Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №155/521/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 155/521/26 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М.

Провадження № 22-ц/802/1033/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Киці С. І., Матвійчук Л. В.,

з участю секретаря судового засідання Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на заочне рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із зазначеним позовом.

Покликалось на те, що 16 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено в електронній (письмовій) формі кредитний договір № 463412-КС-005 про надання позичальнику грошових коштів у розмірі 26000 грн, з процентною ставкою згідно з умовами договору та додаткових угод, а також зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 3900 грн (несплачена частина якої становить 2751 грн 40 коп.).

Також позивач вказував, що відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на запропоновані товариством умови кредитного договору, підписавши цей договір через електронне повідомлення-одноразовий ідентифікатор та отримавши грошові кошти на вказаний нею ж рахунок. Однак остання свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим виникла заборгованість на загальну суму - 245676 грн 30 коп., що складається: з прострочених платежів по тілу кредиту - 22414 грн 88 коп.; прострочених платежів по процентах - 220510 грн 02 коп.; прострочених платежів за комісією - 2751 грн 40 коп.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 463412-КС-005 від 16 липня 2023 року в сумі 245676 грн 30 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 10 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 463412-КС-005 від 16 липня 2023 року в сумі 224949 грн 67 коп. Відшкодовано позивачу понесені судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 2699 грн 39 коп.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, позивач ТОВ «Бізнес Позика» подав апеляційну скаргу, в якій просив його змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та стягнути з відповідача всю грошову суму, яка була заявлена у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи заочне рішення, помилково відмовив у стягненні процентів за користування кредитом нарахованих згідно вимог кредитного договору, та безпідставно відмовив у стягненні несплаченої частини комісії за надання кредиту.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Ухвалюючи заочне рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умови вказаного кредитного договору позичальником ОСОБА_1 належним чином не виконувались, то виникла заборгованість по тілу кредиту та процентах, яка підлягає стягненню з останньої. Також суд до спірних правовідносин застосував вимоги Закону України «Про споживче кредитування», про максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати 1 %, та відмовив у стягненні комісії за надання кредиту.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна.

Встановлено, що 16 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 з використанням Інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений договір про споживчий кредит № 463412-КС-005, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 26000 грн, з фіксованою процентною ставкою згідно з договором та додатковими угодами, та сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 3900 грн.

ТОВ «Бізнес Позика» виконало зобов`язання за договором і перерахувало на вказану відповідачем платіжну картку грошові кошти у розмірі 26000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою оператора послуг платіжної інфраструктури.

З приєднаної до матеріалів справи довідки про заборгованість слідує, що станом на березень 2026 року за вказаним вище кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 існує заборгованість по кредиту в сумі 245676 грн 30 коп., а саме 22414 грн 88 коп. — заборгованість по тілу кредиту, 220510 грн 02 коп. — заборгованість за процентами, 2751 грн 40 коп. — заборгованість по комісії.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

При цьому відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов`язання за укладеним з ТОВ «Бізнес Позика» кредитним договором № 463412-КС-005 від 16 липня 2023 року, то у неї виникла заборгованість щодо сплати тіла кредиту та процентів.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів — 2,5 %; протягом наступних 120 днів — 1,5 %. При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» продовження строку користування кредитом може здійснюватися виключно шляхом укладення додаткового договору.

Кредитний договір № 463412-КС-005 було укладено 16 липня 2023 року до набрання чинності вищевказаним Законом, однак строк його дії неодноразово продовжувався додатковими угодами. А тому наведене дає підстави для висновку, що починаючи з моменту продовження строку дії договору після набрання Законом чинності, максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не міг перевищувати 1 %. Тобто кредитодавець, як надавач фінансових послуг, був зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність до вищевказаних змін.

Таким чином суд першої інстанції правильно здійснив перерахунок процентів з урахуванням максимальної денної ставки 1 % за відповідний період та стягнув проценти у сумі 202534 грн 79 коп.

Разом з тим суд першої інстанції помилково відмовив у стягненні заборгованість по комісії.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом — витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування відповідних норм, які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається фінансовою установою індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 3900 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТзОВ «Бізнес Позика» заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 2751 грн 40 коп., отже рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаної вимоги.

Отже рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 2751 грн 40 коп.

Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість за договором № 463412-КС-005 про надання кредиту від 16 липня 2023 року в сумі 227701 грн 07 коп., з яких: 22414 грн 88 коп. — заборгованість по тілу кредиту, 202534 грн 79 коп. — заборгованість за процентами, 2751 грн 40 коп. — заборгованість по комісії.

Таким чином, за наведених обставин заочне рішення суду першої інстанції згідно з вимогами статті 376 ЦПК України підлягає зміні.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково на 92,68 %, тому сплачений судовий збір за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 2732 грн 40 коп.

Оскільки апеляційну скаргу позивача ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково, а саме на 13,27 %, то до стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» підлягає сплачений останнім судовий збір за її подання у розмірі 530 грн.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3262 грн 40 коп. (2732,40 + 530).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задовольнити частково.

Заочне рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 червня 2026 року в частині розміру стягуваної заборгованості та судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 463412-КС-005 від 16 липня 2023 року в розмірі 227 701 грн 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 3 262 грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді