Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №295/4031/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 295/4031/26 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 38 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицької Т. М., Шевчук А. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», в інтересах якого діє представник Гурський Герман Юрійович,

на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 09 червня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Зосименко О. М. у місті Житомирі,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі також ТОВ «Кошельок», позивач) звернулося до Богунського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2.Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту № 3095021965-493340 від 15 жовтня 2021 року у загальному розмірі 13 696,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту та 9 696,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

3.На обґрунтування позову ТОВ «Кошельок» зазначало, що 15 жовтня 2021 року між сторонами в електронній формі укладений договір про надання кредиту № 3095021965-493340, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4 000,00 грн.

4.Позивач зазначає, що строк користування кредитом протягом лояльного періоду становив 24 дні, процентна ставка 1,85 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

5.Після закінчення лояльного періоду у зв`язку з неповерненням відповідачем кредиту позивач продовжив нарахування процентів за ставкою 2,2 % на день протягом наступних 90 днів, посилаючись на пункти 3.6-3.8 кредитного договору

6.Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості сума процентів за 24 дні лояльного періоду становила 1 776,00 грн, а сума процентів, нарахованих після його закінчення за наступні 90 днів, – 7920,00 грн, усього – 9 696,00 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

7.09 червня 2026 року Богунський районний суд міста Житомира ухвалив рішення про часткове задоволення позову та стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3095021965-493340 від 15 жовтня 2021 року у розмірі 5 776,00 грн, з яких: 4 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 1 776,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами та 1 122,81 грн судового збору, 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

8.Суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладений кредитний договір та відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн.

9.Разом із тим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення процентів, нарахованих після закінчення визначеного сторонами строку кредитування.

10.Суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що право кредитодавця нараховувати проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) припиняється після спливу погодженого сторонами строку кредитування, а правовідносини сторін після прострочення виконання грошового зобов`язання регулюються положеннями статті 625 ЦК України. Саме такий підхід сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

11.Представник ТОВ «Кошельок», адвокат Гурський Г. Ю., не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та 13 липня 2026 року подав через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» апеляційну скаргу.

12.В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Богунського районного суду міста Житомира від 09 червня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, стягнувши з відповідача 13 696,00 грн заборгованості, з яких 4 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту та 9 696,00 грн проценти за користування кредитом.

13.Крім того, просить стягнути 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, 3 993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу в апеляційному суді.

14.Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив строк кредитування та не врахував положення пунктів 3.6, 3.7 та 3.8 укладеного сторонами договору.

15.Позивач зазначає, що в пункті 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою кредиту після закінчення Лояльного періоду є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України та має наслідком подовження строку користування кредитом.

16.Пунктом 3.7 договору передбачено перенесення обов`язку повернення основної суми кредиту після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів, а пунктом 3.8 договору сплату протягом такого періоду процентів у розмірі 803 % річних, що становить 2,2 % на день від суми кредиту.

17.Позивач вважає, що у зв`язку з неповерненням відповідачем кредиту після 24-денного Лояльного періоду строк користування кредитом автоматично продовжився до 114 днів з моменту укладення договору, тобто до 05 лютого 2022 року.

18.Представник позивача наголошує, що неповернення кредиту після закінчення Лояльного періоду, на його думку, не є порушенням зобов`язання, а є передбаченою договором відкладальною обставиною, за якої позичальник продовжує правомірно користуватися кредитом на інших умовах.

19.Позивач також вказує, що пунктом 2.2 договору передбачено інший спосіб продовження Лояльного періоду – шляхом сплати протягом нього всіх нарахованих процентів. Проте вважає, що у цій справі строк кредитування продовжено не відповідно до пункту 2.2 договору, а внаслідок настання передбаченої пунктами 3.6-3.8 договору відкладальної обставини.

20.В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на постанови Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 757/14570/23, від 12 березня 2025 року у справі № 522/9983/15-ц, від 02 жовтня 2025 року у справі № 667/8593/14-ц, від 02 квітня 2025 року у справі № 199/4657/18, від 28 травня 2025 року у справі № 758/7781/23 та від 13 січня 2025 року у справі № 522/18188/17.

21.Крім того, позивач не погоджується із зменшенням судом першої інстанції заявлених 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн, вважаючи заявлений розмір гонорару обґрунтованим та співмірним із фактично виконаною адвокатом роботою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

22.Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

23.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2026 року визначено склад суду для розгляду справи № 295/4031/26: ОСОБА_2 (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.

24.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 липня 2026 року поновлено ТОВ «Кошельок» строк на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду міста Житомира від 09 червня 2026 року та відкрито апеляційне провадження.

25.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 31 липня 2026 року справу № 295/4031/26 призначено до апеляційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

26.Суд апеляційної інстанції врахував предмет апеляційного оскарження, характер спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги, наявні у справі матеріали та дійшов висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

27.15 жовтня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про надання кредиту № 3095021965-493340 (а.с.13-18).

28.Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта 15 жовтня 2021 року о 13 год 07 хв відповідач увійшла до особистого кабінету в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, використовуючи номер мобільного телефону.

29.О 13 год 12 хв ТОВ «Кошельок» погодило заявку на кредит та сформувало пропозицію укласти кредитний договір, о 13 год 12 хв 58 сек. розмістило в інформаційній системі індивідуальну оферту з істотними умовами договору.

30.О 13 год 22 хв 42 сек на номер телефону відповідача направлено одноразовий ідентифікатор 5120, а о 13 год 26 хв 27 сек. ОСОБА_1 акцептувала оферту та підписала договір цим одноразовим ідентифікатором (а.с.38).

31.За умовами договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 4 000,00 грн, а відповідач повернути отримані кошти та сплатити проценти відповідно до умов договору.

32.Пунктом 2.1 договору встановлено лояльний період користування кредитом тривалістю 24 дні.

33.Протягом такого періоду процентна ставка становить 1,85 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом. Розмір процентів за 24 дні користування кредитом становить: 4 000 грн ? 1,85 % ? 24 дні = 1 776,00 грн.

34.Пунктом 2.2 договору передбачено можливість продовження лояльного періоду позичальником за умови сплати протягом такого періоду всіх фактично нарахованих процентів.

35.Пунктом 3.6 договору передбачено, що факт користування позичальником сумою кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України, яка, за умовами договору, має наслідком подовження строку користування кредитом.

36.Пунктом 3.7 договору передбачено перенесення зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після його закінчення.

37.Пунктом 3.8 договору передбачено, що з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник сплачує проценти із розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % на день від суми кредиту.

38.Із повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» встановлено, що 15 жовтня 2021 року о 13 год 26 хв 31 сек за договором № 3095021965-493340 на платіжну картку відповідача здійснено зарахування 4 000,00 грн (а.с.25).

39.Надання кредитних коштів підтверджується також випискою АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку відповідача, в якій відображено зарахування 15 жовтня 2021 року грошових коштів у сумі 4 000,00 грн (а.с.58).

40.Згідно з детальним розрахунком заборгованості ТОВ «Кошельок» станом на 05 лютого 2022 року позивачем визначено загальну заборгованість у розмірі 13 696,00 грн, з яких 4 000,00 грн основний борг, 1 776,00 грн проценти за 24 дні лояльного періоду та 7 920,00 грн проценти, нараховані за ставкою 2,2 % на день протягом наступних 90 днів (а.с.20-21).

Позиція апеляційного суду

41.Відповідно до частин 1,2 та 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

42.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанції

43.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. (частини 1-5 статті 263 ЦПК України).

44.Апеляційний суд уважає, що оскаржене рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

45.Спірні правовідносини між сторонами є договірними та стосуються неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами, а саме своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

46.Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

47.За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

48.Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

49.Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

50.Разом із тим проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, за своєю правовою природою є платою за правомірне користування наданими коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

51.Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

52.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, дійшла висновку, що припис частини першої статті 1048 ЦК України про сплату процентів може застосовуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється, а інтереси кредитора забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

53.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-16гс22, цей висновок уточнено.

54.Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що «користування кредитом» у розумінні статті 1048 ЦК України є можливістю позичальника правомірно не повертати кредиторові борг протягом погодженого сторонами строку.

55.Після настання строку повернення кредиту боржник такого блага вже не має; за період прострочення нараховуються не проценти за правомірне користування кредитом за статтею 1048 ЦК України, а проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

56.Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також наголосила, що приписи статей 1048 та 625 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини: стаття 1048 ЦК України регулятивні відносини правомірного користування кредитом, а стаття 625 ЦК України охоронні правовідносини, які виникають унаслідок порушення грошового зобов`язання.

57.Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність укладення між сторонами кредитного договору № 3095021965-493340 від 15 жовтня 2021 року та отримання відповідачем 4 000,00 грн кредитних коштів.

58.Докази, наявні у матеріалах справи, у своїй сукупності підтверджують проходження відповідачем передбаченої позивачем процедури укладення електронного договору, підписання його одноразовим ідентифікатором та фактичне зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

59.Тому висновок суду першої інстанції про стягнення 4 000,00 грн основного боргу є правильним.

60.Правильним є також висновок про стягнення 1 776,00 грн процентів, нарахованих за погоджений сторонами 24-денний Лояльний період.

61.Спірним залишається право позивача на стягнення додаткових 7 920,00 грн процентів за період з 08 листопада 2021 року до 05 лютого 2022 року.

62.Апеляційний суд ураховує, що умовами пунктів 3.6-3.8 договору кредитодавець пов`язує факт неповернення кредиту після завершення лояльного періоду з продовженням строку користування ним та застосуванням підвищеної процентної ставки.

63.Разом із тим правова кваліфікація відносин сторін визначається не лише назвою, яку сторони надали відповідній умові договору, а змістом прав та обов`язків, що виникають із такої умови, у їх системному зв`язку з іншими положеннями договору та нормами закону.

64.Пунктом 2.1 договору сторони прямо погодили 24-денний лояльний період, протягом якого позичальник має право правомірно користуватися кредитними коштами за погоджену плату.

65.Пунктом 2.2 договору передбачено конкретний механізм продовження цього строку за волевиявленням позичальника шляхом сплати нарахованих протягом лояльного періоду процентів.

66.Відповідач такого продовження не здійснювала.

67.Паспорт споживчого кредиту та графік платежів також виходять із 24-денного періоду користування кредитом. Сам позивач визнає, що 90-денний період та процентна ставка 2,2 % на день у цих документах не зазначені, пояснюючи це тим, що відповідна обставина могла настати лише у майбутньому.

68.Сам по собі факт неповернення позичальником кредиту після закінчення погодженого первісного строку не означає продовження періоду правомірного користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України.

69.Неповернення кредиту після настання строку його повернення за своєю правовою природою є невиконанням грошового зобов`язання, наслідки якого регулюються, зокрема, статтею 625 ЦК України.

70.Тому надання такому факту у договорі назви «відкладальна обставина» саме по собі не може змінити правову природу грошового зобов`язання та перетворити період після настання строку повернення кредиту на новий період правомірного користування ним за статтею 1048 ЦК України.

71.Підвищена ставка у розмірі 2,2 % на день застосовується саме внаслідок неповернення кредиту після завершення 24-денного строку, тобто фактично пов`язана з невиконанням позичальником обов`язку щодо повернення коштів.

72.За таких обставин ці платежі не можуть стягуватися як звичайні проценти за правомірне користування кредитом за статтею 1048 ЦК України.

73.Водночас позивач вимог про стягнення сум відповідно до частини другої статті 625 ЦК України не заявляв та в апеляційній скарзі прямо наполягає на тому, що спірні 7 920,00 грн є саме платою за правомірне користування кредитом у межах нібито продовженого строку, а не мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, саме тому відсутні підстави для стягнення заявлених 7 920,00 грн.

