Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №243/4314/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 243/4314/25 Номер провадження 22-ц/814/4668/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Одринська Т.В., Панченко О.О.,

розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 02 липня 2026 року, постановлену суддею Яковенко Н.Л.,

у справі за заявою ОСОБА_1 ; відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про витребування звіту про виконання судового рішення та встановлення судового контролю,

в с т а н о в и в :

01.07.2026 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою у порядку статті 447 ЦПК України, у якій просить встановити судовий контроль за виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2025 (справа №243/4314/25) та зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області подати звіт про виконання такого судового рішення у строк, визначений законодавством України.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 02.07.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .

При постановленні такої ухвали районний суд керувався положеннями статей 186, 453-1 ЦПК України.

Із ухвалою районного суду не погодився заявник та оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу районного суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити подану ним заяву та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №243/4314/25.

Вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2025 (справа №243/4314/25) набуло законної сили 14.01.2026 і вже тривалий час залишається невиконаним ГУ ПФУ в Донецькій області.

26.03.2026 він, заявник, звернувся у Пенсійний фонд України із вимогою вжити заходів впливу та зобов`язати підпорядковане йому управління, ГУ ПФУ в Донецькій області, виконати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2025 (справа №243/4314/25).

Відповідне звернення залишено боржником без належного реагування, що додатково підтверджує його небажання вживати заходи для виконання судового рішення.

Вважає, що районний суд помилково застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 453-1 ЦПК України, залишивши поза увагою той факт, що із 28.04.2026 рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2025 (справа №243/4314/25) перебуває на примусовому виконанні ВПВР УЗПВР у Донецькій області. Обставини викладеного підтверджується відповідними постановами державного виконавця від 28.04.2026 ВП №80865714, які ним приєднано до апеляційної скарги і з які з об`єктивних причин не становили предмет дослідження суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 11.08.2026.

14.08.2026 до апеляційного суду надійшло клопотання заявника про розгляд справи за його відсутності, а 17.08.2026 – заява про долучення документів до справи, які підтверджують наявність пенсійної справи №0501020594 ОСОБА_2 і можливості проведення відповідних дій ГУ ПФУ в Донецькій області щодо виконання судового рішення у справі №243/4314/25.

24.08.2026 до апеляційного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Донецькій області на апеляційну скаргу, яку просив залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Учасники судового процесу в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22.02.2025 (справа №243/4314/25) позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 на проведення перерахунку та виплату грошових коштів (недоотриману пенсію) в порядку спадкування за законом за період з 01.04.2019 по 01.12.2021 згідно рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.09.2024 (справа №243/6358/24) та з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі №200/11406/21. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошових коштів (недоотриманої пенсії) в порядку спадкування за законом за період з 01.04.2019 по 01.12.2021 згідно рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.09.2024 (справа №243/6358/24) та з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі №200/11406/21. Вирішено питання про судові витрати.

01.07.2026 ОСОБА_1 звернувся в Київський районний суд м.Полтави із заявою про встановлення судового контролю за виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2025 (справа №243/4314/25) та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області подати звіт про виконання такого судового рішення у строк, визначений законодавством України./а.с.1-4/

Відмовляючи у відкритті провадження, районний суд виходив із того, що оскільки частиною другою статті 453-1 ЦПК України передбачено, що стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що відсутність відкритих виконавчих проваджень є перешкодою для розгляду заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання рішення.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009 у справі №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих назабезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі №36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі №30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року). Невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

Судовий контроль за виконання судових рішень регламентовано Розділом VII ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: 1) що виникають із трудових правовідносин; 2) що виникають із сімейних правовідносин; 3) щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 4) щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; 5) щодо відшкодування моральної шкоди; 6) щодо захисту прав споживачів; 7) щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; 8) в інших спорах немайнового характеру.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі з тих підстав, що заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі, категорія якої не передбачена частиною першою статті 453-1 ЦПК України, районний суд залишив поза увагою вимоги частини четвертої наведеної норми.

Так, згідно із приписами частини четвертої статті 453-1 ЦПК України, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

У цій справі боржником, який не виконує судове рішення, є державний орган Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області, а відтак, заявник незалежно від характеру спору, має право звернутися в суд із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

При цьому, колегія суддів ураховує, що частина друга статті 453-1 ЦПК України містить вимоги до стягувача у разі його звернення в суд із заявою, передбаченою частиною першою, а не четвертою наведеної норми. Тоді як заявник, реалізуючи надане йому процесуальне право, разом із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення подав до суду інформаційний лист, зі змісту якого убачається, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2025 (справа №243/4314/25) перебуває на примусовому виконанні ВПВР УЗПВР у Донецькій області.

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, установивши, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалу районного суду - скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги стосовно постановлення апеляційним судом нового рішення про задоволення вимог заяви по суті, колегія суддів відхиляє, як такі, що виходять за межі повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвали про відмову у відкритті провадження.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с та н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 02 липня 2026 року – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко