Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №336/11789/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 336/11789/25 Номер провадження 22-ц/814/3603/26Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л. Є. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" на заочне рішення Диканського районного суду Полтавської області від 04 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача 08.12.2025 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем в розмірі 28 580 грн, а також судовий збір в сумі 2 442,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 08.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 122355284 у формі електронного документа з використанням електронного цифрового підпису. Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. В подальшому Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 10 000 грн. на банківську карту, яку відповідач вказав у заяві при укладенні кредитного договору. Отже первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118/-01. У подальшому до договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Також на виконання умов договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 83 від 16.06.2020 за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача на суму вказану у реєстрі.

Надалі 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

В подальшому 14.02.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 14/02/2022-01 відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 28 580 грн.

10.12.2025 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя справу передано за підсудністю до Диканського районного суду Полтавської області для розгляду.

Заочним рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 04 червня 2026 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції Кукса К.О., яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю було подано апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Диканського районного суду Полтавської області від 04 червня 2026 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Акцентує увагу суду, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також з висновками, що не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню.

Стверджує, що відсутність виписки по рахунку не спростовує факту емітування платіжної картки Відповідача і не може бути підставою для висновку про недоведеність позовних вимог. Висновок суду першої інстанції про недостатність доказів є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Акцентує увагу суду, що Скаржником доведено факт виконання зобов`язання Первинного кредитора та перерахування на рахунок Відповідача суми в розмірі 10 000,00 грн, в свою чергу, Відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги Позивача не надано

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 08.03.2020 ОСОБА_1 на сайті www.moneyveo.ua заповнив заявку на отримання грошових коштів в кредит, вказана сума кредиту 10 000 грн, на строк 30 днів, також зазначений номер банківської картки НОМЕР_1 (а.с.34)

08.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 122355284, згідно умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало ОСОБА_1 кредит на суму 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів з можливістю продовження, процента ставка 1,66% в день на період строку, визначеного в п.1.2, у випадку користування кредитом понад строки, визначені п.1.2 застосовується базова процентна ставка 1,70% за кожен день.

Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору кредитодавцем ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг АТ КБ «Приватбанк» платіжної інструкції (а.с.44-45)

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118/-01. У подальшому до договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Також на виконання умов договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 83 від 16.06.2020 за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача на суму вказану у реєстрі (а.с.132-156)

Разом з тим у матеріалах справи відсутній реєстр прав вимоги № 83 від 16.06.2020 за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача, про який представник позивача вказував у позовній заяві.

Надалі 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача (а.с.105-131)

В подальшому 14.02.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 14/02/2022-01 відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 28 580 грн (а.с.93-104)

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 19.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , зарахування коштів в сумі 10 000 грн за період 08.03.2020 по 13.03.2020 відсутнє (а.с.210)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту реального надання та зарахування ОСОБА_1 кредитних коштів за укладеним в електронній формі кредитним договором № 122355284 від 08.03.2020. При цьому надані позивачем електронний кредитний договір, розрахунок заборгованості, документи щодо переходу права вимоги та листи платіжних сервісів самі по собі не підтверджують фактичного отримання відповідачем кредиту, а витребуваною судом довідкою АТ КБ «Приватбанк» не підтверджено зарахування на рахунок ОСОБА_1 10 000 грн. За відсутності належних і допустимих доказів виникнення основного грошового зобов`язання суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки відповідно до статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 08 березня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 122355284, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів. На виконання договору кредитодавцем ініційовано платіжну операцію на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

У подальшому право вимоги за кредитним договором передавалося за договорами факторингу від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від останнього до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому – до ТОВ «Юніт Капітал». При цьому зазначений позивачем реєстр прав вимоги № 83 від 16 червня 2020 року, на підставі якого право вимоги нібито перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», у матеріалах справи відсутній.

Водночас, згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 19 квітня 2026 року, зарахування на картку відповідача коштів у розмірі 10 000 грн у період з 08 по 13 березня 2020 року не здійснювалося

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт фактичного надання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 122355284 від 08.03.2020. Надані позивачем документи підтверджують укладення кредитного договору та подальший перехід права вимоги, однак не підтверджують зарахування 10 000 грн на рахунок відповідача, що має істотне значення для встановлення виникнення у нього грошового зобов`язання. За таких обставин сам факт укладення електронного договору та переходу права вимоги не є достатнім для стягнення заявленої заборгованості, а тому висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог відповідає встановленим обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" - залишити без задоволення.

Заочне рішення Диканського районного суду Полтавської області від 04 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна