Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №552/1928/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1928/26 Номер провадження 22-ц/814/3736/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Сумського регіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство Оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 12.03.2026 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з заявою про встановлення факту в порядку окремого провадження.

Подана до суду 18.03.2026 заява обґрунтована тим, що заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до сповіщення сім`ї від 24.01.2023 заявника повідомлено, що ОСОБА_4 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказувала, що факт загибелі ОСОБА_4 підтверджується даними акту службового розслідування від 21.02.2023, державна реєстрація смерті ОСОБА_4 в органах державної реєстрації актів цивільного стану є неможливою у зв`язку з відсутністю належних документів встановленого зразка, що підтверджують факт смерті.

В поданій до суд заяві просила встановити факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 травня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та було подано апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зокрема вказує, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Крім того, зазначає, що суд не навів жодних мотивів, чому він відхилив вказані докази, зокрема висновок службового розслідування, який є офіційним документом військової частини та має презумпцію достовірності.

Акцентує увагу суду, що наявні докази повністю підтверджують загибель ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок прямого влучання міни в окоп під час виконання бойових завдань. Місце можливого перебування тіла знаходиться в зоні активних бойових дій (частина території перебувала під контролем противника), що унеможливлює евакуацію.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні заявник та зацікавлені особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст.374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що заявник ОСОБА_1 з 07.06.2003 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Заінтересована особа ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , 1977 року народження, 27.02.2022 був призваний за мобілізацією на службу в ЗС України ІНФОРМАЦІЯ_5 , брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до сповіщення сім`ї (близьких родичів) на тих, хто зник безвісті № 42 від 24.01.2023 заявника ОСОБА_1 сповіщено про те, що її чоловік, командир 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_4 , 1977 року народження, зник безвісти 22.01.2023 в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу з боку російської федерації.

Відповідно до акту службового розслідування від 21.02.2023 за фактом безвісти зниклих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти головного сержанта ОСОБА_4 , встановлено, що 22.01.2023 в період часу з 11-30 год. по 13-00 год. внаслідок бойового зіткнення з супротивником, в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області на позиції ВОП зник безвісти ОСОБА_4 . За результатами опитування військовослужбовців встановлено, що о 9-30 22.01.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 отримано сигнал виклику резерву, особовий склад зведеного підрозділу перейшов у підпорядкування командира військової частини НОМЕР_2 в район оборони військової частини НОМЕР_2 . Головний сержант ОСОБА_4 у складі 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2023 № 66 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 18.01.2023 та № 1485 та командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2023 р.№45дск, з метою посилення підрозділу військової частини НОМЕР_2 БТГр обр ПУ, близько 10-00 – 11-00 22.01.2023 висунулися для заняття позицій ВОП в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області.

Також відповідно до акту службового розслідування з аналізу отриманих документів вбачається, що обставинами отримання вогнепального пораненні, несумісним із життям головного сержанта ОСОБА_4 є влучання міни в окоп. Останнє відоме місце перебування головного сержанта ОСОБА_4 є позиція ВОП, в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області. Після тривалого штурму контроль над зазначеною позицією з боку ЗСУ було втрачено, позиція перейшла під контроль збройних сил російської федерації. Бої по відбиттю втрачених позицій тривають, що унеможливлює евакуацію тіла ОСОБА_4 .

Вказуючи на заманені обставини, заявник ОСОБА_1 в поданій до суд заяві просить суд встановити факт смерті ОСОБА_4 , з метою отримання свідоцтва про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та призначення і отримання одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що надані заявником докази у своїй сукупності достовірно не підтверджують факт смерті ОСОБА_4 саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , а лише свідчать про наявність обставин, які дають підстави припускати його загибель під час воєнних дій. Суд зазначив, що встановлення факту смерті особи в певний час у порядку пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише за наявності незаперечних доказів, які достовірно підтверджують смерть особи, тоді як у цій справі такі докази відсутні. За встановлених обставин суд дійшов висновку, що належним способом судового захисту є звернення із заявою про оголошення фізичної особи померлою відповідно до положень статті 46 ЦК України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, подібного правового висновку дійшов Верховний суд виклавши в постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно із частинами третьою – четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Судом першої інстанції було вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заявник ОСОБА_1 з 07.06.2003 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Заінтересовані особа ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 є його сином.

ОСОБА_4 , 1977 року народження, 27.02.2022 був призваний за мобілізацією на службу в ЗС України ІНФОРМАЦІЯ_5 , брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до сповіщення сім`ї (близьких родичів) на тих, хто зник безвісті № 42 від 24.01.2023 заявника ОСОБА_1 сповіщено про те, що її чоловік, командир 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_4 , 1977 року народження, зник безвісти 22.01.2023 в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу з боку російської федерації.

Відповідно до акту службового розслідування від 21.02.2023 за фактом безвісти зниклих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти головного сержанта ОСОБА_4 , встановлено, що 22.01.2023 в період часу з 11-30 год. по 13-00 год. внаслідок бойового зіткнення з супротивником, в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області на позиції ВОП зник безвісти ОСОБА_4 . За результатами опитування військовослужбовців встановлено, що о 9-30 22.01.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 отримано сигнал виклику резерву, особовий склад зведеного підрозділу перейшов у підпорядкування командира військової частини НОМЕР_2 в район оборони військової частини НОМЕР_2 . Головний сержант ОСОБА_4 у складі 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2023 № 66 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 18.01.2023 та № 1485 та командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2023 р.№45дск, з метою посилення підрозділу військової частини НОМЕР_2 БТГр обр ПУ, близько 10-00 – 11-00 22.01.2023 висунулися для заняття позицій ВОП в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області.

Також відповідно до акту службового розслідування з аналізу отриманих документів вбачається, що обставинами отримання вогнепального пораненні, несумісним із життям головного сержанта ОСОБА_4 є влучання міни в окоп. Останнє відоме місце перебування головного сержанта ОСОБА_4 є позиція ВОП, в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області. Після тривалого штурму контроль над зазначеною позицією з боку ЗСУ було втрачено, позиція перейшла під контроль збройних сил російської федерації. Бої по відбиттю втрачених позицій тривають, що унеможливлює евакуацію тіла ОСОБА_4 .

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони зводяться переважно до суб`єктивного незадоволення прийнятим рішенням, так як не підтверджені належними та допустимими доказами. Вони не спростовують встановлених судом першої інстанції фактів та не містять обґрунтованого заперечення наданої правової оцінки.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки надані заявником докази не підтверджують достовірно та беззаперечно факт смерті ОСОБА_4 у конкретно визначений час — ІНФОРМАЦІЯ_4 , а лише свідчать про обставини, які дають підстави припускати його загибель у зв`язку з воєнними діями. За таких обставин обраний заявником спосіб судового захисту шляхом встановлення факту смерті особи в певний час відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України не відповідає характеру та достатності наявних доказів. Натомість встановлені судом обставини можуть бути підставою для звернення до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою у порядку, передбаченому статтею 46 ЦК України та статтями 305–309 ЦПК України.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідає принципам змагальності та об`єктивності, не порушує прав і законних інтересів учасників справи, а отже є законними і обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ____________________ С.Б. Бутенко ____________________ О.І. Обідіна