 стало відомо, що АМК України чітко вказав, що встановлення плати за теплову енергію, яка не надавалася, не передбачено законодавством, що автоматично робить посилання відповідача на Порядок №869 нікчемними в частині таких нарахувань. Як стало відомо ОСОБА_1 з відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 25.02.2026 №вих-01-27/07.3/889, Головне управління за вказаний період провело 11 позапланових перевірок ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з питань дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування тарифу на послугу з постачання теплової енергії для мешканців м. Кременчука. За результатами перевірок ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» встановлено порушення п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 5007-VII від 21.06.2012 із змінами, абз. 4 ч. 1 ст. 8, ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та винесено 11 рішень про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення», на посадових осіб складені протоколи про адміністративні правопорушення за ст.188 КУпАП. Вказані факти (деякі рішення АМК України та Держпродспоживслужби) існували на момент винесення рішення суд від 09.12.2024, однак про їх остаточну юридичну кваліфікацію державою ОСОБА_1 стало відомо у лютому 2026. Заявник просив ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задовольнити в повному обсязі, визнавши дії відповідача щодо нарахування плати за теплову енергію за період з листопада 2022 року незаконними та зобов`язати провести перерахунок вартості послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 до рівня тарифів станом на 24.02.2022. На підставі викладенного, вважає, що рішення суду від 09.12.2024 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ОСОБА_1 Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області.

Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити в силі рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 09.12.2024 у справі №524/5171/23, провадження № 2/524/382/24, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Полтавська обласна рада, Полтавська обласна військова адміністрація, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», про зобов`язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та грубого порушення норм процесуального права та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рвшення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.12.2024 та призначити справу до нового розгляду в іншому складі.

Апеляційна скарги мотивована тим, що має місце фундаментальне порушення статті 263 ЦПК України та нехтування практикою Великої Палати Верховного Суду. Суд першої інстанції припустився системної помилки у трактуванні поняття «нововиявлена обставина». Суд фактично підмінив правову категорію «обставина» категорією «документ», що прямо суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі №127/10129/17. Юридична деструкція помилки суду полягає у тому, що суд стверджує, що рішення АМКУ від 12.06.2025 є «новим доказом», оскільки воно прийняте після рішення суду. Проте, ВП ВС наголошує, що нововиявленою є обставина, яка існувала об`єктивно на момент розгляду справи. Доказовою базою є Рішення АМКУ №70/121-р/к, яке встановлює, що протиправна діяльність відповідача (зловживання монополією) розпочалася з 01.11.2022, тобто, на момент ухвалення первісного рішення суду 09.12.2024 порушення з боку відповідача вже тривало понад два роки. Висновок полягає в тому, що суд не розмежував час виникнення юридичного факту та час отримання процесуального підтвердження цього факту, що є порушенням методології Верховного Суду. Має місце порушення принципу добросовісності (Estoppel) та приховування доказів відповідачем, що полягає в тому, що в оскаржуваній ухвалі суд зафіксував перелік актів перевірок Держпродспоживслужби (№022 від 14.11.2024, №001 від 03.01.2025, №002 від 03.01.2025, №005 від 31.01.2025 та ін.). Ці акти підтверджують, що відповідач свідомо і систематично перешкоджав державним перевіркам. Згідно з принципом «Nemo auditor propriam turpitudinem allegans» (ніхто не може отримувати перевагу від власної недобросовісної поведінки), відповідач не має права посилатися на «стабільність» рішення, яке він отримав шляхом введення суду в оману та приховування інформації. Має місце порушення обов`язку щодо всебічного розгляду та зупинення провадження (ст. 211, 251, 263 ЦПК України). Згідно зі ст. 211 ЦПК України, суд повинен безпосередньо дослідити докази. Суд проігнорував той факт, що рішення АМКУ зафіксувало порушення, яке тривало під час розгляду справи у 2024. Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд був зобов`язаний зупинити провадження, якби відповідач діяв добросовісно і не приховував факт ініціювання державних перевірок. Щодо застосування Закону України «Про захист економічної конкуренції», то згідно зі ст. 13 вказаного Закону, зловживанням монопольним становищем є дії, що призводять до порушення інтересів споживачів. Рішення АМКУ №70/121-р/к є імперативною вказівкою закону на протиправність дій відповідача в минулому. Суд першої інстанції безпідставно проігнорував матеріально-правову природу цього висновку. Має місце порушення ст. 423 ЦПК України та право на перегляд за нововиявленими обставинами. Факт незаконного нарахування плати за теплопостачання, яке фактично не надавалось, об`єктивно існував у 2024, проте став відомий ОСОБА_1 лише після розслідування АМКУ. Це повністю відповідає критеріям п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України. Відмова суду кваліфікувати це як нововиявлену обставину є прямим порушенням процесуального закону. Також вказує на порушення ст. 6 Конвенції та практики ЄСПЛ. Суд формально послався на принцип res judicata, проте ЄСПЛ у справах «Желтяков проти України» та «Рябих проти Росії» вказує, що стабільність рішення не є абсолютною, якщо виявлено «фундаментальний недолік» попереднього розгляду. Незаконне збагачення монополіста за рахунок споживача на підставі прихованих фактів є саме таким фундаментальним недоліком. В частині суспільного інтересу, Мораторію (Закон № 2479-IX) та Конституційних гарантій, то відповідач здійснює обхід Мораторію на підвищення тарифів під час війни. Суд першої інстанції проігнорував порушення публічного порядку. Крім того, ухвала порушує ст. 55 та ст. 129 Конституції України щодо права на доступ до правосуддя та принципу законності.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

У судове засідання апеляційного суду 30.09.2026 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 06.87.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 135-142), які були доставлені до електронних кабінетів. Заяви та клопотання від учасників справи про відкладення справи слуханням до апеляційного суду не надходили. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 28.05.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 30.09.2026 о 10-00 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що з акта, складеного Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області щодо ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за результатами проведення позапланової перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (далі акт) №022 від 14.11.2024 вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, а саме: не надання в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки) (т.1 а.с. 32-53 провадження №8/524/2/26).

З акта №001 від 03.01.2025 вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, а саме: не надання в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки) (т.1 а.с. 54-85 провадження №8/524/2/26).

З акта №002 від 03.01.2025 вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, а саме: не надання в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки) (т.1 а.с. 85 зворот-108 провадження №8/524/2/26).

З акта №004 від 31.01.2025 вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, а саме: не надання в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки) (т.1 а.с. 10-31 провадження №8/524/2/26).

З акта №005 від 31.01.2025 вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, а саме: а саме: не надання в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки) (т.1 а.с. 76-85 провадження №8/524/2/26).

З акта №009 від 24.02.2025 вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, а саме: не надання в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки) (т.1 а.с. 187-197 провадження №8/524/2/26).

З акта №010 від 24.02.2025 вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, а саме: не надання в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки) (т.1 а.с. 198 провадження №8/524/2/26).

З акта №061 від 12.05.2025 вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, а саме: не надання в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки) (т.1 а.с. 135-169 провадження №8/524/2/26).

З акта №062 від 12.05.2025 вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, а саме: не надання в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки) (т.1 а.с. 179 провадження №8/524/2/26).

Інших актів матеріали заяви не містять та заявником не надано.

З аналізу актів №№022, 001, 002, 004, 005, 009, 010, 061, 062 відповідно від 14.11.2024, 03.01.2025, 31.01.2025, 24.02.2025, 12.05.2025, складених Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області за результатами проведення позапланової перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін встановлені порушення Підприємством вимог п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення», зокрема невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, що полягали у не наданні в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки.

12.06.2025 адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняте рішення №70/121-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (т.1 а.с. 130-134 провадження №8/524/2/26).

За результатами розгляду справи №7/02-162-24 адміністративною колегією Східним міжобласним територіальним відділенням АМК України постановлено, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за результатами діяльності з 01.11.2022 по 30.04.2025 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії у територіальних межах м. Полтави, м. Карлівки, м. Решетилівки, смт. Котельва, смт. Машівка та лівобережної частини м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ, де розташовані теплові мережі, що знаходились на балансі та / або у користуванні ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента із часткою 100 відсотків. Визнано дії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що полягали у встановленні споживачам плати за теплову енергію, яку фактично вони не отримували, що не передбачено законодавством України, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч.1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

З копії відповіді Східного міжобласного територіального відділення АМК України за вих. №70-02/1213е від 18.02.2026, адресованої ОСОБА_2 , вбачається, що: - Відділенням протягом 2023 - 2025 відповідно до Положення та Порядку не здійснювались планові чи позапланові перевірки ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; - у Відділенні не створювалась інформація, яка б відповідала критеріям питання його запиту «чи проводилися Антимонопольним комітетом України або його територіальними органами протягом 2023-2025 перевірки (планові або позапланові) щодо дотримання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» законодавства у сфері теплопостачання в частині застосування тарифів для споживачів м. Кременчук?», відтак акти перевірки за їх результатами не складалися; - у період з листопада 2022 по поточний період 2026 Відділенням відповідно до Положення та Порядку не здійснювались планові чи позапланові перевірки Підприємства, тобто не складались акти перевірки за їх результатами; - у період з листопада 2022 по поточний період 2026 Відділенням не приймалися розпорядження про початок розгляду справ та/або інші акти індивідуальної дії про порушення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» законодавства щодо формування та застосування тарифу на теплову енергію для мешканців м. Кременчука, у зв`язку із чим у Відділенні не створювалась інформація, яка б відповідала критеріям питання запиту «надати копію акта перевірки та/або розпорядження (чи іншого акта індивідуальної дії), яким зафіксовані порушення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вимог законодавства щодо формування та застосування тарифів на теплову енергію для мешканців Кременчука у період з листопада 2022 по теперішній час») (т.1 а.с. 6-8 провадження №8/524/2/26).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні заяви.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами передбачено у ст. ст. 423 - 429 глави 3 розділу V«Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Передбачений главою 3 розділу V ЦПК України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими або виключними обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому суд перевіряє наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло зумовити ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

Згідно із ч.1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: - істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; - встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у справі; - скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: (а) входять до предмета доказування у відповідній справі; (б) обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; (в) існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; (г) спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; (д) не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019).

Таким чином, нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Визначена чинним ЦПК України процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами передбачає процесуальні обмеження, які полягають у тому, що суд переглядає раніше прийняте рішення в межах, в яких нововиявлені обставини впливають на його суть; суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч.5 ст. 423 ЦПК України).

У ч. 4 ст. 423 ЦПК України визначено перелік підстав, які виключають можливість перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, зокрема передбачено, що не є підставою для перегляду: (1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; (2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у ст. ст. 424, 426 ЦПК України.

Таким чином, судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення тощо).

Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 361/161/13-ц, від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14.

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У Рішенні ЄСПЛ у справі «Христов проти України» №24465/04, Суд звернув увагу, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», №28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу «res judicata», тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, «inter alia», вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру («Желтяков проти України», №4994/04).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що передбачені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, та заявником не доведені.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 грудня 2024 року за нововиявленими обставинами, відповідно до п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а саме, як вказує ОСОБА_1 , існування деяких рішень АМКУ та Держпродспоживслужби на момент ухвалення рішення суду від 09.12.2024 (порушення тривали з 2022), але про їх остаточну юридичну кваліфікацію державою йому стало відомо лише у лютому 2026.

ОСОБА_1 як на підставу такого перегляду посилається на: рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.06 2025 №70/121-р/к у справі №7/02-162-24 та акт №022 від 14.11.2024; акти №001 та №002 від 03.01.2025; акти №004 та №005 від 31.01.2025; акти №009 та №010 від 24.02.2025; акти №061 та №062 від 12.05.2025, складені Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області.

Вбачається, що рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, яке просить переглянути ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами, ухвалено судом 09.12.2024, тобто рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.06 2025 №70/121-р/к у справі №7/02-162-24 та актів №001 та №002 від 03.01.2025; актів №004 та №005 від 31.01.2025; актів №009 та №010 від 24.02.2025; актів №061 та №062 від 12.05.2025 на час ухвалення рішення (09.12.2024) не існувало, тобто вони не є істотними для справи обставинами.

Щодо акту №022 від 14.11.2024, то як встановив суд першої інстанції, з нього вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них, а саме: не надання в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки) (т.1 а.с. 32-53 провадження №8/524/2/26), тобто цим актом встановлено порушення, яке полягає у ненаданні в повному обсязі запитуваної інформації, що необхідна для проведення перевірки.

Таким чином, інші порушення цим актом не були встановлені.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задовленні заяви є правильним, оскільки відсутні підстави для перегляду рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 грудня 2024 року за нововиявленими обставинами, як передбачено п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України, зокрема, існування істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що має місце фундаментальне порушення статті 263 ЦПК України та нехтування практикою Великої Палати Верховного Суду, що суд першої інстанції припустився системної помилки у трактуванні поняття «нововиявлена обставина», суд фактично підмінив правову категорію «обставина» категорією «документ», що прямо суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі №127/10129/17, юридична деструкція помилки суду полягає у тому, що суд стверджує, що рішення АМКУ від 12.06.2025 є «новим доказом», оскільки воно прийняте після рішення суду, проте, ВП ВС наголошує, що нововиявленою є обставина, яка існувала об`єктивно на момент розгляду справи, що доказовою базою є Рішення АМКУ №70/121-р/к, яке встановлює, що протиправна діяльність відповідача (зловживання монополією) розпочалася з 01.11.2022, тобто, на момент ухвалення первісного рішення суду 09.12.2024 порушення з боку відповідача вже тривало понад два роки, то такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, виходячи з того, що на час ухвалення рішення суду від 09.12.2024 не існувало рішення АМКУ від 12.06.2025, а встановлення цим рішенням протиправної діяльності відповідача (зловживання монополією) з 01.11.2022 не може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленою обставиною, оскільки таке порушення встановлено саме рішенням АМКУ від 12.06.2025 (як повноважним органом для прийняття таких рішень). Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» нормативно-правові акти Антимонопольного комітету України та міжвідомчі нормативно-правові акти з питань конкурентної політики, розвитку і захисту конкуренції та демонополізації економіки, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Таким чином, рішення АМКУ виконують регуляторні функції, зокрема, і у питаннях демонополізації економіки та не є тими актами, які встановлюють певні юридичні факти чи обставини, тому, як вважає колегія суддів, неможливе застосування рішення АМКУ від 12.06.2025 до спірних правовідносин (в частині допущеного порушення з боку відповідача, яке тривало понад два роки).

Щодо посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №127/10129/17, то підставою для перегляду постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018, як вказав заявник, є обставини, встановлені у наданому заявником заочному рішенні Вінницького міського Вінницької області від 28.02.2018 у справі №127/351/18, що набрало законної сили 26.10.2018. Зазначені заявником обставини не спростовують фактичні дані, покладені в основу постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018, не впливають на правильність цього судового рішення та не мають істотного значення для правильного вирішення спору. Такі обставини не є нововиявленими, а тому не можуть бути підставою для перегляду постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду визнала, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення необхідно відмовити.

Тобто, правовідносини у справах не є подібними.

Доводи апеляційної скарги про те, що має місце порушення принципу добросовісності (Estoppel) та приховування доказів відповідачем, що полягає в тому, що в оскаржуваній ухвалі суд зафіксував перелік актів перевірок Держпродспоживслужби (№022 від 14.11.2024, №001 від 03.01.2025, №002 від 03.01.2025, №005 від 31.01.2025 та інше), що суд проігнорував той факт, що рішення АМКУ зафіксувало порушення, яке тривало під час розгляду справи у 2024, то ці доводи також не заслуговують на увагу з мотивів, зазначених вище.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення АМКУ №70/121-р/к є імперативною вказівкою закону на протиправність дій відповідача в минулому, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував матеріально-правову природу цього висновку, що має місце порушення ст. 423 ЦПК України та право на перегляд за нововиявленими обставинами, а факт незаконного нарахування плати за теплопостачання, яке фактично не надавалось, об`єктивно існував у 2024, проте став відомий ОСОБА_1 лише після розслідування АМКУ, що повністю відповідає критеріям п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, то ці доводи також відхиляються колегією суддів з вищезазначених підстав.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимога

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. І. Обідіна О. О. Панченко