Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №290/560/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 290/560/25 Головуючий у 1-й інст. Кірічук М.М.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Григорусь Н.Й.,

Миколайчука П.В.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи у м. Житомирі цивільну справу № 290/560/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - комунальне підприємство "Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" Житомирської обласної ради, про поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 ,

на ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 28 липня 2026 року,

встановив:

У травні 2025 року адвокат Янчук М.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 1821455100:05:009:0195, площа 0,1024 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 1821455100:05:009:0195, площа 0,1024 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частку вартості автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 у розмірі 186 030,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 4 660,24 грн та судові витрати, які пов`язані зі сплатою вартості експертизи в розмірі 2 400,84 грн.

Додатковим рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 21 липня 2026 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1 292,80 грн.

24 липня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Масляковою Т.О. подано до суду заяву, з проханням визнати поважними причини пропуску процесуального строку та поновити процесуальний строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Романівського районного суду Житомирської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ухвалено 06 липня 2026 року, однак його повний текст представник позивачки отримала лише 22 липня 2026 року о 23 год 11 хв через підсистему "Електронний суд", що підтверджується відповідними відомостями з електронного кабінету.

Зазначає, що до отримання повного тексту судового рішення представник позивачки була позбавлена можливості ознайомитися з його змістом, оцінити результати розгляду справи та своєчасно реалізувати право на подання заяви про розподіл судових витрат. Наведені обставини, на її думку, свідчать про поважність причин пропуску процесуального строку та є підставою для його поновлення відповідно до статті 127 ЦПК України.

Також вказує, що у зв`язку з розглядом справи позивачка понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн, розмір яких підтверджується договором про надання правничої допомоги та погодженими сторонами умовами щодо фіксованого гонорару. Вважає, що зазначені витрати безпосередньо пов`язані з розглядом справи, а їх розмір є обґрунтованим та співмірним із характером і складністю спору, обсягом наданої адвокатом правничої допомоги та значенням справи для позивачки.

До заяви додано копію договору про надання адвокатських послуг №1-М/1/25 від 02 травня 2026 року, копію прибуткового касового ордеру №3 від 02 травня 2025 року, копію ордеру на надання правничої допомоги.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 28 липня 2026 року у поновленні строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено та заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Маслякової Т.О. залишено без розгляду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Маслякова Т.О. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, поновити відповідний процесуальний строк та направити питання щодо ухвалення додаткового рішення стосовно стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання.

Вказує, що суд першої інстанції помилково ототожнив заявлення до закінчення судових дебатів вимоги про розподіл судових витрат із поданням доказів на підтвердження їх розміру. Зазначає, що адвокат Маслякова Т.О. до закінчення судових дебатів заявила про необхідність вирішення питання щодо розподілу судових витрат, чим, на її думку, було дотримано вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України. Ця обставина може бути підтверджена технічним записом та журналом судового засідання.

Вважає передчасним і висновок суду про відсутність поважних причин пропуску процесуального строку. Зазначає, що адвокат Маслякова Т.О., яка безпосередньо здійснювала представництво інтересів позивачки на відповідній стадії розгляду справи, отримала повний текст судового рішення через підсистему "Електронний суд" лише 22 липня 2026 року о 23 год 11 хв.

На переконання апелянта, отримання повного тексту судового рішення іншим представником позивачки - адвокатом Янчуком М.О., раніше, не свідчить про те, що адвокат Маслякова Т.О. була ознайомлена з його змістом та мала реальну можливість своєчасно підготувати і подати відповідні процесуальні документи.

При цьому заяву про поновлення процесуального строку та заяву про ухвалення додаткового рішення подано 27 липня 2026 року, тобто без невиправданої затримки після отримання адвокатом Масляковою Т.О. повного тексту судового рішення.

За таких обставин апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у поновленні процесуального строку, внаслідок чого позивачку було позбавлено можливості вирішити питання про відшкодування понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 42 000,00 грн, які, за твердженням апелянта, підтверджуються договором №1-М/1/25 та документами про їх оплату.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідач та третя особа не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку та залишаючи без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що інтереси ОСОБА_1 у справі представляли адвокати Янчук М.О. та Маслякова Т.О., при цьому відомостей про припинення повноважень адвоката Янчука М.О. до суду не надходило. Повний текст рішення суду було доставлено до електронного кабінету адвоката Янчука М.О. 06 липня 2026 року.

Врахувавши положення частини сьомої статті 272 ЦПК України, відповідно до якої вручення копії судового рішення представникові вважається врученням її особі, яку він представляє, суд дійшов висновку, що отримання рішення іншим представником позивачки - адвокатом Масляковою Т.О. лише 22 липня 2026 року не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку для подання доказів щодо розміру судових витрат, у зв`язку із чим відмовив у його поновленні, а заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишив без розгляду.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Порядок та підстави ухвалення додаткового рішення визначені статтею 270 ЦПК України.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19).

У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі №922/4022/20).

З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення у розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.

Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23.

Незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23.

Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, шостої, сьомої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Отже, згідно із положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

З матеріалів справи слідує, що інтереси позивачки ОСОБА_1 у даній справі здійснювали два представники - адвокати Янчук М.О. та Маслякова Т.О.