74.Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду сформульовану у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23. У цій постанові Верховний Суд вказав, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

75.Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі

76.Доводи апеляційної скарги про те, що пунктами 3.6-3.8 договору сторони встановили самостійний 90-денний період правомірного користування кредитом, апеляційний суд відхиляє з наведених вище мотивів.

77.Посилання позивача на статтю 212 ЦК України також не спростовує висновків суду першої інстанції.

78.Дійсно, сторони можуть обумовити настання або зміну прав і обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

79.Однак така домовленість не усуває необхідності визначати правову природу платежів, нарахованих унаслідок настання відповідної обставини, відповідно до імперативного розмежування регулятивних та охоронних правовідносин.

80.Принцип свободи договору та правило про обов`язковість договору не означають можливості сторін шляхом використання певної назви умови договору змінити передбачену законом правову природу наслідків прострочення грошового зобов`язання.

81.Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 757/14570/23 не свідчить про неправильність висновків суду першої інстанції.

82.У цій справі Верховний Суд розглядав вимоги позичальника про визнання недійсними окремих умов кредитного договору та угоди про автопролонгацію.

83.За встановленими у справі № 757/14570/23 обставинами договором було прямо передбачено автоматичне продовження строку ще на 20 календарних днів, а також окремо погоджено, що позичальник вважається таким, що прострочив повернення кредиту лише після закінчення строку автопролонгації.

84.Отже, правовідносини у справі № 757/14570/23 відрізняються від обставин даної справи як змістом договору, так і предметом судового спору.

85.У цій справі паспорт споживчого кредиту й графік платежів передбачають 24-денний період кредитування, пункт 2.2 встановлює спеціальний спосіб його продовження дією позичальника, а спірна підвищена ставка 2,2 % застосовується саме у зв`язку з неповерненням кредиту після закінчення цього строку.

86.Інші наведені позивачем постанови Верховного Суду також не містять висновку, який би спростовував сформульовану Великою Палатою Верховного Суду правову позицію у справах № 444/9519/12 та № 910/4518/16 щодо розмежування процентів за правомірне користування кредитом та процентів як наслідку прострочення грошового зобов`язання.

87.При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 окремо наголосила на сталості підходу, сформульованого у справі № 444/9519/12, відповідно до якого проценти за статтею 1048 ЦК України можуть нараховуватися лише до моменту настання строку повернення кредиту.

88.Доводи позивача про те, що кредитний договір не визнаний недійсним, також не впливають на результат розгляду справи.

89.Суд не вирішує питання про недійсність пунктів 3.6-3.8 договору, а надає юридичну кваліфікацію заявленим до стягнення платежам та визначає, чи можуть вони бути стягнуті саме як проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України.

90.З цих же підстав доводи про презумпцію правомірності правочину відповідно до статті 204 ЦК України не спростовують висновку про відсутність підстав для стягнення 7 920,00 грн як процентів за правомірне користування кредитом.

91.Крім того, з матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Кошельок» заявило про відшкодування 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

92.Відповідно до додатку до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року вартість підготовки документів, аналізу доказів, формування правової позиції, складання позовної заяви, формування додатків та направлення позову сторонами визначена загалом у розмірі 10 000,00 грн.

93.Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

94.Суд першої інстанції, урахувавши ціну позову, характер спору, його складність, обсяг виконаної адвокатом роботи та часткове задоволення позовних вимог, визначив до стягнення 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

95.Суд апеляційної інстанції вважає, що визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності і необхідності.

96.Справа не є складною за характером спірних правовідносин, не потребувала значного обсягу процесуальних дій чи участі адвоката у численних судових засіданнях, а ціна позову становила 13 696,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

97.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суд за результатами розгляду апеляційної скарги.

98.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

99.Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права із дотримання норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

100.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

101.Оскільки оскаржене судове рішення суд апеляційної інстанції вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

102.Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», в інтересах якого діє представник Гурський Герман Юрійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 09 червня 2026 року у справі № 295/4031/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених статтею 389 ЦПК України

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст постанови складений 01 жовтня 2026 року