У позовній заяві адвокат Янчук М.О. зазначив орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн, чим виконано вимоги щодо попереднього визначення їх розміру.

На завершальній стадії розгляду справи безпосередню участь у судових засіданнях приймала представник позивачки - адвокат Маслякова Т.О.

В апеляційній скарзі вона зазначає, що до закінчення судових дебатів нею було зроблено заяву про необхідність вирішення питання щодо розподілу судових витрат та про намір подати докази на підтвердження їх розміру у встановлений законом строк.

Колегія суддів зауважує, що протоколи судових засідань, наявні в матеріалах справи, не містять відомостей про заявлення представником позивачки Масляковою Т.О. до закінчення судових дебатів про намір подати докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу. Технічні записи судових засідань у підсистемі "Електронний суд" відсутні, що унеможливлює перевірку доводів апеляційної скарги в цій частині за допомогою технічних засобів фіксування судового процесу.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що вже у позовній заяві представником позивачки було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн, що свідчило про намір позивачки вимагати їх відшкодування за результатами розгляду справи. Представник позивачки - адвокат Маслякова Т.О. послідовно стверджує, що до закінчення судових дебатів нею також було заявлено про намір подати докази на підтвердження розміру таких витрат у встановлений законом строк.

Разом з тим, відсутність технічного запису судового засідання позбавляє апеляційний суд можливості перевірити ці доводи на підставі технічної фіксації судового процесу.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску процесуального строку, колегія суддів виходить із такого.

24 липня 2026 року, тобто поза межами визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку, представник позивачки - адвокат Маслякова Т.О. надала суду першої інстанції докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які позивачка сплатила у зв`язку з розглядом справи, в сумі 42 000,00 грн.

При цьому заявник подала заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, для подання доказів понесених судових витрат.

У зазначеній заяві представник позивачки вказувала, що до отримання повного тексту судового рішення була позбавлена об`єктивної можливості остаточно сформувати, обґрунтувати та подати розрахунок витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням змісту ухваленого рішення та результатів розгляду позовних вимог.

Водночас суд першої інстанції, пославшись на доставлення 06 липня 2026 року копії судового рішення до електронного кабінету представника позивачки - адвоката Янчука М.О., не надав належної оцінки тій обставині, що безпосереднє представництво інтересів позивачки на завершальній стадії розгляду справи, у тому числі в судових дебатах, здійснювала адвокат Маслякова Т.О., яка, за її твердженням, заявляла про необхідність вирішення питання щодо розподілу судових витрат та намір подати відповідні докази після ухвалення рішення.

Колегія суддів не ставить під сумнів, що відповідно до частини сьомої статті 272 ЦПК України вручення 06 липня 2026 року копії судового рішення адвокату Янчуку М.О., повноваження якого на представництво ОСОБА_1 не були припинені, вважається врученням такого рішення позивачці. Водночас ця обставина не є безумовною підставою для висновку про неповажність причин пропуску процесуального строку та підлягає оцінці в сукупності з іншими обставинами справи.

Копію повного тексту рішення Романівського районного суду Житомирської області від 06 липня 2026 року адвокатом Масляковою Т.О. було отримано через підсистему "Електронний суд" 22 липня 2026 року о 23:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с.35 т.2).

Отримавши повний текст судового рішення 22 липня 2026 року, адвокат Маслякова Т.О. 24 липня 2026 року направила до суду заяву про поновлення процесуального строку та ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесених витрат.

Наведене свідчить про те, що позивачка та її представник діяли добросовісно та без невиправданого зволікання, а пропуск установленого процесуального строку був зумовлений об`єктивними обставинами, які не залежали від їхньої волі, а саме отриманням адвокатом Масляковою Т.О., яка безпосередньо здійснювала представництво інтересів позивачки під час розгляду справи по суті, повного тексту судового рішення лише 22 липня 2026 року.

Інший підхід за конкретних обставин цієї справи свідчив би про надмірний формалізм та призвів би до фактичного позбавлення позивачки можливості реалізувати передбачене процесуальним законом право на вирішення питання про відшкодування понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на те, що намір позивачки отримати відшкодування таких витрат був об`єктивований ще у позовній заяві шляхом наведення їх попереднього (орієнтовного) розрахунку, а представник позивачки стверджує про заявлення до закінчення судових дебатів наміру подати відповідні докази після ухвалення рішення.

Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що поновлення процесуального строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу саме по собі не є підставою для їх стягнення у заявленому розмірі. Питання щодо наявності підстав для відшкодування таких витрат, їх розміру, обґрунтованості, необхідності та співмірності відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України підлягає вирішенню судом першої інстанції під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення з урахуванням поданих сторонами доказів та заперечень.

Суд першої інстанції, відмовляючи у поновленні процесуального строку та залишаючи заяву без розгляду, не надав належної оцінки наведеним заявником обставинам у їх сукупності, обмежившись посиланням на факт доставлення копії судового рішення до електронного кабінету іншому представнику позивачки.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску процесуального строку не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки зроблений без належної оцінки всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про його поновлення.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України у випадку порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п."в" ч.4 ст.382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22.

Таким чином, питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом ухвали суду першої інстанції, підлягає вирішенню судом, який ухвалить остаточне судове рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 258, 259, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 28 липня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

П.В. Миколайчук